Рішення

від 14.05.2013 по справі 919/348/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року справа № 919/348/13 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи:

за позовом Прокурора Ленінського району міста Севастополя

(99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, 10)

в інтересах Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради,

держави ідентифікаційний код 25750044

в особі (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

до Приватного підприємства „Панорама",

ідентифікаційний код 24863548

(99011, м. Севастополь, вул. В. Морська, 23)

про стягнення 45 624,28 грн,

Представники учасників судового процесу:

прокурор - Місюра О.М. - прокурор відділу прокуратури м. Севастополя, посвідчення № 005793 від 25.09.2012;

позивач - Тельнова К.П. - представник, довіреність від 09.01.2013;

відповідач - явку уповноваженого представника не забезпечив.

Обставини справи:

21.03.2013 Прокурор Ленінського району міста Севастополя (далі - прокурор) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - позивач) з позовом до Приватного підприємства „Панорама" (далі - відповідач) про стягнення 40 009,94 грн заборгованості за договором № 78/09ф від 17.12.2009 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя.

Ухвалою від 25.03.2013 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі, у порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору; викликано прокурора та представників сторін для уточнення обставин справи на 18.04.2013; розгляд справи призначено на 23.04.2013.

Під час розгляду справи позивач надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача на свою користь 45 624,28 грн, з яких: 42 882,80 грн - розмір пайового внеску за договором № 78/09ф від 17.12.2009 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя за період з квітня 2012 року по лютий 2013 року; 423,14 грн - 3% річних; 2 318,35 грн - пеня /арк. с. 38/, у зв'язку з уточненням розрахунку 3% річних та пені, а також настанням строку внесення чергового платежу.

Зважаючи на положення частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог, суд прийняв збільшення розміру позовних вимог.

Присутні в судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 23.04.2013, та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач не скористався своїми процесуальними правами, наданими йому статтями 22, 59 Господарського процесуального кодексу України: письмовий відзив на позов та документи в обґрунтування заперечень проти позову та інші витребувані судом документи не надав, у судове засідання 23.04.2013 явку свого повноважного представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином - рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення /арк. с. 22-24а/, за адресою, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 19-21/; про причини неявки суду не сповістив.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до абзацу першого пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явились у засідання.

Водночас, за змістом абзацу третього підпункту 3.9.1 вказаного пункту, у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як убачається з матеріалів справи, ухвали суду від 25.03.2013 про порушення провадження у справі та від 23.04.2013 про відкладення розгляду справи, які надіслано за місцезнаходженням відповідача /арк. с. 19-21/, повернулись до суду із відміткою „за зазначеною адресою не знаходиться" /арк. с. 22-24а, 48-51/.

За таких обставин суд вважає відповідача таким, що повідомлений про дату, час і місце розгляду справи належним чином.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що явка відповідача обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини сторін, суд вирішив розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами - в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

17.12.2009 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Фонд) та Приватним підприємством „Панорама" (Замовник) укладено Договір про пайову участь (внески) замовників у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Севастополя № 78/09ф (будівництво та обслуговування готельного комплексу по вул. Капітанській) (далі - Договір) /арк. с. 9-10/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Замовник (відповідач) зобов'язався здійснювати пайову участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Севастополя шляхом перерахування грошових коштів до цільового фонду створення та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Севастополя (далі - Цільовий фонд).

Пунктом 2.1 Договору встановлений обов'язок відповідача з перерахування суми пайової участі у розмірі 9 675 224,60 грн на рахунок Цільового фонду відповідно до Розрахунку (Додаток 1) /арк. с. 11/.

Згідно із пунктом 2.2 Договору розрахунки за договором здійснюються відповідачем відповідно до Графіку (Додаток 2 /арк. с. 12-13/) в строк, який не може перевищувати одного місяця після прийняття об'єкта в експлуатацію.

Як стверджує позивач, відповідач з квітня 2012 року припинив виконувати власні зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач надіслав відповідачеві претензію за вих. № 01-15/811 від 14.03.2013 з вимогою погасити наявну заборгованість не пізніше 20.03.2013 /арк. с. 14/.

Проте, Приватне підприємство „Панорама" заборгованість по пайовій участі не погасило, на претензію жодним чином не відреагувало, що спричинило звернення прокурора до суду із даним позовом в інтересах держави в особі позивача.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36 1 Закону України „Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор має право звертатися до господарського суду в інтересах держави.

У рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 про офіційне тлумачення статті 2 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій. Також вказаним рішенням Конституційного Суду України встановлено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно формулює, у чому саме полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до частин другої та третьої статті 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Отже, отримувачем коштів для створення і розвитку соціальної інфраструктури міста Севастополя є місцевий бюджет.

Забезпечення виконання місцевого бюджету, який в силу частини шостої статті 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" не включається до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів, належить до відання виконавчих органів відповідних рад (підпункт 1 пункту „а" статті 28 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з пунктами 4, 10.53 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (в редакції рішення Севастопольської міської Ради № 9128 від 26.01.2010), Фонд є виконавчим органом Севастопольської міської Ради, який здійснює підготовку та укладає договори про пайову участь (внески) забудовників у розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста Севастополя, контролює їх виконання /арк. с. 32-36/.

Таким чином, невиконання зобов'язань за договорами про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста Севастополя порушує економічні інтереси держави в галузі виконання регіональних програм соціально-економічного розвитку, а тому потребує захисту.

Зважаючи на вищевикладене, подання прокурором в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради даного позову є правомірним.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, визначених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом установлено, що 17.12.2009 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та Приватним підприємством „Панорама" укладено Договір про пайову участь (внески) замовників у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Севастополя № 78/09ф (будівництво та обслуговування готельного комплексу по вул. Капітанській).

Відповідно до частини третьої статті 27 1 Закону України „Про планування та забудову території" та пункту 2 Порядку пайової участі замовників у створенні та розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста Севастополя, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради № 1249 від 22.10.2003, зі змінами, внесеними рішенням Севастопольської міської Ради № 910 від 11.10.2006 (які були чинні на час виникнення спірних правовідносин), пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населеного пункту.

Аналогічні положення щодо врегулювання виконання зобов'язань підприємств-забудовників перед місцевим бюджетом містить у собі Порядок пайової участі замовників у створенні та розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста Севастополя, затверджений рішенням Севастопольської міської Ради № 956 від 30.06.2011.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

За умовами Договору (пункти 2.1, 2.2) відповідач зобов'язався перераховувати суму пайової участі в розмірі 9 675 224,60 грн на рахунок Цільового фонду за Графіком (Додаток 2), яким встановлені щомісячні платежі до останнього числа місяця: по 5 360,35 грн - з грудня 2009 року по червень 2015 року; по 125 734,15 грн - з липня 2015 року по жовтень 2019 року; 2 777 905,35 грн - до 30 листопада 2019 року /арк. с. 12-13/.

Отже, відповідач повинен був перераховувати відповідну суму пайової участі щомісячно в строк до останнього числа відповідного місяця.

Належне виконання відповідачем своїх зобов'язань по щомісячному внесенню сум пайової участі за Договором до квітня 2012 року підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача /арк. с. 16-18/.

Утім, починаючи з квітня 2012 року, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконує, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 42 882,80 грн.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч наведеним нормам відповідачем не надано належних та допустимих доказів вжиття вичерпних заходів, спрямованих на безумовне виконання свого обов'язку щодо своєчасного внесення пайових внесків за Договором.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 42 882,80 грн за період з квітня 2012 року по січень 2013 року є доведеними та обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 423,14 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних /арк. с. 40/, суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних від простроченої суми (42 882,80 грн) в сумі 423,14 грн підлягають до задоволення.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до пункту 3.1 Договору за порушення строків внесення платежів відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми за кожен день прострочення.

Суд зазначає, що дане положення Договору повністю узгоджується із вимогами чинного законодавства України, зокрема, статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Так, відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 2 318,35 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені /арк. с. 40/, суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 2 318,35 грн підлягають до задоволення.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю у сумі 45 624,28 грн, з яких: 42 882,80 грн - розмір пайового внеску за Договором № 78/09ф від 17.12.2009 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя за період з квітня 2012 року по лютий 2013 року; 423,14 грн - 3% річних; 2 318,35 грн - пеня.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача і підлягає стягненню з нього в доход Державного бюджету України у мінімальному розмірі - в сумі 1 720,50 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Панорама" (ідентифікаційний код 24863548; 99011, м. Севастополь, вул. В. Морська, 23; п/р 26006945194621 у ПАТ „Укрсоцбанк", МФО 324195, м. Севастополь, або з інших рахунків) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 38022717; 99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5; п/р 31517921700001 в ГУ ДКС України в м. Севастополі, МФО 824509, отримувач - місцевий бюджет, код платежу 24170000) 45 624,28 грн (сорок п'ять тисяч шістсот двадцять чотири грн 28 коп.), з яких: 42 882,80 грн - розмір пайового внеску за Договором № 78/09ф від 17.12.2009 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя за період з квітня 2012 року по лютий 2013 року; 423,14 грн - 3% річних; 2 318,35 грн - пеня.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Приватного підприємства „Панорама" (ідентифікаційний код 24863548; 99011, м. Севастополь, вул. В. Морська, 23; п/р 26006945194621 у ПАТ „Укрсоцбанк", МФО 324195, м. Севастополь, або з інших рахунків) у доход Державного бюджету міста Севастополя (п/р 31215206783001 у банку одержувача - ГУ ДКС України у місті Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 38022717, код бюджетної класифікації - 22030001 „Судовий збір", код суду 23013519) судовий збір у сумі 1 720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять грн 50 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.05.2013.

Суддя підпис В.О. Головко