Рішення

від 25.07.2006 по справі 164/3-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

164/3-06

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2006 р.                                                                              Справа № 164/3-06

за позовом      Приватного підприємства "Поляріс", м. Одеса

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційна група

                        "Столиця", м. Бориспіль

про                   стягнення 24 220,16 грн.

                                                                                                                  Суддя  Коротун О.М.

Представники:

позивача         не з'явився;

відповідача     не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа № 164/3-06 за позовом Приватного підприємства "Поляріс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційна група „Столиця” про стягнення 24 220,16 грн. заборгованості, з яких 21 321,83 грн. –основний борг, 1 776 грн. –пеня, 841,93 грн. –інфляційних та 280,40 грн. – 3% річних.

          Позов обґрунтовано нездійсненням відповідачем розрахунків з позивачем за виконанні послуги у розмірі 21 321,83 грн. та необхідністю стягнення пені, інфляційних втрат, трьох відсотків річних, також позивач просив покласти на відповідача судові витрати.

          Ухвалою господарського суду Київської області від 25.05.2006р. було порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. Зобов'язано учасників судового процесу подати суду певні документи, вчинити певні дії та направити в судове засідання 22.06.2006р. поважних представників.

          Ухвалою господарського суду Київської області від 22.06.2006р. було відкладено розгляд справи на 11.07.2006р. та зобов'язано сторін подати суду певні документи та вчинити певні дії.

          Ухвалою господарського суду Київської області від 11.07.2006р. було відкладено розгляд справи на 25.07.2006р., зобов'язано сторін подати суду певні документи та здійснено запит до Бориспільської районної державної адміністрації.

          Позивач у судове засідання 25.07.2006р. не з'явився.

          Через загальний відділ господарського суду Київської області надійшла відповідь на запит суду, в якій державний реєстратор підтвердив адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві.

          Відповідач у судове засідання 11.07.2006р. та 25.07.2006р. не з'явився, витребуваних судом документів не подав та не обґрунтував суду першої інстанції неможливість виконання вимог суду з причин, що від нього не залежать.

          При цьому господарський суд Київської області відзначає, що судом було направлено учасникам судового процесу ухвалу від 25.05.2006р. про порушення провадження у справі, ухвалу господарського суду Київської області від 22.06.2006р. та 11.07.2006р., про що, зокрема, свідчить відмітки канцелярії суду на зворотній стороні оригіналів згаданих ухвал суду. Таким чином, відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду, а суд здійснив можливі заходи для з'ясування місцезнаходження сторони.

          Таким чином, суд повідомив відповідача належним чином за встановленою згідно вищенаведених документів адресою про час і місце засідання суду, тому згідно з ст. 75 ГПК України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Дослідивши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством "Поляріс" (далі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційна група „Столиця” (далі – відповідач) був укладений договір № ТЭО 19/05 від 12.08.2005р. (далі –Договір) на надання транспортно-експедиторських послуг.

Фактично, позивач виконав взяті на себе зобов'язання по Договору, що підтверджується нарядом № ПО-1271 від 16.08.2005р.

Відповідно до п. 1.1. Договору договір регулює взаємовідносини сторін при виконанні позивачем доручень відповідача на організацію перевезень та транспортно-експедиторського обслуговування вантажу відповідача.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що позивач приймає на себе зобов'язання виконати та/або від свого ім'я забезпечити повне виконання перевезення вантажу відповідача відповідно до п.2.1.1 – 2.1.2 Договору.

Відповідач надіслав позивачу заявку морського експедиторування вантажу від 03.08.2006р., на її виконання позивач перевіз вантаж та відправив його відповідачу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною: № СМR 1271 та нарядом № ПО-1271 від 16.08.2005р.

Позивач направив відповідачу рахунок № 1005 від 08.11.2005р. Але коштів не отримав.

Відповідачем було направлено позивачу лист № 6 вих. від 18.01.2006р. в якому заборгованість визнав у сумі 21 321,83 грн. та гарантував розрахуватись з позивачем до кінця березня 2006р.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 0279 від 01.02.2006 року, в якій на підставі п. 3.4, п. 5.1 вимагав погасити заборгованість. Але станом на день розгляду справи доказів сплати відповідачем заборгованості відсутні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказів сплати суду не надано.

Відповідно до ч. 3 п. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського  договору  та  інших  угод,   передбачених законом,  а також з угод, не передбачених законом, але таких,  які йому не суперечать.

На підставі ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 та ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, між сторонами виникло зобов'язання.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву того, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України  за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. А відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу  з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За таких обставин судом задовольняються вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу з врахуванням нарахованих позивачем збитків від інфляції в період з грудня 2005р по квітень 2006р. (841,93 грн.) та 3% річних у розмірі 280,40 грн. за період з грудня 2005р по 10.05.2006р., розрахунок яких перевірено судом, та відповідає матеріалам справи.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в наведеній частині є обґрунтованими, документально підтверджуються, тому підлягають задоволенню повністю.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача пеню, передбачену п. 3.4 договору, за період з грудня 2005р. в розмірі 1 776 грн. (за 160 днів).

Відповідно до п. 3.4 договору, укладеному сторонами, за несплату рахунків у визначений строк, який вказаний у п. 3.1 Договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочки.

В силу ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З урахуванням наведеного, господарський суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення пені у сумі 1 776 грн.

Судові витрати відповідно до вимог ч. 2 ст. 49  Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України господарський суд –

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційна група "Столиця" (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Головатого, 83, код ЄДРПОУ 33231152; р/р 26002049640039 в філії АКІБ „УкрСиббанк” Київське регіональне відділення, МФО 300733) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Приватного підприємства "Поляріс" (65012, м. Одеса, вул. В. Арнаутовська, 15, код 25039180; р/р 260340163852 в „Укрексімбанк” м. Одеса, МФО 328618) 21 321,83 грн. (двадцять одна тисяча триста двадцять одна грн. 83 коп.) основного боргу, 1 776 грн. (одна тисяча сімсот сімдесят шість грн. 00 коп.) –пені, 841,93 грн. (вісімсот сорок одна грн. 93 коп.) –інфляційних, 280,40 грн. (двісті вісімдесят грн. 40 коп.) –3% річних, 242,20 грн. (двісті сорок дві грн. 20 коп.) держмита та 118 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                Коротун О.М.