Рішення

від 28.05.2013 по справі 905/2308/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.05.2013р. Справа № 905/2308/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при секретарі судового засідання Петраченко К.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою: Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії, м. Донецьк

до відповідача приватного вищого навчального закладу «Донецький економіко-гуманітарний інститут», м.Донецьк

про стягнення заборгованості у розмірі 124 162,81 гривень, пені у розмірі 6 865,89 гривень, 3% річних у розмірі 2 015,27 гривень

Представники сторін:

Від позивача: Ушаков Г.П.

Від відповідача: не з'явився

Донецький державний науково-дослідний інститут чорної металургії звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до приватного вищого навчального закладу «Донецький економіко-гуманітарний інститут» про стягнення заборгованості у розмірі 124 162,81 гривень, пені у розмірі 6 865,89 гривень, 3% річних у розмірі 2 015,27 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконуються зобов'язання за договором про надання послуг б/н від 13.08.2009р. в наслідок чого утворилася заборгованість, з урахуванням індексації, у розмірі 124 162,81 гривень, на яку позивач нараховує пеню та 3% річних.

Позивач в судових засіданнях підтримав вимоги викладені в позовній заяві.

Відповідач в судових засіданнях проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Оскільки відповідачем не було надано відзив на позов, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представники сторін були ознайомлені з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ

13.08.2009р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (орендодавецем) та приватним вищим навчальним закладом «Донецький економіко-гуманітарний інститут» (орендарем) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №3827/2009, відповідно до п.1.1. якого орендар прийняв в строкове платне користування державне майно - нежитлові вбудовані приміщення (майно) загальною площею 1020,8 м 2 в адміністративному корпусі №4, які розташовані за адресою: 83017, м.Донецьк, бул.Шевченка, б.26, що знаходяться на балансі Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії (балансоутримувача).

13.08.2009р. Донецьким державним науково-дослідним інститутом чорної металургії (виконавцем) та приватним вищим навчальним закладом «Донецький економіко-гуманітарний інститут» (замовником) укладено договір про надання послуг, згідно із п. 1.1 якого виконавець надає послуги по забезпеченню електропостачання, теплозабезпечення, телефонного зв'язку, експлуатації та утримуванню допоміжних приміщень у чистоті, охороні, здійснення поточних та капітальних ремонтів будівлі та комунікацій, а замовник оплачує надані послуги пропорційно площі, яку він орендує.

Відповідно до протоколу узгодження вартості послуг від 13.08.2009р. вартість послуг за 1м 2 орендованої замовником площі складає 34 гривні (без ПДВ) щомісячно на період до 31.12.2009р. Структура вартості послуг: опалення - 33%, вода, стоки, утримання мереж - 21%, інше - 46%. В подальшому вартість послуг може змінюватися в залежності від тарифів на енергоносії та витрат на утримування приміщень вказаних в п.1.1. договору.

15.10.2010р. додатковою угодою №2 до договору про надання послуг від 13.08.2009р. сторони встановили з 15.10.2010р. вартість послуг за 1м 2 орендованої замовником площі у розмірі 36,50 гривень (без ПДВ) щомісячно відповідно до протоколу узгодження вартості послуг від 15.10.2010р.

29.11.2011р. сторонами внесено зміни до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №3827/2009 від 13.08.2009р., якими внесено зміни до п. 1.1 договору, а саме зменшена площа приміщень, що перебувають у користування відповідача, до 737,9 м 2 .

В п.2.1.1 договору зазначено, що виконавець зобов'язується забезпечити:

- обслуговування, експлуатацію та поточний ремонт будівлі;

- утримування території навколо будівлі та центрального входу згідно санітарним нормам;

- обслуговування та ремонт електричного господарства, водопровідної та каналізаційної систем, котельні, телефонної станції;

- підготовку споруд, теплових систем та обладнання до роботи у осінньо-зимовий період;

- прийом на вахті головного входу кореспонденції для замовника.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що замовник додатково сплачує спожиту електроенергію за діючими розцінками та тарифами відповідно до показників лічильника або за встановленою потужністю.

Згідно з п.2.3.3 договору замовник зобов'язаний щомісячно до 5 числа отримувати у планово-економічному відділі Донндічормет рахунок на оплату експлуатаційних витрат та споживну електроенергію за попередній місяць та оплачувати його не пізніше 20 числа поточного місяця. При несвоєчасному внесенні плати сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 3.1.3 договору у випадку прострочення платежу більш ніж 30 днів виконавець припиняє надання послуг по договору до повного погашення заборгованості з урахуванням пені.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що договір укладений на строк з 13.08.2009р. та до закінчення строку дії договору оренди №3827/2009 від 13.08.2009р.

