Постанова

від 09.04.2013 по справі 801/2591/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2013 р. (15:41) Справа №801/2591/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Залюбовської Л.В., представника відповідача - Абсеметова З.Н., довіреність №95/9/10-0 від 16.01.2013 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Оздоровчого комплексу «ПАРУС» Служби безпеки України

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Оздоровчий комплекс «ПАРУС» Служби безпеки України звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000082200 від 18.02.13 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 51 210грн., у тому числі 40968 грн. за основним платежем, 10242грн. за штрафними(фінансовими) санкціями та № 0000032200 від 20.02.13 року про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 128 380,82грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість та від'ємного значення цього податку у господарських операціях з сумнівними контрагентами, що мають ознаки "нікчемності".

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.03.2013 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надіслав письмові пояснення та клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечував.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач у справі є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Сакської міської ради АР Крим (ідентифікаційний код 20001119), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою з ЄДРПОУ (а.с.43-44), перебуває на податковому обліку в Сакський об'єднаній державній податковій інспекції АР Крим Державної податкової служби, є платником податку на додану вартість.

Посадовою особою відповідача проведено позапланову документальну перевірку позивача з питань своєчасності нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість, при здійсненні фінансово-господарських операцій з КП "Альянс" (код ЄДРПОУ 32468182), ПП "Сіті Буд" (код ЄДРПОУ 370181640), за період з 01.01.2009 року до 31.03.2012 року, про що складено акт перевірки від 30.01.2013 року № 69/22-00/20001119 (а.с.11-30, далі - акт перевірки).

Перевіркою було встановлено наступні порушення:

- порушення ч.1, ч.5 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.218 ЦК України в частині неодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з КП "Альянс" та ПП "Сіті Буд" за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

- порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", п.185.1 ст.185 Розділу V Податкового кодексу України при здійсненні взаємовідносин з КП "Альянс" та ПП "Сіті Буд" встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 62275,09 грн., в тому числі: за травень 2009 року - 1666,67 грн., червень 2009 року - 16666,67 грн., липень 2009 року - 2974,13 грн., липень 2011 року - 21527,27 грн., серпень 2011 року - 19440,35 грн.; завищення від'ємного значення ПДВ у сумі 128 380,82 грн., у тому числі: за вересень 2009 року - 10550,67 грн., жовтень 2009 року - 34024,80 грн., грудень 2009 року - 1308,40 грн., березень 2010 року - 5833,33 грн., жовтень 2011 року - 55746,95 грн., грудень 2011 року -20916,67 грн.

- встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків КП "Альянс" та ПП "Сіті Буд" за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року;

- не підтверджено реальність проведених господарських операцій КП "Альянс" та ПП "Сіті Буд" за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Встановлений факт проведення КП "Альянс" та ПП "Сіті Буд" господарської діяльності з ознаками фіктивності, передбаченої ст. 55-1 ГК України обґрунтовується результатами проведення зустрічної звірки зазначених контрагентів позивача, а також даними досудового слідства.

Оскільки спірні господарські операції позивача частково відбулися до 01.01.2011 року, тобто до набрання законної сили Податковим кодексом України, спірні правовідносини в цій частині регулювалися Законом України Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168-97-ВР (далі Закон №168). З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України), згідно якого правовідносини з оподаткування податком на додану вартість регулюються вказаним Кодексом.

Відповідно до преамбули Закону України "Про податок на додану вартість" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо податкового кредиту) цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону №168 встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону №168 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно п.7.7.1. ст.7 Закону №168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2. ст.7 Закону №168 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, право позивача на податковий кредит звітного періоду впливає безпосередньо як на визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ, так і на розмір можливого бюджетного відшкодування з цього податку або від'ємного значення.

Аналогічні підстави та порядок виникнення у платника податку права на податковий кредит та на бюджетне відшкодування з ПДВ визначені статтями 198, 200, 201 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно із вказаною нормою такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Правила заповнення податкової накладної визначено у пункті 201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Відповідно до зазначеного пункту платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також п. 200.1. ст. 200 ПК України встановлюється, що сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Із системного аналізу вищезазначених норм Закону №168 та ПК України випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна. При цьому, такі товари(роботи, послуги) повинні придбаватися платником податку з метою подальшого використання у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності такого платника.

Як вбачається з матеріалів справи оспорюваний завищений позивачем податковий кредит з ПДВ в сумі 62275,09 грн. був визначений на підставі наступних податкових накладних:

- у травні 2009 року за податковою накладною №1617 від 28.05.2009 року, отриманою від КП "Альянс" на суму ПДВ у розмірі 1666,7 грн. (а.с.119, т.1);

- у червні 2009 року за податковою накладною №1914 від 16.06.2009 року, отриманою від КП "Альянс" на суму ПДВ у розмірі 16666,67 грн. (а.с.120, т.1);

- у липні 2009 року за податковою накладною №2619 від 30.07.2009 року , отриманою від КП "Альянс" на суму ПДВ у розмірі 2974,13 грн. (а.с.121, т.1);

- у липні 2011 року за податковою накладною №1617 від 28.05.2009 року, отриманою від ПП "Сіті Буд" на суму ПДВ у розмірі 21527,27 грн. (а.с.130, т.1);

- у серпні 2011 року за податковою накладною №1617 від 28.05.2009 року, отриманою від ПП "Сіті Буд" на суму ПДВ у розмірі 19440,35 грн. (а.с.131, т.1).

Завищене від'ємне значення ПДВ в сумі 128380,82 грн. було визначено на підставі наступних податкових накладних:

- у вересні 2009 року за податковою накладною №3347 від 15.09.2009 року, отриманою від КП "Альянс" на суму ПДВ у розмірі 10550,67 грн. (а.с.122, т.1);

- у жовтні 2009 року за податковою накладною №3854 від 27.10.2009 року, отриманою від КП "Альянс" на суму ПДВ у розмірі 34024,80 грн. (а.с.123, т.1);

- у грудні 2009 року за податковою накладною №4880 від 29.12.2009 року, отриманою від КП "Альянс" на суму ПДВ у розмірі 1308,40 грн. (а.с.124, т.1);

- у березні 2010 року за податковою накладною №638 від 29.03.2010 року, отриманою від КП "Альянс" на суму ПДВ у розмірі 5833,33 грн. (а.с.118, т.1);

- у жовтні 2011 року за податковими накладними №95 від 28.10.2011 року, №97 від 28.10.2011 року, №98 від 28.10.2011 року, 394 від 28.10.2011 року, отриманих від ПП "Сіті Буд" на суму ПДВ у розмірі 55746,95 грн. (а.с.125-127, 129, т.1);

- у грудні 2011 року за податковою накладною №61 від 14.12.2011 року, отриманою від ПП "Сіті Буд" на суму ПДВ у розмірі 20916,67 грн. (а.с.128, т.1).

Суд зазначає, що вищевказані податкові накладні, які залучені до матеріалів справи, відповідають вимогам п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону №168, ст.201 ПК України, що не заперечується відповідачем, оскільки виявлені порушення відповідач обґрунтовує виключно відсутністю у платника податку права на податковий кредит та права на бюджетне відшкодування через відсутність реального товарного характеру угод між позивачем та КП "Альянс" та ПП "Сіті Буд", оскільки не підтверджено зустрічними перевірками фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від зазначених контрагентів.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Під час судового розгляду судом залучено до матеріалів справи та досліджено первинні бухгалтерські документи позивача та встановлено наступне.

22.05.2009 року позивачем укладено договір підряду в капітальному ремонті №1143 з КП "Альянс", відповідно до якого контрагент позивача зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту будівлі харчоблоку за адресою: вул. Морська, 6, м. Саки (а.с.1, т.2).

02.10.2009 року позивачем укладено договір підряду в капітальному ремонті №6/1315 з КП "Альянс", відповідно до якого контрагент позивача зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту будівлі пожежних сходин спального корпусу №8 за адресою: вул. Морська, 6 , м. Саки (а.с.15, т.2).

02.10.2009 року позивачем укладено договір підряду в капітальному ремонті №7/1316 з КП "Альянс", відповідно до якого контрагент позивача зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту номерів спального корпусу №3 за адресою: вул. Морська, 6, м. Саки (а.с.26, т.2).

02.10.2009 року позивачем укладено договір підряду в капітальному ремонті №9/1317 з КП "Альянс", відповідно до якого контрагент позивача зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту номерів спального корпусу за адресою: вул. Морська, 6, м. Саки (а.с.40, т.2).

02.10.2009 року позивачем укладено договір підряду в капітальному ремонті №10/1318 з КП "Альянс", відповідно до якого контрагент позивача зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту клубу за адресою: вул. Морська, 6, м. Саки (а.с.50, т.2).

07.12.2009 року позивачем укладено договір підряду в капітальному ремонті №12 з КП "Альянс", відповідно до якого контрагент позивача зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту номерів №3 та №5 в адмінкорпусі за адресою: вул. Морська, 6, м.Саки (а.с.75, т.2).

25.02.2010 року позивачем укладено договір підряду №5/521 з КП "Альянс", відповідно до якого контрагент позивача зобов'язується виконати поточний ремонт адміністративного корпусу за адресою: вул. Морська,6 , м. Саки (а.с.62, т.2).

21.06.2011 року позивачем укладено договір підряду №157 з ПП "Сіті Буд", відповідно до якого контрагент позивача зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту трансформаторної будки за адресою: вул. Морська,6 , м. Саки (а.с.83, т.2).

21.06.2011 року позивачем укладено договір підряду №70/158 з ПП "Сіті Буд", відповідно до якого контрагент позивача зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту покрівлі спального корпусу №8 за адресою: вул. Морська,6 , м. Саки (а.с.93, т.2).

21.06.2011 року позивачем укладено договір підряду №159 з ПП "Сіті Буд", відповідно до якого контрагент позивача зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту прохідної з будівлею для вартівників за адресою: вул. Морська,6 , м. Саки (а.с.97, т.2).

21.06.2011 року позивачем укладено договір підряду №1607 з ПП "Сіті Буд", відповідно до якого контрагент позивача зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту паркану та стоянки для автомобілів за адресою: вул. Морська,6 , м. Саки (а.с.108, т.2).

До матеріалів справи залучено акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт, що підтверджують виконання позивачем зобов'язань за вищезазначеними договорами (а.с.132-260, т.1).

Виконані роботи були сплачені позивачем, що підтверджується виставленими рахунками та платіжними дорученнями (а.с. 118-165, т.2).

Як зазначалося вище, зі змісту пп.7.4. ст.7 Закону №168 та ст.198 ПК України слідує, що платник податку має право на віднесення сум податку до складу податкового кредиту з ПДВ лише у разі, якщо товари, роботи, послуги придбаваються з метою використання у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності такого платника податку.

Поняття господарської діяльності визначено п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України відповідно до якої господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

До 01.01.2011 року поняття господарської діяльності було визначено пунктом 1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 334/94-ВР від 28.12.1994р., відповідно до якої, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Товари (роботи, послуги), придбані позивачем за спірними господарськими операціями, отримані з метою їх подальшого використання у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми контрагентами оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем сум ПДВ по зазначеним договорам, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Судом враховано, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідають вимогам Закону №168, Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих господарських операцій.

При цьому, надані до матеріалів справи документи свідчать, що податковий орган не довів невідповідність відомостей податкових накладних фактичним обставинам та неотримання позивачем від своїх контрагентів послуг.

Нікчемність угод, укладених позивачем із своїми контрагентами податковий орган мотивує неможливістю провести зустрічну звірку контрагентів позивача, даними досудового слідства.

Слід зазначити, що жодна норма законодавства не ставить у залежність формування податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та КП "Альянс", ПП "Сіті Буд", зокрема доказів умисного укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, доказів не використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача одержаних від КП "Альянс", ПП "Сіті Буд" послуг. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Крім того, підставою за якою відповідач не визнає правомірність формування платником податків податкового кредиту є неможливість проведення зустрічної звірки з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами позивача.

Так, відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, з вказаних норм вбачається, що проведення зустрічних звірок спрямовано на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Поряд з цим акт перевірки не містить інформації про суб'єктів господарювання, з якими мав взаємовідносини позивач, а також інформації про те, на встановлення реальності яких операцій проведена звірка.

У відповідності до пункту 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232, орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

В порушення вказаного порядку замість довідки було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, що є порушення податкового законодавства.

Посилання відповідача в акті перевірки на результати досудового слідства у кримінальній справі не є належним доказом у справі, оскільки відповідно до положень ст.72 КАС України таким доказом може бути лише вирок суду, який набрав законної сили. Законодавством не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акту перевірки матеріалів досудового слідства.

Також варто зазначити, що відповідно до статті 121 КПК України дані досудового слідства можна оголосити лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Оскільки з акта перевірки неможливо встановити, чи використовуються дані досудового слідства з дозволу слідчого або прокурора, то існують сумніви щодо правомірності використання і розголошення цієї інформації.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та право на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

Судом досліджено документи на підставі яких сформовано спірний податковий кредит позивача та спірна сума від'ємного значення, та встановлено, що такий кредит та від'ємне значення сформовано обґрунтовано та відповідно до вимог чинного на момент формування законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення №0000082200 від 18.10.2013 року та №0000032200 від 20.02.2013 року є протиправними і підлягають скасуванню повністю.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1795,81 грн., які сплачені до бюджету згідно до платіжних доручень від 07.03.203 року №30, 31, підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків суб'єкта владних повноважень.

Під час судового засідання, яке відбулось 09.04.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 15.04.2013 року.

Керуючись ст. ст. 94, 160-163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби №0000082200 від 18.02.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 51210,00 грн., у тому числі за основним платежем - 40968,00 грн., за штрафними санкціями - 10242,00 грн.

3. Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби №0000032200 від 20.02.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 128 380,82 грн.

4. Стягнути на користь Оздоровчого комплексу "ПАРУС" Служби безпеки України (ЄДРПОУ 20001119) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1795,81 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (96500, АР Крим, м. Саки, вул. Курортна, 57, код ЄДРПОУ 34415656).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.