Постанова

від 16.05.2013 по справі 801/2834/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2013 р. (12:21) Справа №801/2834/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю представників:

позивача - Бакаєва С.М., довіреність 3 б/н від 01.01.2013 року,

відповідача - Юсупової Н.І., довіреність №999/10/10-15 від 01.03.2013 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Сімферопольський машинобудівельний завод «Прогрес»

до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Сімферопольський машинобудівельний завод «Прогрес» до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.12.2012 року №0000802304 та №0000812304.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту перевірки, які є протиправними та не відповідають дійсності. Така позиція позивача обґрунтована тим, що відповідачем неправомірно в акті перевірки зроблено посилання на кримінальну справу, у якій фігурують контрагенти позивача КП «Альянс» та ПП «Мастер Торг», оскільки вирок у даній кримінальній справі не винесено. Також, позивач вказав на те, що реальність здійснення правочинів між позивачем та КП «Альянс» і ПП «Мастер Торг» підтверджується належними первинними документами. Враховуючи зазначене вище, позивач вказав на безпідставність висновків податкового органу щодо недійсності правочинів, укладених позивачем з контрагентами, посилаючись також на відсутність відповідного рішення суду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.03.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Присутній у судовому засіданні 16.05.2013 року представник позивача наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував. Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у їх задоволенні. Позиція відповідача обґрунтована тим, що проведеною перевіркою позивача виявлено порушення вимог податкового законодавства, що стало наслідком вчинення господарських операцій з контрагентами КП «Альянс» та ПП «Мастер Торг», відносно діяльності яких порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва. При цьому, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичних обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням господарської операції.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Підпунктом 41.1.1 п.41. ст. 41 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим ДПС в період з 12.10.2012 року по 22.10.2012 року було проведено позапланову документальну виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства Сімферопольський машинобудівельний завод «Прогрес» (ЄДРПОУ 00240141) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість, при здійсненні фінансово-господарських операцій з КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182), ПП «Мастер Торг» (ЄДРПОУ 37196250) за період з 01.01.2009 року по 30.06.2012 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5, п.8.1, п.8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.44.1 ст.44, п.138.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 98429,00 грн., у тому числі по періодах: за І квартал 2010 року - 3646,00 грн., півріччя 2010 року - 3646,00 грн., 3 квартали 2010 року - 22085,00 грн., 2010 рік - 50754,00 грн., 2 квартали 2011 року - 10353,00 грн., 2-3 квартали 2011 року - 10913,00 грн., 2-4 квартали 2011 року - 35071,00 грн., 1 квартал 2012 року - 12604,00 грн. по взаємовідносинам з контрагентами КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182) та ПП «Мастер Торг» (ЄДРПОУ 37196250),

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 89105,68 грн., у тому числі за березень 2010 року - 2917,00 грн., за серпень 2010 року - 8917,01 грн., за вересень 2010 року - 5834,00 грн., за жовтень 2010 року - 5834,00 грн., за листопад 2010 року - 4666,67 грн., за грудень 2010 року - 9517,33 грн., за січень 2011 року - 2917,00 грн., за квітень 2011 року - 3001,00 грн., за червень 2011 року - 6002,00 грн., за серпень 2011 року - 486,67 грн., за жовтень 2011 року - 3001,00 грн., за листопад 2011 року - 6002,00 грн., за грудень 2011 року - 12004,00 грн., за люти1 2012 року - 6002,00 грн., за березень 2012 року - 6002,00 грн., за квітень 2012 року - 6002,00 грн. по взаємовідносинам з контрагентами КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182) та ПП «Мастер Торг» (ЄДРПОУ 37196250).

Так, проведеною перевіркою на підставі отриманих від ДПІ у м. Сімферополі та Білогірського відділення Сімферопольської МДПІ АР Крим актів перевірок КП «Альянс» та ПП «Мастер Торг» встановлено, що останні здійснювали господарську діяльність з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків та формування податкового кредиту та валових витрат третіх осіб, здійснювало взаємовідносини з контрагентами без мети реального настання правових наслідків, оформлювало документи несправжніх операцій без наслідків відбування події для виникнення податкових зобов'язань та кредиту, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах з такими підприємствами та відсутність мети створення правових наслідків.

Проведеними перевірками КП «Альянс» та ПП «Мастер Торг» встановлено нікчемність правочинів з контрагентами, у тому числі з ПАТ «СМЗ «Прогрес».

При цьому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності.

Таким чином, ПАТ «СМЗ «Прогрес» необґрунтовано в податковому обліку враховані документи, які були складені за наслідками операцій з КП «Альянс» та ПП «Мастер Торг», по яким не підтверджується фактична поставка товару, надання послуг (виконання робіт).

Висновки перевірки зафіксовані в акті № 1643/22-03/00240141 від 29.10.2012 року (т.1 а.с.15-36).

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 07.12.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення (т.1 а.с.37-38):

№0000802304, яким визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств у розмірі 14268,50 грн., у тому числі 98429,00 грн. за основним платежем та 15839,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

№0000812304, яким визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 108403,10 грн., у тому числі 89105,68 грн. за основним платежем та 19297,42 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись з названими податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було їх оскаржено в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняті відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначалось вище, в ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення вимог податкового законодавства в частині оподаткування податком на додану вартість та оподаткування податком на прибуток за період 2010-2012 роки.

У період до 01.04.2011 року порядок оподаткування податком на прибуток було визначеного Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334).

Підпунктом 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зараз і далі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначалось, що платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

При цьому, під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст. 5 Закону).

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні положення щодо оподаткування прибутку підприємств визначені розділом ІІІ Податкового кодексу України, який у відповідності до п. 1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України набрав чинності з 01.04.2011 року.

Згідно із 134.1 ст. 134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Пунктом 135.2 ст. 135 ПК України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст. 138 ПК України).

З аналізу вищенаведених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України слідує, що валові витрати при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток обов'язково мають бути підтверджені відповідними первинними документами.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону № 168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення встановлені також нормами розділу V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно із ст. 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення (п.п. 2.14, 2.15, 2.16 Наказу № 88).

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства засновані на тому, що позивач не мав права оподатковувати господарські операції по взаємовідносинам з КП «Альянс» та ПП «Мастер Торг», внаслідок відсутності факту реального здійснення даних правочинів.

Проте, висновки податкового органу спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Так, під час розгляду справи встановлено, що основними видами діяльності позивача є виробництво підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач та приводів (КВЕД 29.14.0), монтаж насосів, компресорів та гідравлічних систем (КВЕД 29.12.3), монтаж машин та устаткування для добувної промисловості й будівництва (КВЕД 29.52.4). Вказані дані отримані судом з акту перевірки № 1643/22-03/00240141 від 29.10.2012 року (п.2.7, т.1 а.с.16).

З метою здійснення господарської діяльності позивачем було укладено договір поставки № 51/1749 від 01.11.2010 року з КП «Альянс» (виконавець). Відповідно до умов вказаного договору виконавець розробляє та поставляє мікроконтрольну систему управління автоматом-укладником СМК-127А для ТОВ «Вера» Бугульма Татарстан.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що позивачем за перевіряємий період були придбані у КП «Альянс» системи мікроконтролерного керування «грань 1», а також металопрокат: швелера та труби.

Здійснення КП «Альянс» поставки товару на адресу ПАТ СМЗ «Прогрес», що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними та видатковими накладними: №579 від 22.03.2010 року (т.1 а.с.46), № 3 (№2896) від 16.08.2010 року (т.1 а.с.49), №2900 від 30.08.2010 року (т.1 а.с.53), № 2943 від 03.09.2010 року (т.1 а.с.56), №3230 від 23.09.2010 року (т.1 а.с.59), № 3701 від 26.10.2010 року (т.1 а.с.62), №4314 від 21.12.2010 року (т.1 а.с.67), №1 від 11.01.2011 року (т.1 а.с.75), №739 від 08.04.2011 року (т.1 а.с.79), №1054 від 17.06.2011 року (т.1 а.с.83), №1831 від 31.10.2011 року (т.1 а.с.86), № 1920 від 18.11.2011 року (т.1 а.с.89), № 1946 від 30.11.2011 року (т.1 а.с.92), №2070 від 13.12.2011 року (т.1 а.с.95), № 75 від 20.01.2012 року (т.1 а.с.101), № 320 від 20.03.2012 року (т.1 а.с.104).

Оприбуткування позивачем товарно-матеріальних цінностей, отриманих від КП «Альянс» у перевіряємому періоді, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями прибуткових ордерів № 42 від 22.03.2010 року (т.1 а.с.47), № 49 від 16.08.2010 року (т.1 а.с.51),№ 129 від 30.08.2010 року (т.1 а.с.54), № 128 від 03.09.2010 року (т.1 а.с.57), № 146 від 23.09.2010 року (т.1 а.с.60), № 212 від 26.09.2010 року (т.1 а.с.64), № 265 від 21.12.2010 року (т.1 а.с.71), № 5 від 11.01.2012 року (т.1 а.с.77), № 65 від 08.04.2011 року (т.1 а.с.82), № 91 від 17.06.2011 року (т.1 а.с.89), № 145 від 31.10.2011 року (т.1 а.с.87), № 169 від 18.11.2011 року (т.1 а.с.90), № 185 від 30.11.2011 року (т.1 а.с.93), № 201 від 13.12.2011 року (т.1 а.с.95), № 28 від 20.01.2012 року (т.1 а.с.100), № 34 від 20.03.2012 року (т.1 а.с.104).

Проведення оплати позивачем за отриманий від КП «Альянс» товар у повному обсязі підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: № 820 від 30.03.2010 року (т.1 а.с.48), № 1134 від 30.08.2010 року (т.1 а.с.52), № 1167 від 02.09.2010 року (т.1 а.с.58), № 1243 від 23.09.2010 року (т.1 а.с.61), № 1343 від 25.10.2010 року (т.1 а.с.65), № 1462 від 07.12.2010 року, № 1482 від 09.12.2010 року, № 1363 від 29.10.2010 року, (т.1 а.с.72-74), № 1551 від 29.12.2010 року (т.1 а.с.78), № 1780 від 06.04.2011 року (т.1 а.с.81), № 1948 від 15.06.2-011 року (т.1 а.с.85), № 2273 від 27.10.2011 року 9т.1 а.с.88), № 2361 від 18.11.2011 року (т.1 а.с.91)№ 2412 від 30.11.2011 року (т.1 а.с.94), № 2465 від 14.12.2011 року (т.1 а.с.96), № 2465 від 14.12.2011 року (т.1 а.с.99), №2590 від 20.01.2012 року (т.1 а.с.103), № 2717 від 19.03.2012 року (т.1 а.с.105).

За наслідками проведених господарських операцій КП «Альянс» на адресу ПАТ СМЗ «Прогрес» були виписані податкові накладні:

№579 від 22.03.2010 року на суму 17502,00 грн., з них ПДВ - 2917,00 грн. (т.1 а.с.46),

№2896 від 16.08.2010 року на суму 36000,04 грн., з них ПДВ - 6000,01 грн., (т.1 а.с.50),

№2900 від 30.08.2010 року на суму 17502,00 грн., з них ПДВ - 2917,00 грн. (т.1 а.с.53),

№2943 від 03.09.2010 року на суму 17502,00 грн., з них ПДВ - 2917,00 грн. (т.1 а.с.57),

№3230 від 23.09.2010 року на суму 17502,00 грн., з них ПДВ - 2917,00 грн. (т.1 а.с.59),

№3701 від 25.10.2010 року на суму 35004,00 грн., з них ПДВ - 5834,00 грн. (т.1 а.с.63),

№4116 від 07.12.2010 року на суму 57000,00 грн., з них ПДВ - 9500,00 грн. (т.1 а.с.68),

№4314 від 09.12.2010 року на суму 104,00 грн., з них ПДВ - 17,33 грн. (т.1 а.с.69),

№4083 від 29.10.2010 року на суму 28000,00 грн., з них ПДВ - 4666,67 грн. (т.1 а.с.70),

№ 4672 від 29.12.2010 року на суму 17502,00 грн., з них ПДВ - 2917,00 грн. (т.1 а.с.76),

№ 55 від 06.04.2011 року на суму 18006,00 грн., з них ПДВ - 3001,00 грн. (т.1 а.с.80),

№ 1054 від 15.06.2011 року на суму 36012,00 грн., з них ПДВ - 6002,00 грн. (т.1 а.с.83),

№205 від 27.10.2011 року на суму 18006,00 грн., з них ПДВ - 3001,00 грн. (т.1 а.с.86),

№230 від 18.11.2011 року на суму 36012,00 грн., з них ПДВ - 6002,00 грн. (т.1 а.с.89),

№274 від 30.11.2011 року на суму 36012,00 грн., з них ПДВ - 6002,00 грн. (т.1 а.с.92),

№ 318 від 13.12.2011 року на суму 36012,00 грн., з них ПДВ - 6002,00 грн. (т.1 а.с.98),

№63 від 20.01.2012 року на суму 36012,00 грн., з них ПДВ - 6002,00 грн. (т.1 а.с.102),

№314 від 20.03.2012 року на суму 36012,00 грн., з них ПДВ - 6002,00 грн. (т.1 а.с.106).

