Постанова

від 21.05.2013 по справі 7/27

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р. Справа № 7/27

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Зварич О.В.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу спільного підприємства українсько - ізраїльського "ЛімСік" б/н від 11.03.13 року

на рішення господарського суду Чернівецької області від 01.03.13 р.

у справі № 7/27

за позовом: спільного українсько - ізраїльського підприємства "ЛімСік", м. Чернівці

до відповідача: Чернівецької міської ради, м. Чернівці

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Екосервіс", м. Чернівці

про стягнення вартості безпідставно отриманого майна в сумі 849 569,00 грн.

За участю представників:

позивача: Павлюк М.П. - директор товариства; Решетов В.В. - представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідача: Юзьків М.І., Іванович Л.Є.- представники( довіреності в матеріалах справи);

третьої особи: не з'явився .

ВСТАНОВИВ:

13.02.2004р. позивач звернувся з позовом до господарського суду Чернівецької області про стягнення з Чернівецької міської ради на підставі ст.ст.1212 та 1213 ЦК України 73 531, 20грн. вартості безпідставно отриманого майна Вимоги обгрунтовані тим, що при створенні СП « Лім - Сік» один із його засновників - Чернівецьке міське торгове об'єднання «Продтовари» передало спільному підприємству приміщення складу під літ. А-Б по вул. Головній (Леніна), 122 у м. Чернівці у стані, непридатному для використання. Позивач провів реконструкцію та капітальний ремонт приміщень, внаслідок чого збільшилась площа приміщень та їх якість, вартість ремонтно - будівельних робіт становить 73 531,20грн. Разом з тим, рішенням господарського суду Чернівецької області від 06-10.12.2001р. встановлено відсутність повноважень в об'єднання «Продтовари» на передачу приміщень, які згідно із свідоцтвом про право власності належать до комунальної власності, та неправомірність такої передачі.

Згідно з ухвалою місцевого суду від 17.02.2004р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Місцевим судом провадження у справі неодноразово зупинялось у зв'язку з призначенням судової експертизи.

На підставі висновку судової експертизи № 3421 від 24.05.2005р. позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 342 983,00грн. (заява від 14.06.2005р., т.1, а.с. 214), а на підставі висновку додаткової судової експертизи № 2783 від 26.12.2012р. в заяві від 20.02.2013р. про збільшення позовних вимог просив стягнути з відповідача 849 569,00 грн. вартості безпідставно отриманого майна ( т3, а.с.37).

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 01.03.13 р. у справі № 7/27 (суддя Паскарь А.Д.) в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване, зокрема, нормами ст.ст.71,75, 80, 469 ЦК УРСР, п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003р.. При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що право позивача на позов виникло з моменту закінчення будівельно-монтажних робіт, які позивачем були здійснені 1991-1992 роках без письмової згоди Чернівецької міської ради, яка відповідно до ст. 35 Закону України "Про власність" була власником названої будівлі. Відтак, загальний строк позовної давності у даній справі, встановлений ст. 71 ЦК УРСР, сплинув ще в 1995 році, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року, тому позовна давність підлягала застосуванню судом в обов'язковому порядку незалежно від заяви сторін відповідно до вимог ст. 75 ЦК УРСР.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі. Посилаючись на ст.76,. 469 ЦК УРСР скаржник вважає, що строк позовної давності не пропущений, оскільки за вимогами про повернення вартості безпідставно отриманого майна за рахунок іншої особи перебіг строку починається з моменту, коли особа одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави. На думку скаржника, з прийняттям виконкомом Чернівецької міської ради рішення від 20.02.2001р.№159/4, яким підтверджено право власності територіальної громади м. Чернівці на нежитлові приміщення літ "А", "Б", "В" будинковолодіння по вул. Головній, 122 м. Чернівці загальною площею 1021,9 м кв. доручено ЖРЕП №14 зарахувати їх на свій баланс, на підставі якого 03.09.2001р. видано свідоцтво про право власності територіальної громади м. Чернівці , міська рада прийняла капітальний ремонт в складі приміщень літ. «А-Б» за адресою:м. Чернівці, вул. Головна, 122 та визнала за собою право власності на надлишок площ та поліпшення, що утворилися в результаті ремонту та реконструкції. До цього часу створене позивачем майно (збільшені площі приміщень, інженерні комунікації, поліпшення тощо) міська рада не приймала і воно за міською радою не обліковувалось. Крім того, на думку скаржника, для відмови у позові з причин пропуску строку позовної давності суд першої інстанції повинен був вирішити справу по суті і у разі відсутності інших підстав для відмови в задоволенні позову, мав право відмовити саме з причин пропуску строку позовної давності.

