Рішення

від 14.11.2006 по справі 501/10-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

501/10-06

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-80

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"14" листопада 2006 р.                                                                      Справа № 501/10-06

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаком», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Твістер», м. Васильків

про стягнення   21206,25 грн.

суддя  Тищенко О.В.

За участю представників сторін:

позивача –Слабодчук Т.В. (довіреність від17.10.2006р. № 15 ); Некрасов А. В. (довіреність від 10.08.2006р. № 1)

відповідача –не з'явися

                                                         Обставини справи:    

          До господарського суду Київської області надійшла  позовна  заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаком» (далі –позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Твістер» (далі –відповідач) про стягнення 21206,25  грн. заборгованості з яких: 21174,10 грн. основний борг та 32,15 грн. три відсотки річних.

          Ухвалою господарського суду Київської області від 02.10.2006р. було порушено провадження в справі та призначено до розгляду на 23.10.2006р.

          Позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем не було належним чином виконано умови Договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 25.10.2005р. № 73/10-2005, щодо оплати поставленних нафтопродуктів, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 21174,10 грн.

          Представник позивача  в судовому засіданні 14.11.2006р. позовні вимоги підтримав, оскільки вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

          Відповідач в судові засідання без поважних причин неодноразово не з'явився, письмовий відзив не надав, хоча про час, дату, та місце слухання справи був повідомлений ухвалами господарського суду Київської області від 02.10.2006р. та від   23.10.2006р.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані Господарським судом документи не надано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіаком»(продавець) та Товариством  з обмеженою відповідальністю «Твістер»(покупець) було укладено Договір купівлі-продажу нафтопродуктів від 25.10.2005р. № 73/10-2005 (Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується  через власні автозаправні  станції за бланками-дозволами (талонами) покупця здійснювати відпуск нафтопродуктів (ДП, бензин: А-76, А-92, А-95, А-98)споживачам, а покупець зобов'язується  оплатити дані нафтопродукти згідно умов Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору покупець зобов'язаний надати продавцю зразки бланків –дозволів (талонів), що є невід'ємною частиною Договору, при пред'явленні яких здійснюється відпуск нафтопродуктів в порядку визначеному Договором.

Згідно з п. 2.3 Договору продавець здійснює відпуск нафтопродуктів після пред'явлення споживачами бланків –дозволів (талонів) покупця.

У відповідності до п. 3.3 Договору протягом 3-х банківських днів  з моменту отримання  рахунку продавця, покупець сплачує вартість нафтопродуктів. Рахунок продавця формується  відповідно до заявки покупця.

Розрахунки за Договором здійснюються  шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок  продавця (п. 3.4 Договору).

          Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та  скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2005р., а  в розрахунків між сторонами –до повного розрахунку (п. 7.1 Договору).

          Також, сторонами було підписано Додаткову угоду № 1 від 26.12.2005р. до Договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 25.10.2005р. № 73/10-2005, відповідно до якої п. 7.1 розділу 7 «Прикінцеві положення»зазначеного Договору, викладено в наступній редакції: Договір вважається  укладеним і набирає  чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2006р., а частині розрахунків між сторонами –до повного розрахунку.

Позивачем відповідно до умов Договору було відпущено відповідачу нафтопродукти на загальну суму 24174,10 грн., що підтверджується  довіреностями на отримання товару  від 30.06.2006р. серія ЯКЯ № 038248, від 04.07.2006р. серія ЯКЯ № 038249 та накладними від 30.06.2006р. № 1514 та від 05.07.2006р. № 1543.

Позивачем відповідно до п. 3.3 Договору було виставлено відповідчу рахунки № 932 від 30.06.2006р. та № 1221 від 05.07.2006р. на суму 24174,10 грн.  Відповідач отримав  рахунки 30.06.2006р. та  05.07.2006р.

Оригінали вищевказаних документів надано в судовому засіданні для огляду, а копії залучено до матеріалів справи.

Відповідач в порушення умов Договору розрахувався частково в сумі 1000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 21174,10 грн., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків від 05.07.2006р., який підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.

          Відповідно до ст. 655 ЦК України за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зообов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом України  (ст. 525 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання (неналежне виконання).

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 21174,10 грн. основного боргу  є обґрунтованими, документально підтвердженими тому підлягають задоволенню.

Також, позивачем було нараховано 32,15 грн. 3% річних на суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції, проте вимогу про стягнення суми  інфляційних втрат позивачем заявлено не було.

Відповідно до  ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до обґрунтованого розрахунку суду (борг*3/100/365*кількість днів) розмір 3% річних нараховується  на суму основного боргу 21174,10 грн. та складає 31,32 грн., яка підлягає задоволенню.

Отже, стягненню з відповідача підлягає 21174,10 грн. основного боргу та  31,32 грн. 3% річних.

У зв'язку з частковим задоволенням позову господарський суд на підставі ст. 49 ГПК України судові (господарські) витрати покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України суд

В И Р І Ш И В:

                  1.       Позов задовольнити частково.

       2.   Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Твістер» (08600, Київська область, м. Васильків, провулок Кармелюка, 11, код ЄДРПОУ 31916478) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаком» (02096, м. Київ, вул.. Привокзальна, 1-а, код ЄДРПОУ 30018730)  21174,10 грн. основного боргу та 31,32  грн. 3% річних, а також судові витрати: державне мито в розмірі 212,05 грн. та  117,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

        3.     В решті позовних вимог відмовити.

                             Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

                              Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                Тищенко О.В.