Рішення

від 27.05.2013 по справі 905/1740/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.05.2013р. Справа № 905/1740/13-г

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесник Р.М.

при секретарі судового засідання Петраченко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: комунального підприємства «Комсервіс» Дружківської міської ради, м. Дружківка

до відповідача: Дружківського міського товариства інвалідів «Первоцвіт», м. Дружківка

про стягнення заборгованості у розмірі 11 260,16 гривень, пені у розмірі 1 125,65 гривень та розірвання договору оренди комунального майна від 16.05.2012р.

Представники сторін:

Від позивача: Неміш Р.М., Бузова Г.О.

Від відповідача: не з'явився

Комунальне підприємство «Комсервіс» Дружківської міської ради звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Дружківського міського товариства інвалідів «Первоцвіт» про стягнення заборгованості у розмірі 11 260,16 гривень, пені у розмірі 1 125,65 гривень та розірвання договору оренди комунального майна від 16.05.2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди комунального майна від 16.05.2012р. та додаткових угод до нього, внаслідок чого виникла стягувана заборгованість та підстави для розірвання договору.

Позивач в судових засіданнях підтримав вимоги викладені в позовній заяві.

Позивачем були надані пояснення відповідно до яких наполягає на розірванні договору оскільки відповідач не сплачує орендну плату більше ніж 7 місяців підряд, не виконав обов'язку із страхування орендованого майна, передбаченого п. 5.8. договору, використовує орендоване приміщення в порушення його цільового призначення, та оскільки відповідач не забезпечує збереження орендованого майна та підтримання його в належному стані.

Як зазначається з Постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», а саме з п. 3.11. ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи викладене пояснення позивача судом розглянуті та прийняті, в якості заяви про зміну підстав позову в частині розірвання договору оренди комунального майна.

23.05.2013 року позивачем було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, до якого було додано повторний розрахунок пені та обґрунтовано підставність нарахування пені за весь період прострочення (за 235 днів), що на думку позивача узгоджується зі змістом ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців». При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 3.9.1. Постанови Пленуму №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Розгляд справи на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався. Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представник позивача був ознайомлений з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ

16.05.2012р. позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено договір оренди комунального майна, згідно п.п.1.1, 1.2., 1.3. яких орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме приміщення (далі-майно) площею 168,9 кв.м., розміщене за адресою: м.Дружківка, вул.Леніна, 33, на 1 поверсі п'ятиповерхового будинку, що перебуває на балансі КП «Комсервісв» Дружківської міської ради (далі - балансоутримувач), залишковою вартістю 128364,00 гривень. Майно передається в оренду з метою розміщення спілки інвалідів. Стан майна на момент укладання договору визначається в акті приймання-передавання за узгодженим висновком орендодавця та орендаря.

Додатковою угодою від 27.08.2012р. до договору оренди комунального майна було змінено п.1.1. договору та викладено його в наступній редакції: «орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме приміщення (далі-майно) площею 122,00 кв.м., розміщене за адресою: м.Дружківка, вул.Леніна, 33, на 1 поверсі п'ятиповерхового будинку, що перебуває на балансі КП «Комсервісв» Дружківської міської ради (далі - балансоутримувач), залишковою вартістю 92720,00 гривень».

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менш ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передавання майна (п.2.1. договору).

В матеріалах справи наявний складений та підписаний акт приймання-передачі приміщення від 16.05.2012р.

Передача майна в оренду здійснюється за вартістю визначеною у звіті про незалежну оцінку та затвердженим рішенням виконкому міської ради №274 від 16.05.2012р. розрахунком розміру орендної плати, п.13. «Якщо вартість орендної плати в місяць за 1 кв.м., орендованої площі складає до 10 гривень, то вартість орендної плати проводиться із розміру 10 гривень за 1 кв.м. в місяць.» Орендна плата за місяць складає 1689,00 гривень без індексу інфляції (п.2.3. договору).

Додатковою угодою від 27.08.2012р. до договору оренди комунального майна було змінено п.2.3. договору та викладено його в наступній редакції: «передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку та затвердженим рішенням виконкому міської ради №524 від 15.08.2012р. розрахунком розміру орендної плати, п.13 «Якщо вартість орендної плати в місяць за 1 кв.м., орендованої площі складає до 10 гривень, то вартість орендної плати провадиться із розміру 10 гривень за 1 кв.м. в місяць.» Орендна плата за місяць складає 1220,00 гривень без індексу інфляції».

Згідно п.3.1. договору орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати і порядку використання плати за оренду комунального майна територіальної громади м.Дружківка, затвердженої рішенням міської ради (далі-методика розрахунку), та становить без ПДВ за перший місяць оренди - 1689,00 гривень.

