Постанова

від 04.04.2013 по справі 801/2277/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2013 р. (12:21) Справа №801/2277/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Магері М.В., представників позивача - Соловйової Н.В., довіреність № 118/12-12 від 27.12.12, Спиридонової І.М., довіреність № 119/12-12 від 27.12.12, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростиль-Крим"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євростиль-Крим" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000552204 від 14.01.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно не включено податкову накладну до податкового кредиту за вересень 2011 року, посилаючись на відсутність позивача в реєстрі платників податку на додану вартість та неможливість проведення зустрічної звірки з його контрагентом.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.03.2013 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Представники позивача у судовому засіданні надали пояснення по суті спору, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, повідомлений належним чином - судовою повісткою, про поважність причин неприбуття у судове засідання суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач у справі є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Симферопольської міської ради АР Крим (ідентифікаційний код 36275100), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою з ЄДРПОУ (а.с.9-12), перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (а.с.33), відповідно до свідоцтва №100234119 зареєстрований з 07.07.2009 року як платник податку на додану вартість (а.с.34).

На підставі повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №1258/22-3 від 19.12.2012 року (а.с.36) та наказу №3148 від 05.12.2012 року (а.с.37) посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності віднесення податкових накладних отриманих від ТОВ "Ріаліз Ойл" (ЄДРПОУ 36440286) до податкового кредиту у вересні 2011 року, які не зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних. За результатами перевірки було складено акт №10486/22-3/36275100 від 27.12.2012 року (а.с.38-43).

Перевіркою було встановлено порушення п.198.2, 198.6 статті 198, п.201.10 статті 201 Розділу V, п.11 підрозділу ІІ розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України), донараховано податок на додану вартість за вересень 2011 року у сумі 299616 грн.

В акті перевірки зазначено, що згідно реєстру отриманих податкових накладних позивача у вересні 2011 року було включено до податкового кредиту податкову накладну №882 від 19.09.2011 року на суму ПДВ у розмірі 299615,71 грн., яка виписана ТОВ "Ріаліз Ойл" (ЄДРПОУ 36440286), та не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім того, в акті зазначено про неможливість проведення Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ зустрічної звірки зазначеного контрагента позивача. На підставі викладеного відповідач дійшов до висновку про завищення позивачем у вересні 2011 року податкового кредиту на суму 299616 грн.

На підставі акту перевірки посадовими особами відповідача прийнято податкове повідомлення-рішення №0000552204 від 14.01.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 449 424 грн., у тому числі за основним платежем - 299616 грн., за штрафними санкціями - 149808 грн. (а.с.44).

Не погоджуючись із зазначеними податковим повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправними та скасування.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Критерії правомірності рішення суб'єкта владних повноважень визначені ст.2 КАС України, частиною 3 якої встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно із вказаною нормою такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Правила заповнення податкової накладної визначено у пункті 201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Судом залучено до матеріалів справи та досліджено податкову накладну №882 від 19.09.2011 року, на підставі якої позивачем сформовано спірний податковий кредит та встановлено, що зазначена податкова накладна відповідає вимогам передбаченим Податковим кодексом України.

Висновки відповідача про відсутність позивача в реєстрі платників податку на додану вартість, у зв'язку з чим не було включено податкову накладну до податкового кредиту за вересень 2011 року, суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим 14.09.2011 року було прийнято рішення про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість. Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом про скасування зазначеного рішення (справа №11525/11/0170/22).

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.09.2011 року у справі №2а-11525/11/0170/22 вжито заходи забезпечення адміністративного позову, зупинено дію рішення №451/15-2 від 14.09.2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість до набрання законної сили судовим рішенням по справі (а.с.51).

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 255 КАС України, ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Враховуючи те, що ухвала про забезпечення адміністративного суду набрала законної сили, станом на час подання позивачем податкової декларації підстав вважати позивача особою, не зареєстрованою платником ПДВ у відповідача не було.

Крім того, слід зазначити, що жодна норма законодавства не ставить у залежність формування податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Суд зазначає, що неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ "Ріаліз Ойл" не може бути підставою для визнання фіктивними проведених ними господарських операцій. В акті перевірки відповідач не зазначив достатніх даних, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Крім того, під час судового розгляду судом залучено до матеріалів справи та досліджено первинні бухгалтерські документи позивача та встановлено наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема такими реквізитами є:

- назва документу; дата та місце складання документу;

- назва підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції;

- посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, з урахуванням вимог законодавства України в частині визначення первинних документів та їх обов'язкових реквізитів, їх змісту та призначення, до останніх можна віднести:

- договори із зазначенням предмету та істотних умов відповідного правочину, додаткові угоди до них;

- документи на виконання відповідного договору (акт приймання-передачі, акт виконаних робіт, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні, довіреність на отримання товару, що містять дані стосовно обсягів та змісту наданих послуг);

- документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, договори зберігання, перевезення товару);

- фінансово-господарські документи зі сплати коштів за придбаний товар (платіжні доручення, банківські виписки, чеки).

Тобто реальність господарської операції підтверджується даними податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

01.06.2011 року між позивачем ТОВ "Ріаліз Ойл" укладено договір № 28, за умовами якого ТОВ "Ріаліз Ойл" зобов'язується передати у власність позивачу, а позивач прийняти та сплатити нафтопродукти. (а.с. 105-107).

Відповідно до цього договору позивач отримав від ТОВ "Ріаліз Ойл" нафтопродукцію на загальну суму 1498078,56 грн., в тому числі ПДВ 299615,71 грн., що підтверджується наданою видатковою накладною (а.с.98).

Отриманий товар був оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 100-104).

Отже, позивач при проведені господарських операцій з ТОВ "Ріаліз Ойл" оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Таким чином, суд дійшов висновку, що віднесення позивачем до податкового кредиту сум з ПДВ за господарською угодою із ТОВ "Ріаліз Ойл"" в розмірі 299616 грн. є повністю правомірним, а висновки акту перевірки безпідставними та не підтверджені фактичними обставинами.

Отже, податкове повідомлення-рішення №000055204 від 14.01.2013 року про нарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 299616 грн. та штрафних санкцій в розмірі 149808 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2294,00 грн., які сплачені до бюджету квитанцією №ПН112 від 28.02.2013 року, підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 04.04.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 09.04.2013 року.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0000552204 від 14.01.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 449 424,00 грн., у тому числі за основним платежем - 299616,00 грн. та штрафними санкціями в розмірі 149808,00 грн.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростиль-Крим" (ідентифікаційний номер 36275100) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294,00 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.