Рішення

від 23.05.2013 по справі 912/572/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 рокуСправа № 912/572/13 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/572/13

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, Кіровоградська область, Добровеличківський район, м. Помічна

до товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновик", Кіровоградська область, м. Новоукраїнка

про визнання недійсним договору суборенди землі,

за участю представників сторін:

від позивача - адвокат ОСОБА_2, договір від 23.04.2013 р.;

від відповідача - адвокат ОСОБА_3, довіреність б/н від 17.08.2012 р. та юрисконсульт Дейкун О.І., довіреність № 31/08 від 31.08.2012 р.

В судових засіданнях 25.04.2013р. та 15.05.2013р. оголошувались перерви відповідно до 14:30 год. 15.05.2013р. та до 14:30 год. 23.05.2013р. в порядку, визначеному ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1.) звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору суборенди землі від 20.04.2010р. про передачу в суборенду земельної ділянки площею 51,96 га, кадастровий номер 3521783000:02:000:9021 на території Любомирської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, укладений між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Зерновик" (надалі - ТОВ "Зерновик"), в особі директора Ігнатенко В.В. з моменту укладення, з покладенням на відповідача судових витрат.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки, на думку останнього, при укладенні спірного договору суборенди землі сторонами було досягнуто всіх істотних його умов, товариство з обмеженою відповідальністю "Зерновик" на законних підставах отримало від позивача в користування земельну ділянку площею 51,96 га в 2010р. і до цього часу є добропорядним землекористувачем.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

13.05.2009р. між Добровеличківською районною державною адміністрацією (надалі - орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (надалі - орендар) укладено договір оренди землі (надалі - договір оренди), за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове, платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Любомирської сільської ради, загальною площею 51,96 га, у тому числі рілля - 51,96 га терміном на 5 років.

Умовами договору оренди сторони договору також погодили: орендну плату; умови використання земельної ділянки; умови і строки передачі земельної ділянки в оренду; умови повернення земельної ділянки; обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; інші права та обов'язки сторін; ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди чи його частини; страхування об'єкта оренди; зміна умов договору і припинення його дії; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору; прикінцеві положення.

Договір оренди підписано представниками сторін та скріплено їх печатками.

Договір оренди зареєстрований у Добровеличківському РВ КРФ ДП ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.05.2009 року за №040936900013 (а. с. 46-51, 55-57).

Відповідно до угоди про внесення змін до договору оренди землі від 13 травня 2009 року №040936900013 від 29.12.2012 р. внесено зміни до пунктів 8, 9, 10 та 11 договору оренди (а. с. 25).

Дана угода зареєстрована у відділі Держкомзему у Добровеличківському районі 29.12.2012 року № 352178304005551.

20.04.2010р. між ФОП ОСОБА_1 (надалі - орендар) та товариством з обмеженою відповідальністю "Зерновик" (надалі - суборендар) укладено договір суборенди землі (надалі - договір суборенди від 20.04.2010р., а. с. 27-33), за умовами якого орендар надав, а суборендар прийняв в строкове, платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Любомирської сільської ради.

Згідно п. 2 договору суборенди від 20.04.2010р. в суборенду передається земельна ділянка загальною площею 51,96 га, у тому числі рілля - 51,96 га.

Договір укладено до 13 травня 2014 року - п. 8 договору суборенди від 20.04.2010р.

Умовами договору суборенди від 20.04.2010р. сторони також погодили: орендну плату; умови використання земельної ділянки; умови і строки передачі земельної ділянки в суборенду; умови повернення земельної ділянки; обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; інші права та обов'язки сторін; ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта суборенди чи його частини; страхування об'єкта суборенди; зміна умов договору і припинення його дії; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору; прикінцеві положення.

Договір суборенди від 20.04.2010р. підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Договір зареєстрований у Добровеличківському відділі ДП КРФ ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.04.2010р. за №041036900077.

