Рішення

від 23.05.2013 по справі 922/1009/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2013 р.Справа № 922/1009/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєвим О.В.

розглянувши справу

за позовом Прокурора Краснокутського району Харківської області смт. Краснокутськ в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентство у Харківської області, м. Харків до 1. Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області, смт. Краснокутськ , 2. Приватної агрофірми "ВАТАЛ", с. В"язова, Краснокутського району 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, м. Харків про визнання недійсними розпоряджень та договорів оренди земельних ділянок, про зобов*язання повернути земельні ділянки за участю представників сторін:

прокурора - Кріцина Н.Г., посвідчення № 006801 від 28.09.2012 року

позивача - не з*явився

відповідачів - 1. не з*явився, 2. не з*явився

третьої особи - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про визнання недійсним розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації № 570 від 29 грудня 2007 року; визнання недійсним розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації № 284 від 21 серпня 2010 року; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05 листопада 2012 року, укладеного між Краснокутською районною державною адміністрацією та Приватною агрофірмою "ВАТАЛ" із земель запасу сільськогосподарського призначення загальною площею 12,6414 га., яка розташована на території В*язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, кадастровий номер земельної ділянки: 6323580500:02:001:0508, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки: 34650,00 грн.; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05 листопада 2012 року, укладеного між Краснокутською районною державною адміністрацією та Приватною агрофірмою "ВАТАЛ" із земель запасу сільськогосподарського призначення загальною площею 2,8052 га., яка розташована на території В*язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, кадастровий номер земельної ділянки: 6323580500:02:001:0509, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки: 9741,00 грн.; зобов*язання Приватну агрофірму "ВАТАЛ" повернути Головному управлінню Держземагентства у Харківській області земельну ділянку площею 12,6414 га., яка розташована на території В*язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, кадастровий номер земельної ділянки: 6323580500:02:001:0508, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки: 34650,00 грн.; зобов*язання Приватну агрофірму "ВАТАЛ" повернути Головному управлінню Держземагентства у Харківській області земельну ділянку площею 2,8052 га., яка розташована на території В*язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, кадастровий номер земельної ділянки: 6323580500:02:001:0509, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки: 9741,00 грн.

Прокурор у судовому засіданні та у наданій заяві просить вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом заборони другому відповідачу - Приватній агрофірмі "ВАТАЛ" здійснювати будь-які дії щодо обробки та використання спірних земельних ділянок, загальною площею 159,6617 га., у тому числі 145,9617 га. рілля не витребуваних земельних часток (паїв), та із земель запасу загальною площею 13,7 га., а також площею 15,4466 га., пасовища на території Козіївської та В*язівської сільських рад Краснокутського району Харківської області.

Згідно статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до статті 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.

Заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно пункту 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні заяви прокурора про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом заборони другому відповідачу - Приватній агрофірмі "ВАТАЛ" здійснювати будь-які дії щодо обробки та використання спірних земельних ділянок та починає розгляд справи по суті.

Прокурор у судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі,

Представник позивача у судове засідання не з*явився, у наданому письмовому пояснення позовні вимоги підтримує та просить розглядати справу без участі представника Головного управління Держземагентство у Харківської області.

Представник першого відповідача у судове засідання не з*явився, у наданому відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

Представник другого відповідача у судове засідання не з*явився, витребувані ухвалами суду документи не надав.

Представник третьої особи на стороні відповідачів у судове засідання не з*явився, у наданому письмовому поясненні позов підтримує.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10 грудня 2002 року № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18 вересня 1997 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14 серпня 2007 року № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2007 року N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статтями 4-3 та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, судом встановлено наступне.

Прокуратурою Краснокутського району Харківської області проведено перевірку додержання Краснокутською районною державною адміністрацією вимог чинного законодавства, в частині надання у користування земельних ділянок Приватної агрофірми "ВАТАЛ", в ході якої встановлено наступне.

Краснокутською районною державною адміністрацією 29 грудня 2007 року видано розпорядження № 570 "Про надання дозволу ПА "ВАТАЛ" на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду на території Козіївської та В*язівської сільських рад Краснокутського району Харківської області".

Пунктом 1 вказаного розпорядження надано дозвіл Приватній агрофірмі "ВАТАЛ" на розробку технічної документації із землеустрою щодо втсановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населенних пунктів на території Козіїської, В*язівської сільських рад Краснокутського району, загальною площею 159,6617 га., у тому числі на території: 145,9617 га. рілля не витребуваних земельних ділянок (паїв) по Козіївській сільській раді, 13,7 га. пасовища із земель запасу сільськогосподарського призначення по В*язівській сільській раді.

Пунктом 2 вказаного розпорядження надано дозвіл Приватній агрофірмі "ВАТАЛ" на розробку технічної документації з нормативно грошової оцінки земельних ділянок за межами населенних пунктів на території Козіївської, В*язівської сільських рад Краснокутського району.

Пунктом 3 вказаного розпорядження зазначено, що технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок подати на затвердження до районної ради, технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) подати на затвердження до районної державної адміністрації для прийняття розпорядження про надання земельних ділянок в оренду.

Згідно пунктом 4 розпорядження вказано, що приступати до використання земельних ділянок до встановлення їх меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації забороняється.

Прокурор вважає, що розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації № 570 від 29 грудня 2007 видане з порушенням вимог законодавства, що регулює порядок надання у користування земельних ділянок, які знаходяться у державній власності, оскільки відповідно до інформації управління Держкомзему у Краснокутському районі, на час видання розпорядження межі земельних ділянок, що передавалися Приватній агрофірмі "ВАТАЛ" не були визначені в натурі.

Крім того, Краснокутською районною державною адміністрацією 21 серпня 2010 видано розпорядження № 284.

Пунктом 1 вказаного розпорядження затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право оренди на них Приватної агрофірми "ВАТАЛ" із запасу земель сільськогосподарського призначення, пасовища, за межами пунктів на території В*язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Пунктом 2 вказаного розпорядження Приватній агрофірмі "ВАТАЛ" надано в оренду земельні ділянки загальною площею 15,4466 га., пасовища, на території В*язівської сільської ради терміном на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок запасу земель сільськогосподарського призначення за межами населенних пунктів.

Прокурор вважає, що розпорядження Краснокутської айонної державної адміністрації № 284 від 21 серпня 2010 року про затвердження технічної документації із землеустрою та про фактичну передачу в оренду вказаних земель могло бути прийнято в термін до 01 січня 2008 року.

05 листопада 2012 року між Краснокутською районною державною адміністрацією, в особі голови Ечкенка В.М. з одного боку, та Приватною агрофірмою "ВАТАЛ" з іншого боку, укладено договір оренди земельної ділянки, пасовища, із земель запасу сільськогосподарського призначення, загальною площею 12,6414 га., яка розташована за межами населених пунктів на території В*язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Кадастровий номер земельної ділянки: 6323580500:02:001:0508.

Відповідно до пункту 5 вказаного договору, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки складає 34650,00 грн.

05 листопада 2012 року між Краснокутською районною державною адміністрацією, в особі голови Ечкенка В.М. з одного боку, та Приватною агрофірмою "ВАТАЛ" з іншого боку, укладено договір оренди земельної ділянки, пасовища, із земель запасу сільськогосподарського призначення, загальною площею 2,8052 га., яка розташована за межами населених пунктів на території В*язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Кадастровий номер земельної ділянки: 6323580500:02:001:0509.

Відповідно до пункту 5 вказаного договору, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки складає 9741,00 грн.

В сукупності нормативно-грошова оцінка укладених договорів оренди земельних ділянок становить 9741,00 грн.

Згідно статті 1 Господарського кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до статті 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Відповідно до статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" підставою для представництва прокурором у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок противоправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються між ними або з державою.

Згідно статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, яке знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.

Приписами частини 2 статті 144 Конституції України встановлено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Згідно статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Крім того, у пункті 5 рішення № 7-рп/2009 Конституційного Суду України вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Згідно частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Суд зазначає, що прокурором в поданому позові невірно визначено початок дії статті 124 Земельного кодексу України в частині щодо визначення аукціонних засад (обов'язковість проведення торгів) для набуття права на оренду земель державної власності та не враховано наявність розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації № 570 від 29 грудня 2007 року.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" зазначено, що до компетенції місцевих державних адміністрацій віднесено питання розпорядження землями державної власності (в редакції станом на день видання розпорядження).

Згідно статті 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування (в редакції станом на день видання розпорядження).

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні забезпечується дія принципу верховенства права. Не допускається зворотня дія законів крім випадків пом'якшення відповідальності особи (стаття 58 Конституції України).

Згідно абзаца 3 пункту 1 Розділу "Перехідні положення" Земельного кодексу України в редакції, що діяла станом на день винесення Розпорядження Краснокутською районною державною адміністрацією № 570 від 29 грудня 2007 року зазначено, що у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 01 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

Дана норма Закону підлягала застосуванню протягом двох років з дня набуття чинності законом №509-VI від 16 вересня 2008 року, з дня опублікування.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України придбання права оренди земельних ділянок, які знаходяться в державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах. Вказана норма закону вперше була введена в дію Законом України від 28 грудня 2007 року "Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який в подальшому визнаний Конституційним Судом України неконституційним у відповідній частині (рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008).

Згідно прийнятого 03 червня 2008 року Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким були внесені зміни до Земельного кодексу України, в тому числі і в статтю 124 Земельного кодексу України, а саме знову передбачено придбання права на оренду земельних ділянок виключно на аукціонах.

При цьому, статтею 11 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03 червня 2008 року № 309-VI передбачена можливість визначення особливостей оформлення права оренди земельної ділянки без проведення аукціону громадянам чи юридичним особам, які звернулись із заявою (клопотанням) про передачу земельної ділянки в оренду із земель державної або комунальної власності, станом на 01 січня 2008 року відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування було прийнято рішення про погодження місця розташування такого об'єкту або про надання дозволу на розробку проекту її відведення.

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 Перехідних положень Земельного кодексу України, у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 01 січня 2008 pоку, передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

Дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки був наданий згідно розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації № 570 від 29 грудня 2007 року "Про надання дозволу ПА "ВАТАЛ" на розробку технічної документації із землеустрою (щодо встановлення меж земельних ділянок) в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду на території Козіївської, В*язівської сільських рад Краснокутського району". Зазначене розпорядження є дійсним та діючим, не скасоване та не визнане недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між Краснокутською районною державною адміністрацією та Приватною агрофірмою "ВАТАЛ" щодо попереднього узгодження і оформлення документів про передачу в оренду земельної ділянки, виникли ще в 2007 році та тривали до набуття чинності Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" і Закону України від 03 червня 2008 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", в зв'язку з чим до правовідносин сторін положення статті 124 Земельного кодексу України щодо необхідності проведення аукціонів застосуванню не підлягають.

Розроблена землевпорядна документація проходила належну державну експертизу на предмет її відповідності вимогам законодавства і є чинними та дійсними, не скасовані станом на день розгляду справи (висновок №1-120/10135 від 31 грудня 2009 року).

Таку ж позицію суд знайшов у практиці Вищого господарського суду України при розгляді аналогічних справ, а саме: постанов Вищого господарського суду України від 26 червня 2012 року у справі №8/5009/7089/11; від 19 червня 2012 року у справі №37/197-08; від 15 квітня 2010 року у справі №8/114-09.

Згідно приписів статті 1 та статті 6 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до статті 792 Цивільного України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються Законом. Приписами статті 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Приписами статті 13 Конституції України встановлено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Відповідно до статті 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Згідно до пункту 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно частини 5 статті 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про оренду землі" відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 Закону України "Про оренду землі" є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. Невід'ємною частиною договору оренди є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення, згідно з Законом.

Господарським судом при розгляді справи по суті не встановлено порушення істотних умов договорів оренди землі, необхідних для даного виду договорів та порушення інших вимог закону при укладенні спірних договорів, натомість суд зазначає про наявність в матеріалах справи усіх обов'язкових документів, які являються невід'ємними частинами цього договору.

Згідно пункту 2 Постанови Верховного Суду від 06 листопада 2009 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ж до приписів статті 203 цього Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Посилання прокурора та позивача на Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", прийнятий 27 грудня 2007 року, який вніс зміни до Земельного кодексу України, Закону України " Про оренду землі " та змінив процедуру набуття права оренди земель державної та комунальної власності, запровадивши передачу земельних ділянок в оренду на аукціонах, господарський суд не приймає до уваги та вважає за необхідне зауважити на наступне.

Системний аналіз вищезазначених правових норм свідчить про те, що наявність вільного волевиявлення учасників правочину та його відповідність внутрішній волі при укладенні цього правочину є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, а відсутність вільного волевиявлення учасника правочину саме при укладенні цього правочину є підставою для визнання правочину недійсним.

Таким чином, волевиявлення відповідного органу (Краснокутської районної державної адміністрації) як орендодавця, в даному випадку, було здійснено у формі рішення (розпорядження) такого органу і було реалізовано шляхом укладення оспорюваного прокурором договору оренди.

Вимогами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Скасування ж розпорядження № 284 від 21 серпня 2010 року голови Краснокутської районної державної адміністрації про надання в оренду Приватній агрофірмі "ВАТАЛ" земельної ділянки (на підставі якого був укладений спірний договір) розпорядженням голови свідчить не про відсутність на час укладання цього договору оренди вільного волевиявлення відповідного органу як орендодавця, а свідчить лише про зміну попереднього волевиявлення; що не може вважатися достатньою правовою підставою для визнання недійсним вказаного договору оренди земельної ділянки, як такого, що не відповідає загальним умовам дійсності правочину.

Наведена правова позиція не суперечить приписам оглядового листа Вищого господарського суду України від 30 листопада 2007 року № 01-8/918. Зміна ж волевиявлення органу, уповноваженого приймати рішення щодо надання в оренду земельних ділянок після укладання відповідного договору оренди, може бути підставою для дострокового розірвання такого договору оренди в установленому законом порядку, а не підставою для визнання такого договору недійсним.

Крім того прокурором не доведено, а матеріалами справи не підтверджено, що з приводу земельних ділянок зазначених у договорах оренди з боку відповідачів було необхідно розробляти замість технічної документації, проект відведення земельних ділянок, оскільки прокурором не доведено і матеріалами справи не підтверджено зміни цільового призначення та не встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), як це передбачено статтею 123 Земельного кодексу України.

Прокурором не доведено, а судом не встановлено з боку першого ідповідача порушення щодо видачі та підстав скасування розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації № 284 від 21 серпня 2010 року.

Таким чином, суд вважає вимоги прокурора та позивача необґрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статтей 44 та 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови в задоволенні позовних вимог судовий збір на відповідачів не покладається.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 123, 124 Земельного кодексу України, статтями 203, 207, 215 Цивільного кодексу України, статтями 1, 33, 34, 44, 49, 66, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні заяви прокурора про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом заборони другому відповідачу - Приватній агрофірмі "ВАТАЛ" здійснювати будь-які дії щодо обробки та використання спірних земельних ділянок.

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 24.05.2013 р.

Суддя Хотенець П.В.