Рішення

від 16.02.2009 по справі 13/110/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/110/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.09                                                                                        Справа №  13/110/09

Суддя   Серкіз В.Г.

За позовом: Закритого акціонерного товариства  “Альба Україна”, м. Бориспіль Київської області

до  відповідача:    Товариства з обмеженою відповідальністю “МАМ-Таврія”,  м. Запоріжжя

      про стягнення   18 121,25 грн.

                                                                                          Суддя Серкіз В.Г.

Представники сторін:

Позивача: Сиволап О.Д., дов. №238 від 10.02.2009р.

Відповідача: не прибув

Розглядається позовна заява ЗАТ “Альба Україна”, м. Бориспіль до ТОВ “МАМ-Таврія”,  м. Запоріжжя   про стягнення 18 121, 25 грн. відповідно до договору купівлі продажу №296 від 02.01.07р., у тому числі   основного боргу  -  16907,69грн., 3% річних  у сумі 134,84грн. та  пені - 1078,72грн.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість  у розмірі 18 121,25грн., у тому числі   основного боргу - 16907,69грн., 3% річних  -  134,84грн.,   1078,72 –пені  та, крім того, просив стягнути  з відповідача витрати по сплаті державного мита у сумі 181,21грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу –118,00грн.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позов до господарського суду не надіслав, представник позивача у судове засідання 16.02.2009р. не з'явився без поважних причин, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином .

Розглянувши матеріали справи, додаткові докази та заслухавши представника позивача,  суд

                                       Втановив:

02.01.2007 року між ЗАТ “Альба Україна”, м. Бориспіль Київської області та ТОВ “МАМ-Таврія “, м. Запоріжжя було укладено  договір купівлі-продажу  №296.

Відповідно  до пункту 1.1. договору  продавець зобов'язується  передавати (поставляти)  лікарські засоби та вироби медичного призначення (надалі товар)  у власність покупця , а покупець зобов'язується  приймати товар  та сплачувати за нього грошові кошти  відповідно до умов цього договору.

  Пунктом 5.2 договору визначений порядок розрахунків за товар: оплата кожної  товарної партії проводиться в повному обсязі протягом тридцяти календарних днів, з моменту   підписання  уповноваженими  представниками сторін видаткових накладних. При оплаті товару за частковою передплатою  залишкова сума боргу  сплачується покупцем  протягом тридцяти календарних днів з моменту підписання  уповноваженими представниками сторін  видаткових накладних.

У період  з 10.06.2008р. по 07.07.2008р.  позивачем,  відповідно до умов договору №296 - були передані  у власність ТОВ “МАМ-Таврія” товари та документи, що  до нього відносяться.

  Господарським судом встановлено, що  відповідач в період  з 10.06.2008р. по 07.07.2008р.  згідно до умов договору №296  отримав    від  позивача товар  відповідно до наступних накладних:

№4191421 від 07.07.08р. на суму 2503,43грн.

№4172456 від 02.07.08р. на суму 3401,92грн.

№4172457 від 02.07.08р. на суму 56,30грн.

№4148387 від 26.06.08р. на суму 1954,13грн.

№4148388 від 26.06.08р.  на суму 76,56грн.

№4143198 від 25.06.08р.  на суму  2 351,50грн.

№4123827 від 20.06.08р.  на суму 1940,95грн.

№4111867 від 18.06.08р.  на суму 2087,03грн.

№4096308 від 13.06.08р. на суму 1493,55грн.

№4096309 від 13.06.08р. на суму 65,04грн.

№4096552 від 13.06.08р. на суму 293,31грн.

№40765575 від 10.06.08р. на суму 684,00грн.

Заборгованість за товар згідно вищевказаних видаткових накладних  становить 16 907,69грн.  

  В матеріалах справи міститься  розрахунок  позовних вимог станом на 03.11.08р. з зазначенням накладних, відповідно  до якого за відповідачем рахується заборгованість  на суму 16 907,69грн.  основного боргу, 1078,72грн.-  пеня та 134,84 грн. –3% річних.

Відповідно до порядку  виконання зобов'язань за договором №296  від 02.01.07р.відповідач зобов'язаний сплатити  за поставлений товар  протягом 30 календарних днів  з моменту  його отримання,  але сплата  за товар в зазначений строк здійснена не була та до теперішнього часу відповідачем на користь позивача не сплачена.

   Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

  Згідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

  У відповідності до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

  В порушення договору  №296 від 02.01.2007р., відповідач  суму  16 907,69грн.  за товар, отриманий від позивача не сплатив.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що факт отримання товару позивачем  доведений зібраними в матеріалах справи  документами та поясненнями  представника позивача у судовому засіданні  та підлягає задоволенню.

    Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

 П. 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

 Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

 Стаття 549 Цивільного кодексу України дає визначення неустойки, відповідно до якої неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові і разі порушення боржником зобов'язання.

 Згідно зі ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

 У відповідності із п.6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.2. договору №296, який передбачає, що у разі порушення покупцем умов цього договору (п.5.2), він виплачує  продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку  за кожний день заборгованості.

Відповідно до розрахунку  позивача заборгованість по пені за період з 10.06.2008 р. по 07.07.2008 р.  складає 1078,72 грн.

Даний розрахунок судом перевірений та визнаний обгрунтованим, отже вимоги в частині стягнення пені є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України,  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені  позивачем  у розрахунку 3% проценти  річних у сумі  134,84грн. (нараховані на  суму заборгованості 16 907,69грн.)  перевірені судом,  є правомірними та підлягають задоволенню.

Таким чином,  позов підлягає задоволенню у повному обсязі на суму  18 121,25грн.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти  на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1.Позов  задовольнити .

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МАМ-Таврія” (69068, м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, буд.58  р/р №26009261801 в АБ “Металург”, м. Запоріжжя, МФО 313582, код ЄДРПОУ30293433 на користь Закритого акціонерного товариства “Альба Україна”  (08300, м. Бориспіль, Київська область,вул. Шевченка, буд. 100,   р/р №26000012825849 в ВАТ  “Державний експортно-імпортний банк України”, м. Київ,  МФО 322313, код ЄДРПОУ 30293433) суму заборгованості за договором   - 16 907  (шістнадцять тисяч дев'ятсот сім) грн. 69коп.;  1078 (одна тисяча сімдесят вісім) грн. 72коп.  пені ;  134 (сто тридцять  чотири) грн. 84 коп. –3% річних; 181 (сто вісімдесят одна) грн. 21коп державного мита; 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили  після  закінчення  десятиденного  строку  з дня  його  підписання.

Рішення оформлене і підписане згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 16.02.09р.

               Суддя                                                                        В.Г.Серкіз