Рішення

від 28.05.2013 по справі 905/1240/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.05.2013р. Справа № 905/1240/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Гудковій К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО» в особі Трипільської ТЕС, м. Київ, ЄДРПОУ 22927045

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Узлівська», м. Горлівка, ЄДРПОУ 30399369

про: стягнення 2 418,72 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Желінська Т.М. - за довіреністю № 465/22 від 25.12.2012р.

від відповідача: Лисенко О.В. - за довіреністю № юр08-1 від 02.01.2013р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «ЦЕНТРЕНЕРГО» в особі Трипільської ТЕС звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Узлівська» про стягнення збитків у розмірі 2 418,72 грн.

Позов мотивований порушенням вантажовідправником (відповідачем) вимог залізниці щодо завантаження вагону № 68743988 та зазначенням останнім недостовірних даних до залізничної накладної № 51116036 щодо розміщення і кріплення вантажу, що призвело до надання залізницею додаткових послуг по вирівнюванню вантажу у вагоні та здійснення зі сторони ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» в особі Трипільської ТЕС додаткових витрат по оплаті цих додаткових послуг на користь залізниці.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 611 ЦК України, 224 - 226 ГК України, Статутом залізниць України, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. № 334.

На підтвердження позову надано суду у копіях: залізничну накладну на маршрут або групу вагонів № 51116036, акт загальної форми № 719 від 30.04.2011р., залізничну накладну (досилка) № 47771092, перелік № 0405 від 04.05.2011р., накопичувальну картку № 04050665 від 04.05.2011р., виписку ТехПД з рахунку позивача від 03.06.2011р., статутні документи підприємства.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, посилаючись на виконання ним як вантажовідправником обов'язку з підготовки вантажу з урахуванням вимог Статуту залізниць, Правил прийняття вантажу до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 21.11.2000р. № 644, Технічних умов збереження вантажу. Залізницею було перевірено шляхом візуального огляду вагонів правильність розміщення вантажу, його маркування та кріплення у вагонах. Відповідач вважає, оскільки залізниця прийняла до перевезення вантаж за накладною № 51116036, тому посилання позивача на порушення вантажовідправником вимог залізниці щодо завантаження вагону № 68743988 та зазначенням останнім недостовірних даних до залізничної накладної № 51116036 щодо розміщення і кріплення вантажу - є безпідставними. Також відповідач, посилаючись на Правила розрахунків за перевезення вантажів, зазначає, що оскільки позивачем накопичувальна картка № 04050665 підписана з запереченнями, то залізниця не мала права списувати спірні суми з рахунку позивача, і як наслідок, відповідальність за списані без згоди платника спірні суми повинна нести залізниця.

Розгляд справи неодноразово відкладався згідно ст.77 ГПК України через неявку позивача.

В судове засідання, що відбулось 28.05.2013р., позивач на задоволенні позову наполягав.

Відповідач у судовому засіданні підтримав свої заперечення проти позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 ЦК України ).

Частиною 3 ст. 216 ГК України визначено, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. (Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.06.2011 у справі № 2/121-30/118).

При цьому, згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу Трипільської ТЕС Публічного акціонерного товариства «Центренерго» за залізничною накладною № 51116036 (а.с. 10) відповідачем був направлений вагон № 68743988, який прибув до позивача за досилочною накладною № 47771092 (а.с.13).

Відповідно до накладної №51116036, вантаж навантажено засобами відправника навалом до повного вмісту та промарковано двома продольними полосами, вантаж, згідно відмітки у графі 3 накладної, розміщено і закріплено згідно з параграфами 1-6 розділу 2 гл.1 п. 4.3, 7.3.8 пр.14 к СМГС Технічних умов правильно.

Згідно графи 4 «Відмітки при перевезенні» цієї накладної, на залізничній станції «Нижньодніпровський вузол» вагон № 68743988 було відчеплено та складено акт загальної форми № 2237 від 28.04.2011р.

В матеріалах справи відсутній акт загальної форми № 2237 від 28.04.2011р. і позивачем не наведено причин неможливості його надання суду.

До позову позивачем додано акт загальної форми № 719 від 30.04.2011р., складений на залізничній станції «Нижньодніпровський вузол» відносно вагону № 68743988 за досилочною накладною № 47771092 (а.с.12)

Згідно цього акту, вагон № 68743988 затриманий у зв'язку з нерівномірним завантаженням теліжки на 11 400 кг. Комерційна несправність усунена. Вагон простояв з 28.04. 18:05 - 30.04. 18:00, всього 47 годин 55 хвилин. Простой по вині клієнта.

Залізницею нараховано наступні платежі: плата за користування - 263 грн., маневрова робота - 1222 грн., зберігання - 296,50 грн., взважування - 157 грн., оформлення документів - 16,60 грн., бланк ТУ290 - 2,80 грн., повідомлення вантажовласника по телеграфу - 55,30 грн. Всього 2 418,72 грн., у тому числі ПДВ - 403,12 грн.

З одержувача вантажу - Публічного акціонерного товариства «Центренерго» Трипільська ТЕС - залізницею стягнуто кошти за додаткові послуги в сумі 2 418,72грн., що підтверджується переліком № 0405 від 04.05.2011р. (а.с.14), накопичувальною карткою № 04050665 від 04.05.2011р. (а.с.15) та випискою ТехПД з рахунку позивача від 03.06.2011р. (а.с.50).

ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» в особі Трипільської ТЕС вважає додаткові послуги залізниці в сумі 2 418,72 грн. своїми збитками у вигляді додаткових витрат та просить їх стягнути з відповідача як вантажовідправника.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч.ч.1, 3 ст.909 ЦК України ).

Відповідно до п.6 Статуту залізниць України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457 (надалі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до п.п.23, 24, 30 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Встановлені судом обставини свідчать, що відповідач є стороною договору перевезення вантажу залізницею, що підтверджується залізничною накладною № 51116036, оскільки є вантажовідправником. Саме цією особою складено накладну, здійснено завантаження вугілля у вагон та передано залізниці для перевезення.

Відповідно до пункту 3 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. №542 , з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Згідно з ч.4 п.28 Правил прийняття вантажу до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 21.11.2000р. № 644, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до спірної накладної, вантаж навантажено засобами відправника навалом до повного вмісту та промарковано двома продольними полосами. Вантаж, згідно відмітки у графі 3 накладної, розміщено і закріплено згідно з параграфами 1-6 розділу 2 гл.1 п. 4.3, 7.3.8 пр.14 к СМГС Технічних умов правильно.

Судом встановлено, що ДАЗТ «Укрзалізниця» прийняла до перевезення спірний вагон без зауважень, про що свідчать відбитки печатки станції відправлення на залізничній накладній № 51116036 (а.с.10).

Порушень щодо завантаження вагонів без дотримання вантажопідйомності вагону, по розміщенню та закріпленню вантажу, залізницею зафіксовано не було.

Встановлені судом обставини свідчать про недоведеність позивачем факту внесення вантажовідправником у залізничну накладну неточних, неправдивих або недостовірних відомостей, порушення ним Технічних умов по розміщенню та закріпленню вантажу, що є підставою для висновку про недоведеність обставин вчинення неправомірних дій по факту складання накладних та завантаження вагонів. Факт завантаження вугілля у відповідності до правил розміщення та кріплення вантажів засвідчує відбиток ДАЗТ "Укрзалізниця" у графі 3 на звороті залізничної накладної - «Вантаж розміщено і закріплено згідно з параграфами 1-6 розділу 2 Прип. 14 СМГС гл. 1, п. 4.3. 7.3.8 Технічних умов правильно».

Такі обставини свідчать про відсутність в діях відповідача складу цивільного правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді стягнення збитків, оскільки він не порушував зобов'язань, що випливають із договору перевезення.

Крім того, лише та обставина, що з попередньої оплати позивача залізницею були списані суми за надані послуги перевезення вантажу не є підставою вважати, що само по собі таке списання завдає позивачеві збитків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та завданням збитків позивачу, а також вини відповідача у завданні збитків, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом XII Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 28.05.2013р.

Суддя Н.В. Величко