Ухвала

від 14.05.2013 по справі 2а-930/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року Справа № 876/4336/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів з участю секретаря судового засідання Коваля Р.Й., Довгополова О.М., Святецького В.В., Ігнатович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Трускавці Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року в адміністративній справі № 2а-9320/12/1370 за позовом закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «Трускавецькурорт» до державної податкової інспекції у м.Трускавці Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за №№ 0000182301 та 0000192301 від 29.03.2012 року,

В С Т А Н О В И В :

31 жовтня 2012 року закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів «Трускавецькурорт» (далі - ЗАТ ЛОЗ «Трускавецькурорт») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Трускавці Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м.Трускавці) за №№ 0000182301 та 0000192301 від 29.03.2012 року, якими ЗАТ ЛОЗ «Трускавецькурорт» визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1823507,00 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 2514952,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що правочини між позивачем та контрагентом носять реальний характер, що підтверджується відповідними первинними документами. Крім цього, щодо правочинів відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. У зв'язку з цим, висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи

Також позивач зазначає, що ним ведеться податковий облік по податку на додану вартість відповідно до вимог чинного податкового законодавства, податкові накладні, які включені ним до реєстру податкових накладних у спірних податкових періодах, оформлені відповідно до вимог податкового законодавства.

Тому позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними та необґрунтованими. Приймаючи дані повідомлення-рішення, відповідач вийшов за межі своїх повноважень та діяв у спосіб, що суперечить Конституції та законам України, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є підстави для їх скасування.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржила ДПІ у м.Трускавці, яка вважає, що рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що первинні документи, надані позивачем під час проведення перевірки, не можуть підтверджувати факт здійснення господарських операцій, оскільки складені та підписані невідомими особами. Крім того, під час перевірки позивача встановлено, що неможливо провести перевірку контрагента позивача у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням. Також відповідачем отримано вирок Дарницького районного суду м.Києва від 03.12.2010 р. у справі № 1-1443/10, яким встановлено вину засновника та директора ТзОВ «ВТО Рембуд-Інвест» у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.205, ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних міркувань.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Аналогічні норми закріплені в Законі України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 04.12.1990 р.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 29.03.2012 року ДПІ у м.Трускавці були прийняті податкові-повідомлення рішення за №№ 0000182301 та 0000192301, згідно яких контролюючим органом на підставі акту позапланової невиїзної перевірки ЗАТ ЛОЗ «Трускавецькурорт» за № 18/23-0/30322940 від 02.03.2012 р. позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1823507,00 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 2514952,00 грн. за порушення ЗАТ ЛОЗ «Трускавецькурорт» вимог п.5.1, п.п.5.2.1 й п.п.5.2.10 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 та ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток за дев'ять місяців на суму 1458806,00 грн.; п.п.7.4.1 й п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2009 року на суму 1167045,40 грн. та за жовтень 2009 року на суму 844917,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив із того, що платник податків не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, оскільки це надмірний тягар для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на наступне.

Валові витрати виробництва та обігу, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із п.п.5.2.1 та п.п.5.2.10 п.5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті; суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно із п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Як встановлено судом, між ЗАТ ЛОЗ «Трускавецькурорт» (Замовник) та ТзОВ «ВТО Рембуд-Інвест» (Підрядник) було укладено договори підряду за № 12/Д-130-08 від 26.05.2009 р. та за № 15/Д-081-09 від 15.06.2009 р. (далі - Договори).

Згідно із п.1.1 вказаних Договорів, Підрядник зобов'язувався виконати комплекс ремонтно-будівельних робіт у філіях ЗАТ ЛОЗ «Трускавецькурорт», «Гідрогеологічна режимно-експлуатаційна станція», «Трускавецькурорттеплоенерго», «Дієтична їдальня «Веселка»», «Санаторій «Алмаз»», «Санаторій «Весна»», «Санаторій «Кристал»», «Санаторій «Янтар»», «Санаторій «Рубін»» і здати результати робіт Замовнику відповідно до кошторисної документації та в обумовлені строки, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість. Обсяги і зміст робіт визначені в договірній ціні та локальному кошторисі.

Загальна вартість робіт, відповідно до п.4.1 Договору підряду № 12/Д-130-08 від 26.05.2009 р., визначена згідно з кошторисом і динамічною договірною ціною складає 7002272 грн. 40 коп., у т.ч. ПДВ 1167045 грн. 40 коп.

Відповідно до п.4.1 Договору підряду № 15/Д-081-09 від 15.06.2009 р. загальна вартість робіт визначена згідно з кошторисом і динамічною договірною ціною складає 5069502 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ 844917 грн. 00 коп.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано акти виконаних робіт:

- від 31.07.2009 р.: за №1 на загальну суму 1571053,00 грн., в т.ч. ПДВ - 261842,20 грн. (ремонтні роботи на свердловинах у філії ГГРЕС); за № 2 на загальну суму 525 264,00 грн., в т.ч. ПДВ - 87544,00 грн. (ремонт холодильного обладнання у філії «Дієтична їдальня «Веселка»»); за № 3 на загальну суму 201255,60 грн., в т.ч. ПДВ - 33542,60 грн. (ремонт внутрішніх сантехсистем у філії «Санаторій «Алмаз»»); за № 4 на загальну суму 882441,60 грн., в т.ч. ПДВ - 147073,60 грн. (ремонт внутрішніх приміщень філії «Санаторій «Весна»»); за № 5 на загальну суму 721479,60 грн., в т.ч. ПДВ - 120246,60 грн. (ремонт внутрішніх приміщень у філії «Санаторій «Кристал»»); за № 6 на загальну суму 252657,60 грн., в т.ч. ПДВ - 42109,60 грн. (ремонт зовнішніх мереж водопостачання в філії «Санаторій «Янтар»»); за № 7 на загальну суму 738703,20 грн., в т.ч. ПДВ - 123117,20 грн. (комплекс пуско-налагоджувальних робіт у філії «Санаторій «Весна»»); за № 8 на загальну суму 652642,80 грн., в т.ч. ПДВ - 108773,80 грн. (виконання ремонтно-налаго-джувальних робіт в їдальні і спальних корпусах у філії «Санаторій «Рубін»»); за № 9 на загальну суму 1103538,00 грн., в т.ч. ПДВ - 183923,00 грн. (ремонтно-налагоджувальні роботи теплотехнічного обладнання у котельнях по вул.Шевченка і Городище в філії «Трускавецькурорттеплоенерго»); за № 10 на загальну суму 353236,80 грн., в т.ч. ПДВ - 58872,80 грн. (ремонт зовнішніх інженерних мереж теплопостачання в філії «Трускавецькурорттеплоенерго»);

- від 04.09.2009 р.: за № 1 на загальну суму 592312,80 грн., в т.ч. ПДВ - 98718,80 грн. (ГГРЕС відкачування води з свердловин і шахтних колодязів); за № 2 на загальну суму 778840,80 грн., в т.ч. ПДВ - 129806,80 грн. (ремонт і наладка холодильного обладнання їдальні санаторію «Янтар»); за № 3 на загальну суму 501416,40 грн., в т.ч. ПДВ - 83569,40 грн. (ремонт внутрішніх приміщень санаторію «Алмаз»); за № 4 на загальну суму 798154,80 грн., в т.ч. ПДВ - 133025,80 грн. (наладка теплотехнічного обладнання санаторної котельні санаторію «Весна»); за № 5 на загальну суму 283968,00 грн., в т.ч. ПДВ - 47328,00 грн. (ремонт зовнішніх мереж водопостачання санаторію «Рубін»); за № 6 на загальну суму 366589,20 грн., в т.ч. ПДВ - 61098,20 грн. (ремонт і наладка ліфтового обладнання санаторію «Рубін»); за № 7 на загальну суму 1495864,80 грн., в т.ч. ПДВ - 249310,00 грн. (ремонт внутрішніх приміщень і прочистка каналізаційних мереж санаторію «Янтар»); за № 8 на загальну суму 252355,20 грн., в т.ч. ПДВ - 42059,20 грн. (ремонт внутрішніх санітарно-технічних систем санаторію «Рубін»).

Як видно із актів виконаних робіт, роботи виконано у повному обсязі.

За фактом виконаних робіт ТзОВ «ВТО Рембуд-Інвест» виписано на адресу ЗАТ ЛОЗ «Трускавецькурорт» наступні податкові накладні:

- від 31.07.2009 р.: за № 1222 на суму ПДВ 120246,60 грн., за № 1223 на суму ПДВ 58872,80 грн., за № 1224 на суму ПДВ 26184,20 грн., за № 1225 на суму ПДВ 108773,80 грн., за № 1226 на суму ПДВ 33542,60 грн., за № 1227 на суму ПДВ 42109,60 грн., за № 1228 на суму ПДВ 87544,00 грн., за № 1229 на суму ПДВ 123117,20 грн., за № 1229/2 на суму ПДВ 147073,60 грн., за № 1229/3 на суму ПДВ 183923,00 грн.;

- від 04.09.2009 р.: за № 1285 на суму ПДВ 249310,80 грн., за № 1286 на суму ПДВ 42059,20 грн., за № 1287 на суму ПДВ 47328,00 грн., за № 1288 на суму ПДВ 61098,20 грн., за № 1289 на суму ПДВ 83569,40 грн., за № 1290 на суму ПДВ 98718,80 грн., за № 1291 на суму ПДВ 133025,80 грн., за № 1292 на суму ПДВ 129806,80 грн.

