Рішення

від 20.05.2013 по справі 914/1110/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.13 Справа № 914/1110/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Малого приватного підприємства "Лаверна", с.Новошино Жидачівського району Львівської області

до відповідача Приватного підприємства "Замок-Гарант", м.Львів

про стягнення 10 576,87 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Ольшанецький М.В. - представник (довіреність б/н від 01.02.2013р.);

від відповідача Цвілюк Г.П. - директор (наказ №1-к від 05.07.1995р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Позов заявлено Малим приватним підприємством "Лаверна" до Приватного підприємства "Замок-Гарант" про стягнення 10 753,01 грн. з яких 9 317,68 грн. основний борг, 1 435,33 грн. пеня. Згідно заяви про уточнення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 10 576,87 грн., з яких 9 317,85 грн. основний борг, 517,66 грн. три проценти річних та 741,36 грн. пеня.

Ухвалою суду від 22.03.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 10.04.2013р. В судовому засіданні 10.04.2013р. до 24.04.2013р. оголошено перерву. 24.04.2013р. розгляд справи не відбувся, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Сухович Ю.О. Ухвалою суду від 29.04.2013р. розгляд справи відкладено на 20.05.2013р., з підстав вказаних в даній ухвалі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав згідно поданої попередньо заяви про уточнення позовних вимог вх.№14277/13 від 24.04.2013р., просив стягнути з відповідача 10 576,87 грн., з яких 9 317,85 грн. основний борг, 517,66 грн. три проценти річних та 741,36 грн. пеня.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги в частині стягнення 9 317,85 грн. основного боргу. В частині стягнення неустойки в сумі 1 435,33 грн. заперечив у зв'язку із пропуском строку позовної давності, про що зазначив у поданому відзиві на позовну заяву (вх.№ 11310/13 від 08.04.2013р.). Крім того, просив розстрочити виконання рішення до березня 2014р., обґрунтовуючи таку необхідність важким фінансовим становищем.

Представник позивача заперечив проти розстрочки виконання рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, суд,-

встановив:

17.05.2011р. між Малим приватним підприємством "Лаверна" (постачальник) та Приватним підприємством "Замок-Гарант" (покупець) було укладено договір поставки №21 (надалі по тексту - договір поставки), відповідно до якого постачальник зобов'язувався поставити у встановлені строки у власність покупця товар, а покупець - прийняти та оплатити його на умовах, викладених в даному договорі. Предметом поставки по цьому договору (надалі по тексту - товар) є гофрокартон та вироби з нього.

Згідно п.4.1. договору товар поставляється окремими партіями, найменування, кількість, асортимент, ціни та вартість якої сторони визначають на підставі замовлення покупця та вказується в накладних на відпуск товаро-матеріальних цінностей.

Відповідно до п.7.3. договору оплата здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок продавця в термін 10 (десять) календарних днів.

Згідно п.8.2. договору за прострочення термінів оплати (п.7.3. даного договору) покупець сплачує постачальнику неустойку в вигляді пені в розмірі 5% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар (г/лист 1150*750 КГ-4К м кв.) на загальну суму 9 592,25 грн., згідно видаткової накладної №90 від 21.06.2011р. на суму 9 592,25 грн.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за поставлений товар провів частково, відтак, основний борг складає 9 317,85 грн.

Позивач керуючись умовами п.8.2. договору, у зв'язку із простроченням термінів оплати нарахував відповідачу пеню, яка згідно заяви про уточнення позовних вимог становить 741,36 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу три проценти річних, які згідно заяви про уточнення позовних вимог становлять 517,66 грн.

Отже, загальна сума заборгованості, згідно заяви про уточнення позовних вимог становлять 10 576,87 грн., з яких 9 317,85 грн. основного боргу, 517,66 грн. три проценти річних та 741,36 грн. пені.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт виконання позивачем зобов'язань по договору підтверджується видатковою накладною №90 від 21.06.2011р. на загальну суму 9 592,25 грн.

Представник відповідача, Цвілюк Ганна Петрівна, отримала вищевказаний товар по довіреності № 5 від 20.06.2011р.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.7.3. договору оплата здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок продавця в термін 10 (десять) календарних днів.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, повну оплату за поставлений товар не здійснив, ним було оплачено лише 274,40 грн. Відтак, основний борг становить 9 317,85 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Представник відповідача основний борг визнав, про що зазначив у клопотанні вх.№11304/13 від 08.04.2013р.

Згідно ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки визнання відповідачем позову в частині стягнення основного боргу не суперечить законодавству і не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає визнання позову в частині стягнення основного боргу.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 9 317,85 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 517,66 грн. трьох процентів річних підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне.

До вимог про стягнення пені застосовується строк позовної давності в один рік, встановлений ч.2 ст.258 ЦК України. Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкції за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч.3, ч.4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відзиві на позовну заяву (вх.№11310/13 від 08.04.2013р.) відповідач зазначав про пропуск позивачем строку позовної давності до вимоги про стягнення пені.

Позивач просить стягнути пеню, яка згідно заяви про уточнення позовних вимог становить 741,36 грн. Борг виник з 02.07.2011р. (21.06.2011р. + 10 днів на оплату), відтак протягом року з цієї дати, тобто з 02.07.2011р. по 02.07.2012р., позивач мав право звертатись із вимогою про стягнення пені. Зважаючи на те, що позов подано 20.03.2013р., позивач пропустив строк позовної давності по пред'явленню вимоги про стягнення пені.

Враховуючи, що відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені, судом встановлено факт пропуску такого строку, відтак, зважаючи на положення ч.3, ч.4 ст.267 ЦК України, у задоволенні позову про стягнення 741,36 грн. пені слід відмовити.

Відтак, позов підлягає до задоволення частково. З відповідача на користь позивача слід стягнути 9 835,51 грн., з яких 9 317,85 грн. основний борг та 517,66 грн. три проценти річних.

Щодо заявленого клопотання відповідача про здійснення оплати частковими платежами, вказаному у клопотанні про часткове визнання боргу (вх. №11304/13 від 08.04.2013р.), слід зазначити наступне.

Згідно п.6 ст.83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п.7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. із змінами та доповненнями "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Приватне підприємство "Замок-Гарант" не обґрунтувало належними та допустимими доказами винятковості обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача виникла ще 02.07.2011р. , має тривалий характер, більше року відповідачем не виконуються грошові зобов'язання, у відповідача було достатньо часу на погашення заборгованості частинами.

Слід зазначити, що заборгованість відповідача в сумі 9 317,85 грн. не є значною , її стягнення не може призвести до негативних наслідків для відповідача, а також довести його до банкрутства.

Суд звертає увагу на ту обставину, що при вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін , оскільки невиконання рішення суду порушує також і матеріальні інтереси позивача, що може призвести до негативних наслідків для нього. Слід зазначити, що фінансове становище позивача, у свою чергу залежить і від ступеня виконання відповідачем рішення у даній справі.

У зв'язку із викладеним суд дійшов висновку відмовити ПП "Замок-Гарант" у розстрочці виконання рішення суду.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №76 від 18.03.2013р. - 1 720,50 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.11, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 627-629, 258, 267, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232, 265 ГК України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 49, 75, 78, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Замок-Гарант" (79070, м.Львів, вул.Довженка, 9, квартира 41; код ЄДРПОУ 23267409, р/р 26005000629701 в АТ "Астра Банк", м.Київ, МФО 380548) на користь Малого приватного підприємства "Лаверна", (юридична адреса: 81782, Львівська область, Жидачівський район, с.Новошино, вул.Бакоцино, 3; поштова адреса: 81700, Львівська область, м.Жидачів, вул.Шкільна, 6А/1; р/р 2600301077844 ЦФ ПАТ "Кредобанк" м.Львів; МФО 325365; код ЄДРПОУ 30766058) основний борг в сумі 9 317,85 грн., 517,66 грн. три проценти річних та 1 599,90 грн. судового збору.

3 . У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 741,36 грн. пені відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 27.05.2013р.

Суддя Сухович Ю.О.