Постанова

від 19.02.2013 по справі 801/1262/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

19 лютого 2013 р. 11:20 Справа №801/1262/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Ходус Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Виробничо-будівельного кооперативу "Фірма "Карпати"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополь

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача - представник Шахматова Н.В.

відповідач - не з'явився

Обставини справи: Виробничо - будівельний кооператив фірма «Карпати» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 22.01.2013р. № 0001092204 та №0001102204.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення є неправомірними, оскільки прийняті на підставі необґрунтованих висновків відповідача зроблених в акті перевірки про порушення норм податкового законодавства, яким, в результаті встановлення відсутності реального здійснення господарських операцій позивачем з контрагентами було встановлено порушення позивачем норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість.

Позивач вважає, що таки висновки були включені відповідачем до акту перевірки безпідставно, оскільки зроблені з формальних підстав, без фактичного з'ясування питань придбання позивачем у контрагентів товарів (робіт, послуг) та використання їх в господарській діяльності, дані висновки не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача та є необґрунтованими.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату час та місце його проведення повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, письмові заперечення суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Виробничо - будівельного кооперативу фірма «Карпати» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Скипер» (код ЄДРПОУ 37081677), ТОВ БВП «Строитель - плюс» (код ЄДРПОУ 31263808), ПП «Ротонда Торг» (код ЄДРПОУ 36165656), ПП «Габарит-груп» (код ЄДРПОУ 35941644), ПП «Гранд -М» (код ЄДРПОУ 33581667), ПП «Райс-М» (код ЄДРПОУ 33655597), ПП «Грандпродукт» (код ЄДРПОУ 34946788), ТОВ «ВТК «Окнополь» (код ЄДРПОУ 36070617), ТОВ «Бренд Строй» (код ЄДРПОУ 36165567), ПП «Сіті Буд» (код ЄДРПОУ 37081640), , ПП «Добре Місто» (код ЄДРПОУ 37081745), ПП «Комманд» (код ЄДРПОУ 37081766), ПП «Мобкримторг» (код ЄДРПОУ -37081792), ПП «Визит Торг» (код ЄДРПОУ 37081939), ПП «Нантехімидж» (код ЄДРПОУ 37081965), ПП «Кримторг» (код ЄДРПОУ 32271261), ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь» (код ЄДРПОУ 32841299), ПП «Базис Торг» (код ЄДРПОУ 36165986), ПП «Мастер Торг» (код ЄДРПОУ 37196250), ПП «Укрторгпартнер» (код ЄДРПОУ 36693415), ПП «Кримспецтехнолоджи» (код ЄДРПОУ 36693441), ТОВ «Тонар-Крим» (код ЄДРПОУ 37860178), ТОВ «Кримстройиндустрия» (код ЄДРПОУ - 32100553), ТОВ «Аквамарин» (код ЄДРПОУ 32836776), ПП «Евроградстрой» (код ЄДРПОУ 34836406), ПП «Прима Торг» (код ЄДРПОУ 37081588), ТОВ «ТМ-Компані» (код ЄДРПОУ 37132621), Фірма «Капітель Плюс» (код ЄДРПОУ 31095815), КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 32468182), ПП «Пан Буд» (код ЄДРПОУ 37081614), ПП «Беллатрикс» (код ЄДРПОУ 37081991), ПП «Севелітстрой» (код ЄДРПОУ 35096833), ТОВ «Капітал Сервіс плюс» (код ЄДРПОУ 34523145), ПП «Стілар» (код ЄДРПОУ 36166010), ПП «Бізнеспромторг» (код ЄДРПОУ 35873700), ТОВ «Трейд Сервис плюс» (код ЄДРПОУ 34523171), ПП «Портал Крим» (код ЄДРПОУ 36165682), ТОВ «Укрпоставка» (код ЄДРПОУ 34415842), ПП «Європродукт» (код ЄДРПОУ 34946814), ТОВ «Люкссервістрейд» (код ЄДРПОУ 34523166), ПП «Айкон - Крим» (код ЄДРПОУ 35941618), ПП «Севграндрейд» (код ЄДРПОУ 35096812), ПП «Контакт - торг» (код ЄДРПОУ 35873737) за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012р.

За результатами перевірки ДПІ у м. Сімферополь АРК ДПС складений акт перевірки від 11.01.2013р. №175/22-1/22326848 (далі - акт перевірки) (т.1 а.с.9-36), яким встановлені наступні порушення:

- порушення п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого встановлено заниження ВБК Фірма «Карпати» податку на прибуток всього у сумі 151690грн. у т.ч. за 4 квартал 2009р. на суму 151690грн.

- порушення п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1., 7.4.2., 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого встановлено заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість усього у сумі 85120грн. у т.ч. за грудень 2009р. у сумі 85120грн.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення (т.1 а.с.49-50):

- №0001092204 від 22.01.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 189613грн., з яких за основним платежем 151690грн. та штрафні санкції 37923грн.

- №0001102204 від 22.01.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 106400грн., з яких за основним платежем 85120грн. та 21280грн. штрафні санкції.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Актом перевірки встановлено, що ВБК Фірма «Карпати» за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012р. встановлені взаємовідносини з фіктивними підприємствами за період жовтень - грудень 2009р.. по яким сформовані валові витрати на загальну суму 606760 грн. та податковий кредит на загальну суму ПДВ 121352грн., а саме:

- ТОВ «Капітал Сервіс Плюс», по яким сформовані валові витрати на загальну суму 128140грн. та податковий кредит на загальну суму ПДВ 25628грн.

- ТОВ «Люкссервістрейд», по яким сформовані валові витрати на загальну суму 272020грн. та податковий кредит на загальну суму ПДВ 54404 грн.

- ПП «Севграндтрейд», по яким сформовані валові витрати на загальну суму 60000 грн. та податковий кредит на загальну суму ПДВ 12000грн.

- ПП «Портал Крим», по яким сформовані валові витрати 146600грн. та податковий кредит на загальну суму ПДВ на загальну суму 29 320грн.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку, що матеріалами перевірки не підтверджено реальність здійснення фінансово - господарських операцій позивача з вищенаведеними контрагентами, право на податковий кредит з податку на додану вартість та віднесення до валових витрат у позивача не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами Закону України "Про податок на додану вартість" та Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У період, в якому було встановлено заниження позивачем податку на прибуток та заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість (4 квартал 2009р.) були чинними Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР та Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР.

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Статтею 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. пункту 5.3. ст. 5 даного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений у ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" .

Так, відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень п.п.7.2.1 . п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. зазначеного Положення, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Пунктом 3.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Відповідно до п. 3.2. Положення, інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Відповідно до п. 3.5. Положення, перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.

Відповідно до п. 3.7. Положення, інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно до положень частин 1,2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у період, який перевірявся (4 квартал 2009р.) мав відносини з такими підприємствами: ТОВ «Капітал Сервіс Плюс», ТОВ «Люкссервістрейд», ПП «Севграндтрейд», ПП «Портал Крим».

Так з матеріалів справи вбачається, що позивач придбав у ТОВ «Капітал Сервіс Плюс» труби, фарби, щебінь, технічний папір, грант, розчинник з жовтня по грудень 2009р. на загальну суму 153769,43грн. ПДВ 25628,24грн. Факт постачання позивачу товарів підтверджується видатковими накладними та податковими накладними від 12.10.2009р. №1824, від 05.11.2009р. №2026, від 08.12.2009р. №2192.

Позивач придбав у ТОВ «Люкссервістрейд» трубу, сталь оцинковану з листопада по грудень 2009р. на загальну суму 326424грн. у т.ч. ПДВ 54404грн. Факт постачання позивачу товарів підтверджується видатковими накладними та податковими накладними від 09.11.2009р.№ 1504, від 07.12.2009р. №1624/1.

Позивач придбав у ПП «Севграндтрейд» станок розмотувальний, штамп у грудні 2009р. на суму 72000грн., у т.ч. ПДВ 12000грн. Факт постачання позивачу товарів підтверджується видатковими накладними та податковими накладними 02.12.2009р. №672.

Позивач придбав у ПП «Портал Крим» послуги з ремонту плотера, гільйотини, зварки, пресу, послуги по розкроюванню та нарізки плівки у грудні 2009р. на загальну суму 175920грн., у т.ч. ПДВ 29320грн. Факт постачання позивачу товарі підтверджується податковими накладними від 15.12.2009р.№ 844, від 18.12.2009р. №849 та актами приймання - здачі робіт.

Про розрахунки з постачальниками свідчать фіскальні чеки та квитанції до прибуткових касових ордерів.

З аналізу створених у результаті документів вбачається, що вони оформлені відповідно до вимог чинного законодавства та є належним підтвердженням формування позивачем, у періоді, що перевірявся, валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Акт перевірки в свою чергу не містить встановлення факту недоліків в оформленні даних документів.