Вказані податкові накладні позивачем включено до реєстру отриманих податкових накладних та відображено в Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до Декларацій з податку на додану вартість за липень та вересень 2009 року.

Оплата за виконані роботи проведена позивачем у вексельній та безготівковій формі, а саме: 13.08.2009 р. ЗАТ ЛОЗ «Трускавецькурорт» передано ТзОВ «ВТО Рембуд-Інвест» простий вексель серії АА № 1181344 на суму 7002272,40 грн. (дата погашення 13.08.2019 р.) та перераховано на поточний рахунок ТзОВ «ВТО Рембуд-Інвест» грошові кошти у розмірі 5069502,00 грн., в тому числі ПДВ 844917,00 грн., згідно із платіжними дорученнями: за № 14660 від 15.09.2009 р. на суму 1495864,80 грн., за № 14661 від 15.09.2009 р. на суму 252355,20 грн., за № 14753 від 16.09.2009 р. на суму 592312,80 грн., за № 14754 від 16.09.2009 р. на суму 501416,40 грн., за № 14755 від 16.09.2009 р. на суму 283968,00 грн., за № 14756 від 16.09.2009 р. на суму 366584,20 грн., за № 14806 від 17.09.2009 р. на суму 778840,80 грн., за № 14807 від 17.09.2009 р. на суму 798154,80 грн.

Із урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивач та його контрагент ТзОВ «ВТО Рембуд-Інвест» в повному обсязі виконали свої договірні зобов'язання.

Покликання відповідача на вирок Дарницького районного суду м.Києва від 03.12.2010 р. у справі № 1-1143/10, яким встановлено вину ОСОБА_5, засновника та директора контрагента позивача - ТзОВ «ВТО Рембуд-Інвест», у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 (створення фіктивного підприємництва з метою прикриття незаконної діяльності як пособник), ч.1 ст.366 (внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей) Кримінального кодексу України, що виключає можливість реального виконання робіт за договорами, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки таким не встановлено жодних обставин щодо посадових осіб ЗАТ ЛОЗ «Трускавецькурорт», не встановлено будь-яких порушень у господарських відносинах між ТзОВ «ВТО Рембуд-Інвест» та ЗАТ ЛОЗ«Трускавецькурорт», а відносини між цими підприємствами взагалі не були предметом дослідження в кримінальній справі та не встановлювались у даному вироку.

Відповідно до ст.72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язкови-ми для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Судом правильно встановлено, що договори підряду за № 12/Д-130-08 від 26.05.2009 р. та за № 15/Д-081-09 від 15.06.2009 р., укладені між ЗАТ ЛОЗ «Трускавецькурорт» та ТзОВ «ВТО Рембуд-Інвест», відповідно до ст.ст.203, 215, 219, 220, 223, 224 ЦК України, у судовому порядку недійсними не визнавались; на час здійснення господарських операцій ТзОВ «ВТО Рембуд-Інвест» було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та в органах ДПС України, мало свідоцтво платника ПДВ.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про те, що роботи за укладеними договорами з ТзОВ «ВТО Рембуд-Інвест» реально виконані, а також про правомірність відображення в бухгалтерському та податковому обліку фінансово-господарсь-ких операцій між контрагентами цих договорів, що підтверджується рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 20.09.2012 року у справі № 1324-1298/12 та висновком судової будівельно-технічної експертизи № 03/12е від 07.08.2012 року, проведеної ПП «Юридично-експертна компанія «Юрекс» (т.1 а.с.82 - 108).

Що стосується невиконання контрагентом позивача свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то зазначене тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту у разі, коли цей платник має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказане відповідає позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалах цього суду у справах за № К-27958/10 від 28.04.2011 року, за № К-16801/07 від 11.08.2010 року, за № К-20514/08 від 03.11.2010 року, та позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах цього суду від 13.01.2009 року (справа № 21-157во08) та від 11.12.2007 року (справа № 21-137во06), а також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини (зокрема, справа «БУЛВЕС» АД проти Болгарії», заява № 3991/03).

При цьому колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зауважити, що покликання податкового органу на те, що первинні документи, надані позивачем під час проведення перевірки, не можуть підтверджувати факт здійснення господарських операцій, оскільки складені та підписані невідомими особами, не підтверджені будь-якими доказами.

Таким чином, податковим органом безпідставно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч зазначеним положенням КАС України, не довів фактів вчинення позивачем порушенням норм податкового законодавства та правомірності власних дій щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Трускавці Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року в адміністративній справі № 2а-9320/12/1370, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й. Коваль

Судді О.М. Довгополов

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 17 травня 2013 року.