У запереченні (вх.05-04/1104/13 від 02.04.13р.) на апеляційну скаргу відповідач спростовує доводи скаржника та зазначає, що Чернівецька міська рада була власником спірних приміщень по вул. Головній, 122 м.Чернівці з 1966 року, а рішенням виконкому Чернівецької міської ради від 20.02.2011 № 159/4 лише було підтверджено вже існуюче право власності, тобто, за весь вищевказаний період власник приміщення не змінювався. Ремонтно-будівельні роботи по реконструкції будівлі складу позивачем були проведені в 1991-1992 роках, однак, всупереч вимог ст. 71 діючого на той час Цивільного кодексу УРСР позивач звернувся до суду після спливу 9 років. Крім того, звертає увагу суду, що позивач не представив жодного документу, який би засвідчував, що власник майна погоджував виконання будь-яких ремонтних робіт.

В судове засідання 21.05.2013р. представники сторін з'явилися та підтримали свої доводи Позивач просить скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким позов задоволити, відповідач просить залишити рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційний суд встановив наступне.

04.10.1991р. ВО «Чернівецький машинобудівний завод», Чернівецьким міським торговельним обєднанням «Продтовари» та фірмою «РОL - КОF», м. Натанія Ізраїль укладено засновницький договір №1 про створення спільного підприємства "Лім-Сік" з метою здійснення виробництва та реалізації продуктів харчування, надання посередницьких послуг при експорті і імпорті тощо (т. 1, а. с. 29-34).

Згідно з п. 4.1 вказаного договору для забезпечення діяльності підприємства за рахунок вкладів учасників створюється статутний фонд у розмірі 470,0 тис..крб.

Крім того, за умовами договору український учасник - об'єднання "Продтовари" в рахунок своєї діяльності внесе право користування землею, водою, будівлями ,спорудами.

Як додаток №1 до названого договору від 04.10.1991р. затверджено статут СП

«Лім-Сік», який містить аналогічні положення щодо статутного фонду підприємства та внесків учасників (т. 1, а.с. 35-40).

Свідоцтвом про державну реєстрацію №442, виданим Міністерством фінансів України, підтверджено, що українсько-ізраїльське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю Лім -сік» зареєстроване 14.01.1992р.(т.1 а.с. 9-10).

По акту прийому-передачі основних засобів від 25.09.1991р., затвердженому директором об'єднання "Продтовари" 10.10.1991р., об'єднання "Продтовари" передало в експлуатацію спільному підприємству "Лім-Сік" 2-х поверхову будівлю складу в м. Чернівці по вул. Леніна, 122, загальною площею 678 кв.м, залишковою вартістю 36 тис. руб. (т.1, а.с. 28, 93).

Поряд з тим, згідно з рішенням Х сесії Чернівецької обласної ради ХХІ скликання (п. 2.6 додатку № 2) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" Чернівецьке міське торгівельне об'єднання "Продтовари" разом з будинком та усім майном, яке знаходилося у його оперативному віданні, було передано безоплатно до комунальної власності м.Чернівці. Рішенням 1Х сесії ХХІ скликання Чернівецької міської ради народних депутатів від 25.01.1992р. №253 « Про перелік об'єктів комунальної власності Чернівецької міської ради народних депутатів» затверджено перелік об'єктів комунальної власності Чернівецької міської ради народних депутатів (додаток №1 до рішення), згідно з п.2.6 якого до комунальної власності віднесено міське торговельне обєднання «Продтовари» з його безпосереднім майном (т.1 а.с.114-120).

