Рішення

від 20.05.2013 по справі 910/3417/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3417/13 20.05.13

За позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роккі"

Третя особа,

яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору

на стороні позивача Об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав"

про стягнення 14910,57 грн.

.

Судді Гумега О.В. (головуючий)

Картавцева Ю.В.

Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Бондаренко А.Д. за довіреністю № б/н від 01.08.2012 р.,

Хлєбніков С.Г. за довіреністю № б/н від 01.08.2012 р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Ховхун Ю.Е. за довіреністю № б/н від 16.04.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" (позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роккі" (відповідач) про стягнення 14 910,57 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не виконано свого зобов'язання відповідно до Договору № КБР-04/01/12 від 01.01.2012 р. по сплаті позивачу винагороди (роялті) за здійснення публічного виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 14400,00 грн. (за період з січня по грудень 2012 року), яка з урахуванням індексу інфляції становить 14359,20 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача у відповідності до ст. 625 ЦК України та умов наведеного договору, суму 3% річних в розмірі 235,13 грн. та суму пені в розмірі 316,24 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/3417/13 та призначено розгляд справи на 18.03.2013 р. о 10:50 год.

В судове засідання, призначене на 18.03.2013 р., представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 18.03.2013 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 22.02.2013 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 18.03.2013 р. надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2013 р. було відкладено розгляд справи на 08.04.2013 р. о 10:00 год.

В судове засідання, призначене на 08.04.2013 р., представник позивача з'явився, надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримав в повному обсязі.

В судовому засіданні 08.04.2013 р. представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволено і передано до відділу діловодства суду для реєстрації.

Суд, оглянувши копії документів, наявних в матеріалах справи, а саме копію спірного договору № КБР-04/01/12 від 01.01.2012 р., прийшов до висновку про необхідність залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав".

Представник позивача не заперечував проти залучення до участі у справі третьої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2013 р. було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав", продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 22.04.2013 р. о 09:50 год.

17.04.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача на виконання вимог ухвали суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: копії Свідоцтва про облік організації колективного управління № 19/2011 від 24.01.2011 р.; копії Договору доручення № ЛУ-01/20/11 від 20.01.2011 р. та доказів направлення третій особі позовної заяви з доданими до неї документами (опис вкладення та фіскальний чек).

В судове засідання, призначене на 22.04.2013 р., представники позивача та третьої особи з'явилися.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 22.04.2013 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 08.04.2013 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 22.04.2013 р., подав додаткові письмові пояснення щодо Договору № КБР-04/01/12 від 01.01.2012 р., згідно яких зазначив, що відповідач відповідно до умов Договору, використовує у своїй діяльності об'єкти авторського права та суміжних прав шляхом їх публічного виконання, а позивач надає невиключне право на таке використання та здійснює збір винагороди; відповідно, відповідач зобов'язаний сплачувати погоджену сторонами винагороду, а також має надавати звіт про використані об'єкти авторського права та суміжних прав за встановленою формою. В якості додатку до письмових пояснень представник позивача надав суду додаток № 4 до Договору КБР-04/01/12 від 01.01.2012 р. (зразок Звіту про публічно виконані твори). Письмові пояснення долучені судом до матеріалів справи і передані до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник третьої особи в судовому засіданні, призначеному на 22.04.2013 р., подав клопотання про залучення до матеріалів справи письмових документів, а саме: витягу із Статуту Об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав"; копії Свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 024845; копії Довідки АА № 867912 з ЄДРПОУ стосовно третьої особи та копії Свідоцтва про облік організації колективного управління № 5/2003 від 22.08.2003 р.. Клопотання судом задоволено, документи долучені до матеріалів справи.

Також представник третьої особи в судовому засіданні, призначеному на 22.04.2013 р., надав суду письмові пояснення по договору доручення № ЛУ/01/20/11 від 20.01.2011 р., якими повідомив суд про те, що третя особа вважає договір доручення № ЛУ/01/20/11 від 20.01.2011 р. таким, що припинив свою дію з 02.03.2012 р., внаслідок його дострокового розірвання в односторонньому порядку з ініціативи ОП "Українська ліга музичних прав". На підтвердження останнього представник третьої особи надав суду копію листа № 04/08/02/12 від 08.02.2012 р., з якого вбачається що ОП "Українська ліга музичних прав" повідомила позивача про дострокове розірвання договору доручення № ЛУ/01/20/11 від 20.01.2011 р. І хоча позивач вказаний лист не отримав, про його існування позивачу стало відомо з інформації, розміщеної на веб-сайті УЛМП. В наведених письмових поясненнях також зазначено, що договір доручення № ЛУ/01/20/11 від 20.01.2011 р. укладався позивачем з УЛМП, як з організацією колективного управління, а не як з уповноваженою організацією колективного управління, як про це безпідставно стверджує позивач. Крім того, до наведених письмових пояснень додано копію поштового конверту, копію супровідного листа ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві № 6563 від 18.02.2013 р. та копію постанови ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві про відкриття виконавчого провадження від 18.02.2013 р. (ВП № 36621344).

Письмові пояснення та клопотання третьої особи про долучення документів до матеріалів справи були передані до відділу діловодства суду для реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 4-6 ГПК України, справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2013 р. було призначено здійснювати розгляд справи № 910/3417/13 колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 23.04.2013 р. для здійснення колегіального розгляду справи № 910/3417/13 визначено наступних суддів: Гумега О.В. (головуючий), Картавцева Ю.В., Полякова К.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2013 р. справу № 910/3417/13 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Гумега О.В. (головуючий), Картавцева Ю.В., Полякова К.В. , розгляд справи призначено на 20.05.2013 р. об 11:50 год.

20.05.2013 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав додаткові пояснення з додатками, які просив долучити до матеріалів справи. В додаткових поясненнях позивач звертає увагу суду на наступне:

- преамбула Договору № КБР-04/01/12 від 01.01.2012 р. (далі - Договір) не має посилань на те, що даний договір позивач уклав на підставі Договору доручення № ЛУ/01/20/11 від 20.01.2011 р. (далі - Договір доручення). Договір позивач уклав від власного імені та на підставі власних повноважень (в тому числі й щодо суміжних прав), які підтверджуються Свідоцтвом про облік організації колективного управління в галузі авторського права та суміжних прав № 19/2011 від 24 січня 2011 року (далі - Свідоцтва № 19/2011 від 24.01 2011 р.);

- відповідно до Свідоцтва № 19/2011 від 24.01 2011 р. позивач має повноваження щодо здійснення діяльності організації колективного управління як у галузі авторського права, так і у галузі суміжних прав, а також повноваження здійснювати функції, що визначені ст. 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права", в тому числі щодо укладання угод з особами, які у своїй господарській діяльності використовують об'єкти авторського права та (або) суміжних прав;

- позивач ніколи не укладав договори від імені та в інтересах ОП "Українська ліга музичних прав", що відповідно до ст. 1000 Цивільного Кодексу України має бути зазначено при укладанні договору за дорученням іншої особи;

- таким чином, розірвання Договору доручення жодним чином не впливає як на повноваження ОП "Українська ліга музичних прав" щодо колективного управління об'єктами авторських прав і суміжного права, так і на договори, що були укладені позивачем з особами, які у своїй господарський діяльності використовують об'єкти авторського права чи суміжних прав, в тому числі й на чинність спірного Договору № КБР-04/01/12 від 01.01.2012 р.;

- з посиланням на приписи пункту "в" ч. 1, ч. 2 ст. 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" позивач стверджує хибність тверджень ОП "Українська ліга музичних прав" про те, що організації колективного управління діють виключно на підставі та в межах повноважень, отриманих від суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав;

- на думку позивача, аналіз норм ч. 5 ст. 48 та п. "в" ч. 1. ст. 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" підтверджує те, що організації колективного управління (не уповноважені, або як зазначає третя особа - "прості"), надають дозволи (невиключне право) як на використання об'єктів авторського права, так і на використання об'єктів суміжних прав.

В судове засідання, призначене на 20.05.2013 р. представник відповідача не з'явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці ухвал суду.

Згідно роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п.п. 3.9 п. 3 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п.п. 3.9.1 п. 3 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу про порушення провадження у справі від 22.02.2013 р., рівно як і ухвалу суду від 18.03.2013 р., було надіслано відповідачу за повідомленою суду у позовній заяві адресою: 02090, м. Київ, вул. Азербайджанська, 8-А, офіс 8, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно витягу з ЄДРПОУ № 23-07/283-2 від 28.01.2013 р. станом на 15.01.2013 р. Натомість, поштові відправлення відповідачу з ухвалами суду були повернуті підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання. Крім того, ухвалу суду від 08.04.2013 р. було направлено також і на адресу: м. Київ, вул. Басейна, 1/2, яка зазначена у Договорі № КБР-04/01/12 від 01.01.2012 р. в якості "адреси для листування" відповідача. Натомість, і в даному випадку поштове відправлення відповідачу з ухвалою суду було повернуто підприємством з посиланням на закінчення строку зберігання.

