Рішення

від 24.02.2009 по справі 10335-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

10335-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

24.02.2009Справа №2-22/10335-2008

За позовом ДП «Керченський морський рибний порт», м. Керч, вул.Свердлова, 49

До відповідача ТОВ «Крим Бункер», Ленінський район, с. Войково, вул.. Київська, 54

Про стягнення  6827,70 грн.  

Суддя   Калініченко А.А.

Представники:

Від позивача –   Павленко М.М., представник, дов. від 13 жовтня 2008 року

Від відповідача – не з'явився  

Обставини справи:

Позивач –   ДП «Керченський морський рибний порт» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача -   ТОВ «Крим Бункер», просить суд стягнути з відповідача 6827,70 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не здійснив оплату фрахту судна СЛВ «Скат», наданого позивачем відповідачу.

Відповідач в судове засідання не з'явився,  явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, про причинив відсутності суду не повідомив. Про дату слухання справи повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією. Відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень,  у разі їх наявності, відповідач суду не надав.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу в  порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд –

встановив:

17 квітня 2006 року між позивачем (судновласник) та відповідачем  (фрахтівник) був укладений договір фрахту СЛВ «Скат» № 9/06 на умовах «Тайм – Чартера», відповідно якого судновласник здає фрахтівнику СЛВ на строк, вказаний у боксі 14 з можливою пролонгацією за згодою сторін та дозволу органів управління.

Пунктом 10 договору встановлено, що  фрахтівник за використання судна оплачує ставку 1466,58 грн. на добу, без урахування ПДВ, та без  обліку витрат на паливо. Оплата здійснюється  безпосередньо  на розрахунковий рахунок судновласника протягом семи банківських днів на підставі виставлених до оплати рахунків з моменту їх отримання.

20 квітня 2007 року між сторонами було складено та підписано додаткову угоду до договору № 9/06 від 17 квітня 2006 року.

15 серпня 2006 року між сторонами був складений та підписаний акт прийому – передачі, який підтверджує факт передачі судновласником орендарю судна СЛВ «Скат».

14 серпня 2007 року сторони склали акт прийому – передачі, а.с. 23, яким підтвердили факт передачі судна СЛВ «Скат» фрахтівником судновласнику.

Відповідно до матеріалів справи, а.с. 25, судновласником орендарю був виставлений рахунок № 12/8 від 09 серпня 2007 року на суму 54556,78 грн.

Так, відповідачем виставлений рахунок № 12/8 від 09 серпня 2007 року був оплачений частково, на суму 47729,08 грн.

19 грудня 2007 року за вих. № 1/1186 позивач звернувся до відповідача з досудовим повідомленням, відповідно до якого вимагав протягом трьох днів перерахувати на розрахунковий рахунок суму боргу у розмірі 6827,70 грн.

Відповідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі  6827,70 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Отже,  суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у  повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на  відповідачів.  

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 27 лютого 2009 року.

З огляду на викладене, ст. 44-49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд –

                                                           вирішив:

1.          Позов задовольнити у  повному обсязі.  

2.          Стягнути з  ТОВ «Крим Бункер» (Ленінський район, с. Войково, вул.. Київська, 54, рахунок № 2600502660078 в АКБ Правекс – Банк м. Київ, МФО 324983, ЄДРПОУ 33213332) на користь ДП «Керченський морський рибний порт» (м. Керч,  вул. Свердлова, 49, рахунок № 260060600105 в КФ АБ «Морський» м. Керч, МФО 384414, ЄДРПОУ 00467883) 6827,70 грн. заборгованості.

3.          Стягнути з  ТОВ «Крим Бункер» (Ленінський район, с. Войково, вул.. Київська, 54, рахунок № 2600502660078 в АКБ Правекс – Банк м. Київ, МФО 324983, ЄДРПОУ 33213332) на користь ДП «Керченський морський рибний порт» (м. Керч,  вул. Свердлова, 49, рахунок № 260060600105 в КФ АБ «Морський» м. Керч, МФО 384414, ЄДРПОУ 00467883) 102,00 грн. державного мита.

4.          Стягнути з  ТОВ «Крим Бункер» (Ленінський район, с. Войково, вул.. Київська, 54, рахунок № 2600502660078 в АКБ Правекс – Банк м. Київ, МФО 324983, ЄДРПОУ 33213332) на користь ДП «Керченський морський рибний порт» (м. Керч,  вул. Свердлова, 49, рахунок № 260060600105 в КФ АБ «Морський» м. Керч, МФО 384414, ЄДРПОУ 00467883) 118,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання  рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.