Постанова

від 15.05.2013 по справі 5011-47/16481-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2013 р. Справа№ 5011-47/16481-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

позивача: Савченко М.М. - пред. за дов. б/н від 13.05.2013;

відповідача: Джус Д.В. - пред. за дов. б/н від 01.03.2013.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекстрой"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2013р.

у справі № 5011-47/16481-2012 (суддя - Станік С.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Маяк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекстрой"

про стягнення 111 528, 77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2013 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк» задоволено частково: підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекстрой" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Маяк" 100 000,00 грн. - безпідставно перерахованих грошових коштів, 1 487,67 грн. - 3 % річних, 9 995,95 грн. - витрати на оплату послуг адвоката та 2 230,10 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2013 у справі №5011-47/16481-2012 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю у зв'язку з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції невірно встановив, що позивач помилково перерахував кошти відповідачу, оскільки між сторонами було укладено договір підряду у спрощений спосіб. Також, скаржник зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співрозмірним з обсягом роботи, виконаним представником позивача (адвокатом).

Ухвалою від 18.03.2013 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 17.04.2013 року.

17.04.13, до початку судового засідання, представником відповідача через відділ документального забезпечення суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 17.04.2013 представник відповідача з'явився, представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав подане клопотання. Ухвалою від 17.04.2013 року розгляд справи відкладено на 15.05.2013 року.

15.05.2013 представником відповідача, до початку судового засідання, через відділ документального забезпечення суду було подано клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду в Господарському суді міста Києва пов'язаної з нею іншої справи.

В судове засідання 15.05.2013 представники сторін з'явилися.

Як зазначено в п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Клопотання представника відповідача не містить обґрунтування причин необхідності зупинення провадження до розгляду іншої справи в Господарському суді міста Києва. Також, представником відповідача до вказаного клопотання додано лише копія позовної заяви без відмітки про одержання її Господарським судом міста Києва і не додано копії процесуального документа про відмову у прийнятті або про прийняття до провадження вказаної позовної заяви.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст.99,101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до відповідача про стягнення 100 000,00 грн. - безпідставно набутих коштів, 1528,77 грн. - 3% річних, 10 000,00 грн. - оплату послуг адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач згідно платіжного доручення № 590 від 14.05.2012 безпідставно та помилково перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 100 000,00 грн., які відповідач безпідставно отримав та не повернув на вимогу позивача.

У відзиві на позов відповідач вказує на те, що почав виконувати попередні роботи, обумовлені з позивачем, незважаючи на відсутність письмової домовленості у вигляді договору, який сторони мали намір укласти в майбутньому, що підтверджується Технічним звітом Приватного підприємства "Інженерно-технічна фірма АІФ" 2012. Також, зазначає, що нарахування 3 % річних є безпідставним.

Як зазначає позивач, у травні 2012 року сторони мали намір укласти договір підряду, але при погодження істотних умов договору згоди не досягли.

14.05.2012 відповідно до платіжного доручення № 590 від 14.05.2012 позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 100 000,00 грн.

19.11.2012 позивач звернувся до суду з позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2012 було порушено провадження у справі № 5011-47/16481-2012, розгляд справи було призначено на 13.12.2012.

06.12.2012, тобто, до початку розгляду справи по суті в суді першої інчстанції позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу вих. №9/12, в якій ТОВ "Агрофірма "Маяк" просило відповідача повернути безпідставно отримані грошові кошти в сумі 100 000,00 грн. Направлення вказаної вимоги підтверджується описом вкладення у цінний лист від 07.12.2012 та фіскальним чеком поштової установи № 4735 від 07.12.2012.

Відповідачем дана вимога залишена без відповіді та задоволення.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову з наступних підстав:

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Стаття 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу частини 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності такої умови, як набуття або збереження майна, тобто, особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння. Також, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Факт набуття коштів відповідачем у сумі 100 000,00 грн. підтверджується платіжним дорученням № 590 від 14.05.2012

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти, як передоплата за підготовчі роботи, про що зазначено в графі "призначення платежу" вказаного платіжного доручення, однак, будь-які договірні зобов'язання, в розумінні приписів Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, на підставі яких відповідач мав право набути кошти від позивача, між сторонами не існувало станом на 14.05.2012.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача, викладені в позовній заяві щодо стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 100 000,00 грн., є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Натомість доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідачем на підтвердження своїх доводів не надано ні суду першої інстанції при розгляді справи, ні суду апеляційної інстанції доказів листування між сторонами, яке б підтверджувало укладання договору у спрощений спосіб. Також, матеріали справи не містять доказів направлення позивачу для прийняття або схвалення технічного звіту, на який посилається відповідач, як на доказ виконання зобов'язань, а, також, підписаного між сторонами Акту приймання-здачі виконаних робіт (надання послуг), що свідчили про виконання відповідачем робіт та укладання договору у спрощений спосіб.

Отже місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що технічний звіт Приватного підприємства "Інженерно-технічна фірма АІФ", який наданий відповідачем та наявний в матеріалах справи не є належним та допустимим доказом у розумінні ст. ст. 32-34 ГПК України на підтвердження виконання робіт відповідачем саме на замовлення позивача, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували погодження між сторонами виду, об'єму та характеру робіт, що необхідний позивачу.

Позивач, також, просив суд стягнути 3 % річних за період з 15.05.2012 до 16.11.2012 в сумі 1 528,77 грн.

Згідно з п.2.35 Постанови Національного банку України № 22 від 21.01.2004р. "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" (у чинній редакції) кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк, повернення їх здійснюється у судовому порядку.

Відповідно до п. 6 Указу Президента України від 16.03.1995р. № 227 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" (у чинній редакції) підприємства, незалежно від форми власності, мають повертати в 5-денний термін помилково зараховані кошти.

Колегія суддів погоджується з розрахунком суду першої інстанції щодо 3 % річних та частковим задоволенням вимоги позивача в сумі 1487,67 грн. за період, визначений судом 20.05.2012 - 16.11.2012.

Позивачем в позовній заяві заявлено про відшкодування йому за рахунок відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката в сумі 10 000,00 грн., проти розміру відшкодування яких в апеляційній скарзі заперечує відповідач, оскільки вважає, що розмір відшкодування названих витрат є неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів, у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі ( п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.01.2013 № 7 «Про дееякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Послуги адвоката підтверджується наявним в матеріалах справи доказами, а саме: договором про надання юридичних послуг адвокатом від 01.11.2012, який укладений між позивачем та адвокатом Савенко Мариною Миколаївною, актом наданих послуг від 16.11.2012, квитанціями до прибуткового касового ордеру від 01.11.2012 та від 16.11.2012 на загальну суму 10 000,00 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 451 від 12.06.2009, посвідчення адвоката № 451.

У пункті 12 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з наступними доповненнями і змінами) зазначено: "Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи".

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат. (п. 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р.01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»).

Колегія суддів вважає обґрунтованою заявлену позивачем до відшкодування суму за послуги адвоката, яка відповідно до ст.. 49 ГПК України зменшена судом першої інстанції пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Антекстрой» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2013р. є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекстрой" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2013р. у справі №5011-47/16481-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5011-47/16481-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Ропій Л.М.

Рябуха В.І.