Рішення

від 22.05.2013 по справі 915/737/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2013 р. Справа № 915/737/13

м. Миколаїв

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонус-Плюс» (54017, вул. Фалєєвська, 24, кв. 25, м. Миколаїв), код 36536507

до відповідача: Публічне акціонерне товариство «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» (54034, 1-а Слобідська, 122, м. Миколаїв), код 00952114

про: стягнення 108 261 грн. 36 коп.

суддя В.Д. Фролов

за участю представників сторін

від позивача: Родіонова В.Є., довіреність від 05.04.2013 р.

від відповідача: Нестрижена Л.В., довіреність № 2401 від 06.11.2012 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Бонус-Плюс» звернулося до господарського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» про стягнення грошових коштів в сумі 108261 грн. 36 коп., з яких: 105235 грн. 90 коп. -основний борг; 2063 грн. 21 коп. -пеня; 412 грн. 63 коп. - 3% річних; 549 грн. 62 коп.- збитки, а також відшкодування коштів на оплату позовної заяви судовим збором в сумі 2165 грн. 23 коп., посилаючись на неналежне виконання Відповідачем своїх грошових зобов'язань за укладеним між ними Договором поставки № К-4/2 від 13.02.2013 р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

У відзиві на позовну заяву та у судовому засіданні, представник відповідача позовні вимоги визнав в частинні стягнення основного боргу, пені та 3% річних та просив суд відмовити Позивачу в частині стягнення збитків. Крім того, просив суд розстрочити судове рішення по даній справі строком на шість місяців рівними частками.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві. Крім того, просив суд відмовити Відповідачу в розстроченні судового рішення по даній справі.

Вислухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши всі подані у справу докази, суд встановив:

Між ТОВ «Бонус-Плюс» та ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» 13.02.2013 р. укладено Договір поставки № К-4/2.

Згідно п.1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю зерно (в подальшому-Товар) в асортименті, за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з Покупцем і вказаних у Додатках до даного Договору, а Покупець зобов'язується здійснити приймання Товару та його оплату.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що Постачальник самостійно та за свій рахунок здійснює оплату Товару Покупцю за адресою: м. Миколаїв, вул. 1-ша Слобідська, 122 (в подальшому «Базис передачі»).

Відповідно до п. 1.4. Договору при поставці Товару Постачальник повинен надати Покупцю належним чином оформленні товарно-транспортні накладні на кожну одиницю автотранспорту, видаткову накладну.

Пунктом Договору 4.1 визначено, що Постачальник зобов'язується здійснити поставку Товару на Базис передачі у строк, вказаний у Додатках до даного Договору.

За пп. 4.3-4.4 Договору датою поставки Товару вважається дата відмітки Покупця на товарно-транспортних накладних Постачальника. З моменту відмітки Покупця на товарно-транспортних накладних про приймання Товару, Товар вважається власністю Покупця. До договору Сторонами складено два Додатки: Додаток № 1 від 13.02.2013 р. та Додаток № 2 від 18.02.2013 р., які є невід'ємною частиною Договору.

Строк поставки згідно Додатку № 1 по 15.02.2013 р., Додатку № 2 -по 19.02.2013 р.

13 лютого 2013 року Позивачем було поставлену Відповідачу Товар (пшениці А2) в кількості 33,640 тонн на загальну суму 83427 грн. 20 коп., що підтверджується відміткою Відповідача на товарно-транспортній накладній АСГ №100303 від 13.02.2013 р., а також видатковою накладною від 13.02.2013 р. № РН0000004, підписаною відповідальною особою Відповідача про отримання товару. Також, Позивачем видана податкова накладна № 4 від 13.02.2013 р. року і рахунок-фактура № СФ-000004 від 13.02.2013 року.

19 лютого 2013 року Позивачем було поставлено Відповідачу Товар (пшениці А3) в кількості 13090 тонн на загальну суму 31808 грн.70 коп., що підтверджується відміткою Відповідача на товарно-транспортній накладній АСГ №100304 від 18.02.2013 р., а також видатковою накладною від 19.02.2013 року № РН0000005, підписаною відповідальною особою Відповідача про отримання товару. Також, Позивачем видана податкова накладна № 5 від 19.02.2013 р. і рахунок -фактура № СФ-000005 від 19.02.2013 року.

Отже, Позивачем поставлено Відповідачу Товар на загальну суму 115235 грн. 90 коп.

Відповідно до п. 4 Додатків до Договору Покупець проводить оплату за Товар, вказаний у даному Додатку до Договору, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника протягом 10-ти банківських днів, починаючи від дня наступного за днем надання Постачальником належним чином оформлених товарно-транспортних накладних (з відмітками про прийняття Товару за якістю та кількістю), видаткових та податкових накладних, рахунку-фактури Покупцю).

Позивач в позовній заяві зазначає, що Відповідачем 12.03.2013 р. сплачено на розрахунковий рахунок Позивача згідно рахунку-фактури № СФ-000004 від 13.02.2013 р. грошові кошти у сумі 10000 грн. Даний факт підтверджено Відповідачем у судовому засіданні.

Однак, в порушення вимог щодо строків оплати, Відповідач своєчасно не оплатив поставлений йому Товар на загальну суму 105 235 грн. 90 коп.

Позивач в порядку ст.6-7 ГПК України 28.03.2013 року звернувся до Відповідача з претензією № 1 про перерахування заборгованості за Договором на загальну сум 105235 грн. 90 коп.

Відповідач 18.04.2013 р. надіслав рекомендованим листом відповідь на претензію, яка отримана Позивачем 29.04.2013 р., в якій Відповідач борг визнає та повідомляє, що не сплачує борг, у зв'язку з фінансовими труднощами та тяжким матеріальним становищем.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача основного боргу у сумі 105235 грн. 90 коп. є обґрунтованими, матеріалами справи підтвердженими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.3 Договору у випадку порушення терміну сплати за поставлений Товар Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

З огляду на викладене, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 3% річних у сумі 412 грн. 63 коп., пені в сумі 2063 грн. 21 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 224, 225 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту,

права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Позивач у позовній заяві зазначив, що його збитки полягають у розмірі штрафних санкцій по невиконанню грошового зобов'язання Позивача в строк до 01.04.2013р. перед ФГ «Агро-1» щодо сплати заборгованості за договором поставки № 2 від 10.02.2013 р. та виникли з вини Відповідача через прострочення суми оплати за Договором поставки, пропорційно розміру такого прострочення.

Позивачем суду не доведено взаємозв'язку між договором, заборгованість за яким є предметом даного спору, та договором, за яким Позивач нібито поніс збитки. Крім того, не надано жодного документу на підтвердження даної обставини.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача збитків задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Стаття 121 ГПК України визнає необхідною умовою розстрочення виконання рішення суду наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання цього рішення суду або роблять його не можливим.

У клопотанні про розстрочення виконання рішення суду Відповідач не наводить підстав для задоволення зазначеного клопотання.

За цих обставин, надавши оцінку запереченням Позивача проти задоволення даного клопотання, врахувавши також матеріальні інтереси та фінансовий стан Позивача, господарський суд вважає, що матеріалами справи не підтверджується наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання Відповідачем рішення суду у даній справі або роблять його неможливим, а тому клопотання Відповідача про розстрочення виконання рішення суду на шість місяців не підлягає задоволенню судом.

Статтею 49 ГПК України передбачено покладання судових витрат, зокрема витрат на оплату судового збору, у разі задоволення позову на відповідача.

Керуючись ст. 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонус-Плюс» задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» (54042, 1-а Слобідська, 122, м. Миколаїв, код 00952114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонус-Плюс» (54017, вул. Фалєєвська, 24, кв. 25, м. Миколаїв, код 36536507), грошові кошти в загальній сумі 107711 (сто сім тисяч сімсот одинадцять) грн. 74 коп., із яких: 105 235 (сто п'ять тисяч двісті тридцять п'ять) грн. 90 коп. - основний борг; 2 063 (дві тисячі шістдесят три) грн. 21 коп. - пеня; 412 (чотириста дванадцять) грн. 63 коп. - 3 % річних, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 2165 (дві тисячі сто шістдесят п'ять) грн. 23 коп.

3. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Суддя В.Д. Фролов