Рішення

від 16.05.2013 по справі 911/1299/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" травня 2013 р. Справа № 911/1299/13

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства «Ельбара», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БП «Агробудівник», смт.Козин

про стягнення 46976,00 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Осійчук Т.М.

Від відповідача: Островський Д.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна Приватного підприємства «Ельбара» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БП «Агробудівник» (далі - відповідач) про стягнення 46976,00 грн.

Провадження у справі №911/1299/13 порушено відповідно до ухвали суду від 11.04.2013 року та призначено справу до розгляду на 25.04.2013 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 25.04.2013 року не з'явився та надіслав клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався до 16.05.2013 року.

В судовому засіданні 16.05.2013 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач обґрунтованих заперечень проти позову не надав, надав докази часткового погашення заборгованості в сумі 4500 грн., які визнані позивачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «БП «Агробудівник» (відповідач) та Приватним підприємством «Ельбара» (позивач) було укладено Договір субпідряду № 82 від 22.05.2012 року (надалі-Договір) .

Згідно п.1.1 Договору, позивач зобов'язується виконати монтаж глибинного насосу водонапірної вежі з свердловиною та прочищення водонапірної вежі і свердловини (надалі - роботи) за адресою: житловий масив «Нова Богданівка» в с. Богданівка, Броварського району Київської області у установлений Договором строк, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити ці роботи.

У відповідності до п.3.1 Договору, вартість робіт визначається Договірною ціною та Локальним кошторисом та становить 45 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ).

Позивач зазначив, що виконав свої договірні зобов'язання, в підтвердження чого надав суду для огляду та долучення до матеріалів справи: Акт приймання виконаних будівельних робіт №132 від 29.10.2012 року; Локальний кошторис №6-1-1 від 29.10.2012 року; Документ, що підтверджує договірну ціну на будівництво встановлення глибинного насосу у свердловину глибиною 145 м; довідку про вартість виконаних будівельних робіт від 29.10.2012 року; Акт №198 приймання виконаних будівельних робіт від 1.11.2012 року та довідку про вартість виконаних будівельних робіт від 1.11.2012 року.

У відповідності з п.5.3.3 Договору відповідач має прийняти у позивача роботи за актами прийому-передачі по формі КБ-2в. Таким чином, належним чином посвідчені вищевказані Акти приймання виконаних робіт свідчать про прийняття відповідачем виконаних робіт.

Крім того, сторонами було підписано Акт звірки взаєморозрахунків від 02.11.2012 року, який також опосередковано свідчить про визнання відповідачем факту виконаних робіт.

25.02.2013 року позивачем було надіслано відповідачу лист № 25/02/13 від 25.02.2013 року, в якому повідомлялось про необхідність сплати 45000 грн. за виконані роботи.

25.02.2013 року відповідачем була видана розписка про зобов'язання погасити заборгованість частинами з остаточною сплатою до 25.03.2013 року.

Однак, оскільки розписка є одностороннім документом і викладені в ній умови щодо оплати не погоджені відповідною згодою кредитора, така розписка з огляду на норму ст. 654 Цивільного кодексу України не змінює умови Договору.

Відповідач своєчасно та в повному обсязі не оплатив виконані роботи, що ним в ході розгляду спору не спростовано. Надав банківську виписку про сплату 27.02.2013 року 4500 грн. за спірним Договором, однак така виписка не засвідчена банком, відповідного платіжного доручення відповідач не надав, тому суд не приймає в якості доказу.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Згідно статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У зв'язку з чим, позивачем нараховано пеню за період з 02.11.2012 року по 28.02.2013 року за 83 дні прострочення в сумі 1 534,93 грн.

Також, згідно умов статей 536 та 625 Цивільного кодексу України, відповідачу нараховано 3 % річних з 02.11.2012 року по 28.02.2013 року в сумі 306,98 грн. та інфляційні за період з 02.11.2012 року по 28.02.2013 року в сумі 134,99 грн.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6.3 Договору, при прострочці оплати виконаних робіт Генпідрядник сплачує Субпідряднику пеню в розмірі подвійної обліком ставки НБУ, чинної на момент прострочки від вартості несплачених робіт за кожен день прострочки.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Дослідивши наданий розрахунок, судом встановлено, що пеня нарахована на суми фактичного прострочення за відповідні періоди прострочення в межах визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строку, таким чином, вимога про стягнення пені в сумі 1 534,93 грн. обґрунтована і підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування 3% річних та інфляційних було проведено виходячи із фактичної суми заборгованості, що існувала на відповідну дату, таким чином, вимоги позивача про стягнення 306,98 грн. 3% річних та 134,99 грн. інфляційних підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем спростовані в частині стягнення 4500 грн. основного богу, тому підлягають частковому задоволенню.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі, оскільки сума судового збору, яка підлягає сплаті з даного позову, є мінімальною.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БП «Агробудівник» (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт. Козин, вул.Партизанська, 2, код ЄДРПОУ 34161581) на користь Приватного підприємства «Ельбара» (м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд.8, код ЄДРПОУ 36047614) 40500,00 грн. основного боргу, 1534,93 грн. пені, 306,98 грн. 3 % річних, 134,99 грн. інфляційних та 1720,50 грн. судових витрат.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Суддя Кошик А.Ю.