Рішення

від 04.02.2009 по справі 20/446

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

20/446

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  20/446

04.02.09

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Аляска ЛД»

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Тет –

                      Морепродукт»

про                стягнення   319 653 грн.  81 коп.

                                                                              Суддя   Трофименко Т.Ю

Представники:

Від позивача        Харлан О.А. –по дов. №б/н від 10.11.2008р.

Від відповідача    не з»явився

Обставини справи:

          Товариство з обмеженою відповідальністю«Аляска ЛД»звернулося до Господарського суду міста Києва з  позовом  до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тет –Морепродукт»про стягнення   319 653 грн. 81 коп., із яких:  261 000 грн. 00 коп.  заборгованість за отриманий товар, 23 126 грн. 80 коп. пеня за прострочку платежу, 5 136 грн. 12 коп. інфляційні збитки,  27 410 грн. 03 коп. штраф, 2 890 грн. 86 коп. –3% річних.

         Позовні вимоги мотивовані тим, що  відповідач в порушення умов  договору №304 від 18 квітня 2008 року повністю   не розрахувався за отриманий товар у зв”язку з чим виникла  заборгованість в сумі 261 000 грн. 00 коп.

           В судовому засіданні 04.02.2009р. представником позивача подана заява, відповідно до якої позивача просить стягнути з відповідача  319 653 грн. 81 коп., із яких:  257 000 грн. 00 коп.  заборгованість за отриманий товар, 27 998 грн. 15 коп. пеня за прострочку платежу, 5 079 грн. 12 коп. інфляційні збитки,  27 107 грн. 05 коп. штраф,  1 879  грн. 49 коп. –3% річних. Із поданої позивачем зави вбачається, що позивачем збільшені позовні вимоги в частині стягнення пені.

Відповідач  письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалі від 30.12.2008р.

          Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала про порушення провадження у справі направлялась на адресу відповідача, що вказана в позовні заяві,  довідці Головного міжрегіонального управління статистки у м. Києві. Таким чином відповідач не реалізував  своє процесуальне право на участь  в судовому засіданні господарського суду.  

       Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

      Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за  наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

         Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

           18 квітня 2008 року між  Товариством з обмеженою відповідальністю «Аляска ЛД»(далі –позивач) та  Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕТ –Морепродукт»(далі відповідач) був укладений договір №304 поставки.

          Відповідно до  1.1 договору позивач зобов'язався  передати у власність відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Під товаром  сторони визначили продукти харчування, назва та асортимент і кількість  яких зазначається   в накладних або рахунках, або специфікаціях, які являються невід»ємною частиною даного договору.

          На виконання  до умов даного договору  позивач в період з 23.04.2008р. по 11.07.2008р.  поставив  відповідачу товар  на суму  527 040 грн. 05 коп., що підтверджується  видатковими накладними.

         Відповідно до п. 6.3 даного договору відповідач зобов'язувався  сплатити вартість отриманого товару  протягом 25-ти  календарних днів    з моменту отримання товару від позивача.

         При розгляді справи судом встановлено, відповідач вартість отриманого товару сплатив частково.

         Заборгованість відповідача перед позивачем на день пред'явлення позову та порушення провадження по справі становить  258 000грн., оскільки  позивачем  не врахований платіж  здійснений відповідачем  06.11.2008р. в сумі 3 000 грн. З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення 3000 грн. основного боргу є безпідставними, а тому такими, що не підлягають задоволенню в цій частині.

         Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, одностороння відмова від виконання зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Представником позивача надана банківська виписка за 22.12.2008р. про сплату відповідачем 500 грн., тому в цій частині  провадження по справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із відсутністю предмету спору в цій частині.

        Матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача не день розгляду справи в сумі 257 500 грн. 00 коп.

         З огляду на викладене суд приходить до висновку, що  позовні вимоги про стягнення основного боргу  за поставлений товар в сумі 257 500 грн. 00 коп. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

         Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Оскільки відповідач  припустився прострочки  платежу по орендній платі  за  з нього на підставі п.  7.2  договору  та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'зань»з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 27 998 грн. 15 коп., відповідно до наданого позивачем  і неоспореного відповідачем уточненого розрахунку пені.

В договорі  оренди (п.7.3) сторони передбачили, що у випадку недотримання відповідачем строків оплати більш ніж на десять календарних днів, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі  10% від вартості отриманого товару, по якому  порушені зобов'язання відповідачем. З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими вимоги  позивача про стягнення з відповідача  штрафу в сумі 27 107 грн. 05 коп.

          Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу  України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України підлягають стягненню 5 079 грн. 12 коп. інфляційних витрат за увесь час прострочення платежу, а також  1 879 грн. 49 коп. - 3% річних від простроченої суми, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

         Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

         Відповідач  доказів  належного виконання умов вищезгаданого договору в частині сплати повної  вартості отриманого товару суду не надав.

         Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального Кодексу України на відповідача відносяться витрати по сплаті державного мита в сумі  

3195грн. 64 коп. та 118грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене та  керуючись ст. 49,  ст. 80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд -  

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тет- Морепродукт»(м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13, м. Київ, вул.. Драгоманова, 29, код 35633952) на Товариства з обмеженою відповідальністю «Аляска ЛД»(м. Київ, бульвар Лепсе, 8 корп. 59, код 30056246) 257 500 грн.  основного боргу,  5 079 грн. 12 коп. інфляційні збитки,  27 998 грн. 15 коп. пені за прострочку платежу, 27 107 грн. 05 коп. штрафу, 1 879 грн. 49 коп. 3% річних, 3 195 грн. 64 коп.  державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

          В частині стягнення основного боргу в сумі  3000 грн. в позові відмовити.

          В решті  вимог провадження у справі припинити.

          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

   Суддя                                                                    Трофименко Т.Ю.