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому придбані у КП «Альянс» матеріали були використані позивачем для виготовлення автоматів роторного типу СП-5М. Копія паспорту автомату роторного типу СП-5М, що виготовляється позивачем, наявна в матеріалах справи (т.1 а.с.39-45).

Виготовлені автомати роторного типу СП-5М були в подальшому були реалізовані позивачем контрагентам (ВАТ «Курдюмовський завод кислототривких виробів, АОТЗТ «Красний Октябрь», ТОВ «Вера» Бугульма», ТОВ «Будконтракт», ТОВ «КСК» Ростов-на-Дону, ТОВ «Рогатинпісок», ТОВ «Обухівське підприємство будівельних матеріалів» та ін.), що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами, накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями (т.1 а.с.107-238, т.2 а.с.72-88).

Зазначене вище вказує на те, що позивачем фактично було отримано товари від контрагента КП «Альянс» для цілей господарської діяльності.

Крім того, за наслідками здійснення господарської операції з контрагентом ПП «Мастер Торг» судом було отримано від контрагента товар - 200 літрів мастила марки И40 на загальну суму 2920,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №474 від 31.08.2011 року (т.1 а.с.255).

Товар було оприбутковано позивачем, що підтверджується прибутковим ордером № 1160 від 31.08.2011 року (т.1 а.с.254).

Оплату за отриманий товар проведено позивачем у повному обсязі згідно з платіжним дорученням №2119 від 31.08.2011 року (т.1 а.с.259).

Використання позивачем отриманого від контрагенту товару підтверджується актом від 30.09.2011 року, підписаним начальником виробництва та начальником ремонтної ділянки, відповідно до якого мастило використано для устаткування (горизонтально-протяжний марки 7Б56 інв.№1265 (100 літрів), токарно-карусельний марки 1541 інв.№1213 (40 літрів), продольно-фрезерний марки 6610 інв.№636 (60 літрів).

За наслідками проведення господарської операції ПП «Мастер Торг» виписано податкову накладну № 74 від 31.08.2011 року на суму 2920,00 грн., з них ПДВ - 486,67 грн. (т.1 а.с.256).

Зазначене вище вказує на те, що позивачем фактично було отримано послуги від контрагента ПП «Мастер Торг» для цілей господарської діяльності.

Висновки суду зроблені за наслідками вивчення первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача.

При цьому, суд зазначає, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні», належним чином фіксують і підтверджують проведені господарські операції.

З урахуванням зазначеного вище, названі первинні документи є належною підставою для бухгалтерського та податкового обліку, а також підставою для формування витрат та податкового кредиту.

З огляду на зазначене вище, помилковими є висновки перевірки щодо відсутності реальності здійснення господарських операцій позивачем з контрагентами КП «Альянс» та ПП «Мастер Торг».

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на те, що господарські операції між позивачем та контрагентами КП «Альянс», ПП «Мастер Торг» мають ознаки «фіктивності», то суд зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та переліченими вище контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» також було зауважено про те, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини та застосовувати наслідки їх нікчемності, зокрема шляхом донарахування податкового зобов'язання та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій.

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з КП «Альянс» та ПП «Мастер Торг».

Отже, враховуючи відсутність порушення з боку позивача вимог податкового законодавства, необґрунтованим є застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

За таких умов, податкові повідомлення-рішення від 07.12.2012 року №0000802304 та №0000812304 є такими, що прийняті Державною податковою інспекцією у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби протиправно, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2226,72 грн. з державного бюджету.

У судовому засіданні, яке відбулось 16.05.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 21.05.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 07.12.2012 року №0000802304 та №0000812304.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства Сімферопольський машинобудівельний завод «Прогрес» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2226,72 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.