Рішення

від 24.02.2009 по справі 37/519

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/519

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/519

24.02.09

За позовомПолтавського Відкритого акціонерного товариства «Облагропостач»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «МС Ойл Кард»

Простягнення 53283,32 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача       Шепелюк Д.О.   -    представник за довіреністю  №  72   від 06.10.2008  року;  Парицька Н.О. -   представник  за  довіреністю  №  7/1   від 06.10.2008 року;

Від відповідача          не з'явився;

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Полтавського Відкритого акціонерного товариства «Облагропостач»до Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Ойл Кард»про стягнення 53283,32 грн.

Представник відповідача 26.01.2009 р. в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/519 від 24.12.2008 р. не виконав, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядженням керівника та хворобою бухгалтера відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 26.01.2009 року подав заяву про зменшення позовних вимог. Відповідно до поданої заяви позивач просить стягнути 40783,32 грн. – основного боргу, пені, інфляційних та 3 % річних від простроченої суми. Судом встановлено, що подана заява про зменшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2009 року розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача 10.02.2009 р. в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/519 від 24.12.2008 р. не виконав, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 37/519 від 10.02.2009 року розгляд справи на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено до 24.02.2009 року на 10-50.

Представник позивача в судовому засіданні 24.02.2009 року зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд стягнути з відповідача 37806,94 грн.  – основного боргу, 1885,48 грн. –пені, 235,68 грн. –3% річних, 855,22 грн. –інфляційні витрати.

Представник відповідача в судове засідання 24.02.2009 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/519 від 24.12.2008 р. не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядженням керівника та хворобою бухгалтера відповідача.

Судом зазначене клопотання розглянуто та відхилено з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Неможливість представника відповідача прийняти участь в засідання суду не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач є юридичною особою, а отже в даному випадку відповідач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та направити в судове засідання будь-яких інших представників. Суд відзначає, що представник відповідача завчасно був повідомлений про дату та час судового засідання, при цьому розгляд справи вже неодноразово відклався, в зв'язку з неявкою представника відповідача. Крім того, суд відзначає, що позовна заява до суду надійшла 11.12.2008 року, строк вирішення спору, який встановлений статтею 69 Господарського процесуального кодексу України закінчився, а отже в розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу України у суду відсутні правові підстави для відкладення розгляду справи. У відповідності до ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України сторони мали достатньо часу та рівні права щодо подання всіх необхідних доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень. За таких обставин, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає, що спір може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.02.2009 року за згодою представника позивача було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2004 року між Полтавським відкритим акціонерним товариством «Облагропостач»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МС Ойл Кард»(покупець) було укладено договір купівлі - продажу нафтопродуктів через мережу АЗС № 59/04 (надалі –договір), відповідно до умов якого (п.2.1 договору) продавець зобов'язувався передати товар пред'явнику старт-карти (здійснити заправку автотранспорту) на АЗС, а покупець зобов'язувався оплатити товар на умовах даного договору.

Згідно п. 5.2 договору (в редакції додаткової угоди від 01.02.2008 року) оплата за товар здійснюється покупцем відповідно до виставленого рахунку в безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок продавця. Продавець виставляє рахунок за товар з урахуванням 5 % знижки на всі види бензинів та 4 % знижки на дизельне паливо від вартості, що діяла на момент заправлення.

На виконання умов договору продавцем за період з 31.08.2008 року по 30.09.2008 року було здійснено поставку товару на суму 76186,75 грн., що підтверджується видатковими накладними № РЗ-0001805 від 31.08.2008 року, № РЗ-0001810 від 31.08.2008 року, № РЗ-00020008 від 30.09.2008 року, № РЗ-00020007 від 30.09.2008 року та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач в порушення умов договору за поставлений товар розрахувався частково, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 37806,94 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Полтавським відкритим акціонерним товариством «Облагропостач»доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, покладені на нього договором. Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем, при цьому уповноваженим представником відповідача підписаний акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 26.01.2009 року сальдо на користь позивача становить 37806,94 грн.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 5.2  договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору  за отриманий товар повністю не розрахувався.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин, позов в частині стягнення боргу в розмірі 37806,94 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь  інфляційні витрати в розмірі 855,22 грн. та 3 % річних в розмірі 235,68 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 235,68 грн. та індекс інфляції в розмірі 855,22 грн. за весь час прострочення платежу,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1885,48 грн., яка нарахована позивачем відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання. Суд відзначає, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.8 договору передбачено, що у випадку затримки оплати товару покупцем (п.5.2), продавець має право нарахувати, а покупець в цьому випадку, зобов'язується сплатити пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, з відповідача на користь Полтавського відкритого акціонерного товариства «Облагропостач»у відповідності до вимог чинного законодавства та  п. 6.8 договору, підлягає стягненню пеня в розмірі 1885,48 грн. за період прострочення з 01.10.2008 року по 26.11.2008 року, розмір якої визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на позивача.

Крім того суд зазначає, що відповідно до інформаціного листа ВГСУ «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»від 20.10.2006 р. N 01-8/2351 у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством. Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час вирішення спору по даній справі зменшив суму позову та просив стягнути з відповідача 40783,32 грн. Дана заява була прийнята судом до розгляду, а отже в даному випдадку має місце нова ціна позову –40783,32 грн. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів»із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У відповідності до ціни позову по даній справі, розмір державного мита, який підлягає стягненню з відповідача на користь становить 407,83 грн., а зайво сплачене державне мито в розмірі 125,00 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України.  

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 626, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Ойл Кард»(02660, м. Київ, Деснянський район, вул. Попудренко, будинок 52, ідент.  код 32527593) на користь Полтавського відритого акціонерного товариства «Облагропостач»(36029, м. Полтава, вул. Жовтнева,66  код ЄДРПОУ 0093686) 37806,94 основного боргу, 1885,48 грн. –пені,  235,68 грн. –3% річних, 855,22 грн. –інфляційні витрати,  407,83 грн.  витрат по сплаті державного мита та 118,00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          На підставі даного рішення повернути Полтавському відритому акціонерному товариству «Облагропостач»(36029, м. Полтава, вул. Жовтнева,66  код ЄДРПОУ 0093686) з Державного бюджету України державне мито в сумі 125,00 грн., що перераховане платіжним дорученням № 7798 від 26.11.2008 року (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

6.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяІ.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення року 11.03.2009 року