За наведених обставин вважається, що відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 20.052013 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Відповідно до абз. 1 п.п. 3.9.2 п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 20.05.2013 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 20.05.2013 р., надав усні пояснення по суті позовних вимог з урахуванням поданих до суду додаткових пояснень та підтримав їх в повному обсязі.

Представник третьої особи в судовому засіданні, призначеному на 20.05.2013 р., надав усні пояснення по суті позовних вимог, зокрема, стосовно договору доручення № ЛУ/01/20/11 від 20.11.2011 р., який був укладений між третьою особою та позивачем.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 20.05.2013 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" є організацією колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління від 24.01.2011 р. № 19/2011.

01.01.2012 р. між позивачем - Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - УЛАСП) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Роккі" (далі - Користувач) був укладений Договір № КБР-04/01/11 (далі - Договір), за умовами якого:

- Користувач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (Твори), а УЛАСП надає Користувачу, на умовах, визначених Договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання. Користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) УЛАСП відповідно до даного Договору та Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі -Закон (пункт 2.1 Договору);

- Користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних Додатках до Договору не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж, після чого надати УЛАСП Акт про виплату роялті згідно з п. 2.5 Договору (пункт 2.3 Договору);

- Користувач зобов'язується не пізніше 20-ого числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати УЛАСП звіт про публічно виконані Твори за формою, наведеною у Додатку № 4 до даного Договору, якщо інше не встановлено в Додатках до Договору (пункт 2.4 Договору);

- у разі прострочення користувачем виконання грошового зобов'язання за Договором УЛАСП має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період за кожен день такого прострочення (пункт 2.6 Договору);

- Користувач зобов'язується протягом п'яти днів письмово повідомити УЛАСП про припинення публічного виконання Творів в закладах Користувача, зазначених у відповідних Додатках до цього Договору. В разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин Користувач зобов'язується сплатити винагороду, узгоджену Сторонами у відповідних Додатках, у повному обсязі і за весь період (пункт 3.3 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2013 р., а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання (пункт 4.1 Договору);

- у випадку якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в пункті 4.1 Договору дати припинення дії Договору, дія Договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа (пункт 4.2 Договору);

- сторони домовились, що всі зміни та додатки до даного договору мають юридичну силу та є його невід'ємними частинами, якщо вони укладені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін (п. 4.5 Договору).

Додатком № 1 до Договору є "Перелік закладів, в яких Користувач здійснює публічне виконання Творів", зокрема, таким закладом визначено Караоке-клуб "ROCKY" за адресою: вул. Басейна 1/2, на 33 місця.

Згідно Додатку № 2 до Договору сторонами погоджується розмір щомісячної винагороди (роялті) за публічне виконання Творів виходячи з фіксованої ставки 1200,00 грн. за кожен заклад Користувача, зазначений у відповідних додатках до Договору, зазначена сума щомісячно перераховується Користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов Договору (п.п. 1.1, 1.2 п. 1 Додатку № 2 до Договору). Крім того, в пункті 3 Додатку № 2 до Договору сторони дійшли згоди про наступне: враховуючи, що Користувач використовує у своїй комерційній діяльності фонограми музичних творів, що є популярними на сьогоднішній день і які постійно сповіщуються в ефірі всеукраїнських мережевих радіостанцій; Користувач не має економічної можливості залучати своїх співробітників до складання відповідного звіту згідно з цим Договором, сторони погодили, що УЛАСП буде розподіляти отриману від Користувача винагороду (роялті) у відповідності до звітів мережевих українських радіостанцій про публічне сповіщення ними фонограм музичних творів за звітний період (календарний квартал). При цьому буде вважатися, що Користувач виконав свої зобов'язання згідно з п. 2.4 даного Договору і не зобов'язаний надавати УЛАСП відповідний звіт.

Додатком № 4 до Договору є форма "Звіту про публічно виконані Твори".

Звертаючись з позовом до суду позивач стверджує, за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. відповідач повинен був сплатити йому на підставі Договору № КБР-04/01/12 від 01.01.2012 р. винагороду (роялті) в загальній сумі 14400,00 грн., проте не здійснив жодного платежу, у зв'язку з чим за вказаний період заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням індексу інфляції за вказаний період становить 14359,20 грн.

Відповідач в судові засідання не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом (ч. 2 ст. 418 ЦК України).

