Рішення

від 27.05.2013 по справі 248/3161/13-ц

ХАРЦИЗЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

248/3161/13-ц

2/248/1251/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2013 року Харцизький міський суд Донецької області у складі:

головуючої-судді Труханової Л.М.,

при секретарі-Чикаленковій Я.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харцизьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділу з питань фізичної культури та спорту виконавчого комітету Харцизької міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за час затримки її виплати, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку,-

В С Т А Н О В И В:

16.04.2013 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача Відділу з питань фізичної культури та спорту виконавчого комітету Харцизької міської ( надалі-Відділ) , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробтій платі в сумі 1870,12 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 117,32 грн., а всього з урахуванням підрахунків , 1987,44 грн.,компенсащю за порушення строків виплати заробітної плати в сум1 58,87 грн., середній заробіток за затримку розрахунку з 10.02.2011 року по 01.05.2013 року в сумі 17669,96 грн., а всього 19716,28 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає , що у період з 01.01.2010р. по 10.02.2011 року вона працювала на посаді сторожа ДЮСШ м.Зугрес .

Наказом від 10.02.11 р. № 15 вона була незаконно звільнена. Директор ДЮСШ м.Зугресу ОСОБА_4 вироком Харцизького міського суду від січня 2013 року притягнутий до кримінальної відповідальності за ст..ст. 172,175,366 КК України , у тому числі і за підробку її заяви про звільнення з роботи.

На день її звільнення заборгованість по заробітній платі склала: за січень 1346,69 грн., за лютий 523,43 грн., компенсація за невикористану відпустку 117,32 грн. а всього відповідач повинен був їй виплатити 1987,44 грн..

До цього часу борг по заробітній платі відповідачем їй не сплачений , незважаючи на вимоги ст. 116 КЗпП України.

Згідно ст. 117 КЗпП України у випадку невиплати з вини власника працівнику сум в строки, вказані в ст. 116 КЗпПУ ,піприемство повинно сплачувати працівнику його середній зароб1ток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Її середній заробіток, згідно з довідкою відповідача, склав 654,44 грн., середньоденний - 4,5134 грн.

Згідно зі ст. 34 ЗУ «Про оплату праці» відповідач повинен сплатити мені компенсацію:

- за січень 2011 року - борг по зарплаті 1346,69 грн. х 3,4 /100 = 45,79 грн.,

- за лютий 2011 року борг по зарплаті 523,43 грн. х 2,5 /100= 13,08 грн. Всього відповідач повинен сплатити їй компенсації 58,87 грн.

Згідно зі ст.117 КЗпП України відповідач повинен їй сплатити середній заробіток за весь період розрахунку із розрахунку середнього заробітку за весь період фактичної затримки.

В 2011 році вона відпрацювала 1450 часів, в 2012 році - 1740 часів, в 2013 році - з 01 січня по 01 травня - 725 часів.

За 2011 рік відповідач повинен мені сплатити середній заробіток із розрахунку: 4,5134 грн. х 1450 часів = 6 544,43 грн.

За 2012 рік відповідач повинен мені сплатити середній заробіток із розрахунку: 4,5134 грн. х 1740 часів =7 853,32 грн.

За 2013 рік відповідач повинен мені сплатити середній заробіток із розрахунку: 4,5134 грн. х 725 часів =3272,22 грн.

Всього - 17 669,96 грн. Всього відповідач повинен мені сплатити 19 716,28 грн..

Відповідач добровільно борг не сплачує.

Згідно зі ст.233 КЗпП України строк звернення до суду про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку складає три місяці. Про те, що вона була звільнена з роботи їй стало відомо тільки в 2012 році і до винесення судового вироку вона не могла звернутися до суду, так як у неї не було доказів, що її заява про звільнення з роботи була підроблена. Таким доказом є вирок Харцизького міського суду Донецької області, винесений в січні 2013 року. А тому строк звернення до суду щодо стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку вона пропустила з поважних причин і суд цей строк може мені поновити.

Позивач у судове засідання не з»явилась , надав суду заяву з проханням розглянути справу у її відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача Відділу - Солодка Т.М. у судове засідання не з»явилась , надавши суду заяву з проханням розглянути справу у її відсутності , та надала суду письмові заперечення , з яких вбачається , що відповідач позов не визнає з наступних підстав: відповідно до вимог статті 233 КЗпроП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Офіційне тлумачення положення частини першої статті 233 закріплено в Рішенні Конституційного Суду № 4-рп/2012 від 22.02.2012, «В аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався».

