Рішення

від 21.05.2013 по справі 5011-2/17182-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-2/17182-2012 21.05.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Київської філії «Сіті» ДоПриватного акціонерного товариства «ВіЕйБі Страхування» Провідшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 5 007,63 грн. Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Горовець Є.М.

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Київської філії «Сіті» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віейбі Лізинг» про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 5 007,63 грн.

Ухвалою від 03.12.2012р. Господарським судом міста Києва за вищевказаним позовом порушено провадження у справі.

Від представника позивача 18.12.2012р. в судовому засіданні надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Від відповідача 17.12.2012р. через відділ діловодства суду надійшов відзив на позов, в якому він зазначає, що не повинен бути відповідачем, оскільки транспортний засіб, який потрапив у ДТП, був переданий відповідачем у лізинг Товариству з обмеженою відповідальністю «Холодотех» (м. Київ, вул. Сирецька, 25-А; ідентифікаційний код 35961608) та станом на дату ДТП перебував у останнього в користуванні на умовах Договору фінансового лізингу № 090727-49/ФЛ-Ю-А від 27.07.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 18.12.2012р. заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою від 18.12.2012р. суд залучив до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Холодотех», зобов'язав позивача направити залученій третій особі копію позову з усіма додатками та надати Довідку про внесення третьої особи до ЄДР ЮО та ФОП. Також суд зобов'язав залучену третю особу надати суду пояснення по суті спору та відклав розгляд справи на 15.01.2013р.

Від М(Т)СБУ 21.12.2012р. через відділ діловодства суду надійшла відповідь на судовий запит.

Від позивача 10.01.2013р. через відділ діловодства суду надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Віейбі Лізинг», на належного - Товариство з обмеженою відповідальністю «Холодотех».

Ухвалою від 15.01.2013р. суд залучив до участі у розгляді справи в якості іншого відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Холодотех», та зобов'язав позивача і залученого відповідача надати суду певні докази та пояснення, розгляд справи було відкладено на 12.02.2013р.

Ухвалою від 12.02.2013р. суд відклав розгляд справи на 12.03.2013р., а також зобов'язав позивача та відповідача-2 надати суду певні документи та пояснення.

Від позивача через відділ діловодства суду 22.02.2013р. надійшло клопотання про заміну відповідачів неналежним відповідачем, та 12.03.2013р. клопотання про залучення до матеріалів справи нових доказів.

Такою у вищенаведеному клопотанні Позивач зменшує раніше заявлені позовні вимоги та до Приватного акціонерного товариства «ВіЕйБі Страхування» заявляє позовні вимоги в розмірі 4340 грн., віднявши від суми виплаченого страхового відшкодування 4850 грн., окрім передбаченої Договором страхування франшизи, також і франшизу в сумі 510 грн., яка передбачена Полісом № ВС/7499368 (4850 грн. - 510 грн. = 4 340 грн.); стягнення раніше заявлених штрафних санкцій з Приватного акціонерного товариства «ВіЕйБі Страхування» позивач вже не заявляє.

Вищенаведене уточнення (зменшення) позовних вимог судом приймається, при цьому сума сплаченого позивачем судового збору залишається незмінною, оскільки вона була оплачена в мінімальному розмірі.

Крім того, ухвалою від 12.03.2013р. суд здійснив заміну відповідачів по справі на належного відповідача - Приватне акціонерне товариство «ВіЕйБі Страхування», зобов'язав залученого відповідача надати відзив на позов та зобов'язав позивача надати Довідку про внесення залученого відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме - станом на час розгляду справи. Розгляд справи судом було відкладено на 02.04.2013р.

Від позивача 01.04.2013р. через відділ діловодства суду надійшло заперечення на заяву про застосування строку позовної давності, та клопотання про розгляд справи за відсутності позивача і долучення до матеріалів справи доданих до клопотання нових доказів.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 02.04.2013р. в зв'язку з перебуванням судді Домнічевої І.О. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, було вирішено передати дану справу для розгляду судді Самсіну Р.І.

Ухвалою від 02.04.2013р. суд призначив розгляд справи на 23.04.2013р.

Розпорядженням В.о. голови Господарського суду міста Києва від 13.04.2013р. після виходу судді Домнічевої І.О. з лікарняного та з метою дотримання процесуальних строків, було вирішено передати дану справу від судді Самсіна Р.І. для розгляду судді Домнічевій І.О.

Представники відповідача в призначене судове засідання не з`явились, про поважні причини їх неявки в судове засідання суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило. Вимоги ухвали суду від 02.04.2013р. відповідачем не виконано.

Ухвалою від 23.04.2013р. суд відклав розгляд справи на 21.05.2013р.

Представники відповідача повторно в призначене судове засідання не з`явились, про поважні причини їх неявки в судове засідання суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило. Вимоги ухвали суду від 23.04.2013р. відповідачем не виконано.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги до відповідача, Приватного акціонерного товариства «ВіЕйБі Страхування».

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в заяві та документах, доданих до матеріалів справи (в тому числі згідно відомостей з ЄДР).

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

В судовому засіданні 21.05.2013р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

27.07.2009р. між ТОВ «Марс Україна» (Страхувальник) та ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» (Страховик) було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності, оформлений полісом №19G-0317263 (Договір страхування), відповідно до якого було застраховано автомобіль «Форд Фокус», д.р.н. АА 3204 ІС (Застрахований автомобіль).

Страхування проводилось відповідно до Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №119, зареєстрованих Міністерством фінансів України за реєстраційним номером №0670676 (Правила страхування).

