Постанова

від 26.01.2009 по справі 1/659/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/659/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2009 р. 11:10

Справа №  1/659/08

м. Миколаїв

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “БУГЕНЕРГОМОНТАЖ”.                      /54028,  м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 24-В/До відповідача: Державна податкова інспекція в Ленінському районі м. Миколаєва                            /54028,  м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 1/1/          про: визнання противоправним та скасування податкового повідомлення –рішення від 03.06.2008р. № 0000652301/0  та  похідних від нього –від 07.08.2008 року № 0000652301/1, від  11.09.2008 року № 0000652301/2, від 21.11.2008 року № 0000652301/3

Суддя Васильєва Л.І.

Секретар судового засідання Сорогіна А.В.

Представники:

Від позивача: Ковширін М.М., довіреність від 08.06.2008 року

Від відповідача: Кравець В.О., довіреність від 08.01.2009р.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом  про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення –рішення від 03.06.2008р. № 0000652301/0  та всіх похідних від нього про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 81500 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 40 750 грн. Свої вимоги  позивач  мотивує відсутністю порушення  норм пункту 7.2.3. статті 7  Закону України “Про податок на додану вартість”.

          Відповідач вважає позов необґрунтованим з тих підстав, що   постачальник позивача –ПП “ЕДС-5”  припинив свою фінансово-господарську діяльність та  не звітує  протягом двох років, Рішенням господарського суду Миколаївської області  від 02.07.2008 року № 16/369/08  визнано недійсними установчі документи ПП “ЕДС-5”  з моменту реєстрації.

          Дослідивши надані докази, заслухавши  доводи  представників сторін у судовому засідання, суд

встановив:

          відповідач здійснив планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 31.12.2007 року, про що склав акт від  26.05.2008 року.

          За результатами перевірки та процедури адміністративного оскарження  відповідач направив позивачу податкові повідомлення-рішення від 03.06.2008р. № 0000652301/0, від 07.08.2008 року № 0000652301/1, від 11.09.2008 року № 0000652301/2, від 21.11.2008 року № 0000652301/3 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі  81 500 грн. та  застосування штрафної санкції в сумі 40 750 грн., які позивач просить скасувати.

          Оскільки відповідач заперечує проти позову, то відповідно до вимог  пункту 2 статті  71 Кодексу адміністративного судочинства України  на нього покладається обов'язок   доказування  правомірності його рішення.

          Суд не погоджується з доводами відповідача щодо правомірності донарахування податку та застосування штрафної санкції з наступних підстав:

           в акті перевірки  від 26.05.2008 року на сторінці 16 (а.с.15) відповідач зазначив про порушення позивачем вимог пункту 7.2.3. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” -  неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту 81 500 грн.  в  травні 2006 року по господарській операції   з  ПП “ЕДС-5”, яке припинило свою фінансово-господарську діяльність та  не звітує  протягом двох років, рішенням господарського суду Миколаївської області  від 02.07.2008 року № 16/369/08  визнано недійсними установчі документи ПП “ЕДС-5”   з моменту реєстрації.

          Вказаний висновок є помилковим. У відповідності з приписом підпункту 7.4.1.  статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”  податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,  нарахованих  (сплачених)  платником податку за ставкою, встановленою  пунктом  6.1  статті  6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

          придбанням або  виготовленням  товарів  (у  тому числі при їх імпорті)  та  послуг  з  метою  їх   подальшого   використання   в оподатковуваних   операціях   у   межах  господарської  діяльності платника податку.

Як свідчать матеріали перевірки (а.с.15) , ПП “ЕДС-5”   виконало для позивача електромонтажні роботи на суму 489 000 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 81 500 грн. Факт виконання робіт підтверджений актами прийому-здачі виконаних робіт від 12.08.2006 року та 20.09.2006 року, податковою накладною від 24.05.2006 року  № 1249 (а.с.18).  

          Приписом пункту 7.5.1  статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”  встановлено, що датою виникнення права платника  податку  на  податковий кредит вважається:  дата здійснення першої з подій:

              або дата  списання  коштів  з  банківського  рахунку платника податку  в  оплату   товарів   (робіт,   послуг),   дата   виписки відповідного  рахунку  (товарного  чека)  -  в  разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

              або дата  отримання  податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Попередня оплата за роботи здійснена позивачем у травні 2006 року, про що свідчить платіжне доручення від 23.05.2006 року № 64 (а.с.19).

Підпунктом  7.2.4. статті 7 встановлено, що  право  на нарахування податку та складання податкових накладних  надається  виключно  особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Матеріали перевірки свідчать, що ПП “ЕДС-5”   на час виконання робіт та   до 17.09.2007 року був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Отже, всі вимоги чинного законодавства, які регулюють порядок,  строки  формування податкового кредиту, позивачем виконані, ним правомірно включено до податкового кредиту травня 2006 року суму  81 500 податку на додану вартість.

Суд  вважає помилковим посилання відповідача на  рішення господарського суду Миколаївської області  від 02.07.2008 року № 16/369/08, яким  визнано недійсними установчі документи ПП “ЕДС-5”, свідоцтво платника податку на додану вартість   з моменту реєстрації, як на підставу виключення податку на додану вартість з податкового кредиту травня 2006 року, оскільки згідно з правилами  пункту 9.8. статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість” реєстрація суб'єкта господарювання як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання. В акті перевірки від  26.05.2008 року вказано, що  свідоцтво платника податку ПП “ЕДС-5”  анульовано 17.09.2007 року, тобто після здійснення  господарської операції з придбання робіт та їх оплати.

Факт   припинення  ПП “ЕДС-5”  фінансово-господарську діяльність та  не звітування ним  протягом двох років не може бути підставою для зменшення податкового кредиту позивача за травень 2006 року в сумі 81 500 з тих підстав, що статтею 61 Конституції України,  Законами України “Про систему оподаткування” та “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено принцип індивідуальної (персональної) відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства.

Якщо контрагент позивача у будь-якій ланці  постачання не виконав свого зобов'язання  по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Відповідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у  справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

        1) на   підставі,   у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що   передбачені Конституцією та законами України;

         2) з  використанням  повноваження  з   метою,   з   якою   це повноваження надано;

         3) обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

         4) безсторонньо (неупереджено);

         5) добросовісно;

         6) розсудливо;

          7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

          8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

          9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;

         10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          З огляду на вищезазначене,  суд вважає, що при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень відповідач не врахував усіх обставин, що мають значення, діяв нерозсудливо, оскільки висновки акту перевірки не відповідають фактичний обставинам, встановлених судом.

          За таких обставин  у відповідача відсутні були підстави для визначення податкового зобов'язання  по податку на додану вартість в сумі 81 500 грн. Оскільки відсутнє  податкове зобов'язання, то штрафна санкція відповідно пункту 17.1.3. статті 17  Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  не застосовується. Позовні вимоги щодо скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись  ст.ст. 87, 94, 160, 162-163, 167, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.06.2008р. № 0000652301/0, від 07.08.2008 року № 0000652301/1, від  11.09.2008 року № 0000652301/2, від 21.11.2008 року № 0000652301/3

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області /54055, м. Миколаїв, пр-т. Леніна, 141 В, код ЄДРПОУ 23613047/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БУГЕНЕРГОМОНТАЖ” /54028,  м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 24-В, код ЄДРПОУ 33854434/ судовий збір в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.).

Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.                                                   

Суддя