Рішення

від 23.05.2013 по справі 915/765/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2013 р. Справа № 915/765/13

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Кримська фруктова компанія» / 97012, АР Крим, Красногвардійський район, с. Петрівка/

до відповідача: Приватного підприємства «ТАФ» /54001, м. Миколаїв, вул. Васляєва, 51/1, кв.2/

про стягнення 99935,25 грн.

Суддя Бездоля Д.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Ласточкін А.В. (довіреність від 14.01.13р. №05)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 96210,07 грн. основного боргу, 10402,65 грн. 30% річних, 5189,65 грн. пені та 465,30 грн. інфляційних нарахувань.

23.05.13р. позивач подав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача 96210,07 грн. основного боргу, 2190,84 грн. 30% річних, 1069,04 грн. пені та 465,30 грн. інфляційних нарахувань.

Заявлений позов позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 04.10.12р. № 751 в частині оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 25.04.13р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 23.05.13р. о 10 год. 30 хв.

Відповідач у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав. Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 25.04.13р., яка була надіслана за його місцезнаходженням та отримана представником - 29.04.13р., про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

04.10.12р. між сторонами був укладений договір поставки № 751 (далі - договір), за яким позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити фрукти та овочі в асортименті (надалі - товар), в кількості, найменуваннях та за цінами, зазначеними в накладних, які виписуються на кожну партію товару.

Згідно з пунктами 2.1 - 2.4 договору ціна по кожному найменуванню і на кожну партію товару визначається на підставі прайс-листів позивача, зазначається в накладних на кожну партію товару та включає податок на додану вартість. Оплата кожної партії товару здійснюється на умовах передоплати, в безготівковій формі або шляхом внесення вартості отриманого від позивача товару в касу останнього. Відповідач зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок позивача вартість партії товару протягом 3-х календарних днів з моменту виставлення рахунку на оплату партії товару. У випадку несплати покупцем у строк, рахунок втрачає силу. Моментом здійснення платежу визнається день, в який сума, яка підлягає сплаті, зарахована на рахунок позивача.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 договору товар поставляється партіями згідно заявки відповідача, в якій вказується асортимент, кількість товару, строк та умови поставки. Датою поставки вважається дата підписання накладної обома сторонами, які засвідчують прийняття товару відповідачем від позивача.

Відповідно до п. 5.1 договору договір вступає в силу з дати підписання його сторонами та діє до 31.12.2012р.

Згідно з п. 6.3 договору за прострочення оплати відповідач сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, а також 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

На виконання умов договору, за період з 06.10.12р. по 14.11.12р. (включно) позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 288010,07 грн., що підтверджується видатковими накладними №КФ100016553 від 06.10.12р., №КФ100016934 від 17.10.2012, №КФ100017111 від 23.10.2012, №КФ100017143 від 24.10.2012, №КФ100017173 від 25.10.12, №КФ100017270 від 29.10.2012, №КФ100017347 від 31.10.2012, №КФ100017647 від 14.11.2012, поясненнями позивача та іншими доказами.

Для оплати поставленого товару позивачем було виставлено відповідачу відповідні рахунки №1170 від 14.11.2012, №1130 від 31.10.2012, №1120 від 29.10.2012, №1110 від 25.10.2012, №1109 від 24.10.2012, №1100 від 23.10.2012, №1081 від 17.10.2012, №1016 від 05.10.2012 та №1015 від 05.10.2012.

Відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару виконав частково, у зв'язку з чим і виник спір у даній справі. Відповідачем в загальній сумі було сплачено 191800,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок від 19.02.13, від 07.12.12, від 02.11.12, від 30.10.12, від 23.10.12, від 17.10.12 та від 05.10.12.

Таким чином, станом на час вирішення даного спору сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 96210,07 грн., що підтверджується позивачем та жодним чином не спростовується відповідачем.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 692 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець повинен сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, якщо договором не передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За приписами ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом станом на час вирішення даного спору сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 96210,07 грн., а отже позовні вимоги позивача в цій частині підлягають повному задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом у п. 6.3. договору сторонами передбачено, що за прострочення оплати відповідач сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

За цих підстав, господарський суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 2190,84 грн. 30% річних, 1069,04 грн. пені та 465,30 грн. інфляційних нарахувань грунтується на нормах чинного законодавства України та фактичних обставинах справи, а отже також підлягає задоволенню господарським судом.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачем не надано суду заперечень проти позовних вимог та жодного доказу на їх підтвердження.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ТАФ» (54001, м. Миколаїв, вул. Васляєва, 51/1, кв. 2, код 36056739) на користь Приватного акціонерного товариства «Кримська фруктова компанія» (97012, АР Крим, Красногвардійський район, с. Петрівка, код 32644372) 96210 (дев'яносто шість тисяч двісті десять) грн. 07 коп. основного боргу, 1069 (одна тисяча шістдесят дев'ять) грн. 04 коп. пені, 2190 (дві тисячі сто дев'яносто) грн. 84 коп. 30% річних, 465 (чотириста шістдесят п'ять) грн. 30 коп. інфляційних нарахувань та 1998 (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 70 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 28.05.2013р.

Суддя Д.О.Бездоля