Постанова

від 23.05.2013 по справі 812/4001/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2013 року Справа № 812/4001/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді: Гончарової І.А.,

за участю секретаря судового засідання: Майбороди С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Малого спільного виробничо-комерційного підприємства «Імідж» в особі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості в розмірі 1537,39 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2013 року Луганське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Малого спільного виробничо-комерційного підприємства «Імідж» в особі товариства з обмеженою відповідальністю, в якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 1537,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що Мале спільне виробничо-комерційне підприємство «Імідж» в особі товариства з обмеженою відповідальністю є юридичною особою, зареєстровано платником збору на обов'язкове державне соціальне страхування, що має найману робочу силу, в Алчевській міській виконавчій дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності зареєстровано. Згідно звіту ф4 ФСС станом на 01.10.2004 року за страхувальником рахується непогашена частина заборгованості у сумі 1537,39 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, надав суду пояснення аналогічні позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув. Поштові відправлення були повернуті на адресу Луганського окружного адміністративного суду з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч.11 ст.35 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

У встановлений судом строк відповідачем не подано ані заперечень проти позову, ані заяви про визнання позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

08.07.2010 прийнято Закон України № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01.01.2011.

Пунктом 7 прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464 від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 14 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Законом України від 18 січня 2008 року № 2240-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (далі - Закон № 2240) (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей. Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2240 загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно із частиною 3 статті 10 Закону № 2240 виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління.

Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та здійснює діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» роботодавець є страхувальником для осіб, зазначених у ч. 1 ст. 6 цього Закону, а це особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Пунктом 4.1 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженою Постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001 № 16, передбачено, що страхувальники повинні щомісячно нараховувати страхові внески в розмірах, встановлених чинним законодавством. При цьому не мають значення джерела фінансування витрат на оплату праці. Згідно п. 4.4 вказаної Інструкції перерахування коштів на рахунки Фонду страхувальниками здійснюється одночасно з одержанням коштів на оплату праці в установах банку.

Судом встановлено, що Мале спільне виробничо-комерційне підприємство «Імідж» в особі товариства з обмеженою відповідальністю є юридичною особою та взято на облік в Алчевській міській виконавчій дирекції Луганького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності як платник страхових внесків, що підтверджується карткою страхувальника - юридичної особи або суб'єкта без права юридичної особи (арк. справи 12).

Відповідно до статті 1 Закону України від 11 січня 2001 року № 2213-ІІІ "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" (далі - Закон - № 2213) (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) та підпункту 3.1.1 пункту 3.1 розділу 3 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 червня 2001 року № 16 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Інструкція № 16) відповідач, як суб'єкт підприємницької діяльності, що має найману робочу силу, повинен нараховувати 1,4% суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників та 0,5%-1% суми оплати праці найманих працівників.

В порушення вищевказаних норм Закону відповідач не сплатив страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка складає 1537,39 грн.

Вищевказана сума заборгованості підтверджується звітом Ф4-ФСС про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за 3 квартал 2004 року та звітом по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчаовою втратою працездатності та витратами, зумовленими поховання за півріччя 2012 року (арк. справи 8-9).

Станом на дату розгляду справи вказана сума заборгованості відповідачем не сплачена.

Законом № 2240 встановлено, що страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

Статтею 30 Закону № 2240 передбачено, що страхувальник-роботодавець несе відповідальність за ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону № 2240 (в редакції до 01.01.2011 року) строк давності щодо стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій не застосовується. Не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено, що постанову у повному обсязі буде виготовлено 24 травня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 87, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Малого спільного виробничо-комерційного підприємства «Імідж» в особі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості в розмірі 1537,39 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Малого спільного виробничо-комерційного підприємства «Імідж» в особі товариства з обмеженою відповідальністю (ідентифікаційний код 19080214) заборгованість у розмірі 1537,39 грн. (одна тисяча п'ятсот тридцять сім грн. 39 коп.) на користь виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності перерахувавши на р/р 37172500100001 в ГУ ДКСУ в Луганській області, МФО 804013, код ЄДРПОУ 21785643.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 24 травня 2013 року.

Суддя І.А. Гончарова