Додатком №1 до договору суборенди від 20.04.2010р. є план (схема) земельної ділянки, переданої в оренду строком до 13.05.2014р. та кадастровий план земельної ділянки.

Актом про передачу та прийом земельної ділянки, яка надана в суборенду від 20.04.2010р., позивач передав відповідачу земельну ділянку в розмірі 51,96 га, з таким складом: рілля - 51,96 га.

Сторонами, на виконання додатку №2 до постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2006р. №1724, погоджено розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності. Згідно вказаного розрахунку розмір орендної плати становить 13515,53 грн.

На думку позивача, договір суборенди землі від 20.04.2010р. не містить всіх істотних умов, визначених ст. 15 Закону України "Про оренду землі", а саме: такої істотної умови як передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Пунктом 32 спірного договору передбачено, що ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта суборенди чи його частини несе суборендар, що, за висновком позивача протирічить вимогам ст. 11 Закону України "Про оренду землі".

Крім того, за висновком позивача спірний договір немає належним чином оформленого акта прийому - передачі земельної ділянки, а долучений до нього акт не відповідає елементарним вимогам до оформлення документів, оскільки не містить дати складання, даних, що ідентифікують відношення до спірного договору, даних про представників суміжних власників землі (землекористувачів).

З огляду на відсутність у спірному договорі всіх істотних умов, відсутність належних додатків до договору, які мають бути невід'ємною його частиною, такий договір за висновком позивача, має бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Вирішуючи даний спір, господарський суд враховує положення ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п"ятою, шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За правилами ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 3 ст. 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

В силу вимог ст. 1 та ст. 2 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 8 цього ж закону визначено, зокрема, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Таким чином, діючим законодавством визначено, що до договору суборенди землі застосовуються вимоги, які застосовуються і до договорів оренди землі. Наслідки, передбачені законодавством для договорів оренди землі розповсюджуються у повному обсязі на договори суборенди землі.

Як вбачається із матеріалів справи умови договору суборенди від 20.04.2010р. не виходять за межі договору оренди.

Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено істотні умови договору оренди, які, враховуючи положення ст. 8 цього Закону, має містити і договір суборенди.

Зокрема, як договір оренди, так і договір суборенди має містити таку істотну умову, як умову передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею та порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Досліджуючи спірний договір суборенди від 20.04.2010 р., господарський суд враховує, що даний договір дійсно не містить такої істотної умови, як передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Однак, як вбачається із змісту договору оренди землі та додатків до нього та договору суборенди від 20.04.2010 р. з додатками, в суборенду відповідачу передана земельна ділянка із земель державної або комунальної власності.

А відповідно до положень ст. 8-1 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на дату укладення договору суборенди) право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

За викладених обставин відсутність в спірному договорі суборенди від 20.04.2010 р. такої істотної умови, як передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки не може бути підставою для визнання його недійсним.

Господарський суд враховує також, що відповідно до ст. 11 Закону України "Про оренду землі" ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Пунктом 32 договору суборенди від 20.04.2010 р. сторони договору передбачили, що ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта суборенди чи його частини несе суборендар, що не протирічить ст. 11 Закону України "Про оренду землі".

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, невід'ємними частинами договору суборенди від 20.04.2010 р. є: акт про передачу та прийом земельної ділянки, яка надана в суборенду від 20.04.2010 р., план (схема) земельної ділянки кадастровий номер 3521783000:02:000:9021 переданої в оренду до 13 травня 2014 року, кадастровий план земельної ділянки кадастровий номер 3521783000:02:000:9021, розрахунок розміру орендної плати (а.с. 30-33).

При цьому господарський суд враховує, що Закон України "Про оренду землі" не передбачає юридичних наслідків у вигляді визнання недійсним договору оренди (суборенди) землі у випадку неналежного оформлення додатків до договору, які є його невід'ємними частинами.

Таким чином, господарський суд прийшов до висновку, що спірний договір суборенди від 20.04.2010 р. відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.

В задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 28.05.2013 року.

Суддя О.Б. Шевчук