Тобто, на підставі вищезазначеного, законодавче обгрунтування вимог щодо виплати компенсацій за час затримки виплати заборгованості по заробітній платі відсутні.

Статтею 47 КЗпроП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин.

Відповідно до позовної заяви та трудової книжки позивача, вона була прийнята на посаду сторожа в Зугреську дитячо-юнацьку спортивну школу , яка є окремою юридичною особою, яка несе відповідальність згідно вимог діючого законодавства України. Директором якого був ОСОБА_4, який і є роботодавцем, а тому несе повну відповідальність по даному позову.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ЗЗ ЦПК України вважає, що позов подано до неналежного відповідача.

Вивчивши матеріали справи , суд вважає , що позов є обґрунтованим та таким , що підлягає частковому задоволенню.

Судом установлено , що позивач у період з 01.01.2010 р. по 10.02.2011 року працювала сторожем у Дитячо-юнацькій спортивній школі м. Зугресу , що підтверджується та копією трудової книжки позивача ( а.с. 6-7).

Згідно довідки Відділу позивачу за період з 01.01.2011р. по 10.02.2011 р. нарахована заробітна плата в сумі 1870,12 грн. , у тому числі : заробітна плата за січень 2011 р. -1346,69 грн., за лютий- 523,43 грн., компенсація за невикористана відпустку - 117,32 грн.. Утримання із нарахованого доходу складають 358,94 грн.. Компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати становить 0,16 грн.. Залишок заробітної плати складає 1628,66 грн (а.с.8).Розмір середньгодинної заробітної плати позивача становить 4,5134 грн., згідно даним довідки відповідача від 04.04.2013 року за 09/134 ( а.с.28). Викладені дані в зазначених довідках сторонами не спростовуються.

Відповідно до положення Відділу основними завданнями його є керування діяльністю установ фізичної культури та спорту , що належать територіальній громаді міста : ДЮСШ м. Зугрєса та інші.Відділ затверджує у встановленому порядку штатні розписи , кошториси витрат і доходів , навчальні плани установ спорту , що перебувають у комунальній власності територіальної громади.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств , установ , організацій незалежно від форм власності , виду діяльності і галузевої належності , а також осіб , які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором , але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу , що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ч.2 ст. 233 КЗпП україни у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У судовому засіданні відповідачем не доведене відсутність його вини з приводу несвоєчасної виплати заробітної позивачу.

Суд встановив, що позивач виконував професійні обов"язкі , але відповідач , в порушення статті 21 КЗпП України , оплату праці не здійснив.

Відповідно до ст.ст.116,117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства , установи , організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював , то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред"явлення звільненним працівником вимоги про розрахунок.

З урахуванням довідок , виданих відповідачем , суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі за січень та лютий 2011 року, компенсацію за невикористану відпуску , а всього1987,44 грн..

Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати" від 19.10.2000 року № 2050-111 та "Порядком проведення компенсації громадян втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" затвердженим постановою КМ України від 21.02.2001 року №159, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого органу. Нарахування компенсації провадиться у разі затримки на один місяць і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період виплати доходу.

Згідно п. 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Компенсація заробітної плати становить 58,87 грн., яку суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача.

Суд вважає, що компенсація заробітної плати за несвоєчасну її виплату відноситься до структури заробітної плати, зазначених в п.2 ст2 Закону України "Про оплату праці", оскільки із вказаних сум проводяться відрахування податків та обов'язкові платежі, як з заробітної плати. Оскільки компенсація заробітної плати відноситься до структури заробітної плати і регулюється трудовим законодавством, тому,відповідно до вимог ст. 238 КЗпП України задоволення грошових вимог не обмежені будь-яким строком.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки , зазначені в ст. 116 КЗпП України , при відсутності спору про їх розмір , підприємство , установа , організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи , що передують події , з якої пов"язана відповідна виплата.

Відповідно даним довідки відповідача про розмір заробітної плати позивача за два останніх місяці перед звільненням розмір середньогодинної заробітної плати становить 4,5134 грн..

Виходячи з графіку роботи за період з 11.02.2011р. по 01.05.2013 року позивач мала би відпрацювати 3915 годин.

Таким чином , суд вважає , розмір середнього заробітку за весь час затримки становить 17669,96 грн.без урахування податків і обов»язкових платежів.