Додатковою угодою від 13.07.2012р. з п.3.1. договору було виключені слова «без ПДВ».

Орендну плату орендар перераховує щомісячно на р/р 26003010372971 ПАТ «Укрсоцбанк», ЄДРПОУ 37937252, МФО 300023, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.п. 3.3., 3.4. договору).

Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 16.05.2012р. до 15.04.2015р. (п.10.1. договору).

Позивачем на адресу відповідача неодноразово направлялись вимоги щодо погашення заборгованості з попередженням про розірвання договору в разі несплати боргу.

Позивач звернувся з розглядуваним позовом з посиланням на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди комунального майна від 16.05.2012р. та додаткових угод до нього, внаслідок чого виникла стягувана заборгованість та підстави для розірвання договору.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань.

Враховуючи статус об'єкту оренди, сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та умовами укладених між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати орендної плати не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п.п.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, та вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зазначених зобов'язань Відповідачем є їх порушенням.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не сплачувались експлуатаційні витрати згідно умов договору з утримання будинків та прибудинкових територій та орендна плата, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка і заявлена позивачем до стягнення.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 11260,16 гривень, яка виникла за період з травня 2012р. по січень 2013р. підтверджується матеріалами справи, відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростована (наявність) та недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1125, 65 гривень.

Відповідно до ст.ст.216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п. 3.7 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

В своєму клопотанні про долучення документів до матеріалів справи позивач виклав позицію, згідно якої наполягає на стягненні пені за період з 01.07.2012 року по 20.02.2013 року, тобто за 235 днів прострочення, обґрунтовуючи такі вимоги посиланням на зміст п. 3.7. договору, який передбачає стягнення пені за кожен день прострочення, що на думку позивача є підставою для незастосування обмежувального принципу, визначеного ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оцінюючи доводи позивача в частині обґрунтування стягнення пені саме за 235 днів в контексті наведеної правової норми, суд приходить до висновку про безпідставне нарахування пені за період, що перевищує шість місяців, оскільки договором не встановлено незастосування наведеного законодавчого обмеження, що зумовлює висновки суду про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, яка підлягає стягненню з відповідача у розмірі 833,40 гривень.

Різниця у розрахунку утворилася за рахунок невірного визначення періоду нарахування (кількості днів, за які може бути нарахована пеня) та розміру облікової ставки НБУ.

Надаючи належну юридичну оцінку доводам позивача, наведеним в обґрунтування позовних вимог в частині розірвання договору оренди від 16.05.2012р., суд приходить до наступних висновків.

Позивач наполягає на розірванні договору, оскільки відповідач не сплачує орендну плату більше ніж 7 місяців підряд, не виконав обов'язку із страхування орендованого майна, передбаченого п. 5.8. договору, використовує орендоване приміщення в порушення його цільового призначення, та оскільки відповідач не забезпечує збереження орендованого майна та підтримання його в належному стані.

Пунктом 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

За змістом ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, що кореспондується із визначенням розірвання договору у якості одного з наслідків порушення зобов'язання за змістом ст. 611 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд розглянувши всі наведені вище підстави щодо розірвання спірного договору вважає, що наявність порушення з боку відповідача умов договору стосовно внесення орендної плати слід кваліфікувати саме як істотне порушення відповідачем умов договору, а, отже, є достатньою підставою для розірвання договору оренди від 16.05.2012р.

Інші підстави наведені позивачем в обґрунтування зазначених позовних вимог свого належного підтвердження в перебігу розгляду справи не знайшли, належними та допустимими доказами не підтверджені.

За таких обставин, вимоги позивача про розірвання спірного договору підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій, а часткове задоволення позову не впливає на висновки суду про покладення судових витрат саме на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49,69, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги комунального підприємства «Комсервіс» Дружківської міської ради до Дружківського міського товариства інвалідів «Первоцвіт» задовольнити частково.

Стягнути з Дружківського міського товариства інвалідів «Первоцвіт» (84200, м. Дружківка, вул. Леніна, б. 33, код 23128659) на користь комунального підприємства «Комсервіс» Дружківської міської ради (84205, м. Дружківка, вул. Маркса К., 5, код 37937252) заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 11260,16 гривень, пеню у розмірі 833,40 гривень, судовий збір у розмірі 2867,50 гривень.

Розірвати договір оренди комунального майна від 16.05.2012, укладений комунальним підприємством «Комсервіс» Дружківської міської ради та Дружківським міським товариством інвалідів «Первоцвіт».

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 27.05.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 28.05.2013 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник