Рішення

від 02.02.2009 по справі 36/517

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/517

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/517

02.02.09

За позовом     Товариства  з обмеженою відповідальністю «Норд-2007»

До                  Державної служби  автомобільних доріг України

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача    Фонд  майна Автономної Республіки Крим

                         База відпочинку «МИС АЙЯ»

                         Лікувально –реабілітаційний центр для учасників ліквідації  наслідків

                         аварії на ЧАЕС імені А.Т. Гуца

Про                  визнання недійсним  наказу від 24.12.2002р. №14 «Про  реорганізацію

                        державного підприємства «База відпочинку «Мис Айя»

                                                                                       Суддя  Трофименко Т.Ю.

Представники:

від позивача:                Дяченко Н.О. –по дов. №б/н від 21.11.2008р.    

від відповідача:           Левшун Р.В. –по дов. №1-13-5-373 від 23.02.2007р.

від  третьої особи-1:   Пясеецька К.В. –по дов. №148-Д від 22.1.22008р.

від третьої особи -2:   не з»явився

від третьої особи -3:   Апостолов В.І. –директор (посвідчення «179 від 14.07.2005р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Норд-2007»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної служби автомобільних доріг  про визнання незаконним та скасування наказу від 24.01.2002 р. № 14 «Про реорганізацію державного підприємства «База відпочинку «Мис Айя».

Свої вимоги Позивач обґрунтовував тим, що відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ вийшов за межі своїх повноважень, а тому наказ суперечить

ст. 19 Конституції України,  Положенню про Державну службу автомобільних доріг України, затвердженого Указом Президента України від 19.01.02 р. № 50/2002  та порушує його права як власника майна бази відпочинку «Мис Айя».

Зокрема, представник Позивач зазначив, що 18.10.2000 р. постановою Верховної Ради АРК «Про зміни в складі майна, що належить АРК та вдосконалення управління ним»майно бази відпочинку «Мис Айя»передано в управління Відповідачу на строк до 15.09.2005 р. (пункт 7 Постанови).

В подальшому,  постановою Верховної Ради АРК від 19.06.2002 р. № 126-3/02 п. 7  постанови Верховної Ради АРК «Про зміни в складі майна, що належить АРК та вдосконалення управління ним»визнано таким, що втратив чинність.

Позивач вважає, що оскільки передача в управління майна була строковою та передбачала повернення майна власнику –АРК, а також враховуючи, що передача майна в управління була скасована, Відповідач не мав права передавати майно бази відпочинку «Мис Айя» іншому підприємству.

Також представник Позивач вважає незаконним посилання в оскаржуваному наказі на Декрет КМ України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності»від 15.12.1992 р. № 8-92, оскільки він стосується майна, що є у загальнодержавній власності. Також представник Позивача зазначив, що передача майна бази відпочинку «Мис Айя»в управління Відповідачу  не змінило статусу даного майна на загальнодержавне.

В судовому засіданні 02.02.2009р. представником позивача подана заява про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивача просить визнати недійсним наказ Державної служби автомобільних доріг від 24.01.2002 р. № 14 «Про реорганізацію державного підприємства «База відпочинку «Мис Айя».

Представник відповідача надав в судове засідання відзив, в якому проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Свої  заперечення відповідач обґрунтовував тим, що майно Бази відпочинку «Мис Айя»належить до загальнодержавної власності, а тому оскаржуваний наказ прийнятий у відповідності до ст. 116 Конституції України, Законом України «про власність»,  Декретом Кабінету  Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності», Указом Президії верховної Ради України «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України».

Представник третьої особи -1  надав суду письмові пояснення на позовну заяву, в яки її позовні вимоги  підтримує в повному обсязі посилаючись на те, що  приймаючи оспорюваний позивачем наказ відповідач безпідставно розпорядився майном, що належить Автономній Республіці Крим.

Представник третьої особи -2 в судове засідання не з»явився. Заяв та клопотань на адресу суду не надходило.

Представник третьої особи -3 письмових поячснь на позов не надав, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

        Розглянувши  матеріали справи, заслухавши представників сторін суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 134  Конституції України Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

       Згідно ст. 26 Конституції Автономної Республіки Крим, Верховна Рада Автономної Республіки Крим визначає порядок управління майном, що належить Автономній Республіці Крим.

       У межах своїх конституційних повноважень, Верховна Рада АР Крим затвердила цілий ряд актів, якими врегульоване питання щодо управління майном, що належить Автономній Республіці Крим.

Відповідно до постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 13.07.1999р. № 266 "Про управління майном" міністерства, республіканські комітети, інші органи управління АРК здійснюють функції щодо управління майном АРК у відповідності до Положення про управління майном, що належить АРК або передане їй в управління, затверджене постановою ВР АРК 21.04.1999 р. № 459-2/99 (далі по тексту - Положення). Цим Положенням визначені об'єкти та суб'єкти  управління майном, що належить Автономній Республіці Крим, встановленні повноваження суб'єктів управління та інші питання.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.1994 року № 238 «Про розмежування державного майна між загальнодержавною власністю та власністю Республіки Крим», до власності АР Крим передається майно орендних підприємств, що розташоване на її території.

Таким чином орендне підприємство трест «Юждорбуд»увійшов до складу майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Відповідно до ст. 66 Господарського кодексу України, майно підприємства складають виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображена у самостійному балансі підприємства. Майно бази відпочинку «Мис Айя», перебуваючи на балансі підприємства, що увійшло до складу автономії, не може бути віднесено до державної власності, не зважаючи на його територіальне розташування. Оскільки база відпочинку «Мис Айя»перебувала на балансі «Юждорбуд», а він, в свою чергу, відносився до власності Автономної Республіки Крим, то і база відпочинку є майном, що належить Автономній Республіці Крим.

В 1997 році була здійснена приватизація орендного підприємства трест «Юждорбуд»шляхом створення відкритого акціонерного товариства. В ході приватизації «Юждорбуда», база відпочинку «Мис Айя»не увійшла до статутного фонду створеного ВАТ, але залишилась на його балансі.

Реалізуючі свої повноваження, Верховна Рада Автономної Республіки Крим прийняла Постанову від 15.03.2000 року № 982-2/2000 «Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим», згідно якої ВАТ «Юждорбуд», разом з майном бази відпочинку «Мис Айя», включено до складу майна Автономної Республіки Крим.  

18.10.2000 р. постановою Верховної Ради АРК «Про зміни в складі майна, що належить АРК та вдосконалення управління ним»майно бази відпочинку «Мис Айя»передано в управління Відповідачу на строк до 15.09.2005 р. (пункт 7 Постанови).

В подальшому,  постановою Верховної Ради АРК від 19.06.2002 р. № 126-3/02 п. 7  постанови Верховної Ради АРК «Про зміни в складі майна, що належить АРК та вдосконалення управління ним»визнано таким, що втратив чинність.

Таким чином суд погоджується з доводами Позивача що, оскільки передача в управління майна була строковою та передбачала повернення майна власнику – Автономній Республіці Крим, а також враховуючи, що передача майна в управління була скасована, Відповідач не мав права передавати майно бази відпочинку «Мис Айя»іншому підприємству.

Крім того, суд вважає що, так як в преамбулі постанови ВР АРК від 18.10.2000 р. зазначено, що вона прийнята з метою вдосконалення управління майном, що належить АРК та збереження необхідного рівня управлінської дії органів управління АРК на стан справ цих суб'єктів господарювання, а не з метою передачі майна одних підприємств до інших.

Суд дійшов висновку, що доводи Відповідача на те, що майно Бази відпочинку «Мис Айя» належить до загальнодержавної власності не знайшли свого відображення ні в поданих Відповідачем доказах, ні в нормах чинного законодавства України.

У зв'язку з цим, посилання в оскаржуваному наказі на Декрет Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності»від 15.12.1992 р. № 8-92 є безпідставним. Передача майна бази відпочинку «Мис Айя»в управління Відповідачу  не змінила статусу даного майна на загальнодержавне.

В той же час порядок управління майном, що належить АРК регулюється іншими нормативними актами, а саме Конституцією АРК, Постановою Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 13.07.1999р. № 266 "Про управління майном", Положенням про управління майном, що належить АРК або передане їй в управління, затвердженим постановою ВР АРК 21.04.1999 р. № 459-2/99, тощо.

       Фонд майна Автономної Республіки Крим, відповідно до вищевказаного Положення та положення про Фонд майна Автономної Республіки Крим, затвердженого Постановою Уряду Автономної Республіки Крим від 02.11.1995 року № 325, здійснює повноваження, зокрема, органу управління майном, що належить Автономній Республіці Крим, що не увійшло до статутних фондів, створених в процесі приватизації господарських товариств.

За таких обставин  Фонд майна АРК відповідно до покладених на нього функцій та в межах  наданих повноважень 30.08.07 р. уклав з ТОВ «АРКТУР-КРИМ»договір купівлі-продажу майна бази відпочинку «Мис Айя», що розташоване за адресою: Севастопольська зона ЮБК, буд. 33 .

25.01.08 р. Позивач на підставі договору купівлі-продажу придбало у ТОВ «АРКТУР-КРИМ»частину майна бази відпочинку «Мис Айя», що розташоване за адресою: Севастопольська зона ЮБК, буд. 33, а саме  - спальний корпус літ. «А»загальною площею 3273,40 кв.м.; будівля медпункту літ. «Б»загальною площею 17,00 кв.м.; будівля дизельної літ. «З»загальною площею 54,30 кв.м., будівлі каналізаційних насосних літ. «Ж»загальною площею 60,00 кв.м. (далі по тексту - майно). Вказаний договір зареєстровано в державному реєстрі правочинів 25.01.08 р. за номером 2651583.

       Отже, Позивач на сьогоднішній день є законним власником  вищевказаного майна бази відпочинку «Мис Айя».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наявних у справи доказів, суд дійшов висновку, що набуття Позивачем права власності на майно Бази відпочинку «Мис Айя»є правомірним. В той же час Відповідач належним чином не довів, що оскаржуваний наказ прийнятий у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з тією метою, з якою це повноваження надано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення,  з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

        Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

        Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

        Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу  України кожній суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів можуть захищатися шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади  та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законній інтереси суб'єкта  господарювання.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів суд дійшов висновку, що наказ від 24.01.2002 р. № 14 «Про реорганізацію державного підприємства «База відпочинку «Мис Айя»суперечить ст. 19 Конституції України,  Положенню про Державну службу автомобільних доріг України, затвердженого Указом Президента України від 19.01.02 р. № 50/2002  та порушує права Позивача як власника майна бази відпочинку «Мис Айя».

  З огляду вищевикладене позовні вимоги суд вважає обґрунтованими  та такими, що підлягають задоволенню.

  Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

          Враховуючи вищевикладене та ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд  -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним наказ Державної служби автомобільних доріг України від 24.01.2002 р. № 14 «Про реорганізацію державного підприємства «База відпочинку «Мис Айя».

Стягнути з Державної служби автомобільних доріг України (м. Київ, вул. Фізкультури, 9, код 00018112)  на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРД -2007» (м. Севастополь, вул. Леніна, 3, код 35557950)   85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку  з дня  підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

          Суддя                                                                           Т.Ю. Трофименко

Повний текст рішення виготовлений

та підписаний 05.02.2009р.