Рішення

від 12.02.2009 по справі 6/501

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

6/501

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  6/501

12.02.09

За позовом                       Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Віта»

До відповідача                    Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

Про                                   стягнення 6141407,10 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача                     Семиріч Д.В. (за дов.)

Від відповідача                     Гетьман Т.В. (за дов.)

Комин О.П. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Сан Віта»до дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»про стягнення 3128839,57 грн. за договором поставки № 15/03-П від 15.03.2006 р., а саме: 2874069,11 грн. основного боргу, 226462,61 грн. пені, трьох процентів річних в розмірі 28307,85 грн.

Ухвалою суду від 12.12.2008 р. було порушено провадження у справі № 6/501 та призначено розгляд останньої на 26.01.2009 р..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену продукцію за вказаним вище договором.   

У судове засідання 26.01.2009 р. представник відповідача не з'явився, подавши  клопотання про відкладення розгляду справи.

У свою чергу, позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог до 6141407,1 грн., а саме: 52050021,80 грн. основного боргу, 371593,63 грн. інфляційних, трьох процентів річних в розмірі 58171,38 грн., 461620,29 грн. пені. Також позивач просить покласти на відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн..

Розгляд справи було відкладено на 12.02.2009 р.

У поданому суді відзиві відповідач позовні вимоги відхилив в частині сплати штрафних санкцій, оскільки вважає їх надмірно великими, помилковими та необґрунтовано завищеними.

Представником відповідача подано клопотання про затвердження графіку погашення заборгованості. Представник позивача заперечив проти задоволення даного клопотання.

Клопотання було відхилено як необґрунтоване з підстав, наведених нижче.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

15.03.2006 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Сан Віта»(постачальником) та дочірнім підприємством «Київське обласне дорожнє управління»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(замовником) було укладено договір поставки          № 15/03-П (далі - Договір).

20.06.2008 р. до Договору було укладено додаткову угода № 3, відповідно до якої постачальник (позивач) поставляє продукцію - бітум БНД 90/130 у кількості 1000 т., за ціною 3850 грн. за т. (далі - Товар), а замовник приймає зазначену продукцію та оплачує на умовах основного договору поставки № 15/03-П від 15.03.2006 р..

Згідно з п. 2 додаткової угоди до Договору, загальна сума продукції, яка підлягає поставці, становить разом з ПДВ 3850000 грн. без залізничного тарифу. Оплата вартості залізнично-дорожнього тарифу здійснюється на підставі рахунків- фактур.

Відповідно до п. 3.7, п. 3.8 Договору, розрахунки за поставлену продукцію здійснюються в безготівковому порядку, шляхом перерахування суми, визначеної в рахунках-фактурах, на розрахунковий рахунок постачальника по факту поставки продукції. У випадку, якщо поставка продукції замовнику буде відбуватися з відстрочкою оплати за продукцію, замовник зобов‘язаний оплатити загальну вартість поставленої продукції протягом 30 днів з моменту передачі йому продукції.  

На виконання умов Договору, у період з 04.07.2008 р. по 18.07.2008 р. позивачем за видатковими накладними № 08/БНД/КВ від 04.07.2008 р., № 09/БНД/КВ від 07.07.2008 р., № 10/БНД/КВ від 09.07.2008 р., № 11/БНД/КВ від 10.07.2008 р., № 12/БНД/КВ від 11.07.2008 р., № 13/БНД/КВ від 17.07.2008 р., № 12-1/БНД/КВ від 17.07.2008 р., № 14/БНД/КВ від 17.07.2008 р., № 16/БНД/КВ від 18.07.2008 р., № 16/БНД/КВ від 18.07.2008 р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 3969121,07 грн.

Відповідач за поставлений товар з позивачем розрахувався частково, сплативши 30.07.2008 р. платіжним дорученням № 715 - 95051,95 грн. та 01.09.2008 р. платіжним дорученням № 1006  - 1000000 грн., а всього - 1095051,95 грн.

У листопаді 2008 р. позивачем за видатковими накладними № 17/ДП/КВ від 04.11.2008 р., № 18/ДП/КВ від 05.11.2008 р. № 19/ДП/КВ від 06.11.2008 р., № 20/ДП/КВ від 10.11.2008 р. № 21/ДП/КВ від 10.11.2008 р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2876146,69 грн.

Відповідач за поставлений товар з позивачем розрахувався частково, сплативши 20.11.2008 р. 500000 грн.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, у нього на момент звернення з позовом до суду утворилась заборгованість в розмірі 5250021,80 грн., що не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Таким чином, відповідач порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.1.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання замовником зобов'язань щодо оплати за поставлену продукцію, постачальник має право нарахувати штрафні санкції на суму заборгованості у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Суд вважає за необхідне задовольнити вимогу про сплату пені в розмірі 461620,29 грн. Розрахунок позивача перевірено судом та прийнято як вірний.  

Крім того, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, що передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідач повинен сплатити позивачу суму втрат від інфляції, розмір якої становить 371593,63 грн. (сума боргу з урахуванням інфляційних –5621615,43 грн.), три проценти річних в розмірі 58171,38  грн. Розрахунок, здійснений позивачем, перевірено судом.

Статтею 32 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем доведено, що відповідач не повному обсязі виконав свої зобов'язання за Договором, чим порушив права позивача.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Заперечення відповідача щодо невірного розрахунку пені, трьох процентів річних та інфляційних не знайшли підтвердження під час перевірки судом розрахунків позивача.

Клопотання відповідача про затвердження графіку погашення боргу, яке по суті є клопотанням про розстрочення виконання рішення суду, не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 р. «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.  

Враховуючи значний розмір заборгованості, заперечення позивача проти задоволення клопотання, неподання відповідачем належних доказів на підтвердження клопотання, останнє задоволенню не підлягає.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України  покладаються  на  відповідача. Зайво сплачене державне мито в сумі 5788,40 грн. підлягає поверненню позивачу.

Оскільки для відновлення порушеного права позивач був змушений укласти договір про надання правової № 16 від 27.11.2008 р. для звернення та представлення інтересів позивача в суді, витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн. також покладаються на відповідача. Позивачем подано суду докази понесення вказаних витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суду

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 11-А, рахунок 26003301003245 в АКБ «Трансбанк»м. Києва, МФО 300089, код 33096517) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Віта»(65084, м. Одеса, Французький бульвар, 85, рахунок 26005312773 в АБ «Південний», МФО 328209, код 30611892) 5621615,43 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 461620,29 грн. пені, три проценти річних в сумі 58171,38 грн., 8000 грн. витрат на правовому допомогу, 25500 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зайво сплачене державне мито в сумі 5788,40 грн., перераховане платіжним дорученням № 270 від 02.12.2008 р., підлягає поверненню товариству з обмеженою відповідальністю «Сан Віта»(65084, м. Одеса, Французький бульвар, 85, рахунок 26005312773 в АБ «Південний», МФО 328209, код 30611892).

 Суддя                                                                                         С.А.Ковтун

          Рішення підписано 10.03.2009 р.