Постанова

від 21.05.2013 по справі 16/255/10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року Справа № 16/255/10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П. розглянувши касаційну скаргуТОВ "Дніпроагроінвест" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.01.2013 року у справі господарського суду№ 16/255/10 Запорізької області за заявоюТОВ "Дніпроагроінвест" доТОВ "Індустріал Центр" провизнання банкрутом у судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "Дніпроагроінвест": Гусельников М.О. (довіреність б/н від 01.04.2013 року), ТОВ "Індустріал Центр":не з'явилися. ВСТАНОВИВ:

ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.09.2010 року за заявою ТОВ "Технолітбуд" (далі - ініціюючого кредитора) порушено провадження у справі №16/255/10 про банкрутство ТОВ "Індустріал Центр" (далі - боржника) за загальною процедурою, передбаченою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Законом) , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Іваннікова В.А. (том 1, а.с. 1).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.11.2010 року визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника в розмірі 2 910 000 грн., зобов'язано кредитора у десятиденний строк подати до офіційного друкованого органу за свій рахунок оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, докази публікації надати суду у строк до 16.11.2010 року, зобов'язано розпорядника майна скласти реєстр вимог кредиторів, який представити суду до 20.12.2010 року, попереднє засідання призначено на 21.12.2010 року, зобов'язано розпорядника майна скликати перші збори кредиторів, на яких обрати комітет кредиторів, відповідні рішення зборів та комітету представити до 01.01.2011 року, засідання суду, на якому буде вирішено питання про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство призначено на 18.01.2011 року (том 1, а.с. 79 - 80).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.03.2011 року, з врахуванням ухвали господарського суду Запорізької області від 30.08.2011 року, клопотання ПАТ "УкрСиббанк" про зупинення провадження у справі призначено до розгляду у наступному судовому засіданні, визнано кредитором боржника ТОВ "Технолітбуд" з вимогами до боржника в сумі 2 910 000 грн. четвертої черги задоволення, затверджено реєстр вимог кредиторів з урахуванням визнаних судом вимог та з урахуванням окремого включення до реєстру заборгованості ПАТ "УкрСиббанк" з вимогами на суму 5 083 504, 36 грн. першої черги задоволення; вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії Запорізьке регіональне управління ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" в розмірі 2 184 292, 03 грн. як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника, відхилено, вимоги інших конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, визнано такими, що не підлягають розгляду та вважаються погашеними (том 3, а.с. 8 - 9, 121 - 123).

Постановою господарського суду Запорізької області від 08.11.2012 року (суддя Ніколаєнко Р.А.) боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Іваннікова В.А., встановлено оплату послуг ліквідатора в розмірі двох мінімальних розмірів заробітних плат на місяць, оплату послуг та відшкодування витрат ліквідатора постановлено здійснювати за рахунок коштів, одержаних від реалізації майна боржника, зобов'язано ліквідатора у п'ятиденний строк здійснити офіційну публікацію оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, докази публікації представити суду, арешт, накладений на нерухоме майно боржника, та інші обмеження щодо розпорядження майном боржника скасовано (том 4, а.с. 147 - 149).

Не погоджуючись з винесеною постановою, ПАТ "УкрСиббанк" звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції від 08.11.2012 року, припинити провадження у справі про банкрутство ТОВ "Індустріал Центр", мотивуючи, поряд з іншим, і тим, що договори та розписки, які ініціюючий кредитор надав на підтвердження своїх кредиторських вимог до боржника, не є виконавчими документами, тому не є належними та допустимими доказами безспірності грошових вимог боржника.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.01.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - М'ясищева А.М. суддів: Будко Н.В., Москальової І.В.) постанову господарського суду Запорізької області від 08.11.2012 року скасовано, провадження у справі №16/255/10 припинено (том 5, а.с. 34 - 37).

Не погоджуючись з винесеною постановою, ТОВ "Дніпроагроінвест" (далі - скаржник) , як правонаступник ініціюючого кредитора відповідно до договору відступлення права вимоги реєстрових вимог на суму 2 910 000 грн., звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 14.01.2013 року, а постанову суду першої інстанції від 08.11.2012 року залишити без змін, аргументуючи порушенням апеляційним судом норм матеріального права, зокрема, статті 209 Господарського кодексу України (далі - ГК України) , статей 1, 6, 7, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Зокрема, скаржник доводив належність поданих ініціюючим кредитором доказів на підтвердження безспірності грошових вимог до боржника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 14.01.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши представника скаржника, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) , провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюються цим Законом, Господарським процесуальним кодексом та іншими законодавчими актами України (в редакції статті, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство).

Частиною 3 статті 6 Закону встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом (в редакції статті, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство).

При цьому, безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Перелік цих документів міститься в частині 8 статті 7 Закону (в редакції статті, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство) , в якій, зокрема, зазначено, що кредитор повинен додати до заяви рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

Застосовуючи зазначені положення Закону, необхідно виходити із системного аналізу норм Закону, зокрема положень статті 1, якими дано визначення поняття "безспірні вимоги кредиторів". Такими є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника (в редакції статті, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство).

Відтак, згідно із Законом вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими чи розрахунковими, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. З такими висновками погодився Верховний Суд України у постанові №06/337 від 17.10.2006 у справі №3/157.

Відповідно до пункту 1.35 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", розрахунковий документ - це документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача, а згідно з пунктом 1.26 статті 1 зазначеного Закону, платіжна вимога-доручення - це розрахунковий документ, що містить вимогу отримувача безпосередньо до платника сплатити суму коштів та доручення платника банку, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної платником суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Отже, за своєю правовою природою платіжна вимога-доручення хоча і є розрахунковим документом, однак таким, який пов'язаний із зверненням кредитора до боржника про оплату певної грошової суми та дорученням боржника банку списати цю суму з рахунку боржника, що не означає безумовного списання коштів з рахунку боржника, а, отже, не означає безспірності такого розрахункового документу в розумінні законодавства про банкрутство.

Згідно з частиною 2 статті 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, ухвалою від 23.09.2010 року суд першої інстанції порушив провадження у справі про банкрутство ТОВ "Індустріал Центр" за заявою ТОВ "Технолітбуд", а ухвалою підготовчого засідання від 02.11.2010 року визнав безспірність грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника в розмірі 2 910 000 грн. (том 1, а.с. 1, 79 - 80).

Судами встановлено, що розпорядником майна боржника внесено зміни до реєстру вимог кредиторів боржника, зокрема, замінено правонаступника ініціюючого кредитора ТОВ "Індустрія ТДЛ" на його правонаступника - ТОВ "Дніпроагроінвест" на підставі договору про відступлення права вимоги б/н від 12.06.2012 року, відповідно до якого до нового кредитора перейшло право вимоги до боржника сплати грошових коштів на суму 2 910 000 грн. (том 4. а.с. 21).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження існування вимог до боржника в розмірі 2 910 000 грн. та їх безспірності ініціюючим кредитором представлені договір підряду на капітальне будівництво №0505-10 від 05.05.2010 року, акт приймання виконаних робіт за травень 2010 року, підписаний представниками сторін 31.05.2010 року, відповідно до якого вартість виконаних робіт склала 3 000 000 грн., з яких боржником перераховано в рахунок оплати виконаних робіт станом на 10.09.2012 року 90 000 грн., та фотокопію платіжної вимоги-доручення №2 від 15.07.2010року до ДФ АТ "Індекс Банк" про сплату боргу за претензією б/н від 14.07.2010року на суму 2 910 000 грн., з відміткою банку про її повернення без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку боржника 15.07.2009року, тобто за рік до моменту фактичного подання вимоги в банк (том 1, а.с. 8 - 14, 17 - 20, 16).

Приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом від 08.11.2012 року, суд першої інстанції виходив з того, що процедура розпорядження майном боржника триває з 23.09.2010 року, протягом періоду з 25.03.2011 року до 04.09.2012 року комітетом кредиторів не прийнято рішення щодо подальшої процедури банкрутства, а результати проведеного аналізу фінансового становища боржника свідчать про його неплатоспроможність та неможливість розрахуватися з кредиторами інакше, як через застосування заходів ліквідаційної процедури шляхом реалізації засобів виробництва та припинення господарської діяльності боржника.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в повному обсязі, не погодився з висновками суду першої інстанції, скасував постанову від 08.11.2012 року та припинив провадження у справі як таке, що порушене безпідставно, відхиливши, як належний доказ безспірності вимог ініціюючого кредитора надану ним платіжну вимогу-доручення №2 від 15.07.2010 року, зазначивши про невідповідність такого доказу вимогам законодавства про банкрутство та про недоведення ініціюючим кредитором в цілому обставин неспроможності виконати боржником свої грошові зобов'язання протягом встановленого законодавством строку для їх погашення.

При цьому, доказів про вжиття заходів до отримання цієї заборгованості у встановленому законом порядку, зокрема, шляхом звернення до суду з позовом про стягнення спірних грошових коштів, не надано судам попередніх інстанцій при розгляді справи.

Пунктом 32 Постанови Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 року роз'яснено про те, що кредитор має здійснити заходи щодо стягнення боргу шляхом пред'явлення виконавчого документу до виконання відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", чи погашення податкового боргу за вимогами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і додати докази цього до своєї заяви.

Також пунктом 27 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що за змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Тому судам на підставі частини другої статті 8 Закону та пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України слід відмовляти у прийнятті заяв кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство, якщо безспірність його (їх) вимог не підтверджено відповідними документами.

За встановлених судами обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного суду про недоведення ініціюючим кредитором при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство безспірності його грошових вимог до боржника.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 "Про судову практику в правах про банкрутство" від 18.12.2009року (пункт 36) роз'яснено: "Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)".

Отже, встановивши обставини порушення судом першої інстанції даної справи про банкрутство без достатніх правових підстав, апеляційний суд цілком обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність припинення провадження у справі, з чим погоджується колегія суддів касаційного суду.

Доводи скаржника про можливість доведення "безспірності" грошових вимог згідно розрахункових документів, зокрема, платіжної вимоги-доручення про списання банком коштів з рахунку боржника, яка не була задоволена у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку боржника, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає необґрунтованими, як такі, що спрямовані на переоцінку доказів, що виходить за межу повноважень касаційного суду відповідно до статті 111 7 ГПК України.

Доводи скаржника про вихід апеляційного суду за межі апеляційного перегляду спростовуються положеннями статті 101 ГПК України про обов'язок апеляційного суду в повному обсязі переглянути справу, що дозволяє апеляційному суду дослідити підставність прийняття рішення про порушення провадження у справі про банкрутство на етапі введення окремих процедур банкрутства (розпорядження майном, санації, ліквідації), якщо тільки ці обставини не були предметом апеляційного розгляду при перегляді інших судових актів в апеляційному провадженні у даній справі.

Зокрема, Верховним Судом України у Постанові №09/008 від 30.12.2008 року у справі №Б15/77-07, зазначено про те, що законність здійснення провадження у справі про банкрутство на всіх її процедурах може бути встановлена лише у випадку належної оцінки судами, згідно з нормами статті 43 ГПК України, підставності порушення провадження у справі про банкрутство в цілому.

З огляду на встановлене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції, згідно приписів статтями 111 5 , 111 7 ГПК України, вважає постанову апеляційного суду прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи скаржника вважає такими, що не спростовують обґрунтованості висновків апеляційного суду, викладених в оскаржуваному судовому рішенні та спрямовані на нову оцінку доказів, що виходить за межі компетенції касаційного суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ТОВ "Дніпроагроінвест" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.01.2013 року у справі №16/255/10 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко