Постанова

від 21.05.2013 по справі 802/1734/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   м.Вінниця 21 травня 2013 р.                                                                    Справа № 802/1734/13-а Вінницький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді:                              Богоноса Михайла Богдановича, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи за позовом: приватного підприємства "Хмільникземпроект"    до:   Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області   про: скасування рішення про застосування економічних санкцій ВСТАНОВИВ : У липні 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - приватне підприємство "Хмільникземпроект" (далі - ПП "Хмільникземпроект") з адміністративним позовом до відповідача - Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області. У позовній заяві позивач просив скасувати рішення  Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін до ПП "Хмільникземпроект" від 21.05.2010 року № ІЦ-02-12/40. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем незаконно проведено перевірку, оскільки Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні", до 01.01.2011 року встановлено мораторій на здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами щодо суб'єктів малого підприємництва. Також, вважає позивач, зазначені  в акті перевірки обставини, що слугували підставою для прийняття  рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін,  не відповідають фактичним обставинам, а саме рішення про застосування санкцій винесено без попередньої видачі відповідного припису про усунення порушень. Крім того, на думку позивача, відповідач дійшов неправильних висновків щодо стягнення ПП "Хмільникземпроект" плати за послуги з виготовлення державних актів на право власності на землю понад граничні розміри та відповідне порушення позивачем  вимог ст. 1 Закону України "Про захист конституційних прав громадян на землю", оскільки вказаним законом встановлена лише вартість з виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку, тоді як оплата  інших послуг, які не входять до складу зазначених землевпорядних робіт мають оплачуватись додатково.   Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2011 року, позов задоволено: визнано протиправними дії Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області з винесення рішення від 21.05.2010 № ІЦ-02-12/40 про застосування економічних санкцій; скасовано рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області від 21.05.2010 №ІЦ-02-12/40 про застосування до ПП "Хмільникземпроект" економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін. Вищий адміністративний суд України, розглянувши справу за касаційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області на Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04.10.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2011 р. касаційну скаргу задовольнив частково, вказані рішення судів першої та апеляційної інстанції скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції. Підставою для прийняття ухвали стало те, що суд касаційної інстанції не погодився із висновком судів стосовно обгрунтованості висновків акту перевірки від 17.05.2010 р. № 000053 в частині порушення позивачем державної дисципліни цін. Крім того, колегія суддів вказала, що судами першої та апеляційної інстанцій не була надана оцінка правильності застосування норм матеріального права стосовно протиправності проведення перевірки Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.04.2013 року прийнято вказану справу до провадження. У судове засідання представник позивача не з'явився, проте подав до суду заяву за вх. № 12277 про розгляд справи без участі представника. Представник відповідача подав до суду заяву за вх. № 12013 про розгляд справи за його відсутності. Дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд приходить до висновку, про наявність підстав для задоволення вимог адміністративного позову з огляду на наступне. ПП "Хмільникземпроект" зареєстроване державним реєстратором Хмільницької міської ради Вінницької області 07.04.2006 року  та здійснює свою діяльність згідно зі Статутом ПП "Хмільникземпроект", затвердженим засновником 03.04.2006 року (а.с.41-48). Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до плану роботи Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області на ІІ квартал 2010 року  та наказу №127 від 11.05.2010 року (а.с.85) в період з 11.05.2010 року по 17.05.2010 року,   на підставі  посвідчення №212 від 11.05.2010 року  головним  державним інспектором Драч О.М.  проведена перевірка   ПП "Хмільникземпроект" з питань дотримання останнім  державної дисципліни цін при формуванні, встановленні, застосуванні тарифів (плати) на роботи з землеустрою та земельно-кадастрові роботи, роботи та послуги, пов'язані з оформленням документів, в тому числі тих, що посвідчують право власності на земельні ділянки при передачі їх безоплатно у власність громадян України  за період з 01.01.2009 року по 01.05.2010 року.   За результатами вказаної перевірки складено відповідний акт №000053 від 17.05.2010 року, яким встановлено стягування  ПП "Хмільникземпроект" плати понад граничні розміри  встановлені Законом України "Про захист конституційних прав громадян на землю",  при виготовленні технічної документації із землеустрою щодо виготовлення  державного акту, що посвідчує право на земельну ділянку, що призвело, на думку відповідача, до отримання позивачем необґрунтованої виручки у розмірі 40552 грн. з урахуванням оплати  (а.с.50-62). На підставі зазначеного акту  21.05.2010 року начальником Державної інспекції з контролю  за цінами у Вінницькій області прийнято рішення №ІЦ-02-12/40  про застосування до позивача  економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін,  відповідно до якого,  на підставі ст. 14 Закону України "Про ціни та ціноутворення",  вирішено вилучити у приватного  підприємства  "Хмільникземпроект"  в дохід державного бюджету 40552  грн. та стягнути штраф в розмірі  81104  грн. (а.с.49). Вважаючи вказане вище рішення про застосування економічних санкцій №ІЦ-02-12/40 від 21.05.2010 року протиправним, позивач оскаржив його в судовому порядку, звернувшись із даним позовом до Вінницького окружного адміністративного суду. Вінницький окружний адміністративний суд, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, розглядаючи вперше вказану справу та приймаючи постанову від 04 жовтня 2010 року, дійшов висновку про безпідставність доводів Акту перевірки відповідача у справі, що послужили підставою для прийняття рішення №ІЦ-02-12/40. Зокрема, суд зазначив, що частиною 2 ст. 1 Закону України "Про захист конституційних прав громадян на землю" встановлено, що вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України відповідно до статті 121 Земельного кодексу України, крім випадків, визначених частиною першою цієї статті, не може перевищувати дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При розгляді справи, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є складовою технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку, і є відповідно окремим видом робіт із землеустрою. А тому, суди дійшли висновків, що укладання позивачем договору з фізичними особами на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення та зміни меж земельної ділянки і встановлення вартості цих робіт окремо від укладення договору з тими ж особами на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, вартість робіт по якому становить 153 грн., не є порушенням державної дисципліни цін, а саме ч.2 ст.1 Закону України "Про захист конституційних прав громадян на землю". Вищий адміністративний суд України, розглянувши справу за касаційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області на Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04.10.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2011 р. дійшов висновку про необгрунтованості висновків акту перевірки від 17.05.2010 р. № 000053 в частині порушення позивачем державної дисципліни цін. При цьому зазначив, що відповідно до статті 56 Закону України "Про землеустрій'' складання технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, крім поділу та об'єднання земельних ділянок, включає складання акта приймання-передачі межових знаків на зберігання, тому роботи зі встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки є частиною робіт, необхідних для складання цієї документації із землеустрою. Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що роботи із землеустрою щодо виготовлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, включають роботи із землеустрою зі встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки. При цьому суд касаційної інстанції вказав, що відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 травня 1999 року №43, роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою виконуються в такій послідовності: підготовчі роботи; встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки; складання кадастрового плану земельної ділянки; заповнення бланка державного акта. Оскільки Законом України "Про захист конституційних прав громадян на землю" встановлено граничну вартість робіт не на конкретний вид документації із землеустрою, а на всі роботи із землеустрою, які необхідні для складання державного акта, то вартість робіт за виконання робіт зі встановлення меж земельної ділянки в натурі відповідно до цього Закону не може стягуватись понад визначену граничну вартість. Тобто Вищий адміністративний суд України у своєму рішенні вказав на наявність формальних порушень позивачем законодавства про ціноутворення. Разом із тим, суд касаційної інстанції повертаючи справу на новий розгляд зазначив,  що судами не була надана оцінка посиланням позивача на протиправність проведення перевірки Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області. Розглядаючи справу, після направлення її Вищим адміністративним судом України на новий розгляд, суд першої інстанції бере до уваги, що в силу ч. 5 ст. 227 КАС України, висновки  і  мотиви,   з   яких   скасовані   рішення,   є обов'язковими   для  суду  першої  чи  апеляційної  інстанції при розгляді справи. При розгляді справи судом встановлено, що згідно Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 р. N 1819 (в редакції чинній на момент виникнення спору), Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому. Основними завданнями Держцінінспекції є організація та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань дотримання центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів. Держцінінспекція має територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами. Держцінінспекція має право, в тому числі, проводити в органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів; у межах своєї компетенції вимагати від керівників та інших посадових осіб органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які перевіряються, усунення виявлених порушень порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів; приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також звертатися з позовами до судів про стягнення з підприємств, установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами. Згідно ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 N 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема, належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій. Згідно ч. 1 ст. 5 наведеного Закону планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому. Відповідно до п. 8 Постанови КМУ від 27.12.2008 року № 1164 "Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, пов'язаної з виробництвом, випуском і реалізацією продукції (виконанням робіт, наданням послуг), та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю)", планові заходи державного нагляду (контролю) за господарською діяльністю, пов'язаною з виробництвом, випуском і реалізацією продукції (виконанням робіт, наданням послуг), суб'єктів господарювання здійснюються в установленому порядку з такою періодичністю: - з високим ступенем ризику - не частіше ніж один раз на рік; - з середнім ступенем ризику - не частіше ніж один раз на два роки; - з незначним ступенем ризику - не частіше ніж один раз на три роки. Розглядаючи справу, суд з'ясовував питання щодо наявності підстав для проведення перевірки Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області ПП "Хмільникземпроект" . Так,  у період з 10.05.2010 року по 17.05.2010 року,  головним  державним інспектором Драч О.М. Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області проведена перевірка   ПП "Хмільникземпроект" з питань дотримання останнім  державної дисципліни цін при формуванні, встановленні, застосуванні тарифів (плати) на роботи з землеустрою та земельно-кадастрові роботи, роботи та послуги, пов'язані з оформленням документів, в тому числі тих, що посвідчують право власності на земельні ділянки при передачі їх безоплатно у власність громадян України  за період з 01.01.2009 року по 01.05.2010 року.    Підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 15.12.2009 року,  № 1759-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" передбачено, що до 1 січня 2011 року встановити мораторій на здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами щодо суб'єктів малого підприємництва, крім: -  проведення перевірок суб'єктів малого підприємництва, господарська діяльність яких віднесена до високого ступеня ризику, критерії визначення якого затверджено Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"; - проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок (крім перевірок, які проводяться згідно з пунктами 4 і 8 частини шостої статті 11 1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"); - проведення органами Пенсійного фонду України планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання з високим або середнім ступенем ризику; - проведення органами захисту прав споживачів позапланових перевірок за скаргами споживачів. Аналогічна норма міститься у Постанові від 21 травня 2009 р. N 502 "Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року" якою встановлено, що органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності до 31 грудня 2010 р. тимчасово припинено проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, крім перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику, та планових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням санітарного і податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів) та планових заходів державного архітектурно-будівельного нагляду (контролю). Так, основним критерієм проведення перевірок є розмежування суб'єктів господарювання за ступенем небезпечності (ризику) господарської діяльності, що ними здійснюється. До суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику потрапили ті суб'єкти, господарська діяльність яких може призвести до виникнення найбільш негативних наслідків для держави, життя та здоров'я людей. Віднесені до високого ступеня ризику суб'єкти господарювання перевіряються контролюючими органами частіше, ніж суб'єкти господарювання з середнім та, відповідно, низьким ступенями ризику. Суд встановив, що ПП "Хмільникземпроект" є суб'єктом малого підприємництва (а.с.6) та відповідно до Постанови КМУ від 27.12.2008 року № 1164 "Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, пов'язаної з виробництвом, випуском і реалізацією продукції (виконанням робіт, наданням послуг), та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю)" не є суб'єктом господарювання з високим ступенем ризику (а.с.40). Згідно п. 2 Додатку 2 до Постанови Кабінету Міністрів України № 909 від 16.10.2008 року «Про затвердження критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності (крім видобутку) з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення, напівдорогоцінним камінням і періодичності проведення планових заходів державного нагляду (контролю)» встановлено, що до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику належать суб'єкти, що відповідають таким ознакам у сукупності: 1) строк провадження господарської діяльності становить менш як три роки; 2) наявність трьох або більше спеціалізованих магазинів, відділів (секцій) з продажу ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння; 3) здійснення у попередньому звітному році експортно-імпортних операцій з ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння; 4) наявність фактів порушення вимог законодавства, яке регулює питання щодо провадження господарської діяльності з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них, що виявлено під час проведення попереднього контрольного заходу. Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ПП "Хмільникземпроект" № 107 від 10.04.2006 року, строк провадження його господарської діяльності становить більш як три роки. Отже, відповідно до зазначеного ПП "Хмільникземпроект" вже за першим критерієм не належить до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику. Таким чином, мораторій на здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами щодо суб'єктів господарювання розповсюджується на осіб,  діяльність яких не віднесена до високого ступеня ризику відповідно до вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України. Тому, беручи до уваги, що у період перевірки Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області з 10.05.2010 року по 17.05.2010 року діяв мораторій на здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами щодо суб'єктів малого підприємництва, суд приходить до висновку, про протиправний характер дій відповідача щодо проведення такої, оскільки такі вчинені всупереч забороні яка прямо встановлена законодавством. Вказаний висновок свідчить про незаконність результатів самої перевірки, які послужили підставою для прийняття оскаржуваного у справі рішення про застосування  економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін відносно ПП "Хмільникземпроект" від 21.05.2010 року № ІЦ-02-12/40, а тому таке рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, сплачені на момент звернення до суду судові витрти підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у справі.   Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ : адміністративний позов задовольнити повністю. Скасувати  рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області  № ІЦ-02-12/40 від 21.05.2010 року про застосування до Приватного підприємства "Хмільникземпроект" економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Хмільникземпроект" (пров. Лисенка, 13, м. Хмільник, Вінницька область, 22000, код ЄДРПОУ 34214287) понесені у справі судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Суддя           Богоніс Михайло Богданович