Рішення

від 27.01.2009 по справі 23/306

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

23/306

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  

За позовом     Відкритого акціонерного товариства «Новоград-Волинська реалізаційна база

 хлібопродуктів»

до                     Державного комітету України з державного матеріального резерву

про                   стягнення 47 738, 75 грн.

                                                                                                           Суддя:  Демидова А.М.

Представники:

від позивача                    Дубовик П.В.–представник за довіреністю № 1 від 26.01.2009 р.;  

від відповідача          Приступа М.Є. –представник за довіреністю № 2/1130 від 17.03.2008 р.

27.01.2009 р. за згодою представників сторін на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Новоград-Волинська реалізаційна база хлібопродуктів» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення 47 738, 75 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов договору № юр-2зб/309-2004 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву від 18.08.2004 р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Новоград-Волинська реалізаційна база хлібопродуктів»та Державним комітетом України з державного матеріального резерву, останній не розрахувався за збереження зерна жита в кількості 3 254, 175 тонни, за період з 01.01.2007 по 26.06.2007 р.  

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2008 р. порушено провадження у справі № 23/306 та призначено її розгляд на 27.01.2009 р.

У судове засідання, призначене на 27.01.2009 р., з'явились представники сторін.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача, присутній у судовому засіданні, подав суду відзив на позовну заяву відповідно до якого відповідач проти позову заперечує, мотивуючи свої заперечення тим, що позивачем не надано доказів, що сума, яка заявлена до стягнення, є саме витрати на зберігання цінностей держрезерву.

Справа слухається за наявними матеріалами згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.  

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши  пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.08.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством «Новоград-Волинська реалізаційна база хлібопродуктів» (далі –Зберігач, Позивач) та Державним комітетом України з державного матеріального резерву (далі –Комітет, Відповідач) укладено договір № юр-2зб/309-2004 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву (далі –Договір).  

Відповідно до п. 1.2. договору комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно зі специфікацією у кількості та за вартістю згідно з актом форми Р-16.

Відповідно до п. 1.3. договору передбачені цим договором форми актів затверджуються комітетом.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що комітет зобов'язаний відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі, за умов виконання зберігачем належним чином своїх обов'язків за цим договором.

Згідно з п. 4.1. договору комітет відшкодовує витрати зберігача на утримання матеріальних цінностей, виходячи із розрахунку –2, 50 грн. (в т. ч. ПДВ) за тонно

/місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок зберігача.

Згідно з п. 4.2. договору відшкодування витрат (з урахуванням Податку на додану вартість) із зберігання цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між комітетом та зберігачем.

У разі, коли комітет визнає за можливе, відрахування суми витрат проводиться частинами протягом поточного року.

У серпні 2004 р. Відкрите акціонерне товариство «Новоград-Волинська реалізаційна база хлібопродуктів»прийняло від Державного комітету України з державного матеріального резерву для зберігання для матеріального резерву жито групи А, в кількості 7 254, 175 тонн на загальну суму 216 437, 53 грн., що підтверджується Приймальними актами (зберігального зобов'язання) форми № Р-16 за № 049705, № 049706, № 049707, № 049708, № 049709, № 049710, належним чином засвідчені копії яких містяться в  матеріалах справи.

На виконання листа Державного комітету України з державного матеріального резерву № 9-1/7494 від 09.12.2005 р., наряду Державного комітету України з державного матеріального резерву № 344 від 30.12.2005 р. та відповідно до видаткової накладної № РН-0000061 від 10.02.2006 р., зерно жита групи А, в кількості 4 000,00 тонн було відвантажено третій юридичній особі –Товариству з обмеженою відповідальністю «Житниця».

Таким чином, у Відкритого акціонерного товариства «Новоград-Волинська реалізаційна база хлібопродуктів»на зберіганні залишилось 3 254, 175 тонн зерна жита групи А, що підтверджується Складською довідкою № 60 від 29.12.2006 р., виданою Відкритим акціонерним товариством «Новоград-Волинська реалізаційна база хлібопродуктів».

На виконання нараду № 409/6-4 від 27.06.2007 р. згідно з Розпорядженням Кабінету міністрів України від 27.12.2006 р. зерно жита, в кількості 3 254, 175 тонн було розброньоване на користь Державного підприємства  «Ресурспостач».

29.05.2007 р. між Державним підприємством «Ресурспостач»та Відкритим акціонерним товариством «Новоград-Волинська реалізаційна база хлібопродуктів» укладено договір № 1-2050/Х, а також Додаток № 1 до Договору № 1-2050/Х  від 29.05.2007 р., відповідно до яких, зерно жита, в кількості 3 254, 175 тонн було передано у власність Відкритого акціонерного товариства «Новоград-Волинська реалізаційна база хлібопродуктів».

Згідно з п. 4.4. договору № 1-2050/Х  від 29.05.2007 р. право власності на матеріальні цінності, а також ризик їх випадкової втрати чи пошкодження переходять до покупця з моменту передачі йому наряду. Факт передачі наряду покупцю підтверджується актом приймання передачі наряду, який підписується сторонами під час його передачі покупцю.

Факт передачі зерна жита групи А Державним підприємством «Ресурспостач»Відкритому акціонерному товариству «Новоград-Волинська реалізаційна база хлібопродуктів»підтверджується Видатковою накладною № 1-00000290 від 27.06.2007 р., підписаною сторонами за договором № 1-2050/Х  від 29.05.2007 р.

Як стверджує позивач, Державний комітету України з державного матеріального резерву за збереження зерна жита в 2006 року розрахувався повністю, у зв'язку з чим, платіжним дорученням № 22359 від 26.02.2007 р. перерахував позивачу 107 625, 13 грн.  

Як стверджує позивач та неспростовано відповідачем, Державний комітету України з державного матеріального резерву за збереження зерна жита групи А, в кількості 3 254, 175 тонн на загальну суму 47 738, 75 грн. за період з 01.01.2007 р. по 26.06.2007 р. не розрахувався, а також відмовився підписати Акт виконаних робіт по зберіганню зерна від 27.06.2007 р.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач надіслав на адресу Державного комітету України з державного матеріального резерву вимогу в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України № 15 від 15.07.2008 р. про перерахування на рахунок Відкритого акціонерного товариства «Новоград-Волинська реалізаційна база хлібопродуктів»заборгованості, у розмірі 47 738, 75 грн. за договором № юр-2зб/309-2004 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву від 18.08.2004 р.

Однак, відповідач зазначену вимогу залишив без відповіді.

Доказів зворотнього відповідачем суду не надано.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що  відповідачем було порушено умови договору № юр-2зб/309-2004 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву від 18.08.2004 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України. та ст. 193 Господарського кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів законодавства.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язань.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, ідент. код 00034016, р/р 35221010003272 в ОПЕРУ Державного казначейства України, МФО 820172, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства «Новоград-Волинська реалізаційна база хлібопродуктів»(11700, м. Новоград-Волинський, вул. Вокзальна, 1-а, ідент. код 00953970, р/р 26001301935061 в ПІБ м. Новоград-Волинський, МФО 311711) заборгованість у розмірі 47 738, 75 (сорок сім тисяч сімсот тридцять вісім грн. 75 коп.) грн., державне мито у розмірі 477, 39 (чотириста сімдесят сім грн. 39 коп.) та 118, 00 (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

        Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

       Суддя                                                                                          А.М. Демидова

                 Дата підписання повного тексту рішення –30.01.2009 р.