Рішення

від 30.10.2006 по справі 459/10-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

459/10-06

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-80

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"30" жовтня 2006 р.                                                                              Справа № 459/10-06

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідвльністю “Спільне підприємство „Янра”, м. Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідвльністю “Базис КО”, с. Шевченківка

про стягнення   38807,37 грн.

суддя  Тищенко О.В.

За участю представників сторін:

позивача –Денищук Ж.О. (довіреність від 21.07.2006р. № 1/21/07-06)

відповідача –не з'явися

                                                                Обставини справи:    

          До господарського суду Київської області надійшла  позовна  Товариства з обмеженою відповідвльністю “Спільне підприємство „Янра” (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідвльністю “Базис КО” (далі –відповідач) про стягнення 38807,37 грн. заборгованості.

          Ухвалою господарського суду Київської області від 04.09.2006р. було порушено провадження в справі та призначено до розгляду на 02.10.2006р. о 09-00 год.

          Представник позивача позовні вимоги обґрунтовує поставкою відповідачу товару (яйце інкубаційне куряче) на загальну суму 169043,43 грн. та неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання щодо оплати за отримані товари, в зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість в сумі 38807,37 грн.

          Представник позивача  в судовому засіданні 30.10.2006р. позовні вимоги підтримав, оскільки вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

          Відповідач двічі надсилав на адресу суду телеграми, в яких просив суд відкласти розгляд справи, в зв'язку з  перебуванням директора  Товариства з обмеженою відповідвльністю “Базис КО” - Терещенка П.В. на лікарняному, проте,  доказів перебування на лікарняному суду не надіслав, також, не надіслав письмового відзиву та доказів неможливості  направлення в судове засідання  представника.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані Господарським судом документи не надано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

          В 2006 році Товариством з обмеженою відповідвльністю “Спільне підприємство „Янра” на підставі видаткових накладних  та довіреностей на отримання товару передано Товариству з обмеженою відповідвльністю “Базис КО”, а останній одержав від позивача товар (яйце інкубаційне куряче) на загальну суму 169043,43 грн.

Оригінали вищезазначених документів були надані суду  для огляду, а копії залучено до матеріалів справи.

Отже, сторонами на підставі ст. ст. 202-205 Цивільного кодексу України було укладено угоду, згідно з якою у відповідача на підставі ст. 11, 509-626 Цивільного кодексу України виникло зобов'язання щодо оплати за отриману продукцію.

Проте, як свідчать матеріали справи, в порушення своїх зобов'язань відповідач за отриманий товар  розрахувався частково в сумі  130236,06 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий  від позивача  товар становить 38807,37  грн.

        Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст.ст. 202, 205 ЦК України правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин  може  вчинятися  усно  або  в  письмовій  формі. Сторони  мають  право  обирати  форму  правочину,  якщо  інше   не встановлено законом. Правочин,  для якого законом  не  встановлена  обов'язкова письмова   форма,   вважається  вчиненим,  якщо  поведінка  сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зообов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом України  (ст. 525 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання (неналежне виконання).

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 38807,37 грн. основного боргу  є правомірними та обґрунтованими.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума заборгованості в розмірі 38807,37 грн.

У зв'язку з задоволенням позову господарський суд на підставі ст. 49 ГПК України судові (господарські) витрати покладає на відповідача.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України суд

В И Р І Ш И В:

                  1.    Позов задовольнити повністю.

       2.   Стягнути з Товариства з обмеженою відповідвльністю “Базис КО” (Київська область, Васильківський район, с. Шевченківка, вул.  Шевченка, 7а, код ЄДРПОУ 31292556) на користь Товариства з обмеженою відповідвльністю “Спільне підприємство „Янра” (юридична адреса: 43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Єршова, 11 каб. 810, код ЄДРПОУ 32144632) 38807,37 грн., а також судові витрати: державне мито в розмірі 388,07 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

                          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                Тищенко О.В.

Рішення підписано 06.11.2006р.