Листом від 05.02.1992р. №123 об'єднання "Продтовари" повідомило СП "Лім-Сік" про вихід з числа засновників цього підприємства та просило повернути йому вартість приміщень під № 122 по вул. Леніна м. Чернівці в сумі 36 тис. руб.(т. 1, а. с. 44, 45).

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської Ради народних депутатів від 13.07.1993р. №401/13 затверджено ліквідаційний акт Чернівецького торгівельного об'єднання "Продтовари".

При виході із засновників СП «Лім- Сік» об'єднанню «Продтовари» приміщення не були повернені, а залишились у позивача, який в 1991-1994р.р. провів їх капітальний ремонт та реконструкцію, що підтверджено матеріалами справи, висновками судової експертизи та додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 3421 від 24.05.2005р. та .№ 2783 від 26.12.2012р., згідно з якими встановлено факт збільшення загальної площі будівлі складу літ. «А-Б» по вул. Головній (колишня вул. Леніна), 122 у м. Чернівці на 64,20 кв.м. в результаті проведення СП «Лім-Сік» за свій рахунок будівельно-ремонтних робіт по реконструкції приміщень складу. за рахунок прибудови (розширення) сходової клітки і надбудови другого поверху над частиною будівлі блоку «Б».Також встановлено виконання робіт по нарощуванню стін блоку «Б» в окремих місцях, влаштуванню перекриття над приміщеннями, влаштуванню покрівлі над усією будівлею з алюмінієвої сталі та оцинкованої сталі, підведення інженерних комунікацій до приміщень частини блоку «Б», а саме: водопостачання, каналізації, електропостачання, газопостачання, встановлення радіаторів, влаштування реконструкції, що призвело до змінення функціонального призначення частини приміщень та можливість їх використання під офісні приміщення, а не складського, що збільшило вартість нерухомого майна на ринку. Встановлено, що вартість ремонтно-будівельних робіт, проведених СП «Лім-Сік» по ремонту та реконструкції будівлі складу по вул. Головній (колишня вул. Леніна),122 в м.Чернівці в період 1991-1994 роки станом на час проведення дослідження могла становити 443 542,00 грн., а вартість невід'ємних поліпшень - 342 983,00грн.(висновок № 3421 від 24.05.2005 р. (т.1, а. с. 191 -210), а згідно з висновком № 2783 від 26.12.2012р. (т.3, а.с. 14-18) станом на час проведення дослідження така вартість може становити 849 569,00 грн. (з ПДВ)

Таких висновків експерт дійшов на підставі дослідження та порівняння поверхових планів будівлі станом на: 14.06.1965р, 15.12.1979р. та станом на 07.02.2001р., дослідження Технічних умов №03/211 від 09.04.1992р. на підключення до міських мереж водопроводу і каналізації реконструйованих складських приміщень по вул.. Головна,122, затверджених першим заступником голови міськвиконкому, технічних умов на електропостачання від 10.04.1992р. № 20-109/208, підписані головним інженером Чернівецького обласного підприємства електричних мереж , листа СЕС від 10.06.1992р., адресованого позивачу, про те, що не заперечує проти відкриття першої черги підприємства, актів приймання виконаних робіт за жовтень, листопад 1992р.(підрядна організація «Укрторгбуд») відомостей про розхід будівельних матеріалів за березень, квітень, травень 1992р., зведеної відомості виконаних робіт в період 1992-1994р.р., платіжних доручень СП «Лім-Сік» за 1992-1993р. на оплату виконаних робіт, які є матеріалах справи( т.1, а.с. 46-48, т. 2, а.с.10-80)та візуального огляду приміщень на місці.

