Рішення

від 13.10.2008 по справі 10369-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

10369-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

13.10.2008Справа №2-7/10369-2008

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таурор Інвест» (99023, м. Севастополь, Нахімовський р-н, вул. Силантьєва, 79, ідентифікаційний код 36138580)

До відповідача Приватного підприємства «Сан-Лайф» (95000, м. Сімферополь, вул. Ракетна, 18/93, кв. 57, ідентифікаційний код 35941529)

Про спонукання до виконання певних дій.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Антохін О. М., директор.

Від відповідача  - не з'явився.

        Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таурор Інвест» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою, в якій просить суд зобов'язати Приватне підприємство «Сан-Лайф» здійснити відчуження обмеженого речового права – права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), встановленого відповідно до рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.10.2008 р. у справі №2-25/9614-2008, що розповсюджується на територію земельної ділянки площею 4,9071 га, розташованої в м. Севастополь, Балаклава,  район «Золотого Пляжу» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таурор Інвест» на умовах, визначених у попередньому договорі купівлі-продажу обмеженого речового права (права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), укладеного між сторонами 03 жовтня 2008 року, шляхом підписання договору купівлі-продажу обмеженого речового права – права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), що розповсюджується на територію земельної ділянки, площею  4,9071 га, розташованої в м. Севастополь, Балаклава, район «Золотого Пляжу».

          Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач прийняв на себе обов'язок за попереднім договором від 03 жовтня 2008 року здійснити відчуження обмеженого речового права на користь позивача, проте від виконання зобов'язань за договором ухиляється.

          Відповідач у судове засідання не з'явився, однак надав суду відзив на позовну заяву з поясненнями щодо предмета спору, який був прийнятий судом до розгляду.

          Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

            Приватне підприємство «Сан-Лайф» є користувачем земельної ділянки площею 4,9071 га, розташованої в м. Севастополь, Балаклава, район «Золотого Пляжу», для забудови, на підставі рішення Господарського суду АР Крим від 03 жовтня 2008 року у справі №2-25/9614-2008 за позовом Севастопольської міської державної адміністрації до ПП «Сан-Лайф» про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, за зустрічним позовом ПП «Сан-Лайф» до Севастопольської міської державної адміністрації про спонукання до вчинення певних дій.

          Вказаним судовим рішенням визнано укладеним між ПП «Сан-Лайф» та Севастопольською міською державною адміністрацією договір про встановлення права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій).

          У відповідності до пункту 1 статті 182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладання попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, що передбачені попереднім договором.

          Так, 03 жовтня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено попередній договір купівлі-продажу обмеженого речового права – права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), що розповсюджується на територію земельної ділянки, площею 4,9071 га, розташованої в м. Севастополь, Балаклава, район «Золотого Пляжу».

          Відповідно до умов попереднього договору позивач та відповідач встановили форму основного договору купівлі-продажу обмеженого речового права – права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), що буде укладено між ними під відкладальною умовою, а саме – після державної реєстрації за відповідачем права користування земельною ділянкою для забудови, що, відповідно, буде відчужене на користь позивача.

          Розділом VI попереднього договору встановлено, що всі спори між сторонами щодо виконання умов попереднього договору вирішуються у судовому порядку.

          Так, 06 жовтня 2008 року відповідач надіслав на адресу позивача претензію №1 (вих. №06/10-08), в якій відмовився від укладання основного договору купівлі-продажу обмеженого речового права.

Свою позицію з даного питання відповідач обґрунтував тим, що 16 вересня 2008 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України № N509-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву», яким були внесені зміни до статті 102-1 Земельного кодексу України та зазначено, що право користування земельною ділянкою не може бути відчужено, крім у випадках переходу права власності на будівлі та споруди.

          Тому, відповідно, внесення змін даним Законом України до Земельного кодексу України стосовно заборони відчуження права суперфіцію, на думку відповідача, унеможливить укладання між сторонами основного договору.

          З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 1 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» передбачено, що закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у п'ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Офіційними друкованими виданнями є: "Офіційний вісник України"; газета "Урядовий кур'єр".

Офіційними друкованими виданнями, в яких здійснюється офіційне оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України, є також газета "Голос України", "Відомості Верховної Ради України". 

Відповідно до пункту 4 цього Указу нормативно-правові акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.

          Згідно пункту 1 Перехідних положень Закону України № N509-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» від 16 вересня 2008 року, він набирає чинності з моменту його опублікування, крім випадків, визначених Цим Законом.

          Відповідно до частини 3 статті 5 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

          Оскільки цивільні правовідносини між сторонами виникли до вступу в законну силу Закону України № N509-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» від 16 вересня 2008 року, то вони повинні регулюватися нормами чинного законодавства України без урахування змін, внесених згаданим Законом України до Земельного кодексу України.

          Таким чином, прийняття Закону України № N509-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» від 16 вересня 2008 року не може бути перешкодою для виконання обов'язків за попереднім договором від 03 жовтня 2008 року.

          Таким чином, доводи відповідача суд вважає непереконливими.

Відповідно до розділу ІІ попереднього договору від 03 жовтня 2008 року Сторони досягли згоди на укладання договору купівлі-продажу обмеженого речового права (право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)) у типовій формі під відкладальною умовою за приписами статті 212 Цивільного кодексу України, а саме – протягом доби після державної реєстрації за приватним підприємством «САН-ЛАЙФ» права користування земельною ділянкою для забудови, обмежене речове право (право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)) якої буде відчужене, в ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» (Севастопольська міська філія) відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Розділом ІІІ договору передбачено, що зобов'язання Продавця про відчуження обмеженого речового права (право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)), обумовленого цим Договором, виникає з моменту державної реєстрації за приватним підприємством «САН-ЛАЙФ» права користування земельною ділянкою для забудови, обмежене речове право (право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)) якої буде відчужене, в ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» (Севастопольська міська філія) відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Зобов'язання вважається виконаним в повному обсязі з моменту укладання основного договору на умовах, визначених цим Договором.

Зобов'язання Сторін за цим Договором продовжують існувати до їх виконання в повному обсязі.

Укладення основного договору є підставою для припинення цього Договору.  

Згідно розділу IV договору Продавець зобов'язаний вчинити всі необхідні дії для проведення державної реєстрації обмеженого речового права (права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)) в ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» (Севастопольська міська філія) відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Продавець зобов'язаний на кожний третій день з моменту укладання цього Договору інформувати Покупця про хід державної реєстрації обмеженого речового права (права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)) в ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» (Севастопольська міська філія) відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що в даному випадку відсутнє.

          Отже, направлення на адресу позивача претензії №06/10-08 від 06 жовтня 2008 року свідчить про ухилення відповідача від укладання основного договору купівлі-продажу обмеженого речового права (права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) без достатніх на це правових підстав.

          Згідно з частиною 1 статті 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

          Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Відповідно до положень статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

          Проте, відповідачем не надано суду доказів щодо неможливості укладення основного договору купівлі-продажу обмеженого речового права – права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій).

          Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до пункту 3 статті 182 Господарського кодексу України у разі, якщо сторона, уклавши попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору у судовому порядку.

Статтею 187 Господарського кодексу України встановлена можливість спонукання до укладання договору за рішенням суду, тобто, у судовому порядку.

          Таким чином, позивач набув права на звернення до суду із позовною заявою.

          За приписами пункту 5 статті 182 Господарського кодексу України відносини щодо укладання попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до пункту 3 статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а у разі необхідності і нотаріального посвідчення і державної реєстрації – з моменту державної реєстрації.

          Спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону, розглядаються судом.

          Відповідно до статей 179, 184 Господарського кодексу України, при укладенні договору його проект може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін, з дотриманням змісту примірного або типового договору.

          За правилом статті 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до глави 29 цього Кодексу.

          Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

          Згідно з положеннями 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України засобом захисту права є, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.

          Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати суд покладає на відповідача у порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У той же час, суд зазначає, що при зверненні до суду Товариством з обмеженою відповідальністю «Таурор Інвест» не було сплачено в повному обсязі державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Так, згідно з п. б) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” ставка державного мита із заяв немайнового характеру складає 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 85,00 грн., проте, державне мито позивачем сплачено не було. Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у господарських справах встановлено:

- для позивачів, у встановленому порядку звільнених від сплати державного мита, - за нульовою ставкою;

- для всіх інших позивачів - за ставкою 118 гривень.

В свою чергу, позивачем були сплачені витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 30,00 грн., через що недоплачене державне мито в сумі 85,00 грн. та витрати на ІТЗ в сумі 88,00 грн. підлягають стягненню з позивача на користь державного бюджету України. Вказаний висновок суду відповідає п. 4.2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998 р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Зобов'язати Приватне підприємство «Сан-Лайф» (95000, м. Сімферополь, вул. Ракетна, 18/93, кв. 57, ідентифікаційний код 35941529) здійснити відчуження обмеженого речового права – права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), встановленого відповідно до рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.10.2008 р. у справі №2-25/9614-2008, що розповсюджується на територію земельної ділянки площею 4,9071 га, розташованої в м. Севастополь, Балаклава,  район «Золотого Пляжу» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таурор Інвест» (99023, м. Севастополь, Нахімовський р-н, вул. Силантьєва, 79, ідентифікаційний код 36138580) на умовах, визначених у попередньому договорі купівлі-продажу обмеженого речового права (права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), укладеного між сторонами 03 жовтня 2008 року, шляхом підписання договору купівлі-продажу обмеженого речового права – права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), що розповсюджується на територію земельної ділянки, площею  4,9071 га, розташованої в м. Севастополь, Балаклава, район «Золотого Пляжу».

3.          Стягнути з Приватного підприємства «Сан-Лайф» (95000, м. Сімферополь, вул. Ракетна, 18/93, кв. 57, ідентифікаційний код 35941529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таурор Інвест» (99023, м. Севастополь, Нахімовський р-н, вул. Силантьєва, 79, ідентифікаційний код 36138580) 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таурор Інвест» (99023, м. Севастополь, Нахімовський р-н, вул. Силантьєва, 79, ідентифікаційний код 36138580) у доход державного бюджету України (код платежу 22090206, одержувач – держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим  м. Сімферополь,  МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405) державне мито  в сумі 85,00 грн.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таурор Інвест» (99023, м. Севастополь, Нахімовський р-н, вул. Силантьєва, 79, ідентифікаційний код 36138580) у доход Державного бюджету України (р/р 31218259700002, код платежу 22050000, в банку одержувача: Управління держказначейства в м. Сімферополі ГУ ДКУ в АРК, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ОКПО 34740405) 88,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.          Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.