Ухвала

від 16.05.2013 по справі 05/67-2а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" травня 2013 р. м. Київ К-26178/10

К-26178/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., при секретарі: Луцак А.В.

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ)

на постанову Господарського суду Волинської області від 23.10.2008

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2009

у справі № 05/67-2А Господарського суду Волинської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Волинської області від 23.10.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2009, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 21.08.2007 №№ 0006422399/2, 0007182399/2.

Судові рішення вмотивовані висновком суду про відсутність заниження позивачем валових доходів у декларації за півріччя 2005 року на 2329902,00 грн. від господарської операції з передачі 30.05.2005 житла Головному управлінню праці та соціального захисту Волинської обласної державної адміністрації згідно з інвестиційним договором на пайову участь у будівництві житла № 16/09 від 28.10.2004, враховуючи включення цього доходу до валових доходів у декларації за ІV квартал 2004 року по факту отримання авансового платежу. Суд дійшов висновку про недоведеність ОДПІ у судовому процесі завищення позивачем валових витрат на 1563314,00 грн. у зв`язку з віднесенням до балансової вартості основних фондів 100 % витрат на їх поліпшення з огляду на відсутність в акті перевірки висновку контролюючого органу щодо правильності нарахування позивачем амортизаційних відрахувань за період, який перевірявся.

У касаційній скарзі Луцька ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 04.05.2007 № 90/02135/2399/2301/23251236, про порушення позивачем норм підпункту 4.1.1 пункту 4.1, пункту 5.1 ст.5, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР) внаслідок заниження суми валових доходів на 2329902,00 грн. До такого висновку контролюючий орган дійшов на підставі порівняння даних головної книги, в якій обліковано господарську операцію з передачі житла Головному управлінню праці та соціального захисту населення Волинської облдержадміністрації, акта передачі житла від 30.05.2005 та показників декларації про доходи підприємства за півріччя 2005 року. В акті перевірки зафіксовано також завищення підприємством валових витрат на загальну суму 1840497,00 грн. за ІІ, ІІІ, ІV квартали 2005 року, І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2006 року у зв`язку з одночасним віднесенням до валових витрат 10% вартості поліпшення основних фондів 1 та 100 % цієї ж вартості до балансової вартості окремих об'єктів основних фондів 1 групи (замість 90% вартості поліпшення).

На підставі акта перевірки та за результатами розгляду скарг позивача в процедурі апеляційного узгодження визначених сум податкових зобов'язань ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.08.2007 № 0006422399/2 про визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 1523098,30 грн. ( у тому числі, 1040599,00 грн. - основний платіж та 482499,30 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та № 0007182399/2 про визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 428512,70 грн. (у тому числі, 2000,00 грн. - основний платіж та 426512,70 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками виконання інвестиційного договору про пайову участь у будівництві житла від 28.10.2004 № 16/09, укладеного між Головним управлінням праці та соціального захисту населення Волинської облдержадміністрації (замовник) та ТОВ «Завод будівельних конструкцій» (підрядник), позивач у ІV кварталі 2004 року отримав від замовника авансові платежі на загальну суму 2605246,00 грн., які відніс до складу валових доходів в декларації за вказаний податковий період. У ІІ кварталі 2005 року відбулась передача житла замовнику з відтворенням цієї операції в головній книзі.

Відповідно до підпункту 11.3.1 пункту 11.3 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, позивач правомірно відніс суми авансового платежу до складу валових доходів у ІV кварталі 2004 року за правилом першої з подій - отримання авансу, у зв'язку з чим суд дійшов правильного висновку про відсутність порушення позивачем підпункту 4.1.1 пункту 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР та заниження валового доходу за півріччя 2005 року на 2329902,00 грн.

Відповідно до підпункту 8.7.1 пункту 8.7 ст. 8 Закону № 334/94-ВР платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Пунктом 22.1 ст.22 цього Закону встановлено, що в 2005 році віднесення до валових витрат будь-яких витрат, передбачених абзацом першим підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону, та пов'язаних з поліпшенням основних фондів 2 - 4 групи, що підлягають амортизації, у тому числі витрат на поліпшення орендованих основних фондів, здійснюється у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості 2 - 4 групи основних фондів станом на початок звітного періоду, а по об'єктах основних фондів 1 групи, до валових витрат включаються витрати, що не перевищують суму у розмірі 10 відсотків до балансової вартості об'єкта, що ремонтується, станом на початок звітного періоду.

Як встановлено у судовому процесі, позивач відніс до складу валових витрат за ІІ, ІІІ, ІV квартали 2005 року, І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2006 року 10 % вартості поліпшення основних фондів, при цьому, однак, збільшував балансову вартість основних фондів 1 групи не на різницю загальної вартості поліпшення за виключенням 10 %, тобто 90 %, а на 100 % такої вартості, що призвело до неправомірного збільшення балансової вартості основних фондів, з якої розраховуються амортизаційні відрахування.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом не було здійснено перевірку правильності розрахунку позивачем амортизаційних відрахувань за 2005 та 2006 роки, тоді як згідно аудиторської довідки від 26.11.2007 та висновків за результатами проведеної прокуратурою Волинської області із залученням посадових осіб ДПА у Волинській області перевірки позивач в податковому обліку за ці роки нараховував амортизаційні відрахування на балансову вартість основних фондів не в повному розмірі, внаслідок чого завищив податкові зобов'язання за 2005 рік на 626600,00 грн. та за 2006 рік на 395786,00 грн. Обставини щодо правильності нарахування позивачем амортизаційних відрахувань в акті перевірки не відображені, що не відповідає нормі підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за змістом якої контролюючий орган при визначенні суми податкового зобов'язання платника податків зобов'язаний враховувати дані документальних перевірок результатів діяльності платника, які свідчать не тільки про заниження, а й про завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Оскільки сума заниження позивачем податкових зобов'язань перевищує суму донарахованого контролюючим органом податку внаслідок порушення позивачем підпункту 8.7.1 пункту 8.7 ст. 8 Закону № 334/94-ВР, суд дійшов правильного висновку, що таке донарахування є протиправним.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства країни, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Волинської області від 23.10.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2009 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак