Ухвала

від 22.05.2013 по справі 2а-13166/11/0170/5

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13166/11/0170/5

22.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Омельченка В. А. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 31.01.13 у справі № 2а-13166/11/0170/5

за позовом Фірми "Валерія" (вул. Дмитра Ульянова, 12, кв. 26,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95013)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.01.13 позовні вимоги Фірми "Валерія" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0004702301 від 19.05.2011 року.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.01.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 26.04.2010 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Фірми "Валерія". З 17.06.2010 року позивач отримав свідоцтво платника податку на додану вартість №100288780 (а.с.48).

Наказом Начальника Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 29.04.2011 року №1477 (а.с.16) було призначено документальну позапланову невиїзну перевірку фірми "Валерія".

Посадовими особами ДПІ в м. Сімферополі АР Крим у період з 29.04.2011 року по 06.05.2011 року було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку фірми "Валерія" (ЄДРПОУ 30933120) з питань взаємовідносин з ПП "Комманд" (ЄДРПОУ37081766) за грудень 2010 року.

За наслідками перевірки складено акт № 5736/2302/30933120 від 10.05.2011 року (а.с.19-24), в якому зафіксовано порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року на суму 10440,00 грн.

Висновки відповідача ґрунтуються на порушенні вимог податкового законодавства, позивачем необґрунтовано було оподатковано господарську операцію по взаємовідносинам з ПП "Комманд". Нікчемність правочину слідує з того, що покупець - фірма "Валерія" не отримував товар (роботи, послуги) у зв'язку з тим, що у ПП "Комманд" відсутні основні фонди та виробничі потужності, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами.

Крім того, в ході перевірки було встановлено, що ПП "Комманд" податковий кредит за грудень 2010 року сформовано на підставі нікчемних правочинів з постачальниками ПП "Фрегат ХХ" та ПП "Родіна ХХІ".

За наслідками проведеної перевірки податковим органом 19.05.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0004702301 (а.с.26), в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 13050,00 грн., у тому числі 10440,00 грн. за основним платежем та 2610,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Назване податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до Державної податкової адміністрації в АР Крим та Державної податкової адміністрації України. Проте, за наслідками розгляду скарг позивача податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0004702301 від 19.05.2011 року залишено без змін.

Перевіряючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень щодо прийняття податкового повідомлення - рішення, судова колегія зазначає наступне.

Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону, є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З урахуванням викладеного, необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Зокрема, наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 р. (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищезазначене узгоджується з нормами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі Положення №168/704).

Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Колегія суддів зазначає, що у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарської операції з ПП "Комманд" щодо придбання товару за договором купівлі-продажу від 01.09.2010 року №09/10-003/111 (а.с.50), зокрема: видатковою накладною на суму 62640,00 грн., рахунком-фактурою, товарно-транспортною накладною, накладною на передачу товарів, платіжними дорученнями (а.с.56-62). Право позивача на отримання податкового кредиту по вказаній господарській операції підтверджується наявною в матеріалах справи податковою накладною, складеною ПП "Комманд" на суму 62640,00 грн., у тому числі ПДВ - 10440,00 грн. (а.с.55).

Щодо висновків відповідача про відсутність поставки товару за даним правочином внаслідок відсутності у контрагента транспортних засобів, судова колегія зазначає наступне.

Позивачем зазначено, що поставку товару здійснено власними транспортними засобами фірми "Валерія", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортних засобів, які належать фірмі "Валерія".

Матеріалами справи також підтверджується подальше використання позивачем у своїй господарській діяльності товару, отриманого від ПП "Комманд", шляхом його реалізації ТОВ "Вільногірське скло" (а.с.65-71).

Щодо висновків податкового органу про нікчемність правочинів позивача з контрагентами, судова колегія вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно ст. 75 Податкового кодексу України, документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Разом з тим, перевірку позивача проведено на підставі даних комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АС "Аудіт", АРМ "Бест Звіт", АІС "Реєстр платників податків", АІС "Облік податків та платежів", пошуково-довідкова система ЦБД ДПА України, "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України".

Отже, відповідачем при проведенні перевірки були використані тільки відомості комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем.

Аналіз первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, які мали бути досліджені під час проведення перевірки та відображені в акті перевірки відсутні.

З урахуванням відсутності з боку позивача порушень вимог податкового законодавства, необґрунтованим є і застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки акт № 5736/2302/30933120 від 10.05.2011 року про порушення платником податків вимог Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №0004702301 від 19.05.2011.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.01.13 у справі № 2а-13166/11/0170/5 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва