Рішення

від 21.05.2013 по справі 914/1485/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.13 Справа № 914/1485/13

За позовом: "P.H.U. Bemar" Miroslaw Niedziolka («Підприємство торгівлі та послуг Бемар» Мірослав Нєдзьолка), 08-110, Республіка Польща, м. Сєдльце, вул. Йодлова, 62

до відповідача: Приватного підприємства «Імексопттранс», смт. Брюховичі Львівської області

про: стягнення 1 900 євро заборгованості за послуги перевезення, що відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову, становить 19821,68 грн.

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Емха Л.М.

Представники:

від позивача: Петрова Л.Ю. (довіреність б/н від 12.12.2012 р.)

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 21.05.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом "P.H.U. Bemar" Miroslaw Niedziolka («Підприємство торгівлі та послуг Бемар» Мірослав Нєдзьолка) до Приватного підприємства «Імексопттранс» про стягнення 1 900 євро заборгованості за послуги перевезення, що відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову, становить 19821,68 грн.

Ухвалою суду від 18.04.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 21.05.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем договору міжнародного автомобільного перевезення, умови якого встановлені в міжнародній автотранспортній накладній (CMR) №175417 згідно замовлення на перевезення вантажу №110 СА від 04.07.2012 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду від 18.04.2013 року виконав частково, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 18.04.2013 року не виконав, проти задоволення позову у встановленому законом порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 7901408035719.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

"P.H.U. Bemar" Miroslaw Niedziolka («Підприємство торгівлі та послуг Бемар» Мірослав Нєдзьолка), Польща (позивач) здійснив для Приватного підприємства «Імексопттранс», Україна (відповідач) перевезення вантажу відповідно до замовлення перевезення вантажу №110 СА від 04.07.2012 р. (замовлення).

За умовами вказано замовлення позивач зобов'язаний був подати один автомобіль 09.07.2012 р. о 07:00 год. в Картошино, вул. Пшемислова 3, 84-110, Крокова, Польща для завантаження. Вантажоодержувачем та місцем розвантаження зазначено ТзОВ «Рілля Україна», м. Александрія, Александрійський район, Кіровоградська область, 27300, Україна (п. 8-9 замовлення).

Згідно п. 12-13 цього замовлення вартість перевезення становить 1900 євро за одну машину та повинна бути оплачена протягом 3 днів після вивантаження.

Факт належного виконання замовлення та надання послуг з перевезення вантажу позивачем відповідачеві підтверджується міжнародною автотранспортною накладною (CMR) №175417 з печатками вантажовідправника (RIELA Polska Sp. z.o.o.), перевізника (позивача) та вантажоотримувача (ТзОВ «РІЛЛЯ Україна»).

Однак, відповідач свої зобов'язання перед позивачем по оплаті за надані послуги з перевезення вантажу у зазначені терміни та станом на момент звернення з даним позовом не виконав, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем становить 1900 євро. Відповідач проти задоволення позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.

Дослідивши надані суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Між сторонами виникли правовідносини у сфері міжнародних автомобільних перевезень, особливістю яких є специфічний порядок регламентації.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Сторонами не здійснено вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про міжнародне приватне право» при визначенні права, що піддягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 1. ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У ст. 307 ГК України зазначено, що договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі, проте Господарський кодекс України допускає укладення договору спрощеним способом, а саме обміном листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку підписання (ч. 1 ст.181 ГК України).

В ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України зазначено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Крім того, міжнародні автомобільні перевезення регламентуються Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (надалі - Конвенція), підписаною в Женеві 1956 року (для України набрала чинності 09.09.2006 року) та Угодою між Урядом України і Урядом Республіки Польщі про міжнародні автомобільні перевезення (надалі - Угода), яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Польщі про міжнародні автомобільні перевезення» від 21.09.2000 р.

Згідно ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

В статті 1 Конвенції зазначено, що вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Оскільки Україна є учасницею вищевказаної конвенції згідно з Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів», а місце розвантаження знаходиться на території України, то вказана конвенція застосовується при регулюванні відносин щодо перевезення товару між позивачем та відповідачем.

Таким чином, до спірних відносин слід застосовувати положення вказаної Конвенції та Угоди.

Відповідно до ст. 4 Конвенції, договір перевезення встановлюється накладною. Відсутність, неправильність чи втрата накладної не відображуються ні на існуванні, ні на дійсності договору перевезення, до якого і в цьому випадку застосовуються постанови цієї Конвенції.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конвенції накладна, поки не доведено зворотне, є доказом умов договору та посвідченням прийняття вантажу транспортером.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір міжнародного автомобільного перевезення, умови якого встановлені в міжнародній автотранспортній накладній (CMR) №175417 згідно замовлення на перевезення вантажу №110 СА від 04.07.2012 р., що відповідає вимогам ч. 3 ст. 31 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст. 4,9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ч. 1. ст. 207 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться.

В ст. 311 ГК України зазначено, що плата за перевезення вантажів і виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими у відповідності з законодавством.

Згідно ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93 у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта.

У порушення вищенаведених правових норм, а також погодженого сторонами замовлення, CMR та доданої до неї податкової накладної, відповідач зобов'язання по оплаті за надані послуги з перевезення вантажу на протязі 3 днів з моменту вивантаження товару вантажоотримувачеві не виконав, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 1900 євро.

При визначенні підвідомчості даного спору позивач виходив з наступного. Позивач є резидентом Польщі та здійснює господарську діяльність у формі підприємства торгівлі та послуг Бемар.

Відповідач є резидентом України, що здійснює господарську діяльність у формі приватного підприємства, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію та копією довідки з ЄДРПОУ.

Статтею 73 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори у тому числі і на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

В ст. 315 ГК України зазначено, що щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Згідно ст. 31 Конвенції у будь-яких спорах, що виникають з приводу перевезень, які здійснюються у відповідності з цією Конвенцією, позивач може звертатися не тільки до компетентних судів, що беруть участь у Конвенції країн, вказаних із взаємної згоди сторонами, а й до суду країни, на території якої знаходиться, зокрема, й місце проживання відповідача або основне місце розташування його підприємства.

На підставі наведених правових норм, даний спір підвідомчий господарському суду за місцем знаходження відповідача, тобто господарському суду Львівської області.

З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача стягнення 1 900 євро заборгованості за послуги перевезення, що відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову, становить 19821,68 грн.

Відповідач доказів погашення заборгованості не надав, проти задоволення позову не заперечив.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати в сумі 1720,50 грн. слід покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписаною в Женеві 1956 року, Угодою між Урядом України і Урядом Республіки Польщі про міжнародні автомобільні перевезення, Законом України «Про міжнародне приватне право», ст.ст. 207, 526, 530, 916 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 181, 193, 307, 311 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Імексопттранс» (79491, Львівська область, м. Львів, смт. Брюховичі, вул. Курортна, 2; р/р 26000210242430 в АТ «ПроКредитБанк», м. Київ, МФО 320984; код ЄДРПОУ 30388084) на користь "P.H.U. Bemar" Miroslaw Niedziolka («Підприємство торгівлі та послуг Бемар» Мірослав Нєдзьолка), (08-110, Республіка Польща, м. Сєдльце, вул. Йодлова, 62; податковий номер NIP 821-170-32-28; статистичний ідентифікаційний номер PESEL 75110816175; ідентифікаційний код REGON 711583741) 1 900 євро заборгованості за послуги перевезення, що відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову, становить 19821,68 грн., та 1720,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.05.2013 р.

Суддя Кидисюк Р.А