Постанова

від 10.02.2009 по справі 1/518/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/518/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2009 р. 11:30

Справа №  1/518/08

       м. Миколаїв

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Легенда-Авто”.                     /54055, м. Миколаїв, пр. Леніна, 107/. До відповідача: Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва                            /54030,  м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 24/про: визнання противоправним та скасування рішення від 25.06.2008 року № 001323250.  

Суддя Васильєва Л.І.

Секретар судового засідання Сорокіна А.В.

Представники:

Від позивача  Кочнєв Д.М., довіреність від  02.06.2008р.

Від відповідача  Плахотна О.М, довіреність від 08.01.2009р.

          Позивач звернувся з позовом  визнання противоправним та скасування рішення від 25.06.2008 року № 001323250  про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 6 770 грн. за порушення Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням відповідачем вимог статті 19 Конституції України, статей 11 та 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, невідповідністю  висновків акту перевірки фактичним обставинам.

          Відповідач вважає позов необґрунтованим, оскільки  планова перевірка здійснена відповідно до статті 15 та 16 Закону України “Про застосування реєстраторів  розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”  та повноважень, визначених Законом України “Про державну податкову службу в Україні”. Позивачем допущено порушення пунктів 9,10,13  статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів  розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

          Розглянувши надані сторонами докази, заслухавши представників сторін, свідка  у  судовому засідання, - суд

встановив :

          09.01.2008 року відповідач здійснив  планову перевірку позивача  щодо контролю  за  здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу у підприємницькій діяльності, про що склав акт № 14000719/23-50 (а.с.15-16).

          На підставі акту перевірки відповідач направив позивачу рішення від  25.06.2008 року № 001323250  про застосування 6 770 грн. штрафних (фінансових) санкцій за порушення Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, яке позивач просить  скасувати.

          Оскільки відповідач заперечує проти позову, то відповідно до вимог  пункту 2 статті  71 Кодексу адміністративного судочинства України  на нього покладається обов'язок   доказування  правомірності його рішення.

          Суд не погоджується з висновками акту перевірки щодо допущених позивачем порушень Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”:

Припис пункту 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” зобов'язує суб'єкта господарювання щоденно  друкувати  на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні   чеки  і  забезпечувати  їх  зберігання  в  книгах  обліку розрахункових операцій.

В акті перевірки від 12.06.2008 року відповідач зазначив  про порушення позивачем вказаної норми закону, та зазначив дні,  в які на його думку, повинні бути в наявності фіскальні звітні чеки.

Вказаний висновок є помилковим, оскільки дні 03.11.2007 року, 1011.2007 року, 17.11.2007 року, 17.11.2007 року, 18.11.2007 року, 01.12.2007 року, 08.12.2007 року, 12.01.2008 року, 10.03.2008 року, 28.04.2008 року є вихідними днями відповідно до законодавства про працю, про що позивач  надавав пояснення відповідачу у своїх запереченнях (а.с.20-22). Відповідачем не надано доказів, що у вказані дні позивач здійснював господарську діяльність.

01.11.2007 року, 13.11.2007 року, 16.11.2007 року, 16.11.2007 року,19.11.2007 року, 20.11.2007 року, 27-30.11.2007 року, 05.12.2007 року, 07.12.2007 року  були  також не робочими дня у позивача, про що свідчать надані суду копії наказів (а.с.23-29). Отже у вказані дні позивач не застосовував реєстратор розрахункових операцій в зв'язку з нездійсненням господарської діяльності взагалі,  порушення  пункту 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”  відсутні,  відсутні й підстави для застосування штрафної санкції.

Пункт 10 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”,  зобов'язує  суб'єкта господарювання друкувати  на  реєстраторах  розрахункових  операцій  контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

Як свідчить акт перевірки від 12.06.2008 року, об'єктом перевірки була господарська одиниця позивача –автосалон. Як пояснив позивач, контрольні стрічки  за попередні роки зберігались в основному офісі. В судове засідання позивачем були надані контрольні  стрічки за період діяльності автосалону. Отже, висновок позивача стосовно порушення позивачем пункту 10  статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”  є помилковим, штрафна санкція за його порушення не підлягає застосуванню.

Також відповідачем зазначено про порушення  позивачем пункту 13 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” стосовно виявленої невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів зазначеній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

Вказаний висновок акту не відповідає фактичним обставинам, встановлених судом:

Статтею 1 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”  визначено поняття місця проведення   розрахунків   -   місце,  де  здійснюються розрахунки із покупцем  за  продані  товари  (надані  послуги)  та зберігаються  отримані  за  реалізовані  товари  (надані  послуги) готівкові кошти.

Допитана в судовому засідання касир Маєвська Т.Л. пояснила, що   каса знаходиться в одному приміщення з менеджером. Касовий апарат знаходиться на столі. Кошти за розрахунки –в ящику цього столу.  У денному звіті зазначені кошти –0,  на місці проведення розрахунків також грошові кошти відсутні.  На вимогу осіб, що  здійснювали перевірку,  відкрила тумбочку, що знаходилась в цій кімнаті, та достала кошти, які отримала в бухгалтерії головного офісу  позивача для придбання канцелярських товарів, склала їх покупюрний опис (а.с.44).  Пояснення свідка підтверджені наданими для огляду в судовому засіданні  оригіналами видаткового касового ордеру (а.с.14)  та касовою книгою (а.с.61).

Оскільки кошти в сумі 1 252 грн. не є коштами, що відносяться до місця проведення розрахунків, то вони не повинні були враховуватись  відповідачем при  перевірці дотримання   пункту 13 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Суд вважає порушення вказаної норми відсутнім та відсутніми підстави для застосування штрафної санкції.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне:  стаття  19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи  діяти  лише  на  підставі,  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

Пункт 1 статті 8 та пункт 2 статті 11 Закону України “Про державну податку службу” надають право податковим органам  здійснювати контроль  за додержанням порядку проведення  готівкових   розрахунків   за   товари   (послуги)   у встановленому  законом  порядку.

Стаття 15. Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” визначає також, що  контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності  порядку  проведення  розрахунків  за товари (послуги), інших  вимог  цього  Закону здійснюють органи державної податкової служби України   шляхом  проведення  планових  або  позапланових перевірок згідно із законодавством України.

          Єдиним законом України, який визначає повноваження податкового органу, в тому числі і щодо проведення перевірок,  є Закон України “Про державну податку службу” , статтею 11-1 якого встановлено, що  позаплановими  перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень  податкових   органів,   визначених  Законом  України "Про застосування  реєстраторів  розрахункових  операцій  у  сфері торгівлі,  громадського   харчування   та   послуг".

          Положення статей 11, 11-1, 11-2  Закону України “Про державну податку службу” регламентують порядок проведення планових та позапланових перевірок, пов'язаних з своєчасністю, достовірністю, повнотою  нарахування та сплати податків та зборів, тобто не мають відношення до перевірок стосовно додержанням порядку проведення  готівкових   розрахунків   за   товари   (послуги).

          Отже, з огляду на загальні принципи проведення перевірок податковими органами, що визначені в статтях 11, 11-1, 11-2 Закону України “Про державну податку службу” , перевірки суб'єктів господарювання   з питань дотримання ними  встановленого порядку проведення  готівкових   розрахунків   за   товари   (послуги) повинні проводитись з дотримання таких умов:

-          перевірка повинна бути позаплановою;

-          здійснюватись на підставі наказу керівника податкового органу;

-          надання до початку перевірки під розписку направлення  на перевірку,  копії            наказу керівника податкового органу про проведення позапланової  виїзної перевірки.

Як свідчать матеріали справи, пояснення представників сторін та пояснення свідка, проведення перевірки  відповідачем здійснено з грубим порушенням встановлених норм чинного законодавства:

Направлення від 09.06.2008 року (а.с.11-12), план проведення перевірок на червень 2008 року (а.с.70) свідчать, що відповідачем була проведена планова перевірка, що є порушенням статті 11-1 Закону України “Про державну податку службу” , згідно якої перевірки з питань дотримання вимог Закону  України "Про застосування  реєстраторів  розрахункових  операцій  у  сфері торгівлі,  громадського   харчування   та   послуг" є позаплановими.  

Посилання відповідача на постанову Центрального  районного суду від 25.07.2008 року (а.с.50), як на доказ  встановлення факту  правопорушень, допущених позивачем, є необґрунтованим з тих підстав, що вона стосується фізичної особи, а не позивача, судом не досліджувався факт правомірності проведення перевірки та всіх порушень, вказаних в акті перевірки від 12.11.2008 року.

           Пунктом 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у  справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на   підставі,   у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією ) та законами України;

2) з  використанням  повноваження  з   метою,   з   якою   це повноваження надано;

3) обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначене вище свідчить, що при проведенні перевірки позивача  відповідач  діяв  з порушенням норм Конституції України та норм чинного законодавства, що визначає  межі повноважень та способи його дії,  без врахування всіх обставин, нерозсудливо.

За таких обставин, приймаючі до уваги, що перевірка здійснена з порушенням чинного законодавства,  відсутністю доведених фактів порушення, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 87, 94, 160, 162-163, 167, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 25.06.2008 року № 001323250.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області /54055, м. Миколаїв, пр-т. Леніна, 141 В, код ЄДРПОУ 23613047/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Легенда-Авто»/54055, м. Миколаїв, пр. Леніна, 107, код ЄДРПОУ 32283736/ судовий збір в сумі         3,40 грн. (три гривні 40 коп.).

Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виконавчий лист у відповідності зі ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України видається за заявою позивача після набрання законної сили рішенням господарського суду.

Суддя Л.I.Васильєва