Рішення

від 22.05.2013 по справі 910/7377/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7377/13 22.05.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс.Ленд.Груп"

про стягнення 224 690,46 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Просалова О.Є. - по длов. №б/н від 20.10.2011р.

від відповідача: не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс.Ленд.Груп" про стягнення 215 669,80 грн. основного боргу, 7 369,24 грн. пені, 175,27 грн. інфляціні та 3% річних в сумі 1 476,15 грн. за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань згідно договору фінансового лізингу № 3203L11/00 від 26.10.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2013р. порушено провадження у справі № 910/7377/13, розгляд справи призначено на 22.05.2013р.

В судовому засіданні 22.05.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалах суду про порушення провадження у справі від 16.04.203 року.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвалу суду про порушення провадження представник відповідача отримав 26.04.2013р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення. Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні 22.05.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

встановив :

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

26.10. 2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс.Ленд.Груп" (лізингоодержувач, відповідач) було укладено договір фінансового лізингу № 3203L11/00 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору позивач бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у користування відповідачу на строк та на умовах, визначених цим договором.

Предмет лізингу означає обладнання, зазначене в додатку № 1 Специфікація до договору.

Згідно додатків № 1 (Специфікацій) предметом лізингу є : бульдозер SHANTAU SD23, 2008 року випуску, що був у використанні, серійний номер SD23AA100700, бульдозер SHANTAU SD23, 2007 року випуску, що був у використанні, серійний номер SD23AA100569.

Ціна предмету лізингу (кожного) становить гривневий еквівалент 80 000,00 доларів США.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено лізингові платежі, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 215 669,80 грн. та за неналежне виконання зобов'язань нараховані пеня в сумі 7 369,24грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 175,27 грн. та 3% річних в сумі 1 476,15 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Виходячи з положень ст. ст. 1, 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" та ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами розділу 3 договору передача предмету лізингу оформлюється шляхом складання акту приймання-передачі майна.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту приймання-передачі від 01.11.2011, підписаного та скріпленого печатками позивача та відповідача, останній прийняв предмет лізингу : бульдозер SHANTAU SD23, 2008 року випуску, що був у використанні, серійний номер SD23AA100724 та бульдозер SHANTAU SD23, 2007 року випуску, що був у використанні, серійний номер SD23AA100569.

Згідно з п. 2.1. договору строк лізингу починається з дати передачі та закінчується у відношенні кожного конкретного предмету лізингу в останню дату платежу, зазначену у додатку № 2 до договору.

Відповідно ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно з п. 7.1. договору складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у додатках № 2 до договору, які є його невід'ємною частиною.

Порядок розрахунку лізингових платежів та їх складові визначаються відповідно до наступного:

7.2.1. Перший лізинговий платіж складається із:

а) комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладанням цього договору;

б) авансу ціни предмета лізингу.

7.2.2. Періодичні лізингові платежі складаються з:

7.2.2.1. Першого періодичного лізингового платежу, що складається з

а) комісії лізингодавця, яка розраховується х дати передачі до останнього числа лізингового періоду, в якому відбулась передача предмета лізингу.

7.2.2.2. Другого та всіх наступних періодичних платежів, що складаються з

а) відшкодування, яке є гривневим еквівалентом суми, визначеної в графіку, помноженої на курс купівлі валюти на дату підписання цього договору;

б) комісії лізингодавця, яка розраховується як різниця суми лізингового платежу та відшкодування, яка не може бути меншою за 1 (одну) гривню.

У випадку перевищення комісією, встановленою згідно з підпунктом а) пункту 7.2.2.1. та б) пункту 7.2.2.2. договору, подвійної облікової ставки Національного банку України, встановленої на день нарахування такої комісії за відповідний проміжок часу, розрахованої від ціни предмета лізингу, на суму такого перевищення нараховуватиметься ПДВ згідно з ст. 3.2.2. Закону України "Про податок на додану вартість" або іншою нормою законодавства, що змінить або замінить зазначену. Такий ПДВ сплачується лізингоодержувачем додаткового до лізингового платежу (п. 7.2.3. договору).

Згідно п. 7.5. договору в цілях податкового обліку датою нарахування лізингових платежів за виключенням відшкодування, вважається дата платежу.

Додаток № 2 (Графік сплати лізингових платежів), в редакції угоди № 1 від 01.11.2011 оформлений у вигляді таблиці, містить дати сплати платежів (колонка таблиці № 2), суми лізингових платежів разом з відшкодуванням (колонка таблиці № 3) та суми відшкодування (колонка таблиці № 4).

Відповідно до п. 7.6. договору позивач може письмово повідомити відповідача про суму лізингового платежу, що належить до сплати, згідно з цим договором до чергової дати платежу.

Сума лізингового платежу, що зазначається в повідомленні про лізинговий платіж, визначається за курсом продажу валюти на дату повідомлення.

У разі якщо курс продажу валюти, який діє на дату повідомлення не співпадає з курсом платежу, лізингоодержувач самостійно здійснює перерахунок лізингового платежу і враховує таку різницю при здійснені оплати.

Коригування суми здійснюється за наступною формулою:

К = (С*КПл)- (С*КПв), де

К - сума коригування

С - сума платежу, що зазначена в додатку № 2 до цього договору.

КПл - Курс платежу

КПв - Курс повідомлення

За виключенням очевидної помилки позивача, суми платежу, визначені позивачем, як обумовлено вище, є остаточними і обов'язковими для сторін.

Позивач звільняється від відповідальності перед відповідачем у випадку помилки у зазначених повідомленнях позивача.

Якщо відповідач не отримав з будь-яких причин зазначене в цьому пункті повідомлення відповідач не звільняється від зобов'язання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати лізингових платежів.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання з оплати щомісячних лізингових платежів повністю не виконав, тому сума загальної заборгованості по черговим лізинговим платежам, яка за обґрунтованими розрахунками позивача за період з листопада 2011 року по квітень 2013 року становить 215 669,80 грн.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пункт 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначає, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення лізингових платежів за період з листопада 2012 року по квітень 2013 року у повному обсязі.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України також визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення боргу по сплаті лізингових платежів в розмірі 215 669,80 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату по лізинговим платежам не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 8.2.1. договору у випадку несплати відповідачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором, відповідач сплачує позивачу неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну оплати платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

Отже, з урахуванням встановленого статтею 549 Цивільного кодексу України визначення, пунктом 8.2.1. договору сторонами передбачена відповідальність за порушення зобов'язання щодо внесення лізингових платежів у вигляді пені.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати лізингових платежів.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті лізингових платежів відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 8.2.1. договору, розмір якої, за обґрунтованим розрахунками позивача становить 7 369,24 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 7 369,24 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті лізингових платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 175,27 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 1 476,15 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції позивачем здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 175,27 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 10476,15 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс.Ленд.Груп"

(м. Київ, вул. вул. Червоноармійська, 32-А, офіс 7, код ЄДРПОУ 35509404) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 22/1, код ЄДРПОУ 33942232) 215 669 грн. 80 коп. основного боргу по лізинговим платежам, 7 369 грн. 24 коп. пені за прострочку платежу, 175 грн. 27 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 1 476 грн. 15 коп., 4 494 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.05.2013р.

Суддя Т.Ю. Трофименко