28.04.2011 р. найменування Страховика, ВАТ «УСК «Дженералі Гарант», було змінено на Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (Страховик, Позивач), що підтверджується витягом з його статуту, свідоцтвом про державну реєстрацію та довідкою з ЄДРПОУ.

12.01.2010р. у м. Києві на вулиці Сирецькій, 25-А, відбулося ДТП - зіткнення Застрахованого автомобіля та автомобіля «Форд», д.р.н. АА 5507 ІС, під керуванням Петрова Сергія Анатолійовича, що підтверджується довідкою ВДАІ України з обслуговування Подільського району в м. Києві від 22.01.2010р. та від листом-відповіддю УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 11.10.2011р.

Внаслідок вищевказаної ДТП Застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження, що підтверджується відповідною довідкою ДАІ від 12.01.2010р.

Також, як вбачається з довідки ВДАІ України з обслуговування Подільського району в м. Києві від 22.01.2010р., стосовно водія транспортного засобу - автомобіля марки «Форд», д.р.н. АА 5507 ІС, Петрова Сергія Анатолійовича, було складено протокол про адміністративне правопорушення за порушення ним п. 13.1 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до Постанови Подільського районного суду міста Києва від 08.02.2010 р. № 3-303/10, вказана ДТП сталася з вини водія транспортного засобу - автомобіля марки «Форд», д.р.н. АА 5507 ІС, Петрова Сергія Анатолійовича.

Згідно зі звітом незалежного оцінювача (ТОВ «Естімейт») № 5363 від 04.02.2010р. матеріальний збиток, завданий власнику Застрахованого автомобіля в результаті його пошкодження в ДТП, складає 5 507,58 грн., а фактична вартість ремонту Застрахованого автомобіля склала 4 850 грн., що підтверджується рахунком-фактурою №311 від 11.02.2010 р.

Відповідно до п. 7.1.4 Правил страхування, Страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку виплатити страхове відшкодування Страхувальнику у порядку та на умовах, що передбачені цими Правилами та Договором страхування. Пункт 2.2.1 Правил страхування передбачає, що страховим випадком визнається пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин (у т.ч. фар, дзеркал, стекол) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з п.п. 9.1, 9.26.2 Правил страхування, до складу страхового відшкодування (збитків, що компенсуються страхувальнику) входять витрати на приведення транспортного засобу у порядок та витрати на проведення експертної оцінки пошкоджень застрахованого транспортного засобу.

На виконання наведених вище положень Правил страхування та Договору страхування, а також на підставі складеного Позивачем Страхового акту № 98985 від 12.02.2010р. та листа Страхувальника від 12.02.2010р., Позивач виплатив страхове відшкодування на ремонтне СТО застрахованого автомобіля, чим фактично оплатив вартість ремонту Застрахованого автомобіля у розмірі 4850 грн., що підтверджується платіжним дорученням №17408 від 19.02.2010р.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до довідки ВДАІ України з обслуговування Подільського району в м. Києві від 22.01.2010р. та Договору № 090727-49/ФЛ-Ю-А від 27.07.2009р., автомобіль «Форд», д.р.н. АА 5507 ІС, було передано Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» у володіння та користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Холодотех».

Як вбачається з Постанови Подільського районного суду міста Києва від 08.02.2010 р. № 3-303/10, винна у ДТП особа - водій автомобіля марки «Форд», д.р.н. АА 5507 ІС, Петров Сергій Анатолійович на час ДТП працював водієм в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Холодотех».

Відповідно до залучених до матеріалів справи Полісу № ВС/7499368 та витягу з М(Т)СБУ, цивільно-правова відповідальність водія Петрова Сергія Анатолійовича, який є винним в ДТП, на момент ДТП була застрахована Відповідачем - Приватним акціонерним товариством «ВіЕйБі Страхування», на підставі вищенаведеного полісу (договору страхування), укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Холодотех»; при цьому ліміт відповідальності за полісом по майну - 25 500 грн., франшиза - 510 грн.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Як зазначалось вище, вина Петрова Сергія Анатолійовича у скоєнні ДТП встановлена постановою суду.

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Пунктом 37.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування, яка діяла до 19.09.2011р.) (далі - Закон) передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим із ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані у цьому випадку збитки, відповідно до положень Закону, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме Відповідач.

Статтею 38 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування, яка діяла до 19.09.2011р.) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене Позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, тобто до Відповідача, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм Позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України №23/279 від 28.08.2012р.).

Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

При виплаті страхового відшкодування Позивачем було вирахувано франшизу, передбачену Договором страхування, та при зверненні до суду з даними позовними вимогами Позивачем також вирахувано франшизу в сумі 510 грн., яка передбачена Полісом № ВС/7499368, і заявлено до відшкодування шкоди в порядку регресу 4 340 грн. (4850 грн. - 510 грн. = 4 340 грн.).

В матеріалах справи відсутні докази відшкодування шкоди в порядку регресу Відповідачем Позивачу в сумі 4 340 грн. в добровільному порядку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Частиною шостою статті 261 ЦК України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

За таких обставин, саме з моменту виконання Позивачем свого зобов'язання за Договором страхування, у нього виникло право подати регресний позов до суду до Відповідача (аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в Постанові № 58-168 від 27.03.2012р.), а отже строк позовної давності за даним позовом не пропущено.

Сплачена Позивачем сума судового збору за звернення до суду з даним позовом відповідно до статті 49 ГПК України покладається на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ВіЕйБі Страхування» (м. Київ, вул. Ванди Василевської, 7; ідентифікаційний код 31927008) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код 16467237) 4 340 (чотири тисячі триста сорок) грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу та 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27.05.2013р.

Суддя І.О.Домнічева