Рішення

від 04.03.2009 по справі 28/130

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/130

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

04.03.09 р.                                                                                                       Справа № 28/130                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.   

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю „Придніпровська кондитерська ліга”, м.Дніпропетровськ, ЄДРПОУ 32007232

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Іділлія”, м.Горлівка, ЄДРПОУ 30585187

про стягнення 37390грн.33коп.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Придніпровська кондитерська ліга”, м.Дніпропетровськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Іділлія”, м.Горлівка, про стягнення заборгованості в розмірі 37390грн.33коп., крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті послуг адвоката в розмірі 5500грн.00 коп.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видаткові накладні №00111411 від 23.07.2008р., №00111462 від 06.08.2008р., №000000046 від 11.08.2008р., податкові накладні до зазначених видаткових накладних, накладну на повернення №181 від 09.09.2008р., претензії №31, №34, договір про надання юридичних послуг №14 від 11.11.2008р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 19.12.2008р. порушив провадження у справі № 28/130 та призначив її розгляд на 19.01.2009р.

19.01.2009р. позивач надав заяву про уточнення позовних вимог б/н та дати, відповідно з якою просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 39506грн.80коп. Тобто, позивачем відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України  збільшено розмір позовних вимог. Суд приймає до уваги цю заяву та розглядає збільшені позовні вимоги.

           02.02.2009р. через канцелярію господарського суду позивач надав пояснення б/н та дати, відповідно до яких наполягає на задоволенні позовних вимог.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що адресою відповідача є: 83037, м. Донецьк, вул. Кірова, б. 90 оф. 4.

Одночасно, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців  юридичною адресою відповідача є: 84629, Донецька обл., м. Горлівка, Микитівській р-н, просп. Леніна, б. 231.

Всі ухвали господарського суду Донецької області  направлялись на адресу: 83037, м. Донецьк, вул. Кірова, б. 90 оф. 4, а з 02.02.2009 р. також на адресу: 84629, Донецька обл., м. Горлівка, Микитівській р-н, просп. Леніна, б. 231.

До матеріалів справи також долучені повідомлення про вручення поштових відправлень № 10802551, № 10648269, які були  направлені за  адресою відповідача:  83037, м.Донецьк, вул. Кірова, б. 90 оф. 4, та  свідчать про отримання представником відповідача  ухвал суду.

Повідомлення про вручення поштового відправлення № 10805739, направлене за  адресою відповідача:  Донецька обл., м. Горлівка, Микитівській р-н, просп. Леніна, б.231, було повернуто у зв'язку з відсутністю адресату.  

Також, позивач надав суду документальне підтвердження направлення позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог на всі адреси відповідача, зазначені в матеріалах справи.  

         За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, проте, в судові засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав. Поважних причин невиконання вимог суду відповідач не представив, тому згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області строк розгляду справи продовжений до 19.03.2009 р.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

На виконання умов домовленості позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Придніпровська кондитерська ліга”, м.Дніпропетровськ поставив відповідачу, Товариству з обмеженою відповідальністю „Іділлія”, м.Горлівка  продукцію загальною вартістю 47797грн.41коп., що підтверджується видатковими накладними №00111411 від 23.07.2008р., №00111462 від 06.08.2008р., №000000046 від 11.08.2008р. та відповідними податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Фактичне отримання відповідачем продукції за зазначеними накладними підтверджується підписом представника відповідача на накладних в графі „отримав(ла)” та печатками підприємства, у зв`язку з чим, суд вважає, що продукція прийнята відповідачем без заперечень.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема,  з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

    Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку  статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який  за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу  України та статей 264-271 Господарського кодексу  України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу  України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу  України).   

Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначених видаткових накладних відповідачем.

Накладні мали всі суттєві умови, визначені законом для договорів купівлі-продажу, а саме: предмет, найменування, кількість, асортимент товару, вартість за одиницю, загальна сума, реквізити продавця. Тобто, покупець (відповідач) мав повну інформацію про товар, який позивач поставляє на його адресу.

За твердженням позивача, відповідач частково оплатив отриманий товар на суму 8290грн.61коп., у зв`язку з чим сума боргу становить 39506грн.80коп.

Позивач в позовній заяві зазначив, що строк виконання зобов'язання по оплаті сторонами встановлений не був.

В зв'язку з чим,  позивач, при встановленні моменту виникнення зобов'язання відповідача щодо оплати отриманої продукції, посилається на положення ч.2 ст.530 ЦК України, відповідно до вимог якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, 12.09.2008р. та 03.10.2008р. позивачем на адресу відповідача направлені претензії №31, №34. Відповідно до повідомлень про вручення поштових відправлень № 6216, №8719 представник відповідача отримав зазначені претензії 15.09.2008р., 07.10.2008 р. відповідно.  Як зазначено позивачем, дані претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Втім, дослідивши вказані претензії, судом встановлено, що вони мають посилання на видаткові накладні №00111411 від 23.07.2008р. на суму 16239 грн. 57 коп. (частково оплачена в сумі 8290 грн.61коп.), №000000017 від 06.08.2008р. на суму 13171грн.20коп., №000000046 від 11.08.2008р. на суму 18386 грн. 64 коп. та на  договір купівлі-продажу №20-07.