З урахуванням положень вказаних вище норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суд зазначає, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в склад валових витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Також суд зазначає, що вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до витрат, витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

Документи створені у ході відносин між позивачем та контрагентами, які вказані вище, в силу норм Закону України «Про "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

З урахуванням того факту, що законодавцем прямо не визначено конкретні документи, а також їх кількість або індивідуальні ознаки, для виникнення у платника податку права на віднесення таких сум до витрат, суд, встановивши наявність оформлених внаслідок господарських операцій між позивачем та контрагентом документів, які вказані вище, робить висновок про наявність у позивача достатніх підстав для формування на основі таких документів валових витрат.

Слід вказати, що ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» ні правила ведення податкового обліку, ні Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. N 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Викладене вказує, що для віднесення сум до витрат, таки витрати мають бути підтверджені розрахунковими та іншими документами. Документи, що залучені до матеріалів справи, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та ведення бухгалтерського обліку.

Під час судового розгляду справи встановлено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Також, суд, вважає за необхідне зазначити, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 «Підстави виникнення цивільних прав і обов'язків» Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.

Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Матеріали справи свідчать, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан, а також про те, що придбані товари (послуги) використовувалися у господарській діяльності позивача.

Позивач здійснює діяльність з виготовлення будівельних металевих конструкцій, монтажу металевих конструкцій, будівництва будівель, виготовлення каркасних конструкцій та дахів, виготовлення різного роду металевих виробів, будівництво доріг, аеродромів та інше.

Позивач виготовлює дорожні знаки, покажчики напрямку на металевих щитах, інших металоконструкцій та засобів забезпечення безпеки дорожнього руху, про що свідчать отримані позивачем сертифікат на систему управління якістю «УкрБУДСЕРТ» від 17.09.2010р. та атестатом виробництва від 25.01.2002р.

До матеріалів справи залучені документи бухгалтерського обліку, які свідчать про фактичне отримання позивачем товарів (послуг) від контрагентів та використання їх для провадження господарській діяльності, у тому числі з виробництві продукції, а також про подальшу реалізацію виготовленої продукції покупцям.

Отже, надані суду документи є первинними документами та є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами і є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, а також спростовують встановлені перевіркою факти відсутність реальності господарських операцій.

Щодо доводів викладених в акті перевірки суд зазначає, що викладені в акті перевірки обґрунтування порушень податкового законодавства, що призвело до завищення матеріальних витрат та податкового кредиту є необґрунтованими.

Неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача не є підставою для висновків про невиконання господарських операцій.

Обґрунтування встановлених порушень податкового законодавства не можуть ґрунтуватися на викладених даних досудового слідства по кримінальних справах, оскільки ці факти не містять конкретних даних про здійснені з позивачем операції.

Встановлені досудовим слідством по кримінальній справі дані, які відображені в акті перевірки відповідачем, не можуть свідчити про невиконання господарських операцій між позивачем та контрагентами позивача.

Слід також відзначити, що відповідно до положень ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На час розгляду справи суду не наданий вирок суду по вказаній кримінальній справі, отже обставини встановлені у ході досудового слідства, на які посилається в акті відповідач, судом не можуть бути прийняті в якості доказів.

В акті перевірки відсутність фактичного постачання товарів (послуг) контрагентами позивача документально не доведено. Акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної контрагентами з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання на замовлення позивача товарів (послуг) контрагентами.

З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування матеріальних витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані фактичні дані які підтверджують або спростовують наявність господарських операцій.

Слід також вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Також, відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстровані у ЄДРПОУ контрагенти позивача є юридичними особами, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з постачання товарів.

Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Відносини між позивачем та контрагентами, виходячи з їх змісту, спрямовані на передачу товарів (послуг) покупцю і отримання за це коштів продавцем. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про виконання вказаних правочинів.

Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.

З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача, зроблених в акті перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства та про протиправність прийнятих на підставі проведеної перевірки податкових повідомлень - рішень.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 25.02.2013р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0001092204 від 22.01.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 189613грн., з яких за основним платежем 151690грн. та штрафні санкції 37923грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0001102204 від 22.01.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 106400грн., з яких за основним платежем 85120грн. та 21280грн. штрафні санкції.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Виробничо - будівельного кооперативу фірма «Карпати» 2294грн. судового збору шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.