Постанова

від 16.05.2013 по справі 826/5088/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 Вн. № 1/85

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 травня 2013 року 13:36 № 826/5088/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Робікон" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0012852202 від 22.11.2012, за участі представників сторін:

представник позивача Пілягін О.В.;

представник відповідача Геращенко С.А.,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 травня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Робікон" (далі - позивач, ТОВ "НВФ "Робікон") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Печерському р-ні м. Києва ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0012852202 від 22.11.2012 (далі - ППР № 0012852202).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2013 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/5088/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2013 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/5088/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 31.10.2012 по 01.11.2012 працівниками ДПІ у Печерському р-ні м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ДП "Робікон" (код ЄДРПОУ 30436578) за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 та з 01.05.2011 по 31.05.2011, за результатами якої складено акт від 01.11.2012 № 942/22-4/32825921 (далі - Акт перевірки).

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0012852202, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 374 041,00 грн. (за основним платежем - 374 040,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 01,00 грн.), оскільки позивачем, на думку податкового органу, було занижено податок на додану вартість на загальну суму 374 040,00 грн., в т.ч. за березень 2011 року на суму 111 821,00 грн., за квітень 2011 року на суму 82 472,00 грн., за травень 2011 року на суму 65 024,00 грн., за червень 2011 року на суму 114 723,00 грн.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, тому звернувся до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ТОВ "НВФ "Робікон", виходячи з наступних мотивів.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

ТОВ "НВФ "Робікон" зареєстровано 26.01.2004 за № 107010700004018302 Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією (код ЄДРПОУ 32825921). Місцезнаходження позивача: 01103, м. Київ, Залізничне шосе, 47.

Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 22.10.2008 за № 4595.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, основними видами діяльності позивача є виробництво інших машин і устаткування загального призначення; кування, пресування, штампування, профілювання; порошкова металургія; будівництво трубопроводів; будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій; неспеціалізована оптова торгівля; дослідження й експериментальні розробки у сфері суспільних і гуманітарних наук.

Основними видами діяльності контрагента позивача - дочірнього підприємства "Робікон" (далі - контрагент позивача, ДП "Робікон") є неспеціалізована оптова торгівля; виробництво інших машин і устаткування загального призначення; дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки; будівництво житлових і нежитлових будівель.

Судом встановлено, що між позивачем та ДП "Робікон" було укладено договір № 04-09 від 27.04.2009 та додатки № 1 та № 2 до нього. Предметом даного договору була поставка (виготовлення) та передача контрагентом позивачу комплектуючих матеріалів (деталей, виробів) згідно креслень позивача, та приймання позивачем у власність вказаних комплектуючих матеріалів. Кількість, перелік асортименту та вартість вказаних комплектуючих матеріалів зазначена у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору (Т. 1, арк. 154 - 156, 161 - 192 матеріалів справи).

Так, судом встановлено, що позивач на виконання вказаного договору отримав від ДП "Робікон" відповідні комплектуючі матеріали.

Позиція відповідача ґрунтується на акті перевірки ДПІ у Печерському р-ні м. Києва ДПС від 30.10.2012 № 921/22-3/30436875 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ДП "Робікон" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Універсал Ремонт Сервіс" за період з 01.03.2011 по 31.03.2011, з 01.05.2011 по 31.05.2011.

З висновків вказаного акту перевірки вбачається, що перевіркою контрагента позивача не підтверджено податковий кредит з ПДВ по контрагенту-постачальнику ТОВ "Універсал Ремонт Сервіс" за березень 2011 року в сумі 187 473,63 грн., за травень 2011 року в сумі 167 422,29 грн. та не підтверджено податкові зобов'язання за березень 2011 року в сумі 194 292,64 грн., за травень 2011 року в сумі 179 747,04 грн. в частині поставки по ланцюгу товарів (робіт, послуг), придбаних у ТОВ "Універсал Ремонт Сервіс".

Згідно документів, наданих ДП "Робікон" до перевірки, податковим органом встановлено, що отриманий у ТОВ "Універсал Ремонт Сервіс" товар було реалізовано ТОВ "НВФ "Робікон" відповідно до договору № 04-09 від 27.04.2009.

Крім цього, відповідач зазначив, що ДПІ у Печерському р-ні м. Києва ДПС на адресу ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська було направлено лист № 98877/22-311 від 23.07.2012 щодо проведення зустрічної звірки та підтвердження взаємовідносин ДП "Робікон" з ТОВ "Універсал Ремонт Сервіс", яке перебуває на обліку ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська за березень та травень 2011 року, однак станом на 29.10.2012 не отримала інформацію та матеріалів перевірки від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, яка б підтвердила фінансово-господарські взаємовідносини ДП "Робікон" з ТОВ "Універсал Ремонт Сервіс" за березень та травень 2011 року.

Враховуючи наведене, податковий орган дійшов висновку, що всі операції ДП "Робікон" не мали реального товарного характеру, а укладені контрагентом правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними при придбанні товарів (наданні послуг).

На підставі таких висновків податковий орган дійшов помилкового висновку, що правочин між позивачем та ДП "Робікон" є таким, що вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлені даним правочином, а також є нікчемним.

Разом з тим, з такою позицією відповідача погодитись не можна, виходячи з наступного.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом № 996-XIV. Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Матеріали справи містять податкові накладні, виписані позивачу його контрагентом, в той же час Акт перевірки не містить жодних зауважень щодо їх змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагента позивача станом на дату їх виписки.

Крім цього, позивачем належними доказами доведено фактичне отримання відповідних комплектуючих матеріалів від ДП "Робікон" та виконання сторонами умов договору, які було поставлено під сумнів відповідачем. Дані факти підтверджуються наявною в матеріалах справи первинною документацією, зокрема, копіями податкових накладних, видаткових накладних, оборотно-сальдових відомостей по рахунку, акту прийому-передачі векселів, акту звірки взаєморозрахунків, банківських виписок (Т. 1, арк. 17 - 38, 157 - 160, 200 - 241 матеріалів справи).

Відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду зауважень щодо даних документів не надано.

З вищезазначених документів судом вбачається правомірність формування позивачем податкового кредиту.

При цьому, судом встановлено, що первинні документи складені відповідно до вимог законодавства.

Також Актом перевірки підтверджено, що віднесення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з ДП "Робікон" зроблено на підставі первинних документів, а саме податкових накладних, сума ПДВ по яким була включена до реєстру отриманих податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість за березень - червень 2011 року.

Податкові накладні, які зазначені в Акті перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим п. 201.4 ст. 201 ПК України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Закону № 996-XIV.

ДП "Робікон" на час вчинення правочину було зареєстроване у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні.

Реальність господарських операцій між позивачем та ДП "Робікон" органом державної податкової служби під час перевірки не досліджувалась, факт сплати податку контрагентом позивача не перевірявся.

Отже, відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, належним чином виписаних зареєстрованим платником податку.

Щодо посилання відповідача на нікчемність угоди, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у ч. 2 ст. 215 ЦК України, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Зокрема, в Акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.

Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 статті 228 ЦК України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави.

В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування, укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття "незаконне заволодіння майном держави", що міститься у диспозиції частини першої статті 228 ЦК України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 ЦК України.

Незважаючи на набрання чинності ПК України, не втратив чинність Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-ХІІ.

Органи державної податкової служби можуть у судовому порядку на підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань), що, на їх думку, укладені платниками податку з метою, яка завідомо суперечна інтересам держави та суспільства і полягає в ухиленні від оподаткування.

Разом з тим, відповідачем цього в даному випадку вчинено не було.

Також судом встановлено факт використання отриманих позивачем комплектуючих матеріалів у своїй подальшій господарській діяльності. Зокрема, позивачем на вимогу суду надані документи, які підтверджують використання отриманих у даного контрагента комплектуючих матеріалів у власній господарській діяльності, а саме копії договору № 20-11 від 18.05.2011, специфікації № 1 від 18.05.2011 до нього; договору № 15-11/2 від 21.03.2011, специфікації № 1 від 21.03.2011 та специфікації № 2 від 20.06.2011 до нього; договору № 15-11 від 23.03.2011, специфікації № 1 від 23.03.2011, специфікації № 2 від 23.03.2011 та додаткової угоди № 1 від 01.09.2011 до нього; договору поставки № 19-11 від 18.04.2011; договору про поставку обладнання № 03-11 від 24.01.2011, специфікації № 1 від 24.01.2011, специфікації № 2 від 24.01.2011 до нього; договору № 08-11 від 02.02.2011, специфікації № 1 від 02.02.2011, специфікації № 2 від 02.02.2011 до нього; договору № 09-11 від 04.02.2011, специфікації № 1 від 04.02.2011, специфікації № 2 від 04.02.2011, специфікації № 3 від 04.02.2011, специфікації № 4 від 07.02.2011, специфікації № 5 від 07.02.2011, специфікації № 6 від 16.02.2011, специфікації № 8 від 21.03.2011, специфікації № 7 від 16.02.2011, специфікації № 9 від 21.03.2011, специфікації № 10 від 14.04.2011, специфікації № 11 від 14.04.2011, специфікації № 12 від 14.04.2011, специфікації № 14 від 16.06.2011, специфікації № 15 від 16.06.2011, специфікації № 16 від 16.06.2011, специфікації № 17 від 10.07.2011, специфікації № 18 від 10.07.2011, специфікації № 19 від 10.07.2011, специфікації № 20 від 21.09.2011, специфікації № 21 від 21.09.2011, специфікації № 22 від 21.09.2011, специфікації № 23 від 05.10.2011, специфікації № 24 від 05.10.2011, специфікації № 25 від 05.10.2011 до нього; рахунків-фактур; видаткових накладних; накладних на вантаж; податкових накладних; вантажно-митних декларацій; рахунків; товарно-транспортних накладних; виписок з рахунків (Т. 3, арк. 19 - 179; Т. 4, арк. 14, 16, 18 - 43 матеріалів справи).

З огляду на викладене, висновки податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податку з податку на додану вартість без отримання відповідного рішення суду про недійсність правочину (господарського зобов'язання), винесеного судом за позовом податкового органу на підставі частини третьої статті 228 ЦК України чи статей 207 та 208 Господарського кодексу України, повинні ґрунтуватись виключно на даних, які містяться в документах, перелік яких визначений ПК України, в податковій інформації, експертних висновках, судових рішеннях тощо.

Крім того, суд критично ставиться до посилань відповідача в Акті перевірки на факт нікчемності угоди між позивачем та ДП "Робікон" з висновку акту перевірки вищезазначеного підприємства, яким встановлено, що усі операції не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними в силу закону, оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було доведено, що позивачем не було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на майновий стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів, оскільки факт поставки позивачу відповідних комплектуючих матеріалів підтверджується матеріалами справи.

Аналогічна позиція відображена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.04.2013 у справі № К/800/11410/13 (колегія суддів у складі головуючого Маринчак Н.Є., суддів Вербицької О.В., Муравйова О.В.); ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 у справі № 2а-15537/12/2670 (колегія суддів у складі головуючого Грибан І.О., суддів Беспалова О.О., Парінова А.Б.); ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 у справі № 826/1000/13-а (колегія суддів у складі головуючого Беспалова О.О., суддів Парінова А.Б., Грибан І.О.); ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 у справі № 2а-16085/12/2670 (колегія суддів у складі головуючого Петрика І.Й., суддів Борисюк Л.П., Собківа Я.М.); ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 у справі № 826/1198/13-а (колегія суддів у складі головуючого Бужак Н.П., суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.); ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 у справі № 2а-15437/12/2670 (колегія суддів у складі головуючого Мацедонської В.Е., суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що висновок відповідача про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 ПК України є протиправним, тому ППР № 0012852202 підлягає скасуванню.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "НВФ "Робікон" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Робікон" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби № 0012852202 від 22.11.2012.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Робікон" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Строк, встановлений для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови - три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя Н.В. Клочкова