В своїх поясненнях позивач зазначив, що  договір № 20-07 не був підписаний з боку відповідача, тобто фактично сторонами не укладався. Також, позивач зазначив, що посилання в претензіях, акті звірки  на накладну №000000017 від 06.08.2008р. на суму 13171грн.20коп.  є помилковими,  в зв'язку з тим, що фактично заборгованість виникла на підставі видаткової накладної   №00111462 від 06.08.2008р. на суму  13171грн.20коп.  Ці твердження відповідачем не спростовані, в зв'язку з чим суд приймає до уваги  пояснення.

В матеріалах справи наявний лист відповідача,  в якому останній зазначає про наявність станом на 27.11.2008р. заборгованості перед позивачем в сумі 39506грн.80коп.  

Також позивачем наданий до суду акт звірки станом на 27.11.2008р., підписаний сторонами та скріплений печатками, в якому сторони підтвердили, що заборгованість відповідача перед позивачем складає  39506грн.80коп.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

         Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов`язання щодо поставки товару, яке виникло за домовленістю сторін. Відповідач своїх зобов'язань щодо повної оплати продукції не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви у останнього виникла заборгованість в розмірі 39506грн.80коп.

Крім того, зазначений розмір заборгованості відображений в акті звірки взаєморозрахунків від 27.11.2008р., який підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств (копія акту залучена до матеріалів справи).

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 39506грн.80коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи фактичне отримання відповідачем товару, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Придніпровська кондитерська ліга”, м.Дніпропетровськ, в частині стягнення основного боргу в розмірі 39506грн.80коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5500грн.00коп.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом – Гвоздецьким В.А. підтверджуються договором про надання юридичних послуг №14 від 11.11.2008р., відповідно до п.1 якого клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати клієнту юридичну допомогу щодо представництва інтересів клієнта у господарському суді Донецької області за позовом про стягнення з ТОВ „Іділлія” заборгованості за товар, поставлений згідно видаткових накладних №00111411 від 23.07.2008р., №00111462 від 06.08.2008р., №000000046 від 11.08.2008р. Відповідно до п.3 договору, вартість послуг за договором визначається в сумі 5500грн.00коп.

Сплата позивачем юридичних послуг за зазначеним договором підтверджується прибутковим касовим ордером №16.3 від 15.12.2008р. на суму 5 500грн.00коп., призначенням платежу за яким є сплата за договором послуг №14 від 11.11.2008р.

Одночасно, для того, щоб витрати позивача на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.

За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В підтвердження повноважень адвоката, позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №0724 від 11.07.2007р. на ім`я Гвоздецького В.А.

Виходячи з наведеного, суд робить висновок, що зазначені документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань та вартість цих послуг.

Однак суд вважає, що витрати по оплаті послуг адвоката є явно завищеними та такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

Згідно статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”.

Статтею 12 Закону України „Про адвокатуру” зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Як зазначено вище, п.3 договору, вартість послуг за договором визначається в сумі 5500грн.00коп. Дана сума сплачена позивачем відповідно до прибуткового касового ордеру №16.3 від 15.12.2008р. на суму 5500грн.00коп.

Водночас, положеннями пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року № 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року.

При цьому, до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Гвоздецького В.А. у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи №28/130, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 5 500грн.00коп. неспіврозмірною з розміром заявлених вимог та істотно завищеною.

Враховуючи вказане, а також беручи до уваги гіпотетичний час на підготовку матеріалів до судового слухання, участь у двох судових засіданнях, невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі №28/130, відсутність доказів стосовно тривалих відряджень адвоката, суд вважає розумним обмежити розмір судових витрат по оплаті послуг адвоката сумою в 4000грн.00коп.

Аналогічна правова позиція щодо розумного обмеження судом розміру витрат на адвоката висловлена в пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.2002 року № 01-8/155 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін та доповнень до деяких інформаційних листів”.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 5500грн.00коп. підлягає частковому задоволенню  в розмірі 4000грн.00коп.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Придніпровська кондитерська ліга”, м.Дніпропетровськ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Іділлія”, м.Горлівка про стягнення заборгованості в розмірі 39506грн.80коп. – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Іділлія” (за адресою: 84629, Донецька обл., м. Горлівка, Микитівській р-н, просп. Леніна, б. 231, р/р26005198085241 в ДФ ВАТ „Кредитпромбанк”, МФО 335593, код ЄДРПОУ 30585187) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Придніпровська кондитерська ліга” (за адресою: вул.Миронова, 2, м.Дніпропетровськ, 49000, р/р 26007141221001 в КБ „Приватбанк”, МФО 305299, код ЄДРПОУ 32007232) заборгованість в розмірі 39506грн.80коп., витрати по сплаті державного мита в розмірі 395грн.07коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118грн.00коп. та витрати по сплаті послуг адвоката в сумі 4000грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Товариства з обмеженою відповідальністю „Придніпровська кондитерська ліга” видати довідку для повернення з державного бюджету держмита в сумі 0грн.34коп., перерахованого згідно квитанції №6436539 (#6436539) від 17.01.2009р., в зв'язку із внесенням державного мита в більшому розмірі  ніж передбачено чинним законодавством

Видати довідку.

У судовому засіданні 04.03.2009р. оголошено повний текст рішення.

               Суддя