Рішення

від 22.05.2013 по справі 919/365/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року справа № 919/365/13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліган"

(95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Молодіжна, 102)

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості у розмірі 9 989,72 грн,

Суддя Плієва Н.Г.

за участю представників сторін:

позивача - Консманова В.Л., довіреність №1 від 20.03.2013

відповідач - не з'явився,

Суть спору:

26.03.2013 товариство з обмеженою відповідальністю "Хеліган" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди частини нежитлової будівлі у розмірі 9 989,72 грн, з яких: 4000,00 грн- заборгованість з орендної плати, 295,00 грн - пеня, 63,02 грн - 3% річних, 5 631,70 грн - комунальні послуги.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної сплати орендної плати та комунальних платежів.

Ухвалою суду від 28.03.2013 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 11.04.2013.

Відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 22.05.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений з дотриманням вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України, за адресою його місцезнаходження: АДРЕСА_1, яка відповідає відомостям, що містяться у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 49), однак поштовий конверт разом з повідомленням був повернутий до господарського суду міста Севастополя з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Правом наданим статтею 69 Господарського процесуального кодексу України відповідач не скористався, відзив на позов не надав.

Відповідно до роз'яснень пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 вищезазначеної постанови).

Враховуючи вищевикладені роз'яснення, суд вважає, що відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений у встановленому законом порядку та його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд,

ВСТАНОВИВ:

26.04.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю «Хеліган» (далі - ТОВ «Хеліган», орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, орендар) укладено договір оренди частини нежитлового будинку. (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець передає орендарю в строкове платне користування індивідуально визначене майно - частину нежитлового будинку, для розміщення тимчасового пункту харчування, площею 12 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, нежитлова будівля № 1 літер А, а також дозволяє користуватися з метою обслуговування пункту харчування правом проходу по коридорах будівлі та правом користування для досягнення мети оренди прилеглою земельною ділянкою пл. 50 кв.м.

Орендна плата встановлюється у розмірі 4 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20% (п. 3.1 Договору).

Згідно з п. 3.2. Договору, орендна плата сплачується орендарем не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим шляхом перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 3.3. Договору, платежі за електроенергію, опалення, водопостачання і каналізацію орендодавця, інші експлуатаційні платежі, не включаються в орендну плату та сплачуються орендарем у відповідності до законодавства згідно показників лічильників, рахункам, актам, договорам, а також на підставі рахунків, які виставляються орендодавцем.

У розділі 4 Договору сторони визначили власні права та обов'язки, зокрема, орендодавець зобов'язався передати об'єкт оренди орендарю протягом 5 днів з моменту підписання акту приймання-передачі, а орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та платежі за комунальні послуги.

Договір вступає в силу з моменту підписання акту приймання-передачі та діє до 30.09.2012.

Невиконання умов договору відповідачем у повному обсязі в частині сплати орендної плати та комунальних послуг стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних мотивів.

В силу статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дані правовідносини між сторонами виникли з приводу виконання договору оренди, правовідносини яких регулюються положеннями глави 58 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

Статтею 626 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (стаття 286 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договору або іншого правочину.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що на виконання умов договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування частину нежитлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, нежитлова будівля № 1 літ А, що підтверджується актом приймання - передачі майна від 01.06.2012 (а.с. 12).

Як вбачається з виписок з особового рахунку позивача, відповідач частково оплачував оренду плату за користування об'єктом оренди (а.с. 13-16), однак станом на вересень 2012 року, після закінчення строку дії договору, у зв'язку з несплатою одного місяця оренди у відповідача існує заборгованість перед ТОВ «Хеліган» у розмірі 4000,00 грн

Відповідачем доказів погашення заборгованості в розмірі 4000,00 грн станом на час прийняття рішення у порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не надано.

З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 4000,00 грн обґрунтовані, заборгованість підтверджується зібраними у справі доказами, та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи порушення умов договору стосовно своєчасного внесення орендної плати позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 63,02 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.

Суд перевірив розрахунок 3% річних (а.с. 4), зроблений позивачем, вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 63,02 грн підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми пені за прострочення зобов'язання у розмірі 295,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом пункту 5.1 Договору, сторони визначили в якості засобу забезпечення виконання грошових зобов'язань по договору неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобов'язання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок пені (а.с. 4), суд не погоджується з ним та робить власний розрахунок за формулою:

пеня = сума боргу х подвійну облікову ставку НБУ : 365/366 днів (2011/2012 рік) х кількість днів прострочення = 229,68 грн

Отже з урахуванням вказаного розрахунку суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 229,68 грн.

Щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 вартості комунальних послуг в сумі 5 631,70 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 3.3. Договору платежі за електропостачання, опалення, водопостачання і каналізацію орендодавця, інші експлуатаційні платежі не включаються в орендну плату і сплачуються орендарем у відповідності з законодавством згідно показникам лічильників, рахункам, актам, договорам, а також на підставі рахунків, які виставляються орендодавцем.

Відповідно до частини другої статті 275 Господарського кодексу України та згідно з Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630 (надалі - Правила) відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

Зокрема, відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, який оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Крім того, статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою для виникнення зобов'язань є договори та інші правочини. Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Така виключність полягає в тому, що за відсутності договору неможливо встановити правовідносини сторін і зобов'язання, які з них випливають.

Відповідно до статті 1 вищезазначеного Закону, споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Тобто, відносини між споживачем та надавачем житлово-комунальних послуг поза договором, відповідно до цього Закону, виключаються.

У статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачені істотні умови договору між виконавцем/виробником та споживачем житлово-комунальних послуг. Так, відповідно до вказаної норми, умовами типового договору на надання житлово-комунальних послуг є: найменування сторін; предмет договору; вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; права та обов'язки сторін; порядок контролю та звіту сторін; порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; порядок здійснення ремонту; відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; порядок вирішення спорів; перелік форс-мажорних обставин; строк дії договору; умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; дата і місце укладення договору.

Доказів укладення окремого договору на постачання житлово-комунальних послуг з відповідачем позивач суду не надав як і не надав належних та допустимих доказів того, що житлово-комунальні послуги на суму 5 631,70 грн було спожито саме відповідачем.

Зі змісту договору, укладеного між сторонами не вбачається, що у випадку несплати орендарем коштів за комунальні послуги та після сплати цих коштів позивачем самостійно, він має право на їх стягнення із відповідача на підставі договору оренди між сторонами. У позовній заяві не вказано правової підстави для стягнення позивачем несплачених відповідачем коштів за комунальні послуги. Крім того, немає доказів, що позивач сам сплатив ці кошти в сумі 5 631,70 грн, щоб довести законність їх стягнення із відповідача.

З урахуванням наведеного суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог про стягнення з відповідача 5 631,70 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліган" підлягає стягненню заборгованість у розмірі 4 292,70 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за договором оренди, 229, 68 грн - пеня, 63,02 грн - 3% річних.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати, пов'язані зі сплатою судового збору пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 739,32 грн.

Керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості щодо рахунків в матеріалах справи відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліган" (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Молодіжна, 102, ідентифікаційний код 34459452, р/р 26003001311028 у вілії ПАТ «ОТП Банк» м. Сімферополь, МФО 300528, або на інший рахунок, зазначений стягувачем) заборгованість у розмірі 4 292,70 грн (чотири тисячі двісті дев'яносто дві грн 70 коп), з яких 4 000,00 грн - заборгованість за договором , 229,68 грн - пеня, 63,02 грн - 3% річних, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 739,32 грн (сімсот тридцять дев'ять грн. 32 коп).

У задоволенні решти вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.05.2013.

Суддя підпис Н.Г. Плієва

Розсилка:

1. товариство з обмеженою відповідальністю "Хеліган"

(95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Молодіжна, 102) простим

2. фізична особа - підприємець ОСОБА_1

АДРЕСА_1 рекомендованим з повідомоленням