02.04.1998р. заступник генерального директора СП "Лім-Сік" звернувся до голови виконкому Чернівецької міськради із заявою про оформлення за СП "Лім-Сік" права власності на приміщення по вул. Головній, 122 м. Чернівці, у зв'язку з тим, що підприємство провело капітальний ремонт приміщення., виконано ремонтно-будівельні роботи на загальну суму 279287 грн. (т. 1, а. с. 150). У відповідь листом за №8-1164 від 15.05.1998р. міський голова м.Чернівці повідомив, що на підставі рішення ІХ сесії Чернівецької міської ради ХХІ скликання від 25.01.1992 № 253 "Про перелік об'єктів комунальної власності Чернівецької міської ради народних депутатів" приміщення будівлі по вул. Головній, 122, є об'єктом міської комунальної власності (т. 1, а. с. 151). Доказів надсилання цього листа чи отримання його СП «Лім-Сік» суду не подано, позивач стверджує , що такого листа не отримував.

Відповідно до Довідки ДОБТІ від 18.05.1998р. №741, загальна площа будинку 122, по вул. Головній, м. Чернівці становить 1667,9 кв. м, зокрема, в користуванні СП «Лім-Сік» перебуває 784,7 кв.м. (т.1, а.с.111)

20.02.2001р. виконкомом Чернівецької міської ради прийнято рішення від № 159/4 про оформлення права комунальної власності територіальної громади м. Чернівці на нежитлові приміщення літ."Б-1" будинковолодіння по вул.Головній, 122 загальною площею 84,70 м. кв., підтверджено право власності територіальної громади м.Чернівці на нежитлові приміщення літ "А", "Б", "В" будинковолодіння по вул. Головній, 122 м.Чернівці загальною площею 1021,9 м кв., Чернівецькому комунальному обласному бюро технічної інвентаризації було доручено визначити ідеальні частки усіх зазначених приміщень. Крім того, цим же рішенням житловому ремонтно-експлуатаційному підприємству №14 м.Чернівці було доручено зарахувати на баланс підприємства нежитлові приміщкння літ "А", "Б", "В" будинковолодіння по вул. Головній, 122 м. Чернівці загальною площею 1021,9 м кв., прийняти їх за відповідним актом та внести зміни в дані бухгалтерського обліку, а Чернівецькому міському КБТІ було доручено видати Чернівецькій міській раді свідоцтво про право власності на приміщення (т. 1, а. с. 94).

На підставі названого рішення 03. 09.2001р. видано свідоцтво про право власності територіальної громади м. Чернівці на 66/100 будівлі №122 по вул.. Головній в м. Чернівці. Згідно цього свідоцтва приміщення літ. «А» має площу 247,4 кв.м., літ «Б» - 432,7 кв.м., «Б-1» - 84,7 кв.м., « В»- 341,9кв.м.(т.1, а.с. 95).

СП "Лім-Сік" оскаржило в судовому порядку назване рішення виконкому та свідоцтво про право власності. Рішенням господарського суду Чернівецької області від 6-10 грудня 2001 року у справі № 9/608, залишеним без змін постановою апеляційного суду від 31.01.2002р., відмовлено в задоволенні позову частині визнання недійсним рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 20.02.01р. №159/4 та реєстрації Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації виданого свідоцтва.. В частині визнання недійсним свідоцтва про право власності від 03.09.2001р. на 66/100 будівлі по вул.Головній,122 - припинено провадження у справі (т.1, а.с. 24-27).

Постановою Вищого господарського суду від 31.01.2002р. у справі № 9/608 вказане рішення залишено без змін.

13.04.2001р. виконкомом Чернівецької міської ради та ТзОВ «Екосервіс» укладено договір оренди №9/41 нерухомого майна загальною площею 785,4 кв.м, за адресою вул. Головна, буд. №122, які передані орендарю балансоутримувачем ЖРЕП №14 по акту приймання - передачі від 19.04.2001р., а за договором купівлі-продажу приміщень від 07.05.2008р. № 987 нежитлові приміщення площею 779,80 кв.м.. за адресою: м. Чернівці, Головна, 122, ринковою вартістю 1 776 337грн. продані товариству з обмеженою відповідальністю « Екосервіс» за ціною 2 131 664,40 грн. ( з ПДВ) (т. 1, а.с. 102-103,т. 2, а. с. 128-129).

Різниця в площі пояснюється тим, що в період оренди з 2004-2008р орендар перепланував окремі приміщення, внаслідок чого площа приміщень зменшилась на 5,6 кв.м., що встановлено судовим експертом у висновку № 2783 (7-й аркуш висновку).

Встановивши обставини справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази та доводи сторін, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

На час виникнення названих правовідносин діяли норми ЦК УРСР 1963р., згідно із ст..469 якого особа, яка одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором, зобов'язана повернути безпідставно придбане майно цій особі.

Такий же обов'язок виникає, коли підстава, на якій придбано майно, згодом відпала.

В разі неможливості повернути безпідставно придбане майно в натурі повинна бути відшкодована його вартість, що визначається на момент придбання.

Особа, яка безпідставно одержала майно, зобов'язана також повернути або відшкодувати всі доходи, які вона мала або повинна була мати з цього майна з того часу, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про безпідставність одержання майна. З свого боку ця особа має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно з того часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.

Ці правила поширюються на випадок збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав, встановлених законом або договором.

Матеріалами справи підтверджено, що одним із засновників позивача було Чернівецьке міське торговельне об'єднання «Продтовари» (далі-об'єднання «Продтовари»), яке акту прийому-передачі від 25.09.1991р. передало позивачу в експлуатацію приміщення складу в м. Чернівці по вул. Леніна, 122, загальною площею 678 кв.м, залишковою вартістю 36 тис., яке належало до комунальної власності.. В акті вказано, що будівля потребує капітального ремонту. На момент передачі право власності на приміщення не було зареєстроване.

З поверхового плану будівлі станом на 15.12.1979р. вбачається, що передані позивачу приміщення мали площу 721.2 кв.м.

В подальшому об'єднання "Продтовари" вийшло з числа засновників СП "ЛімСік" (лист від 05.02.1992р. № 123 про вихід) та було ліквідоване згідно з рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської Ради народних депутатів від 13.07.1993р. № 401/13.

При виході із СП "ЛімСік" об'єднання "Продтовари" просило повернути йому вартість приміщень будівлі під № 122 по вул. Леніна м. Чернівці в сумі 36 тис. руб. Позивач стверджує, що повернув об'єднанню "Продтовари" вартість складу в сумі 36 тис. руб., однак доказів повернення цих коштів не подав. Разом з тим, в ліквідаційному акті об'єднання "Продтовари" серед основних засобів (приміщень)не значиться приміщення складу вул. Леніна,122 в м. Чернівці, як і не значиться дебіторська заборгованість СП "ЛімСік" перед об'єднанням "Продтовари".

Матеріалами справи підтверджено, що в період 1991-1994роки СП "ЛімСік" провело капітальний ремонт та реконструкцію приміщень складу, внаслідок якого збільшилась загальна площа будівлі складу літ. «А-Б» на 64,2 кв.м. (згідно з поверховим планом станом на 15.12.1979р. вона становила 721.2 кв.м., а згідно з поверховим планом станом на 07.02.2001р. загальна площа становила 785,4 кв.м.) за рахунок прибудови (розширення) сходової клітки і надбудови другого поверху над частиною будівлі блоку «Б» Крім того, виконані роботи з влаштування покрівлі над усією будівлею з алюмінієвої та оцинкованої сталі, з підведення інженерних комунікацій, а саме: водопостачання, каналізація, електропостачання, встановлення радіаторів і влаштування реконструкції, що призвело до змінення функціонального призначення частини приміщень та можливість їх використання під офісні приміщення, а не складського, що збільшило вартість нерухомого майна на ринку. Вартість ремонтно-будівельних робіт, проведених СП «ЛімСік» в період1991-1994роки згідно з висновком судової експертиз №2783 від 26.12.2012р. може становити 849569,00грн.( з ПДВ).

Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що позивачу були передані приміщення, які належали до комунальної власності, та що згідно з нормами ЦК УРСР 1963р.( ст.ст.71, 75) загальний строк позовної давності становив 3 роки та підлягав обов'язковому застосуванню незалежно від заяви сторін.

Разом з тим, в силу ч.1 ст. 76 цього ж Кодексу перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Як вбачається з матеріалів справи, з моменту передачі приміщень позивачу( з 1991р.) міська рада не зверталася до нього з приводу незаконного володіння приміщеннями чи їх повернення. Поряд з тим, рішенням виконкому від 20.02.2001р. № 159/4 було підтверджено право власності територіальної громади м. Чернівці на нежитлові приміщення літ "А", "Б", "В" будинковолодіння по вул. Головній, 122 м. Чернівці загальною площею 1021,9 м кв. та доручено ЖРЕП №14 м.Чернівці зарахувати їх на баланс підприємства. 13.04.2001р. виконкомом Чернівецької міської ради та ТзОВ «Екосервіс» укладено договір оренди нерухомого майна за адресою вул. Головна, буд. №122 загальною площею 785,4 кв.м., а 19.04.2001р. по акту приймання - передачі ЖРЕП №14 передав орендарю - ТзОВ «Екосервіс» нежитлові приміщення, які знаходяться на балансі ЖРЕП №14» . Приміщення передані в оренду в задовільному стані, обладнані водопроводом, каналізацією, опаленням, освітленням.

Отже, на момент зарахування приміщень на баланс ЖРЕП №14 та передачі їх оренду ТзОВ «Екосервіс», приміщення не були витребувані у позивача, а позивачем не були повернені (передані) ні власнику - територіальній громаді в особі міської ради, ні балансоутримувачу - ЖРЕП №14, право власності на них не було зареєстроване, збільшені позивачем площі приміщень та поліпшення не обліковувались міською радою чи іншим балансоутримувачем , приміщення перебували у фактичному володінні позивача та на його балансі, позивач не сплачував плати за користування приміщеннями. Як пояснив позивач, вважав, що в 1991р. приміщення передані йому у власність, тому провів їх капітальний ремонт та реконструкцію.

З аналізу названих вище норм та обставин справи випливає, що з моменту зарахування відремонтованих позивачем приміщень на баланс ЖРЕП №14 та передачі їх в оренду ТзОВ «Екосервіс», відповідач безпідставно набув за рахунок позивача майно (збільшену площу приміщень на 64.2 кв.м., інженерні комунікації ,перекриття, покрівлю будівлі та інші поліпшення) і у нього виник обов'язок повернути позивачу їх вартість, а у позивача право вимоги до відповідача.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що загальний 3-річний строк позовної давності, встановлений ст.71 ЦК УРСР 1963р., на день звернення з позовом до суду (13.02.2004р.) не сплинув, а висновок місцевого суду та доводи відповідача про сплив строку позовної давності в 1995р , до набрання чинності ЦК України 2003р., помилковими.

Водночас, Цивільний кодекс України 2003р. набрав чинності з 01.01.2004р Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно із ст. 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

В силу ст.1213 набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідач не заперечує самого факту проведення позивачем ремонту та реконструкцій приміщень, проте зазначає як підставу для відмови у позові самочинність проведених позивачем робіт.

Однак, відповідно до ст.1212 ЦК безпідставно набуте майно підлягає відшкодуванню незалежно від того, чи таке набуття є результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Крім того, згідно із ст..256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу..

Отже, суд першої інстанції повинен був розглянути спір по суті, тобто, дослідити всі обставини справи, відповідно до ст..43 ГПК оцінити в сукупності подані докази, в т.ч. висновки судового експерта, та вказати в рішенні чи є обґрунтованими та доведеними вимоги позивача про відшкодування вартості безпідставно набутого майна. У разі необгрутованості, недоведеності вимог суд мав відмовити у позові саме з цих підстав, незалежно від спливу позовної давності. З підстав спливу позовної давності суд відмовляє у задоволенні позову лише у разі відсутності інших підстав для відмови в задоволенні позову.

В порушення норм матеріального та процесуального права в оскаржуваному рішенні, зокрема, не досліджено та надано оцінки висновкам судового експерта, не вказано щодо доведеності чи недоведеності позовних вимог, а вказано лише про сплив позовної давності.

В додаткових поясненнях від 04.02.2013р. відповідач, аналізуючи договір купівлі-продажу, укладений з ТзОВ «Екосервіс», вказав, що згідно з договором ринкова вартість проданих приміщень становить 1 776 337грн, тому ціна 1 кв.м. могла б становити 2 227,94грн., а вартість 64.2 кв.м., на які збільшилась площа приміщень, могла б становити 143 033,75грн. Однак, відповідачем не спростовані висновки експерта щодо збільшення площ на 64,2 кв.м. за рахунок проведення позивачем прибудови і надбудови, та виконання позивачем інших робіт, зокрема, з укріплення стін, влаштування перекриттів, влаштування покрівлі над усією будівлею з алюмінієвої та оцинкованої сталі, з підведення інженерних комунікацій, а саме: водопостачання, каналізація, електропостачання, встановлення радіаторів, з реконструкції, що призвело до змінення функціонального призначення частини приміщень та можливість їх використання під офісні приміщення, а не складського, що збільшило вартість нерухомого майна на ринку. Вартість цих робіт відповідачем не врахована при розрахунках, тому доводи відповідача та його розрахунки відхиляються апеляційний судом, як такі, що не спростовують доводів позивача та наявних у справі доказів, в т.ч.ч. висновків судового експерта, які в силу приписів ст.42 ГПК є доказами у справі.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з доводами скаржника та вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення., а доводи відповідача необґрунтованими.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного вище апеляційний суд вважає, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору місцевий суд дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову. Відтак, рішення місцевого суду належить скасувати, прийняти нове, яким позов задоволити.

Судові витрати, в т.ч. за проведення експертизи, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.32, 33, 34, 42, 43, 44, 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити.

Рішення господарського суду Чернівецької області від 01.03.13 р. у справі № 7/27 скасувати, прийняти нове, яким позов задоволити повністю.

Стягнути з Чернівецької міської ради, ідент. код. 36068147, місцезнаходження: 58002, м. Чернівці, Центральна площа,1, на користь спільного підприємства українсько - ізраїльського "ЛімСік", ідент. код 14286000, юридична адреса: 58022, м. Чернівці, Шевченківський район, вул. Головна, буд.122; фактичне місцезнаходження: 58000, м.Чернівці, вул.Червоноармійська, 57-а / 132, - 849 563,00 грн. вартості безпідставно отриманого майна, 3 429,83 грн. держаного мита, 118,00грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, 10131,71 грн. судового збору, 2048,36грн.витрат на проведення судової експертизи.

2. Стягнути з Чернівецької міської ради, ідент. код. 36068147, місцезнаходження: 58002, м.Чернівці, Центральна площа,1, на користь спільного підприємства українсько - ізраїльського "ЛімСік", ідент. код 14286000, юридична адреса: 58022, м.Чернівці, Шевченківський район, вул.Головна, буд.122; фактичне місцезнаходження: 58000, м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 57-а/132 - 8 495, 63,грн. витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 24.05.2013р.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Якімець Г.Г.