Рішення від 05.02.2009 по справі 9990-2008

9990-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

05.02.2009Справа №2-15/9990-2008

За позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49600,м. Дніпропетровськ, вул.. К.Маркса, 108, ідентифікаційний код 01073828) в особі відокремленого структурного підрозділу «Керченське пасажирське вагонне депо» (98303, АР Крим, м. Керч, Вокзальне шосе, 90, ідентифікаційний код 01074710)

До відповідача Закритого акціонерного товариства «КерчавтоГАЗсервіс» (98303, АР Крим, м. Керч, вул.. Кокоріна, 65, ідентифікаційний код 22247103)

Про стягнення 41312,23 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Зенкова І.О., довіреність № 157 від 01.01.2009 р., у справі, Коротич С.М., довіреність № 384 від 01.01.2009 р., у справі

Від відповідача  – Єрьоменко Г.В., ліквідатор

          Обставини справи: Державного підприємства «Придніпровська залізниця» в особі Керченського пасажирського вагонного депо звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Закритого акціонерного товариства «КерчавтоГАЗсервіс»  про стягнення 41312,23 грн.

          Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної та в повному обсязі оплати наданих йому послуг з опалення за договором № ПР/Л-062897/НЮдч від 13.12.2006 р. на суму 41312,23  грн. за опалювальний період 2006-2007 р.р., 2007-2008 р.р., що і стало підставою для звернення з позовом до господарського суду.

          20.11.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, посилаючись на той факт, що відносно відповідача відкрита судова процедура банкрутства, отже вимоги, які виникли до порушення справи про банкрутство та не заявлені вчасно вважаються погашеними, а поточні вимоги, тобто ті, які виникли після порушення справи про банкрутство, надаються в процедурі ліквідації на адресу ліквідатора. Таким чином, у позові слід відмовити.

          13.01.2009 р. до канцелярії господарського суду АР Крим надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому він вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 9412,52 грн., як поточні вимоги за період з 06.02.2007 р. по 15.04.2007 р. Крім того, строк дії договору сплив 15.04.2007 р., додаткової угоди щодо пролонгації договору укладено не було, отже позовні вимоги щодо стягнення боргу, який виник після 15.04.2007 р. задоволенню не підлягають.

          У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Розгляд справи відкладався в прядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України,  у засіданні суду оголошувалася перерва. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

13.12.2006 р. між Державним підприємством «Придніпровська залізниця» в особі Керченського пасажирського вагонного депо  (Постачальник) та Закритим акціонерним товариством «КерчавтоГАЗсервіс» (Споживач) був укладений договір № ПР/Л-062897/НЮдч(а.с. 9-10) з наступною Додатковою угодою № 1 від 15.02.2007 р. (а.с. 11)

Згідно з пунктом 1 Договору Постачальник зобов'язується постачати Споживачеві теплову енергію у вигляді гарячої води в необхідних йому обсягах для опалювання жилих будинків, а Споживач зобов'язаний оплачувати спожиту теплову енергію згідно встановлених тарифів в терміни, передбачені дійсним договором.

Згідно до пункту 2.1 Договору Постачальник відпускає теплову енергію на опалювальний період з моменту підписання договору до 15.04.2007 р., після зниження температури зовнішнього повітря на протязі трьох діб до +8оС й нижче для 2-х жилих будинків, що знаходяться на балансі Споживача за адресою: м. Керч, вул.. Ващенко, 2в; м. Керч, вул.. Тімірязєва, 1-а.

Відповідно до пункту 6.1 Договору розрахунки за теплову енергію проводяться в безготівковій формі відповідно до встановленого тарифу на підставі наданого рахунку. Рахунок надається з урахуванням фактично наданого тепла за попередній місяць на підставі акту виконаних робіт.

Оплату за теплову енергію за перший місяць опалювального періоду Споживач здійснює шляхом оплати на протязі 5 днів з початку опалювального періоду. За наступний місяць оплата здійснюється до 5 числа наступного за розрахунковим місяця. (пункт 6.2 Договору).

Термін дії Договору обумовлений пунктом 9.1 Договору та становить з моменту підписання сторонами до 15.04.2007 р.

Так, позивачем надавалися послуги з теплопостачання у відповідності до умов договору, що підтверджується доданими до матеріалів справи рахунками за теплопостачання  за період 2006-2007 р.р., 2007-2008р.р., актами про облік витрат теплової енергії, підписаними абонентом, відповідними розрахунками сум за опалення  (а.с. 13-24).

Проте, відповідачем вказані рахунки не були сплачені в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість за опалювальний період 2006-2007 р.р., 2007-2008 р.р. у розмірі 41312,23 грн., що і стало підставою для звернення Державного підприємства «Придніпровська залізниця» в особі відокремленого структурного підрозділу «Керченське пасажирське вагонне депо» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідач  відповідно до статті  33 Господарського процесуального кодексу України  не представив доказів оплати заборгованості  за надані йому послуги згідно виставлених рахунків за договором № ПР/Л-062897/НЮдч від 13.12.2006 р.  

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на закінчення строку дії договору 15.04.2007 р., а отже, вимоги про стягнення заборгованості за період після зазначеного строку є безпідставними.

Суд з цього приводу вважає необхідним зазначити наступне.

Так, пунктом 7 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Пунктом 8 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Вказана норма є бланкетною та відсилає до статті 640 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до пункту 2 статті 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Так, матеріали справи свідчать, що позивачем надавалися послуги з теплопостачання  Закритому акціонерному товариству «КерчавтоГАЗсервіс» вже після 15.04.2007 , а останній у свою чергу приймав вказані послуги, підписував акти.

Крім того, матеріали справи свідчать, що 17.10.2007 р. Керченське пасажирське вагонне депо звернулося листом за вих.. № 1616 до Закритого акціонерного товариства «КерчавтоГАЗсервіс» з пропозицією укласти угоду на новий термін на опалювальний сезон 2007-2008 р.р., попередивши, що у разі неотримання письмової відмови від прийняття послуги, буде вважати попередній договір пролонгованим. (а.с. 122)

У відповідь на це, відповідачем не було повідомлено позивача про відмову від отримання послуг з теплопостачання. Більш того, відповідач надав позивачу інформацію про опалювальні площі квартир в будинках відповідача. (лист № 161 від 05.10.2007 р.) (а.с. 124)

Отже, з наведеного суд приходить до висновку, що договір № ПР/Л-062897/НЮдч від 13.12.2006 р. був пролонгований на опалювальний період 2007-2008 р.р.

З приводу посилання відповідача на той факт, оскільки відносно боржника порушено провадження у справі про банкрутство і що оскільки  вимоги позивача є конкурсними і не були заявлені ним ліквідатору вчасно, що у свою чергу є підставою для відмови у позові, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що ухвалою ГС АР Крим від 15.12.2006 р. у справі № 2-3/1030-2007 було порушено справу про банкрутство Закритого акціонерного товариства «КерчавтоГАЗсервіс»  - відповідача у цій справі. Вказаною ухвалою був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів по зобов'язанням, строки виконання яких наступили до дня порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог пункту 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення заборгованості за послуги, надані в опалювальний період 2006-2007 р.р., 2007-2008 р.р. по рахункам від 22.01.2007 р., від 05.03.2007 р., від 15.03.2007 р., від 15.05.2007 р., від 11.02.2008 р., 12.03.2008 р., 02.04.2008 р., строк виконання по яких настав згідно пункту 6.2 Договору  до 5 числа наступного за розрахунковим місяця, а отже вже після 15.12.2006 р.

Таким чином, вимоги позивача в даному випадку є поточними, оскільки зобов'язання по них виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до абзацу 6 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» грошові зобов'язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.

Згідно з абзацом 24 зазначеної статті мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Тобто мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну.

У разі, якщо поширити дію мораторію і на поточну заборгованість, то тоді така заборгованість не буде підлягати оплаті в процедурах розпорядження майном та санації боржника.

Це призведе до того, що після порушення справи про банкрутство жоден з контрагентів не буде співпрацювати з боржником, оскільки за поставлену продукцію, здійснені роботи та надані послуги під час провадження справи про банкрутство боржник не буде розраховуватись. Такі обставини надалі матимуть наслідком припинення підприємницької діяльності самого боржника, що в свою чергу зумовлює банкрутство боржника і відкриття щодо нього ліквідаційної процедури.

У зв'язку з цим законодавець звільнив поточні зобов'язання боржника від будь-яких правових обмежень та наслідків, які настають під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

При таких обставинах матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих йому позивачем послуг в опалювальний період 2006-2007 р.р., 2007-2008 р.р., через що  вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 41312,23 грн. підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний в порядку статті 84 Господарського процесуального кодексу України 10.02.2009 р.

          З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «КерчавтоГАЗсервіс» (98303, АР Крим, м. Керч, вул.. Кокоріна, 65, ідентифікаційний код 22247103) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49600, м. Дніпропетровськ, вул.. К.Маркса, 108, ідентифікаційний код 01073828) в особі відокремленого структурного підрозділу «Керченське пасажирське вагонне депо» (98303, АР Крим, м. Керч, Вокзальне шосе, 90, ідентифікаційний код 01074710, р/р 260090700020 МФО 384674 в Кримській філії АБ «Експрес-банк») заборгованість у розмірі 41312,23 грн., 413,12 грн. державного мита та  118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.