У п. 10.1 договору оренди №3827/2009 від 13.08.2009р. (в редакції договору №5 про внесення змін до нього від 10.11.2012р.) визначений строк його дії - до 02.08.2015р.

Судом встановлено, що позивачем в період з липня по грудень 2012р. надано послуги на загальну суму 136217,85 гривень, на яку позивачем виставлено рахунки-фактури, копії яких та докази їх надсилання на адресу відповідача наявні в матеріалах справи.

Позивач на підтвердження часткового виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором надав копії банківських виписок, з яких вбачається, що відповідачем протягом розглядуваного періоду були внесені грошові кошти на загальну суму 42 107,93 гривень, з яких лише 11053,73 гривень було сплачено в погашення заборгованості, що утворилася розглядуваний період, та які було зараховано в рахунок заборгованості, що утворилася в серпні 2012 року у розмірі 5027,62 гривень по рахунку № ЧМ-0000225 від 31.08.2012 року та в жовтні 2012 року у розмірі 6026,11 гривень за послуги надані в період з 15.10.2012 року по 31.10.2012 року по рахунку № ЧМ-0000289 від 31.10.2012 року тобто заборгованість відповідача складає 125 164,12 гривень.

Матеріалами справи підтверджується систематичне направлення відповідачу рахунків-фактур, актів здачі-приймання робіт та актів звіряння із вимогою щодо їх підписання, завірення печатками та повернення екземплярів цих документів.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення разом із заборгованістю (з урахуванням індексації) у розмірі 124 132,81 гривень, пені у розмірі 6 865,89 гривень, 3% річних у розмірі 2 015,27 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором про надання послуг.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договору про надання послуг б/н від 13.08.2009р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою договір б/н від 13.08.2009р. є договором про надання послуг, правовідносини за яким регулюються главою 63 Цивільного кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, в контексті зазначеної норми укладений між позивачем та відповідачем договір про надання послуг б/н від 13.08.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку зі здійснення платежів за надані послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Між тим, відповідачем не були виконані грошові зобов'язання за надані послуги в повному обсязі - жодних доказів іншого, всупереч вимог ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано, внаслідок чого суд приходить до висновку, що стягувана заборгованість у розмірі 124 132,81 гривень обґрунтовано заявлена позивачем для примусового стягнення з відповідача, тому позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім суми основного боргу, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 6 865,89 гривень та 3% річних у розмірі 2 015,27 гривень.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня та 3% річних нараховуються за період з 01.07.2012р. по 31.12.2012р.

Як вже зазначалось, п.2.3.3 договору передбачений обов'язок відповідача щодо оплати експлуатаційних витрат та спожиту електроенергію за попередній місяць не пізніше 20 числа поточного місяця. При несвоєчасному внесенні плати сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення. Отже, нарахування пені та 3% річних є правомірним саме з 21го числа місяця наступного за оплачуваним.

Таким чином, суд, перевіривши відповідність наданих позивачем розрахунків, дійшов висновку про можливість часткового задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені та 3% річних, а саме пені у розмірі 4 103,08 гривень та 3% річних у розмірі 821,28 гривень.

Різниця у розрахунку утворилася за рахунок невірного визначення позивачем моменту з якого може нараховуватися пеня та 3 % (з 21-го числі місяця наступного за оплачуваним - п. 2.3.3. договору), а також без врахування проведення відповідачем часткової оплати по рахунку № ЧМ-0000225 від 31.08.2012 року (5027,62 - 28.11.2012року) та повної сплати рахунку № ЧМ-0000289 від 31.10.2012 року на суму 6026,11 гривень, що мало місце 06.11.2012 року, тобто до спливу визначеного договором строку, встановленого для оплати рахунків, а також внаслідок безпідставного нарахування санкцій по рахунках № ЧМ-0000345 від 20.12.2012 року та № ЧМ-0000356 від 28.12.2012 року, через настання по ним строку оплати після спливу періоду нарахування, тобто після 31.12.2012 року.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії, м.Донецьк до приватного вищого навчального закладу «Донецький економіко-гуманітарний інститут» задовольнити частково.

Стягнути з приватного вищого навчального закладу «Донецький економіко-гуманітарний інститут» (83052, м. Донецьк, вул. 50ї гвардійської дивізії, 17, код ЄДРПОУ 20348136) на користь Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії, м.Донецьк (83017, м.Донецьк, бул.Шевченко, б.26, код ЄДРПОУ 00193714) заборгованість у розмірі 124 162,81 гривень, пеню у розмірі 4 103,08 гривень, 3% річних у розмірі 821,28 гривень, судовий збір у розмірі 2581,85 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 28.05.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 29.05.2013р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник