Рішення

від 13.02.2009 по справі 53/44

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/44

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/44

13.02.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт-Офіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Групп Плюс»

про стягнення 15 845,46 грн.

                                                                                Суддя Грєхова О.А.

                    Представники:

Від позивача: Макаренко Н.В.-  представник по довіреності № 755 від 16.12.2008р. Від відповідача: не з'явилися           

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Групп Плюс»заборгованості за Договором поставки № 14 від 01.03.2008р. та за видатковою накладною № 3794 від 04.02.2008р. в сумі 15 845,46 грн., в тому числі: 14 709,79 грн. –основний борг, 1 135,67 грн. –пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2008р. порушено провадження у справі № 53/44, розгляд справи призначено на 26.01.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2009р. у зв'язку з нез'явленням в засідання суду повноважних представників відповідача та невиконанням останнім вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, розгляд справи було відкладено на 13.02.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 13.02.2009р. подав клопотання про зменшення ціни позову № 78 від 12.02.2009р. до 15 539,35 грн. у зв'язку з частковим погашенням заборгованості відповідачем, на доказ чого надав платіжне доручення № 318 від 06.11.2008р. на суму 283,39 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду від 24.12.2008р. та від 26.01.2009р. не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджено Листом Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 21-10/331-2 від 21.01.2009р. наданим позивачем.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.02.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1  ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 060,67 грн.  

Факт поставки товару підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної № 3794 від 04.02.2008р. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей серія ЯОО № 570662 від 01.02.2008р. (оригінали досліджені в судовому засіданні).

Відповідач частково сплатив кошти за поставлений йому Товар згідно з виставленим рахунком-фактурою № 134 від 01.02.2008р., що підтверджується доданими до матеріалів справи  платіжними дорученнями № 65 від 27.02.2008р. та № 61 від 14.02.2008р.

Матеріали справи також свідчать, що позивач по справі надсилав на адресу відповідача претензію про оплату боргу № 631 від 28.10.2008р.

Стаття 509 ЦК України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.          

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 07.11.2008р. оплати позивачу заборгованість за поставлений Товар у сумі 800,46 грн.

Однак, відповідач, як у строк до 07.11.2008р., так і на дату прийняття  рішення, свого обов'язку щодо оплати отриманого товару в сумі 800,46 грн. не виконав.

Також, 01.03.2008 р. між сторонами у справі укладено Договір поставки № 14 (далі Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставляти канцелярські товари та офісне приладдя, далі по тексту цього Договору називаються Товаром, а Покупець зобов'язується приймати Товар і вчасно проводити його оплату відповідно до умов даного Договору (п. 1.1 Договору).

Оплата товару проводиться протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару, як зазначено в п. 2.2 Договору.

          На виконання умов Договору поставки № 14 від 01.03.2008р. позивач поставив відповідачу по справі Товар на загальну суму 13 909,33 грн., що  підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями: видаткової накладної № 16270 від 06.05.2008р., № 20160 від 30.05.2008р., № 22388 від 10.06.2008р., № 23219 від 24.06.2008р., № 28874 від 25.07.2008р., № 24416 від 03.07.2008р., № 29855 від 06.08.2008р., № 30901 від 07.08.2008р., № 31567 від 15.08.2008р. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей: серія ЯОЮ № 943024 від 05.05.2008р., серія ЯОЮ № 943048 від 31.05.2008р., серія НБЙ № 587452 від 10.06.2008р., серія НБЙ № 587464 від 23.06.2008р., серія НБЙ № 587473 від 23.07.2008р., серія НБЙ № 587469 від 03.07.2008р., серія НБЙ № 587478 від 05.08.2008р., серія НБЙ № 587482 від 07.08.2008р., серія НБЙ № 587487 від 13.08.2008р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

          На оплату вказаних вище видаткових накладних позивачем були виставлені рахунки-фактури № 17771 від 05.05.2008р., № 21598 від 29.05.2008р., № 22852 від 10.06.2008р., № 24710 від 23.06.2008р., № 28572 від 21.07.2008р., № 25776 від 27.06.2008р., № 30902 від 05.08.2008р., № 31133 від 06.08.2008р., № 32143 від 13.08.2008р., копії яких знаходяться в матеріалах справи (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Відповідач по справі частково оплатив суму боргу. Часткова оплата становить суму коштів в розмірі 283,39 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 318 від 06.11.2008р.  

На день розгляду справи у суді сума заборгованості відповідача за неналежне виконання Договору поставки  № 14 від 01.03.2008р. та несплату за поставку товару по видатковій накладній № 3794 від 04.02.2008р. становить 14 426,40 грн., що підтверджується доданим до матеріалів справи листом за підписами зам. директора та головного бухгалтера позивача.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо вчасної оплати за поставлений товар, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі  14 426,40 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач надав суду розрахунок пені в сумі 1 135,67 грн., в тому числі позивач нарахував пеню за неналежне виконання Договору поставки № 14 від 01.03.2008р. та за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань щодо оплати товару поставленого позивачем по справі, що підтверджується видатковою накладною до № 3794 від 04.02.2008р.

Розмір пені нарахованої позивачем по справі за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань щодо оплати товару, поставленого позивачем відповідно до видаткової накладної № 3794 від 04.02.2008р. становить 127, 40 грн.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як зазначено в ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Як вбачається з позовної заяви, між позивачем та відповідачем по справі з приводу поставки продукції по видатковій накладній № 3794 від 04.02.2008р. була усна домовленість.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача  пені в розмірі 127, 40 грн., оскільки розмір та порядок її нарахування не визначений сторонами у письмовій формі.

Позивач також заявляє про стягнення з відповідача по справі пені  за неналежне виконання Договору поставки № 14 від 01.03.2008р.

Як вбачається з пункту 5.2 Договору поставки № 14 від 01.03.2008р. у випадку прострочення оплати Товару, відповідно до строків визначених Сторонами  у п. 2.2 Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення

Позивач надав суду розрахунок пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 14 від 01.03.2008р. в розмірі 1 008,27 грн. відповідно до пункту 5.2 Договору поставки № 14 від 01.03.2008р. та чинного законодавства України. А саме, розрахунок пені здійснений відповідно ч. 6 ст. 231 ГК України, де вказано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь період користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або Договором.

В ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»вказано, що розмір пені, обчислюється від суми прострочення платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд встановив, що позивач по справі навів правильні підстави нарахування пені та вказав правильний період нарахування пені за неналежне виконання умов Договору поставки № 14 від 01.03.2008р.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1 008,27 грн.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не спростував обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Групп Плюс»(02088, м. Київ, вул. Промислова, 19А, код ЄДРПОУ 35426590 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт-Офіс» (01011, м. Київ, вул. Гусовського, 12/7, код ЄДРПОУ 21657750) основний борг в сумі 14 426 (чотирнадцять тисяч чотириста двадцять шість) грн. 40 коп., пеню в сумі 1 008 (одна тисяча вісім) грн. 27 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 154 (сто п'ятдесят чотири) грн. 35 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 94 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.