Рішення

від 23.05.2013 по справі 905/2442/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.05.2013р. Справа № 905/2442/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при помічнику судді Гатунок Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Приватного підприємства «Шериф-Плюс», м.Жмеринка Вінницької області

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод», с. Новолуганське Донецької області

про стягнення 11900,00грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Комаров А.І. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Приватним підприємством «Шериф-Плюс», м.Жмеринка Вінницької області до Публічного акціонерного товариства «Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод», с.Новолуганське Донецької області про стягнення заборгованості в сумі 11900,00грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору №010 про надання охоронних послуг від 19.03.2010р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо оплати наданих послуг охорони, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість за липень 2010р. в сумі 11900,00грн.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення вхід. №02-26/18609 від 17.04.2013р., яке було отримано відповідачем 12.04.2013р. Однак відповідач у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 18 Закону України "Про мови в Український РСР" (від 28 жовтня 1989р. N8312) та клопотання представників сторін, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

Між Приватним підприємством «Шериф-Плюс» (Виконавець) та Відкритим акціонерним товариством «Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод» (Замовник) 19 березня 2010р. був укладений договір №010 про надання охоронних послуг, за умовами якого (п.1.1.) Замовник передає, а Виконавець приймає під охорону об'єкт, вказаний в дислокації (Додаток №1). Вид охорони визначається за згодою сторін, як інспекторська-сторожова.

Згідно п.1.3. договору охорона об'єкту здійснюється у дні і години, вказані у дислокації (Додаток №1) до цього договору та згідно регламенту несення служби на постах, вказаних у Додатку №2, а також згідно Додатку №3, щодо прийому приміщень під охорону. Система охорони об'єкту та дислокація постів визначається Виконавцем та узгоджується із замовником у Додатках, вказаних в п. 1.4. цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору сума даного договору складає 17000,00грн. щомісяця. Вона включає: 14166,67грн. за надання охоронних послуг та 20% ПДВ в сумі 2833,33грн. Оплата суми договору, яка визначена п. 2.1. цього договору, здійснюється Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця щомісячно до 5-го числа місяця, що слідує за звітним. (п.2.2. договору).

Пунктом 2.3. договору встановлено, що фактичне надання Виконавцем послуг згідно договору фіксується сторонами у двосторонньому акті виконаних робіт, який складається не пізніше 10-го числа наступного за звітним місяця.

Договір набирає чинності з 19.03.2010р. та діє до 19.03.2011р. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

До укладеного договору між сторонами був підписаний Додаток №1 - Дислокація об'єкту.

22 липня 2010р. між сторонами був підписаний акт зняття постів, чим припинено надання охоронних послуг. В даному акті зазначено, що Замовник не має претензій до Виконавця по якості виконання останнім договірних обов'язків на постах, що знімаються відповідно до цього акту. Акт підписаний обома сторонами ат скріплений печатками підприємств.

22 липня 2010р. між сторонами був складений та підписаний акт №ШП-0000041 здачі-прийняття робіт, який підтверджує що Виконавцем були надані послуги на загальну суму 11900,00грн. Акт підписаний обома сторонами без заперечень.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №010 від 19.03.2010р. позивачем на його адресу були надіслані претензії №96 від 19.09.2011р. та №178 від 21.06.2012р. з вимогою сплатити заборгованість за надані послуги охорони за липень 2010р. на суму 11900,00грн.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору та несплатою наданих послуги з охорони за липень 2010р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 11900,00грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів передбачених у частині 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно приписів частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до вимог статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У даній справі Договір №010 від 19.03.2010р. за своєю природою відноситься до договору по наданню послуг, а саме наданню охоронних послуг.

Частиною першою ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до приписів статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною першою ст.903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором №010 про надання охоронних послуг від 19.03.2010р. належним чином не виконав, оплату наданих послух охорони за липень 2010р. не сплатив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 11900,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані послуги охорони в сумі 11900,00грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст.6, 11 - 16, 202, 509, 526, 530, 598, 599, 610, 612, 626, 627, 629, 632, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 193 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Шериф-Плюс», м.Жмеринка Вінницької області до Публічного акціонерного товариства «Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод», с.Новолуганське Донецької області про стягнення заборгованості в сумі 11900,00грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод (84573, Артемівський р-н, с. Новолуганське, вул.. Побєди, 23, р/р 26007959969928 в Артемівському філіалі ПАТ «ПУМБ», м. Артемівськ, МФО 335537, код ЄДРПОУ 00952806) на користь Приватного підприємства «Шериф-Плюс» (23100, Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Космонавтів, 111, код ЄДРПОУ 36636692, р/р 26002000544075 в ПАТ «Універсал Банк» в м. Києві, МФО 322001) заборгованість в сумі 11900,00грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 24.05.2013р.

Суддя С.В. Тоцький