Проте суд вважає , що зазначена сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зменшенню.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв»язку із затримкою розрахунку при звільненні , що працівникові не були виплачені належні від підприємства, установи , організації суми в день звільнення , коли ж він у цей день не був на роботі,- наступного дня після пред»явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок , суд на підстав ст. 177 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку , а при не проведенні його до розгляду справи- по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини .

У разі не проведення розрахунку у зв»язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі , якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу . При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми , на яку той мав право , частки , яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Оскільки між сторонами виник спір про наявність між сторонами трудових відносин і підстав для виплати нарахованих сум заробітної плати , суд вважає за необхідне врахувати матеріальний стан відповідач , який є неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність за кошти , отримані від держави, та виходячи з принципу розумності та співмірності , зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 1500 грн.. Зазначене зменшення відповідатиме завданням як цивільного судочинства , визначеним ст..1 ЦПК України - справедливому розгляду цивільних справ , так і засадам цивільного законодавства, які визначені ст.. 3 ЦК України- справедливість, добросовісність та розумність.

Таку ж правову позицію висловив і Верховний Суд України в постановах від 24.10.2011р. по справі №6-39 цс 11 та від 21.11.2011 р. по справі №6-60 цс 11 при розгляді аналогічних справ за заявами про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах , зазначивши , що розмір відшкодування за час затримки розрахунку суд визначає з урахуванням спірної суми, на яку позивач мала право , частки , яку вона становила у заявлених вимогах , істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Відповідно до ст.. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України , прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення х мотивів неоднакового застосуваннями судом ( судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов»язковим для всіх суб»єктів повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно- правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов»язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Суд не може погодитись з думкою представника відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами в частині стягнення середнього заробітку за час затримки.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року ,справа № 1-5/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпПУ у взаемозв'язку з положениями статей 117,237-1 цього КЗпПУ вирішено, що в аспекті конституційного звернення положения частини першої статт1 233 у взаемозв'язку з положениями статей 116,117,237-1 цього кодексу, слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього зароб1тку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненш та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, переб1г якого розпочинаеться з дня, коли звільнений прац1вник д1знався або повинен був д1знатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати вс1х належних при звшьненн1 сум, фактично з ним розрахувався .

Тому , на думку суду , позивач звернулася до суду з даним позовом в межах строку , передбаченого ст.. 237-1 КЗпП України.

Також, суд не може погодитись з доводами представниками відповідача в частині того , що Відділ не зобов»язаний в нести матеріальну відповідальність перед позивачем.

Як встановлено судом, сторони не спростували факт того , що відповідач здійснював нарахування та виплату заробітної плати , що і підтверджується довідками відповідача про розмір заборгованості по заробітній платі.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача судові витрати в розмірі 229,40 грн..

Керуючись ст.ст. 115,116,117,233 КЗпП України, 23, 1159 ЦК України, Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати" від 19.10.2000 року № 2050-111 та "Порядком проведення компенсації громадян втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" затвердженим постановою КМ України від 21.02.2001 року №159, ст.ст.10,11,30,209,212,214-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відділу з питань фізичної культури та спорту виконавчого комітету Харцизької міської ради Донецької області ( м. Харцизьк, вул. Краснознаменська , 87-а, р/р35415007002654 УДК у м. Харцизьку код ОКПО 02933084, МФО 834016) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Курської області , Бєловського району, с. Бєлиця , ідентифікаційний номер НОМЕР_1, прож. АДРЕСА_1 заборгованості по заробітній платі, за січень-лютий 2011 року , компенсацію за невикористану відпуску в сумі 1628,66 грн., компенсацію за час затримки виплати заробітної плати в сумі 58,87 грн., середній розмір заробітної плати за час затримки розрахунку в сумі 1500 грн., а всього 3128 (три тисячі сто двадцять вісім гривень) 66 коп..

Стягнути з Відділу з питань фізичної культури та спорту виконавчого комітету Харцизької міської ради Донецької області ( м. Харцизьк, вул. Краснознаменська , 87-а, р/р35415007002654 УДК ум. Харцизьку код ОКПО 02933084, МФО 834016) судовий збір на користь держави в сумі 214,60 грн.( р/р31218206700088, банк: ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄРДПОУ 34686480, отримувач: УДКСУ у м. Харцизьку (м. Харцизьк), код платежу 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)» символ звітності 206, код суду 02895679).

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд протягом десяти днів з дня проголошення.

Суддя: