Ухвала

від 23.05.2013 по справі 2а-2811/12/2170

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2013 р.Справа № 2а-2811/12/2170

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Романішина В.Л.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім «Тепло-Комплект» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування акту про проведення невиїзної позапланової перевірки,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 року ТОВ Торговий Дім «Тепло-Комплект» звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС про визнання дійсними оспорюванні відповідачем укладені між позивачем та ПП «Авірум» договір №212 від 01.12.2011р., а також між позивачем та ТОВ ГК «Теплотехніка» договір аутсорсінгу №160/45 від 02.12.2005р.; визнання протиправними дій ДПІ у м.Херсоні щодо висновків акту перевірки про завищення ТОВ Торговий Дім «Тепло-Комплект» податкового кредиту у грудні 2011 року на загальну суму ПДВ 170597,89 грн., про завищення товариством податкових зобов'язань в листопаді-грудні на загальну суму ПДВ 206388,16 грн. та щодо визнання недійсними (нікчемними, фіктивними) правочинів, укладених позивачем з контрагентами; скасування акту проведення невиїзної позапланової перевірки від 22.04.2012р. №657/22-4/33824714 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Торговий Дім «Тепло-Комплект» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «Авірум» за грудень 2011 року».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що всі товари (роботи, послуги), придбання яких відображено у податковій звітності, були фактично отриманими, використаними для потреб його господарської діяльності, підтверджені належним чином складеними первинними документами. Укладені між товариством та його контрагентами правочини є фактично виконаними, а до компетенції податкових органів не входять повноваження щодо визнання правочинів нікчемними. Позивач як платник податків не повинен перевіряти наявності у своїх контрагентів основних фондів, трудових ресурсів, сплату ними податків, оскільки його контрагенти є юридичними особами та самостійно відповідають за своїми господарськими операціями.

ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС проти позову заперечила, зазначивши, що перевіркою встановлено, що під час формування податкового кредиту позивачем до його складу включено операції, які вчинені на підставі нікчемних правочинів. Товариство лише документувало придбання товарів та послуг від ПП «Авірум», оскільки у вказаного контрагента не було можливості для поставки товарів та виконання робіт позивачу через відсутність основних фондів, трудових ресурсів тощо. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14.09.2012р. позов ТОВ Торговий Дім «Тепло-Комплект» задоволено частково. Визнано протиправними висновки ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС в акті невиїзної позапланової перевірки від 22.04.2012р. №657/22-4/33824714 про визнання нікчемними та такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, правочинів між ТОВ Торговий Дім «Тепло-Комплект» за грудень 2011 року з постачальником ПП «Авірум», про визнання завищеним податкового кредиту, сформованого по податковій декларації з ПДВ за грудень 2011 року в сумі 170597,89 грн. та завищення податкового зобов'язання за листопад-грудень 2011 року на суму ПДВ 206388,16 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов ТОВ Торговий Дім «Тепло-Комплект» залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу від 25.04.2012р. №359, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 ПК України, у період з 25.04.2012р. по 26.04.2012р. посадовими особами ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Торговий Дім «Тепло-Комплект» (код ЄДРПОУ 33824714) з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «Авірум» (код ЄДРПОУ 32809763) за грудень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №657/22-4/33824714 від 27.04.2012р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення товариством ч.1 та ч.5 ст.203, ч.1 та ч.2 ст.215 ,ст.626, ч.1 ст.628, ст.629, ст.655, ст.656, ст.658, ст.662, ч.2 ст.689, ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, по правочинах, здійснених ТОВ Торговий Дім «Тепло-Комплект» за грудень 2011 року з постачальником ПП «Авірум». Податковий кредит, сформований за рахунок ПП «Авірум» та відповідні дані, наведені у декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року (з урахуванням уточнюючих розрахунків) про обсяги придбання та, як наслідок, про обсяги продажу (а отже і про задекларовані податковий кредит у розмірі 170597,89 грн. та зобов'язання за листопад у розмірі 53101,67 грн. та у грудні у розмірі 153286,49 грн.) є недійсними.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за грудень 2011 року встановлено його завищення в сумі 170598 грн. Згідно з даними у додатку 5 до декларації та даних інформаційно-аналітичної системи ДПА України «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» дана сума підприємством сформована внаслідок операцій з ПП «Авірум». ДПІ у м.Херсоні складено акт від 22.03.2012р. №222/22-4/32809763 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Авірум» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «Строймаркет-КН» за грудень 2011 року», з якого вбачається, що податковий кредит ПП «Авірум» сформовано від підприємства ПП «Строймаркет-КН». Згідно витягу з акту від 10.02.2012р. №24/15-2/35568297 про результати проведення зустрічної звірки ПП «Строймаркет-КН» за період з 01.12.2011р. по 31.12.2011р. зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що дане підприємство не знаходиться за податковою адресою, остання податкова звітність з ПДВ надана за вересень 2011 року від 20.10.2011р. №221974; декларації по ПДВ за жовтень, листопад та грудень визнані недійсними, Свідоцтво платника ПДВ анульовано 24.01.2012р. Документів, підтверджуючих взаємовідносини ПП «Строймаркет-КН» з основними постачальниками/покупцями за зазначений період підприємством на відповідний запит податкового органу не надано, у підприємства відсутні трудові ресурси, власні або орендовані складські приміщення, транспортні засоби та земельні ділянки. Виходячи з наведеного, ПП «Авірум» безпідставно сформовано податковий кредит у перевіряємому періоді за рахунок сум ПДВ по ПП «Строймаркет-КН». ПП «Авірум» лише здійснювало документальне оформлення господарських операцій без фактичного їх здійснення. З наведених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ Торговий Дім «Тепло-Комплект» здійснюється поза межами правового поля, що свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності позивачем, фінансово-господарські взаємовідносини між товариством та його контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Задовольняючи частково позов ТОВ Торговий Дім «Тепло-Комплект» та визнаючи протиправними висновки ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС в акті невиїзної позапланової перевірки від 22.04.2012р. №657/22-4/33824714 про нікчемність правочинів між ТОВ Торговий Дім «Тепло-Комплект» за грудень 2011 року з постачальником ПП «Авірум» та про завищення податкового кредиту та податкового зобов'язання суд першої інстанції прийшов до висновку, що реальність договорів та товарність господарських операцій між вказаними контрагентами в повній мірі підтверджено дослідженими судом первинними документами, сторони були наділені праводієздатністю, а податковим органом не доведено належними доказами наявність порушень позивачем податкового законодавства, які зафіксовані актом перевірки. Колегія суддів погоджується з таким висновком Херсонського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2011р. між ТОВ Торговий Дім «Тепло-Комплект» (Замовник) та ПП «АВІРУМ» (Постачальник) було укладено договір №212, предметом якого було зобов'язання Постачальника виконати комплекс робіт з постачання обладнання хімічного очищення питної води згідно із специфікацією, що є додатком №1 до цього договору, а Замовника - прийняти та оплатити поставлене обладнання.

02.12.2005р. між ТОВ Торговий Дім «Тепло-Комплект» (Виконавець) та ТОВ ГК «Теплотехніка» (Замовник) було укладено договір №160/45, предметом якого було зобов'язання Виконавця з комплектації об'єктів, що будуються Замовником, матеріалами та обладнанням, а Замовника - з прийняття і оплати таких матеріалів та обладнання.

Договори №212 та №160/45 є господарськими договорами, зміст яких не суперечить ЦКУ, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Сторони правочинів, як юридичні особи, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення, як учасників правочину, було вільним і відповідало їх внутрішній волі. Правочини вчинено у формі, встановленій законом.

Всі операції з купівлі-продажу обладнання у ПП «Авірум» та наступної поставки цього обладнання ТОВ ГК «Теплотехніка» закінчено виконанням - обладнання за тими позиціями, які визначаються актом, передано ТОВ ГК «Теплотехніка». Вказане підтверджується видатковими накладними ПП «Авірум» №164 від 14.12.2011р., №165 від 15.12.2011р., №166 від 27.12.2011р., №167 від 28.12.2011р.; податковими накладними ПП «Авірум» №14 від 14.12.2011р., №15 від 15.12.2011р., №16 від 27.12.2011р., №17 від 28.12.2011р.; видатковою накладною ТОВ Торговий Дім «Тепло-Комплект» №0100248 від 30.12.2011р.; податковими накладними ТОВ Торговий Дім «Тепло-Комплект» №5 від 16.11.2011р., №11 від 28.11.2011р., №13 від 30.11.2011р., №9 від 16.12.2011р., №10 від 16.12.2011р., №11 від 16.12.2011р., №12 від 16.12.2011р., №13 від 16.12.2011р., №14 від 16.12.2011р., №15 від 16.12.2011р., №16 від 16.12.2011р., №19 від 27.12.2011р., №22 від 27.12.2011р., №24 від 29.12.2011р.; платіжними дорученнями №1447 від 16.12.2011р., №1448 від 16.12.2011р., №1449 від 16.12.2011р., №1458 від 27.12.2011р., №1471 від 29.12.2011р.

Зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем та задіяні для формування податкового кредиту та податкового зобов'язання є дійсними. Претензій у податкової інспекції з питання складання цих документів немає.

Колегія суддів критично ставиться до висновків податкового органу, що про відсутність реальності здійснюваних операцій свідчить ненадання під час перевірки позивачем товарно-транспортних накладних, оскільки вважає, що наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковим документом, який повинен складатися під час перевезень, однак право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв'язку із оплатою його вартості постачальнику. Товарно-транспортні накладні, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому зв'язку з фактом оплати товару. Цей доказ повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами і не має наперед встановленої сили.

Слід зазначити, що сама по собі наявність або відсутність у контрагентів та у його контрагентів по другому та третьому ланцюгах постачання окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору та його виконання контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку та мав право на видачу податкових накладних. Доводів протилежного ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанції не надано. Більше того, жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Відповідачем не надано до суду належних доказів, які б підтверджували відомості, викладені в акті перевірки від 27.04.2012р. №657/22-4/33824714, складеного за результатами перевірки ТОВ «Торговий дім «Тепло-Комплект». Більше того, сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами. Чинним законодавством України не визначені норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв'язку з чим висновок щодо відсутності таких умов має оціночний характер, що базується на припущенні.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

У п.5 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених позивачем та ПП «Авірум», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у позивача об'єктів оподаткування по господарським операціям з ПП «Авірум» у розумінні ст.185, ст.198 Податкового кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про необхідність часткового задоволення позовних вимог є правильними.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.