Законодавство України про авторське право і суміжні права базується на Конституції України і складається з відповідних норм Цивільного кодексу України, Закону України "Про авторське право і суміжні права", законів України "Про кінематографію", "Про телебачення і радіомовлення", "Про видавничу справу", "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм" та інших законів України, що охороняють особисті немайнові права та майнові права суб'єктів авторського права і суміжних прав (ст. 2 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Перелік об'єктів права інтелектуальної власності визначений приписами ч. 1 ст. 420 ЦК України. Зокрема, об'єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об'єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об'єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).

Відповідно до статті 422 ЦК України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об'єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Згідно частини другої статті 426 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.

Частиною третьою статті 426 ЦК України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 32 Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління , яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною другою статті 33 Закону передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45, ч. 1 ст. 47 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 48 Закону встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Згідно частини п'ятої статті 48 Закону визначено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Організація колективного управління має право вимагати від осіб, які використовують об'єкти авторського права і суміжних прав, надання їм документів, що містять точні відомості про використання зазначених об'єктів, необхідні для збирання і розподілу винагороди (частина шоста статті 48 Закону).

За приписами пунктів "б" і "в" частини першої статті 49 Закону організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції: укладати договори про використання прав, переданих в управління. Умови цих договорів повинні відповідати положенням статей 31 - 33 цього Закону; збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону .

Таким чином, організації колективного управління мають право діяти як в інтересах суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що передали їм свої майнові права в управління на основі відповідних договорів, так і в інтересах інших осіб, що мають авторські права і (або) суміжні права та не передали організаціям колективного управління свої майнові права в управління на основі відповідних договорів.

В свою чергу, вищезазначене узгоджується з положеннями частини другої статті 49 Закону, відповідно до яких, зокрема, суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами , в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди .

Суд також звертає увагу на приписи частин першої та другої статті 43 Закону, а саме:

Допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників:

а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника;

б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір;

в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).

Збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою уповноваженими організаціями колективного управління. Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління.

Отже, відповідно до вищенаведених норм статті 43 Закону, використання суб'єктів суміжних прав лише допускається без згоди осіб, що мають відповідні майнові права, але з виплатою винагороди уповноваженій організації колективного управління. В той же час, чинним законодавством України не встановлено, що виплата винагороди здійснюється виключно на користь уповноважених організацій колективного управління .

В свою чергу, зміст вищенаведених норм частин 5 статті 48 та пункту "в" частини першої статті 49 Закону підтверджує, що організації колективного управління (не уповноважені) надають дозволи (невиключне право) як на використання об'єктів авторського права, так і на використання об'єктів суміжних прав .

Виходячи з аналізу наведених приписів чинного законодавства суд прийшов до висновку, що позивач як організація колективного управління (відповідно до свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління від 24.01.2011 р. № 19/2011) мав право укладати договори про надання невиключних прав на використання об'єктів авторського права і суміжних прав з особами, які в своїй діяльності використовують такі об'єкти, в тому числі й з ТОВ "Роккі" (відповідач).

При цьому суд погоджується з доводами позивача про те, що спірний Договір з відповідачем був укладений позивачем від власного імені та на підставі власних повноважень, які підтверджуються Свідоцтвом про облік організації колективного управління № 19/2011 від 24 січня 2011 року (сфера діяльності - управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і або) суміжних прав ).

Отже, суд не приймає до уваги надані представником третьої особи пояснення по договору доручення № ЛУ/01/20/11 від 20.01.2011 р., зокрема, про припинення дії цього договору, про укладення цього договору УЛМП (третьою особою) як організацією колективного управління, а не як уповноваженою організацією колективного управління, оскільки такі пояснення третьої особи не мають значення для вирішення спору в даній справі про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті винагороди (роялті) на підставі Договору № КБР-04/01/11 від 01.01.2012 р. , враховуючи встановлене судом право позивача як організації колективного управління діяти як в інтересах суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що передали їм свої майнові права в управління на основі відповідних договорів, так і в інтересах інших осіб, що мають авторські права і (або) суміжні права та не передали організаціям колективного управління свої майнові права в управління на основі відповідних договорів.

Зміст наявного в матеріалах справи Договору № КБР-04/01/11 від 01.01.2012 р., укладеного між позивачем та відповідачем, свідчить, що сторонами даного договору визначено всі істотні умови, необхідні для даного виду договорів.

Отже, уклавши Договір з організацією колективного управління, якою є позивач - Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав", відповідач набув право використовувати об'єкти авторських прав і суміжних прав та зобов'язаний був перераховувати на поточний рахунок позивача узгоджену сторонами винагороду (роялті). При цьому сторонами Договору було погоджено, що позивач буде розподіляти отриману від відповідача винагороду (роялті) у відповідності до звітів мережевих українських радіостанцій про публічне сповіщення ними фонограм музичних творів за звітний період (календарний квартал).

Зібрані у справі докази свідчать, що станом на час розгляду спору по суті Договір є чинним, недійсним не визнавався, а тому є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Зокрема, з урахуванням того, що відповідно до пунктів 4.1 і 4.2 Договору відповідач не повідомляв позивача про припинення дії Договору за місяць до дати закінчення його дії, Договір вважається пролонгованим на 1 рік, т.т. до 01.01.2014 р. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Також, судом було досліджено пункт 3.4 Договору, в якому вказано, що користувач зобов'язується протягом п'яти днів письмово повідомити УЛАСП (позивача) про припинення публічного виконання фонограм в закладах користувача, зазначених у відповідних додатках до цього договору. В разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин користувач зобов'язується сплатити винагороду, узгоджену сторонами у відповідних додатках у повному обсязі і за весь період.

Як встановлено судом, відповідач не повідомляв позивача про припинення публічного виконання фонограм в своєму закладі, а отже, зобов'язаний сплатити винагороду, узгоджену сторонами у додатку до Договору у повному обсязі і за весь період. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання в силу припису статті 525 ЦК України не допускається.

Додатком № 2 до Договору сторонами було погоджено суму щомісячної винагороди (1200,00 грн.), яка повинна перераховуватися на розрахунковий рахунок позивача не пізніше ніж за п'ять днів до початку місяця, за який здійснюється платіж.

Виходячи з наведеного, за здійснення публічного виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань відповідач був зобов'язаний виплачувати позивачу щомісячну винагороду (роялті) в сумі 1200,00 грн., що і передбачено пунктом 2.1 Договору, підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1 Додатку № 2 до Договору.

Відповідач не виконав належним чином зобов'язання щодо виплати винагороди (роялті) відповідно умов Договору.

Так, по матеріалам справи судом встановлено, що неоплаченим періодом, за який позивач заявляє позовні вимоги згідно з Договором, є період з січня по грудень 2012 року, отже, заборгованість ТОВ "Роккі" перед позивачем становить 14400,00 грн., яка з урахуванням індексу інфляції за вказаний період становить 14359,20 грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором, яка з урахуванням індексу інфляції становить 14359,20 грн. , є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання по сплаті в строк щомісячної винагороди (роялті) (п. 2.3 Договору, п.п. 1.1, 1.2 п. 1 Додатку № 2 до Договору), позивач просить суд стягнути з відповідача 235,13 грн. 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем загальний розрахунок суми 3% річних, який складається з окремих розрахунків 3 % річних відповідно до прострочених сум винагороди (роялті) за відповідний місяць року в спірному періоді (січень-грудень 2012 р.), суд дійшов висновку про те, що такий розрахунок є вірним. За розрахунком позивача до стягненню з відповідача підлягає 235,13 грн. 3% річних.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання по сплаті в строк щомісячної винагороди (роялті) (п. 2.3 Договору, п.п. 1.1, 1.2 п. 1 Додатку № 2 до Договору), позивач також просить суд стягнути з відповідача 316,24 грн. пені відповідно до п. 2.6 Договору.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перші і третя статті 549 ЦК України).

Статтею 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з частиною другою статті 343 ГК України та статтями 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пунктом 2.6 Договору сторони передбачили, що у разі прострочення користувачем виконання грошового зобов'язання за Договором УЛАСП (позивач) має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період за кожен день такого прострочення.

Перевіривши поданий представником позивача розрахунок суми пені, який складається з окремих розрахунків пені відповідно до прострочених сум винагороди (роялті) за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 р.), суд дійшов висновку про те, що такий розрахунок є вірним. Отже, до стягненню з відповідача за розрахунком позивача підлягає 316,24 грн. пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог повністю, судовий збір в сумі 1720,50 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роккі" (02090, м. Київ, вул. Азербайджанська, 8-А, офіс 8; ідентифікаційний код 37767828), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 8; ідентифікаційний код 37396233): 14359,20 грн. (чотирнадцять тисяч триста п'ятдесят дев'ять гривень 20 коп.) основного боргу з урахуванням індексу інфляції; 316,24 грн. (триста шістнадцять гривень 24 коп.) пені; 235,13 грн. (двісті тридцять п'ять гривень 13 коп.) 3% річних та 1720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень 50 коп.) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.05.2013 р.

Судді Гумега О.В. (головуючий)

Картавцева Ю.В.

Полякова К.В.