Постанова

від 16.05.2013 по справі 5011-41/18811-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2013 р. Справа№ 5011-41/18811-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Скрипки І.М.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Захарчук М.В. - довіреність б/н від 14.12.2012 року,

від відповідача: не з'явилися,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Вілік Буд" на рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року

у справі № 5011-41/18811-2012 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Приватного підприємства „Яр-Бізнес-Центр",

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вілік Буд",

про стягнення 208 261,13 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення на свою користь з відповідача 208 261,13 грн. заборгованості за належне виконання зобов'язань за договором на поставку продукції № 051011 від 18.10.2011 року, з яких 181 109,55 грн. основного боргу, 22 641,21 грн. пені, 4 510,37 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 181 109,55 грн. боргу, 22 579,31 грн. пені, 4 510,37 грн. 3% річних. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Згідно розпорядження в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 року для розгляду справи № 5011-41/18811-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2013 року розгляд справи було відкладено на 16.05.2013 року відповідно до п. 1 ч. 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача.

Представник відповідача в судове засідання 16.05.2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник позивача проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив суд апеляційну скаргу ТОВ „Вілік Буд" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 16.05.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ „Вілік Буд" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 18.10.2011 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір № 051011 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язується поставити товар і передати у власність відповідача продукцію, а саме: теплоізольовані труби та фасонні частини, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити її на умовах даного договору.

01.12.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої сторони домовились скасувати Додаток № 1 даного договору (специфікацію матеріалів), та взамін ввели в дію Додаток № 3 (нову специфікацію матеріалів), інші умови договору залишились незмінними.

Умовами п. 4.1 договору встановлено, що ціна за одиницю товару передбачена у специфікації, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до Специфікації матеріалів № 3, продавець зобов'язувався поставити, а покупець прийняти товар відповідно до переліку на суму 1 182 119,90 грн.

Згідно з п. 3.1 договору, термін поставки продукції становить 7 робочих днів з моменту виконання вимог п. 5.1 даного договору, відповідно до якого оплата за поставлену продукцію здійснюється шляхом:

1) 50% передоплата;

2) решта 50% при відвантаженні товару.

Умови договору № 051011 від 18.10.2011 року свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, продавець на виконання умов договору поставив покупцю товар на загальну суму 1 222 053,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №РН-0000075 від 03.11.2011 року, №РН-0000074 від 03.11.2011 року, №РН-0000088 від 16.11.2011 року, №РН-0000087 від 16.11.2011 року, №РН-0000105 від 08.12.2011 року, №РН-0000109 від 19.12.2011 року, №РН-0000002 від 16.02.2012 року, які підписані представниками позивача та відповідача і скріплені печатками юридичних осіб.

В свою чергу відповідач свої зобов'язання щодо сплати вартості поставленого товару виконав частково в сумі 1 040 943,65 грн., у зв'язку з чим заборгованість останнього перед позивачем за договором складає 181 109,55 грн.

Крім того, 16.07.2012 року між сторонами було підписано Акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 16.07.2012 року складає 181 109,55 грн.

У зв'язку із несплатою відповідачем заборгованості за договором, позивач направив на адресу відповідача претензію № 06/09/12 від 13.09.2012 року про сплату боргу.

Проте, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що зібраними у справі доказами підтверджується, що покупець не виконав свої зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів за поставлений товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 181 109,55 грн.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що відповідач будь-яких доказів щодо оплати поставленого позивачем товару не надав, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 181 109,55 грн. є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений товар за договором, позивач просить стягнути з відповідача 22 641,21 грн. пені. за період з 16.02.2012 року по 14.12.2012 року.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.2 договору сторонами було погоджено, що за несвоєчасну оплату поставленої продукції, покупець оплачує постачальнику пеню, що нараховується на неоплачену суму за весь період прострочки платежу згідно подвійної ставки НБУ, що діяла в період прострочки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення пені є законними та підлягають задоволенню частково у розмірі 22 579,31 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 4 510,37 грн. 3% річних за період з 16.02.2012 року по 14.12.2012 року.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений згідно Договору товар в розмірі 181 109,55 грн., провівши відповідні розрахунки, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 4 510,37 грн. 3% річних за розрахунками позивача є арифметично вірними, законними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

У своїй апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що продавцем товар було поставлено не в повній комплектації, про що покупцю стало відомо лише під час звершення монтажних та пусконалагоджувальних робіт та повідомлено про це позивача, однак останнім дане повідомлення було проігноровано, а відтак на думку відповідача у нього відсутні підстави для сплати позивачу 181 109,55 грн. за Договором, оскільки на дану суму позивачем товар не було поставлено.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не надано суду жодних належних доказів на підтвердження того, що позивачем товар поставлено не в повній комплектації та те, що відповідачем про дану обставину було повідомлено позивача.

При цьому, як було зазначено вище, наявність у відповідача заборгованості за поставлений згідно Договору товар в розмірі 181 109,55 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та Актом звірки взаємних розрахунків від 16.07.2012 року, які підписані представниками позивача та відповідача і скріплені печатками юридичних осіб.

Відповідно до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень, викладених в апеляційній скарзі, доводи відповідача не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Вілік Буд" на рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року у справі № 5011-41/18811-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року у справі № 5011-41/18811-2012 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4. Справу № 5011-41/18811-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 21.05.2013 року.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Скрипка І.М.

Руденко М.А.