Постанова від 10.03.2009 по справі 26/85-08-2807

26/85-08-2807

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"10" березня 2009 р. Справа № 26/85-08-2807

 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:  Бєляновського В.В.,

                     Суддів:   Шевченко В.В.

                                    Мирошниченко М.А.

при секретарі   -   Волощук О.О.,

за участю представників:

Від Міністерства: не з'явився

Від Підприємства: Насіковська Р.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення господарського суду Одеської області

від 20.11.2008 року                    

у справі № 26/85-08-2807                                                                                                                                                                                                                               

за позовом: Міністерства оборони України

до  відповідача: Підприємства Чорноморської виправної колонії № 74 Управління Державного департаменту України з питань виконання  покарань в Одеській області.

про стягнення 7532,70 грн.

та за зустрічним позовом: Підприємства Чорноморської виправної колонії № 74 Управління Державного департаменту України з питань виконання  покарань в Одеській області

до відповідача: Міністерства оборони України

про стягнення 12536,16 грн.          

ВСТАНОВИЛА:

          У липні 2008 року Міністерство оборони України (далі - Міністерство) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до підприємства Чорноморської виправної колонії № 74 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області (далі - Підприємство) про стягнення 7532,7грн. пені за несвоєчасну поставку продукції згідно з договором про поставку для державних потреб речового майна.

          У відзиві на позовну заяву Підприємство вказувало на те, що процедура закупівлі сорочок формених для військовослужбовців повинна була відбутися 28.02.2007 року, а фактично відбулася 10.04.2007 року, в результаті чого договір на поставку речового майна було укладено 14.05.2007 року, а строки поставок визначені у ІІ-ІІІ кварталах 2007 року. Таким чином, для виготовлення обумовленої договором кількості продукції у Підприємства було вдвічі менше часу, при тому, що закупівля сировини, матеріалів та комплектуючих здійснювалася ним самостійно. А тому Підприємство просило господарський суд врахувати об'єктивні причини, що призвели до затримки постачання продукції, важкий матеріальний стан, порушення позивачем умов договору щодо своєчасної оплати отриманої продукції та відсутність в нього матеріальної шкоди і не застосовувати штрафні санкції до підприємства.

          У липні 2008 року Підприємство подало зустрічний позов до Міністерства про стягнення 5119,33 грн. пені, 1919,03 грн. - 3% річних та 5497,80 грн. втрат від інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання щодо своєчасного проведення розрахунку за фактично поставлену продукцію згідно з договором про поставку речового майна від 14.05.2008 року.

          У відзиві на зустрічну позовну заяву Міністерство не визнало позов посилаючись на те, що вжило всіх необхідних та залежних від нього заходів для виконання взятих на себе зобов'язань і розрахунок за поставлену продукцію по договору від 14.05.2008 року здійснило у повному обсязі.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 20.11.2008 року (суддя - Никифорчук М.І.) первісний позов Міністерства та зустрічний позов Підприємства задоволено з мотивів обґрунтованості позовних вимог, здійснено взаємозалік однорідних вимог відповідно до ст. 601 ЦК України та стягнуто з Міністерства на користь Підприємства 5003 грн. 46 коп. пені, 125 грн. 36 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, а також стягнуто з Підприємства на користь державного бюджету 102 грн. державного мита та 118 грн. оплату витрат з інформаційно - технічного забезпечення розгляду справ у судах.

          Рішення мотивовано тим, що 14.05.2007 року між сторонами було укладено договір № 251/4/3/07/92 про поставку для державних потреб матеріально - технічних засобів речової служби (за кошти державного бюджету), відповідно до якого Підприємство повинно було поставити для потреб Міністерства сорочки формені верхні згідно з рознарядкою з обов'язковим дотриманням передбачених нею асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та строків поставки, який визначений у ІІ —ІІІ кварталах 2007 року. На підставі досліджених в судовому засіданні доказів, наявних у справі, суд встановив, що як у поставці продукції, та у її оплаті з обох сторін було допущено прострочення у строках поставки продукції, так і прострочення її оплати, а тому суд дійшов висновку, що обидва позови слід задовольнити. Разом з тим, згідно зі ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Вимоги сторонами заявлені однорідні. Під час розгляду справи представником Підприємства заявлено клопотання про здійснення взаємозаліку однорідних вимог. А тому суд зважив за можливе застосувати до вказаних вимог взаємозаліку, згідно якого з Міністерства на користь Підприємства стягується різниця у заявлених до стягнення сум.

          В апеляційній скарзі та доповненнях до неї Міністерство посилаючись на те, що під час розгляду справи судом неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального і процесуального права, просить зазначене рішення в частині задоволення зустрічного позову скасувати та відмовити у задоволенні позову і стягнути з Підприємства пеню в розмірі 7532,7 грн. При цьому, скаржник посилається на те, що судом не враховано, що згідно з договором від 14.05.2007р. розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 10 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику (до Департаменту постачання матеріальних ресурсів Міністерства) належним чином оформлених документів, передбачених договором. Окрім того, оскільки у договорі не передбачені штрафні санкції  щодо грошових зобов'язань замовника, то і підстав для їх застосування немає. В   свою чергу Міністерство здійснило розрахунок по оплаті поставленої продукції в повному обсязі.

          У відзиві на апеляційну скаргу Підприємство заперечує проти її задоволення вказуючи на те, що Міністерство жодного разу ні у відповіді на претензію, ні у запереченні проти позову не посилалося на відсутність фінансування, навпаки, ним до господарського суду надано листи, які свідчать про те, що грошові кошти на його рахунок надходили щомісяця. На рахунках - фактурах Підприємства директором Департаменту постачання матеріальних ресурсів Міноборони накладено резолюцію про сплату коштів в строк, але фактично оплату здійснено з простроченням від 21 до 45 діб. На підставі викладеного Підприємство просить оскаржуване рішення залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим.

          Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони були повідомлені заздалегідь належним чином, проте Міністерство двічі не скористалося наданим законом правом на участь свого представника в засіданні суду, а також витребуваний ухвалою від 10.02.2009 року обґрунтований розрахунок суми пені відповідно до умов п. 6.3 договору від 14.05.2007 року без поважних причин не подало. Нез'явлення в судове засідання представника Міністерства та неподання витребуваного судом розрахунку суми пені не перешкоджає апеляційному перегляду справи за наявними в ній матеріалами згідно з приписами ст. ст. 75, 101 ГПК України.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника Підприємства, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.2007 року між Міністерством (замовник) та Підприємством (постачальник) було укладено договір № 251/4/3/07/92 про поставку для державних потреб матеріально - технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити речове майно для потреб Міністерства оборони України (далі - продукція), а замовник –забезпечити приймання та оплату продукції в асортименті, кількості, у строки (терміни) і за цінами згідно положень цього договору.

          Умовами даного договору визначено, що вартість продукції, передбаченої до поставки за цим договором, її номенклатура, характер, технічні та якісні характеристики, а також конструктивні, технологічні, експлуатаційні та інші вимоги до продукції, строки (терміни) виконання цього договору, визначаються специфікацією, згідно з якою предметом поставки є сорочки формені кольору полину з коротким рукавом у кількості 20 000 одиниць, загальною вартістю 714000 грн., зі строком поставки: 10 000 одиниць у ІІ кварталі, 10 000 одиниць у ІІІ кварталі (до 15.12.2007 року); постачальник самостійно закуповує сировину, матеріали та комплектуючі вироби, які необхідні йому для виконання замовлення. При цьому, вони можуть бути придбані тільки у тих підприємств, які затвердили в Міністерстві відповідні зразки; одержувачами продукції є речові бази (склади) Міністерства оборони України згідно з рознарядкою Міністерства оборони України, яка є невід'ємною частиною цього договору, з обов'язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та строків поставки; постачальним (здавальним) періодом за договором є квартал; загальна вартість продукції з ПДВ –714 000 грн., в тому числі вартість тари, упаковки, маркування, вантажних робіт в місцях завантаження та транспортних витрат; розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 10 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику (до Департаменту постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України) належним чином оформлених документів, передбачених цим договором; постачальник зобов'язаний надати замовнику (до Департаменту постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України) належним чином оформлені наступні документи: рахунок –фактуру на відвантажену продукцію, підписаний керівником та головним бухгалтером підприємства (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку - фактурі); акт приймального контролю якості продукції, на якому повинен бути оригінал підпису одержувача Замовника, засвідчений мастичною печаткою, який підтверджує одержання продукції; видаткову накладну постачальника; за недопоставку або несвоєчасну поставку продукції постачальник сплачує  неустойку в розмірі 0,1 відсотка від вартості недопоставленої продукції за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

          Після укладення даного договору Підприємство тричі письмово зверталося до Міністерства з листами від 05.06.2007р. № 3/7-4090, від 16.06.2007р. № 3/7-4422, від 20.06.2007р. № 3/7-4494, в котрих повідомляло, що на теперішній час виробник сорочкової тканини кольору полину СУРП ТОВ „Чайковський текстиль - Україна” неспроможний забезпечити поставку сировини необхідного артикулу, а аналоги інших виробників на українському ринку відсутні, у зв'язку з чим викладало прохання розглянути питання щодо переносу термінів поставки сорочок формених у кількості 10 000 одиниць з ІІ кварталу на ІІІ квартал поточного року. Обґрунтованість таких звернень підтверджується наявним у справі листуванням між Підприємством та СУРП ТОВ „Чайковський текстиль - Україна”. Проте, позитивної відповіді від Міністерства на свої звернення Підприємство не отримало.

          На виконання своїх договірних зобов'язань згідно з рознарядкою  Міністерства Підприємство поставило одержувачам останнього 17.07.2007 року за актом приймання № 487 дві тисячі одиниць продукції на суму 71 400 грн., 18.07.2007 року за актом № 141 одну тисячу одиниць на суму 35 700 грн., 19.07.2007 року за актом № 313 дві тисячі одиниць на суму 71 400 грн., 23.07.2007 року за актом № 428 три тисячі одиниць на суму 107 100 грн., 31.07.2007 року за актом № 285 дві тисячі одиниць продукції на суму 71 400 грн.

          Таким чином, поставка першої партії продукції у кількості 10 000 одиниць була здійснена Підприємством з простроченням встановленого умовами договору строку.

          Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.           

          Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

          Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

          Як вже було зазначено вище, аналогічна відповідальність передбачена умовами п. 6.3 договору, відповідно до якого за недопоставку або несвоєчасну поставку продукції постачальник сплачує неустойку в розмірі 0,1 відсотка від вартості недопоставленої продукції за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

          Отже, відповідно до п. 6.3 договору Міністерство правомірно нарахувало Підприємству пеню за несвоєчасну поставку продукції в розмірі 0,1 відсотка від вартості несвоєчасно поставленої продукції за кожну добу затримки. За розрахунками Міністерства, що містяться у позовній заяві, сума згаданої пені складає 7 532,7 грн. Таке нарахування суми пені є правом позивача, воно не суперечить закону і відповідачем не оспорюється.

          Разом з тим, задовольнивши позовні вимоги Міністерства про стягнення  з Підприємства пені в сумі 7532,7 грн. місцевий господарський суд не врахував положення ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, відповідно до яких загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність та справедливість, а також не взяв до уваги приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до яких розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, та приписи ч. 2 ст. 233 ГК України згідно з якими, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. При цьому, без належної уваги та оцінки зі сторони суду залишилися такі обставини, що з вини Міністерства договір про поставку речового майна був укладений лише 14.05.2007 року, а строки постачання продукції у кількості 20 000 одиниць визначені у ІІ та ІІІ кварталах 2007 року. Таким чином, для виготовлення першої партії продукції у кількості 10 000 сорочок формених у Підприємства було вдвічі менше часу, при тому, що закупівля сировини, матеріалів та комплектуючих виробів, необхідних для виготовлення продукції, здійснювалася останнім самостійно і на момент укладення договору, за встановленими по справі обставинами, така сировина –сорочкова тканина кольору полину в необхідній кількості на українському ринку була відсутня. Незважаючи на такі труднощі Підприємством були вжиті необхідні заходи для максимального скорочення строків затримки у постачанні продукції, внаслідок чого від її несвоєчасної поставки збитків у Міністерства не виникло. Отже, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу, а також наведених

вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що даний випадок є винятковим і вважає за необхідне зменшити розмір стягуваної з Підприємства пені до 1% від заявленої до стягнення суми, тобто до 75 грн. 32 коп.

          Згідно з доказами, що місяться в справі, поставка другої партії продукції у кількості 10 000 одиниць була здійснена Підприємством у встановлений договором строк, що підтверджується актами приймання за липень – серпень 2007 року та Міністерством не заперечується.

          Відповідно до умов п. п. 4.4, 4.5 договору Підприємство надало Міністерству належним чином оформлені документи, передбачені цим договором, для оплати поставленої продукції, а саме: 20.08.2007 року надано документи на оплату 357 000 грн., 03.09.2007 року надано документи на оплату 214 200 грн., 11.09.2007 року надано документи на оплату 71 400 грн., 18.09.2007 року надано документи на оплату 71 400 грн., що підтверджується відмітками Департаменту постачання матеріальних ресурсів Міністерства на супровідних листах до зазначених документів.

          Наявні у справі копії банківських виписок свідчать про те, що в порушення умов п. 4.4 договору, відповідно до якого розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 10 банківських днів з дати надання постачальником замовнику належним чином оформлених документів, передбачених цим договором, оплата одержаної продукції була проведена Міністерством з порушенням встановленого строку. Так, 21.09.2007 року Міністерством було сплачено 107 100 грн., 16.10.2007 року сплачено 535 500 грн., 25.10.2007 року сплачено 71 400 грн., тобто з простроченням платежів від 16 до 41 доби, у зв'язку з чим Підприємство просить стягнути з Міністерства пеню в сумі 5119,33 грн., три проценти річних в сумі 1919,03 грн. та втрати від знецінення грошових коштів в сумі 5497,80 грн., а всього на загальну суму 12 536,16 грн. згідно з наданими розрахунками.

          Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

          Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Разом з тим, задовольнивши позовні вимоги Підприємства про стягнення з Міністерства пені, втрат від інфляції та річних загальною сумою 12 536,16 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання місцевий господарський суд не врахував повністю положення п. 4.4 договору щодо здійснення розрахунку за фактично поставлену продукцію протягом 10 банківських днів з дати надання постачальником замовнику належним чином оформлених документів, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства за даним кодом видатків.

          Між тим, з копії листа Командування сил підтримки Збройних сил України від 16.08.2007 року № 328/5/1/580/Ф випливає, що згідно з річним розписом асигнувань Державного бюджету України на 2007 рік на утримання особового складу Збройних сил України виділено кошти відповідно до розподілу коштів від 01.08.2007 року № 248/1/б/1656 у сумі 35 391 710 грн., у тому числі за кодом видатків 1134 ст 2731, тобто м'який інвентар та обмундирування, лише 304 220 грн. З копій листів зазначеного Командування від 08.10.2007 року вбачається, що відповідно до розподілу коштів № 146 згідно з рішеннями Міністра оборони України від 01.10.2007р. та від 03.10.2007р. Департаменту постачання матеріальних ресурсів Міністерства для проведення розрахунків з постачальниками за кодом видатків 1134 ст 2731 виділено  бюджетні кошти загальною сумою 7 951 400 грн.  

          Остаточний розрахунок з Підприємством Міністерство здійснило 16.10.2007 року на суму 535 500 грн. та 25.10.2007 року на суму 71 400 грн.

          Отже, оскільки наявність бюджетних коштів на рахунку Міністерства за кодом видатків 1134 ст 2731- м'який інвентар та обмундирування на момент подання Підприємством останньому документів для проведення розрахунків за фактично поставлену продукцію у кількості достатній для проведення таких розрахунків належними доказами не доведено, то відповідно, у суду не має правових підстав вважати, що Міністерство прострочило виконання свого грошового зобов'язання перед Підприємством. За таких обставин, зустрічний позов задоволенню не підлягає.

          З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, надав невірну юридичну оцінку обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.                    

Керуючись  ст. ст.  99, 101-105, 122  ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

          Рішення господарського суду Одеської області від 20.11.2008 року у справі № 26/85-08-2807 скасувати і стягнення за ним припинити.

          Первісний позов задовольнити частково.

          Стягнути з Чорноморської виправної колонії № 74 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області (65059, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 15, код ЄДРПОУ 08680595, р/р 26009016401001 в філії АКБ “ІмексБанк” м. Одеси, МФО 388584) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022, р/р 35223110003192 ОПЕРУ ДКУ м. Києва, МФО 820172) 75 грн. 32 коп. пені, а в решті частини позову відмовити.

          У задоволенні зустрічного позову відмовити.

          Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                     Бєляновський В.В.

Судді                                                                            Мирошниченко М.А.

                                                                                     Шевченко В.В.