Рішення

від 10.02.2009 по справі 37/529

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/529

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  

За позовом   Приватного підприємства «Атлант плюс»

До                  Акціонерного товариства відкритого типу «Святошино»

Про                        стягнення 32 014,22 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача       Шепелюк Д.О.       представник за довіреністю  №  72   від

06.10.2008  року;  Парицька Н.О.-   представник  за  довіреністю  №  7/1   від 06.10.2008 року;

Від відповідача          не з'явився;

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «Атлант плюс»до Акціонерного товариства відкритого типу «Святошино»про стягнення 32 014,22 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2008 року порушено провадження у справі № 37/529, розгляд справи було призначено на 26.01.2009 року о 16-00.

Представник відповідача в судове засідання 26.01.2009 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача вимоги ухвали Господарського суд міста Києва про порушення провадження у справі № 37/529 від 24.12.2008 року виконав частково.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 37/529 від 26.01.2009 року розгляд справи на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено до 10.02.2009 року на 11-45.

Представник позивача в судовому засіданні 10.02.2009 року зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд стягнути з відповідача 26 462,23 грн.  –основного боргу, 529,24 грн. –штрафу, 682,94 грн. –3% річних, 4 339,81 грн. –інфляційні витрати, 320,14 грн. –держмита та 118 грн. –інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача в судове засідання 10.02.2009 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/529 від 24.12.2008 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

 Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення Акціонерного товариства відкритого типу «Святошино»до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.02.2009 року за згодою представника позивача було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.03.2006 року між Приватним підприємством «Атлант плюс»(продавець) та Акціонерним товариством відкритого типу «Святошино»(покупець) було укладено Генеральний договір купівлі - продажу нафтопродуктів № АП-0000061 (надалі –договір), відповідно до умов якого (п.1.1 договору) продавець зобов'язувався продати та передати у власність покупцю нафтопродукти (далі-товар), а покупець прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно п. 5.2 договору покупець зобов'язується оплатити вартість товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах відстрочки платежу протягом 2 банківських днів від дати постачання.

На виконання умов договору продавцем за період з 10.03.2006 року по 11.12.2007 року було здійснено поставку товару на суму 1724995,03 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач в порушення умов договору за поставлений товар розрахувався частково, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 26 462,23 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Приватним підприємством «Атлант плюс»доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, покладені на нього договором. Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем, при цьому уповноваженим представником відповідача підписаний акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 30.01.2008 року сальдо на користь позивача становить 26 462,23 грн.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 5.2  договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору  за отриманий товар повністю не розрахувався.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин, позов в частині стягнення боргу в розмірі 26 462,23 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Позивач посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь  інфляційні витрати в розмірі 4 339,81 грн. та 3 % річних в розмірі 682,94 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 682,94 грн. та індекс інфляції в розмірі 4 339,81 грн. за весь час прострочення платежу,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 529,24 грн., яка нарахована позивачем відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання. Суд відзначає, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.3 договору передбачено, що у випадку прострочення платежу покупцем більше 7 банківських днів, покупець повинен сплатити продавцю штраф з розрахунку 5 % від повної суми неоплаченого або частково неоплаченого рахунку за поставлений товар (товарну партію).

Стягнення штрафу є додатковою відповідальністю, застосованою до порушників договірної дисципліни, яка встановлюється з метою недопущення виникнення заборгованості за невиконання договірних зобов'язань.

Судом встановлено, що відповідач порушив строки оплати вартості отриманого товару, а отже прострочив виконання зобов'язання, що є підставою для застосування правових наслідків у вигляді сплати штрафу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, з відповідача на користь Приватного підприємства «Атлант плюс»у відповідності до вимог чинного законодавства та  п. 7.3 договору, підлягає стягненню штраф в розмірі 529,24 грн., розмір якого визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 626, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Акціонерного товариства відкритого типу «Святошино»(03115, м. Київ, вул. Кричевського, 19,  код ЄДРПОУ 19480830) на користь Приватного підприємства «Атлант плюс»(03148, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 7А –юридична адреса; 03142, м. Київ, вул. В.Стуса, 23/9, кв.5 –поштова адреса,  код ЄДРПОУ 30176463) 26 462  (двадцять шість тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 23 коп. основного боргу, 529 (п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 24 коп. штрафу,  682 (шістсот вісімдесят дві) грн.  94 коп. –3% річних, 4 339 (чотири тисячі триста тридцять дев'ять) грн. 81 коп. –інфляційні витрати, 320 (триста двадцять) грн. 14 коп.  витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяІ.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення року 25.02.2009 року